Постанова

від 10.03.2020 по справі 921/96/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 921/96/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства Богдан

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019

(у складі колегії суддів: Кордюк Г. Т. (головуючий), Данко Л. С., Мирутенко О. Л.) про відмову у задоволенні заяви Приватного агропромислового підприємства Богдан про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 921/96/18

у справі № 921/96/18

за позовом Державного навчального закладу Чортківське вище професійне училище

до Приватного агропромислового підприємства Богдан

про стягнення 267 197,28 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Державний навчальний заклад Чортківське вище професійне училище (далі - позивач, ДНЗ Чортківське ВПУ ) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного агропромислового підприємства Богдан (далі - відповідач, ПАП Богдан ) про стягнення 267 197,28 грн, з яких: 228409,03 грн основного боргу, 26 063,66 грн пені, 9 981,47 грн інфляційних втрат та 2743,12 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про від 05.04.2016 № 1 та додаткових угод, які є невід`ємними частинами договору, щодо оплати наданих послуг з вирощування сільськогосподарських культур у строк та розмірі, передбачені умовами договору.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.07.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАП Богдан на користь ДНЗ Чортківське ВПУ 228 409,03 грн основного боргу, 9 978,22 грн інфляційних втрат, 2 628,27 грн 3% річних. У задоволенні позовних вимог про стягнення 26 063,66 грн пені, інфляційних втрат у сумі 3,25 грн та 114,85 грн 3 % річних відмовлено.

Судове рішення мотивовано доведеністю позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати платежів за договором про надання послуг, а також 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання. Перевіривши правильність таких нарахувань та вихідних даних, строку прострочення по оплаті, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з допущеними помилками при їх розрахунку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, суд виходив із того, що умовами договору сторонами не погоджено та не визначено застосування такого виду відповідальності як пеня та її розмір. При цьому суд виходив з обов`язковості виконання сторонами умов договору, який є змішаним і містить елементи договорів підряду, надання послуг та договору про спільну діяльність.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.07.2018 змінено і викладено мотивувальну частину зазначеного рішення в редакції цієї постанови. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Погодившись з висновками суду першої інстанції про стягнення грошових коштів за договором від 05.04.2016 № 1 у розмірі, зазначеному в судовому рішенні, апеляційний господарський суд на підставі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України у редакції, чинній до 08.02.2020) змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, вказавши про те, що укладений між сторонами договір від 05.04.2016 № 1 про надання послуг не є змішаним договором, а є удаваним правочином, який укладений сторонами з метою приховування договору оренди землі, який вони насправді вчинили.

Постановою Верховного Суду від 24.06.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 залишено без змін.

У вересні 2019 року ПАП Богдан звернувся до Західного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 за нововиявленими обставинами та просив скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019, прийняти нове рішення, яким відмовити ДНЗ Чортківське ВПУ у задоволенні позову про стягнення з ПАП Богдан заборгованості за договором від 05.04.2016 № 1.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 921/96/18 за нововиявленими обставинами, ПАП Богдан зазначало, що нововиявленою обставиною у цій справі є обставина недійсності договору від 05.04.2016 № 1, встановлена рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2019 у справі № 921/506/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №921/96/18 відмовлено ПАП Богдан у задоволенні заяви про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 за нововиявленими обставинами. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 921/96/18 залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що невиконання зобов`язання сторін за недійсним договором оренди, що виникли та існували до дати прийняття рішення судом про визнання його недійсним, повинні бути виконані сторонами, оскільки фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції. Факт користування земельною ділянкою у 2017 році ПАП Богдан не заперечує, тому вказана заявником обставина визнання недійсним договору від 05.04.2016 № 1 не є нововиявленою обставиною та підставою для прийняття іншого судового рішення, ніж те, що було прийнято 29.01.2019 Західним апеляційним господарським судом у справі № 921/96/18.

Не погоджуючись з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019, у грудні 2019 року ПАП Богдан звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019. Прийняти нове рішення, яким скасувати судові рішення у справі № 921/96/18 (постанову Верховного Суду від 24.06.2019, постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.07.2018) та відмовити ДНЗ Чортківське ВПУ у задоволенні позову про стягнення з ПАП Богдан заборгованості за договором від 05.04.2016 № 1.

В обґрунтування касаційної скарги ПАП Богдан зазначило, що встановлення рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2019 у справі №921/506/18 (яке набрало законної сили) обставини недійсності договору від 05.04.2016 № 1 є істотною обставиною для справи № 921/96/18, яка розглядається, оскільки при врахуванні цієї обставини Західним апеляційним господарським судом під час прийняття постанови від 29.01.2019 у справі № 921/96/18 було б прийнято інше рішення, ніж про стягнення з ПАП Богдан заборгованості за договором від 05.04.2016 № 1.

ПАП Богдан не міг надати докази недійсності договору від 05.04.2016 № 1 під час розгляду справи № 921/96/18 у господарських судах, оскільки рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/506/18 про визнання недійсним вказаного договору було прийняте та набрало законної сили лише 02.04.2019.

Окрім того, скаржник зазначив, що оскільки договір від 05.04.2016 № 1 судовими рішеннями у справі № 921/506/18 визнано удаваним правочином, укладеним з метою приховати договір оренди землі, сторони повинні були провести державну реєстрацію такого договору оренди землі. Державна реєстрація договору від 05.04.2016 № 1 сторонами не здійснювалась, тому договір від 05.04.2016 № 1 фактично не діяв, з огляду на що відсутні правові підстави для стягнення з ПАП Богдан на користь ДНЗ Чортківське ВПУ суми заборгованості за цим договором.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі №921/96/18, ухвалено здійснити перегляд ухвали Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 19.02.2020.

24.02.2020 ДНЗ Чортківське ВПУ надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки ДНЗ Чортківське ВПУ подав відзив на касаційну скаргу після спливу строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 30.01.2020 про відкриття касаційного провадження, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про залишення зазначеного відзиву без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (ч.1).

Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2).

Водночас, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4).

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 5).

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (п. 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі Праведная проти Росії від 18.11.2004).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що нововиявленою обставиною у цій справі ПАП Богдан вважає обставину недійсності договору від 05.04.2016 № 1, встановлену рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2019 у справі № 921/506/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019.

Залишаючи без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2019 у справі № 921/506/18 про визнання недійсним договору від 05.04.2016 №1, суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 15.08.2019 погодився із висновками суду першої інстанції про те, що правочин, вчинений ДНЗ Чортківське ВПУ та ПАП Богдан при укладенні договору від 05.04.2016 № 1 про надання послуг, спрямовано на приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який сторони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України і до нього слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди землі.

Окрім того, суд апеляційної інстанції у постанові від 15.08.2019 у справі № 921/506/18 вказав, що з аналізу ст. 236 ЦК України можна зробити висновок, що законодавцем встановлено, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатись судом на момент його вчинення.

Разом із тим ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов`язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов`язки передбачалися на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним з моменту укладення, а зобов`язання за цим договором - припинятися на майбутнє.

При цьому невиконані зобов`язання сторін за недійсним договором оренди, що виникли та існували до дати прийняття рішення судом про визнання його недійсним, повинні бути виконані сторонами. Договір оренди визнається недійсним з моменту його вчинення, тоді як орендні зобов`язання по ньому - на майбутнє, що зумовлено правовою природою орендних відносин.

Такі висновки Західного апеляційного господарського суду у постанові від 15.08.2019 у справі № 921/506/18 узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/24847/14, у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 924/778/17.

Окрім того, суд апеляційної інстанції, розглядаючи заяву ПАП Богдан про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 921/96/18, встановив, що факт використання ПАП Богдан земельної ділянки у 2017 році підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою УДКС у Чортківському районі від 26.04.2018 № 02-12/458 та платіжними дорученнями про перерахування ПАП Богдан у 2016 році ДНЗ Чортківське ВПУ коштів за договором від 05.04.2016 № 1, та не заперечується ПАП Богдан .

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції постановляючи ухвалу від 25.11.2019 у справі № 921/96/18, яка розглядається, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені у заяві ПАП Богдан обставини не є нововиявленими та про відсутність підстав для задоволення заяви ПАП Богдан про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 921/96/18 та залишення вказаного рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Доводи касаційної скарги про те, що обставина недійсності договору від 05.04.2016 №1, встановлена рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2019 у справі № 921/506/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019, є істотною обставиною для справи №921/96/18, яка розглядається, не заслуговують на увагу, оскільки з тексту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 25.11.2019 у справі № 921/96/18 вбачається, що обставини щодо удаваності договору від 05.04.2016 № 1 були враховані та оцінені судом апеляційної інстанції при розгляді справи № 921/96/18 по суті.

Посилання ПАП Богдан у касаційній скарзі на неможливості надання доказів недійсності договору від 05.04.2016 № 1 під час розгляду справи № 921/96/18 у господарських судах не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ПАП Богдан про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 921/96/18 та скасування цієї постанови суду апеляційної інстанції.

Не впливають на висновки апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви ПАП Богдан про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі №921/96/18 аргументи в касаційній скарзі про те, що стягнення з ПАП Богдан заборгованості за договором від 05.04.2016 № 1 є неправомірним, оскільки договір від 05.04.2016 № 1, який визнано судовими рішеннями у справі № 921/506/18 удаваним правочином, укладеним з метою приховати договір оренди землі, фактично не діяв через відсутність його державної реєстрації, оскільки судом встановлено обставини виконання договору від 05.04.2016 № 1, а визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

В силу положень ст. 300 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ПАП Богдан про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги, вважає, що ухвала Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 прийнята з додержанням норм процесуального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства Богдан залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №921/96/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий