Ухвала

від 21.04.2020 по справі 826/2617/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 квітня 2020 року

Київ

справа №826/2617/17

адміністративне провадження №К/9901/10944/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року

у справі №826/2617/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА - АГРО"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

15 квітня 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №826/2617/17 .

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржником у касаційній скарзі не наведено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. Посилання заявника касаційної скарги на приписи статті 242 КАС України не доводить визначення підстав касаційного оскарження та є неприйнятним.

Неприйнятним є також те, що судом апеляційної інстанції в порушення статті 242 КАС України не враховані висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, з посиланням на постанови Верховного Суду у справах №2а-12666/12/2670, №826/16348/13-а, №826/14440/17, постанови від 18 грудня 2018 року №814/4261/15, від 18 квітня 2018 року у справі №2а/0470/14206/12, від 21 січня 2020 року у справі №826/9569/18, від 04 грудня 2019 року №826/15729/17, від 14 січня 2020 у справі 826/9925/14 Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а, з відтворенням у касаційній скарзі частини цих постанов присвячених оцінці доказів, без зазначення норми (норм) які неправильно застосовані судом апеляційної інстанції та без викладення подібності правовідносин у цих справах та справі, яка заявлена до касаційного перегляду.

Також, виключно переліком постанов Верховного Суду на 17 сторінці касаційної скарги зазначено про неврахування судом першої інстанції наявності кримінального провадження чи вироку, при цьому предметом касаційного перегляду касаційною скаргою є виключно постанова суду апеляційної інстанції.

Відтак, узагальнюючий висновок про те, що підставами касаційного перегляду є пункт 4 частини першої статті 328, пункту 3 частини другої статті 353 КАС України не узгоджується з положеннями цього кодексу та обґрунтуванням касаційної скарги. Частина перша статті 328 КАС України не утримує в собі пунктів, частина четверта цієї статті утримує в собі чотири пункти, чотири групи випадків імперативного характеру, які зумовлюють можливість а іноді і обов`язковість касаційного перегляду, положення статті 353 цього кодексу передбачають підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд, тобто результати касаційного перегляду, у той час коли на цьому етапі йдеться про наявність підстав такого перегляду. Зазначені податковим органом положення пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є складовою касаційної скарги, наслідком її розгляду.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд визнає, що посилання податкового органу виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухвалені постанови, самі по собі не доводять не врахування судом висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не зазначена касаційною скаргою.

Враховуючи те, що касаційна скарга не містить обов`язкових підстав касаційного оскарження, то відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику.

Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №826/2617/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА - АГРО" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. Ф. Ханова