Постанова

від 10.03.2020 по справі 175/860/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3739/20 Справа № 175/860/19 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж.М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2019 року про забезпечення позову

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики в розмірі 64 000,00 доларів США, що станом на день укладення договору за курсом Національного банку України, складало 1 729 280,00 грн.

Разом з позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи по забезпеченню позову та до розгляду справи по суті накласти арешт на об`єкти нерухомого майна відповідача ОСОБА_2 : житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; приміщення диспетчерської, що розташоване за АДРЕСА_3 ; приміщення механічної майстерні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; приміщення кузні-плотні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; будівля автогаража, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що у разі невжиття вказаних заходів забезпечення позову може бути ускладнено чи неможливе виконання рішення суду, оскільки відповідач може їх відчужити.

У березні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року, а також повернення позовної заяви.

Заява мотивована тим, що частина майна, на яке судом накладено арешт, належить іншим особам. Крім того, суд не звернув увагу та не перевірив, що вартість майна, на яке було накладено арешт, не співмірна з розміром позовних вимог

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Снігура А.С. задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв.м., житловою площею 72,5 кв.м. на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022), який на праві власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.

Накладено арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 ) (реєстраційний номер об`єкта 15174931), загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 38,4 кв.м., яке на праві власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.

Накладено арешт на нерухоме майно: приміщення диспетчерської, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта 5240027), загальною площею 44,0 кв.м., яке на праві власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.

Накладено арешт на нерухоме майно: приміщення мехмайстерні, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта 5240167), загальною площею 389,3 кв.м., яке на праві власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.

Накладено арешт на нерухоме майно: приміщення кузні-плотня, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта 5240304), загальною площею 205,0 кв.м., яке на праві власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.

Накладено арешт на нерухоме майно: будівля автогаража, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта 5239667), загальною площею 475,9 кв.м., яке на праві власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існують достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Скасовано арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 ) (реєстраційний номер об`єкта 15174931), загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 38,4 кв.м., яке на праві власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року.

Скасовано арешт на нерухоме майно: приміщення диспетчерської, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта 5240027), загальною площею 44,0 кв.м., яке на праві власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року.

Скасовано арешт на нерухоме майно: будівля автогаража, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта 5239667), загальною площею 475,9 кв.м., яке на праві власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року.

Скасовано арешт на нерухоме майно : приміщення мехмайстерні, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта 5240167), загальною площею 389,3 кв.м., приміщення кузні-плотня, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта 5240304), загальною площею 205,0 кв.м., накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року.

У скасуванні арешту, накладеного на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв.м., житловою площею 72,5 кв.м. на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022) відмовлено.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повернення позовної заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції наклав арешт на майно, яке відповідачу не належить.

При цьому, підстав для зняття арешту на майно, яке належить відповідачу, суд не знайшов, погодившись з висновками районного суду щодо ризиків невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.09.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 року скасовано в частині скасування арешту.

Клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 в частині скасування арешту, накладеного на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв.м., житловою площею 72,5 кв.м. на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022) задоволено.

Скасовано арешт, накладений на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв.м., житловою площею 72,5 кв.м. на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022).

В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заява адвоката позивача про забезпечення позову не є вмотивованою та такою яка не обґрунтована належними доказами, не наведено жодних доказів, що існує реальна загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, вжиті заходи забезпечення є неспівмірними із заявленими позовними вимогами

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.09.2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року скасовано.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки на даний час ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.09.2019 року скасовані заходи забезпечення позову, тому і оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Постановою Верховного Суду від 22.01.2020 року касаційні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката Снігура А.С. - задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12.09.2019 року, якою переглянуто ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року, скасовано та передано питання на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12.09.2019 року в частині скасування ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 року в частині скасування арешту скасовано.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2019 року в частині, в якій скасовано арешт на нерухоме майно, залишено в силі.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12.09.2019 року в мотивувальній частині змінено, виключено з неї висновки щодо неспівмірності вжитого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимоги ОСОБА_4 та щодо того, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв.м, житловою площею 72,5 кв.м на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022) є спільним сумісним майном подружжя.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12.09.2019 року в частині задоволення клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову та скасування арешту, накладеного на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв.м, житловою площею 72,5 кв.м на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022), залишено без змін.

Отже, з урахуванням постанови Верховного Суду від 22.01.2020 року, в апеляційному порядку підлягає перегляду ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року щодо забезпечення позову.

В апеляційних скаргах Миронова Н.І., Єдаменко О.В., Єдаменко В.М., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставлять питання про скасування вказаної ухвали та ухвалення нового рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову та постановити окрему ухвалу щодо судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровській області.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційні скарги, позивач ОСОБА_4 просить ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 року залишити без змін, а апеляційні скарги залишити без задоволення, оскільки вважає що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та справедливою.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача наклав арешт на майно, яке відповідачу не належить, а особи, які є власниками або співвласниками спірного майна не є відповідачами у справі.

У тому числі, доводами апеляційних скарг є те, що квартира АДРЕСА_2 та 1/2 майна за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_3 та 1/2 вказаного майна належить ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна №159847994, №159850585, №159881671 від 18.03.2019 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , власниками приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , утвореного з будівель по АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

З Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна №159681310 від 15.03.2019 року вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв.м., житловою площею 72,5 кв.м. на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022) та належить на праві власності ОСОБА_2 .

Однак, судом першої інстанції не було взято до уваги та не надано правової оцінки характеру придбання майна, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 знаходяться у шлюбі з 30.06.2007 року і житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_2 під час шлюбу з ОСОБА_3 у 2014 році і є спільною сумісною власністю подружжя. Окрім того, в домі зареєстрована та проживає неповнолітня дитина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 порушує права іншого з подружжя, а саме ОСОБА_3 .

Крім того, згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №159681310 від 15.03.2019 року вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв.м., житловою площею 72,5 кв.м. на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022) та належить на праві власності ОСОБА_2 , коли ціна позову становить 1 729 280,00 грн.

Тобто, вжиті заходи забезпечення є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

В заяві про забезпечення позову, не зазначено, яким чином може бути утруднене та буде неможливим в майбутньому виконати судове рішення у разі задоволення позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції в своїй ухвалі належним чином не обґрунтував, яка сама існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з тим, згідно абзацу 3 пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Однак, у порушення зазначених вище вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції не обґрунтував причини застосування саме такого виду забезпечення позову. Суд взагалі не зазначив доказів і мотивів, з яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України» , «Проніна проти України» ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, не надав жодних доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад вчинення підготовчих дій щодо реалізації майна, відсутні. Сама лише потенційна можливість ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для продовження дії застосованих заходів забезпечення позову.

Крім того, позивачем не надано доказів щодо вартості вказаного об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд повинен був перевірити: наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів.

Однак, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не перевірив необхідності забезпечення позову в межах заявлених позивачем позовних вимог, саме шляхом накладання арешту, не встановив факту того, чи існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не перевірив можливість часткового задоволення заяви позивача в межах заявлених вимог, що свідчить про порушення судом порядку вирішення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Між тим, проаналізувавши доводи, на які посилаються апелянти, колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Враховуючи те що, свідомого порушення прав скаржників суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровській області колегія суддів не вбачає, а тому вважає, що підстав для постановлення окремої ухвали немає.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи викладене, колегія вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі статті 141 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір, сплачений останніми за подачу апеляційних скарг по 384,20 грн. на кожного.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2019 року про забезпечення позову - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір по 384,20 грн. на кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко