Ухвала

від 10.06.2020 по справі 826/2617/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2020 року

Київ

справа №826/2617/17

адміністративне провадження №К/9901/13650/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №826/2617/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА - АГРО" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року позов задоволено частково.

ГУ ДПС у м. Києві із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції не погодилось, оскаржило його у касаційному порядку.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Як на підставу до відкриття касаційного провадження у цій справі заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди не врахували висновки викладені у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України (№2а-12666/12/2670, №826/16348/13-а, №826/14440/17, постанови від 18 грудня 2018 року №814/4261/15, від 18 квітня 2018 року у справі №2а/0470/14206/12, від 21 січня 2020 року у справі №826/9569/18, від 04 грудня 2019 року №826/15729/17, від 14 січня 2020 у справі 826/9925/14 Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а).

Проте, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду , заявник раніше реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року первинна касаційна скарга була повернута скаржнику як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

При цьому, Верховний Суд аналізував посилання касатора на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у справах №2а-12666/12/2670, №826/16348/13-а, №826/14440/17, постанови від 18 грудня 2018 року №814/4261/15, від 18 квітня 2018 року у справі №2а/0470/14206/12, від 21 січня 2020 року у справі №826/9569/18, від 04 грудня 2019 року №826/15729/17, від 14 січня 2020 у справі 826/9925/14 та Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а які, на думку заявника, не враховані при ухвалені оскаржуваної постанови.

Повторно подана касаційна скарга фактично дублює зміст тієї, яку вже було повернуто Судом. У цій касаційній скарзі її заявником не наведено конкретних підстав, з яких така подається. Посилання касатора на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Скаржником відтворенно у касаційній скарзі частини цих постанов присвячені оцінці доказів, без зазначення норми (норм) які неправильно застосовані судом апеляційної інстанції та без викладення подібності правовідносин у наведених постановах та справі, яка заявлена до касаційного перегляду.

У скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Щодо окремо визначеної скаржником підстави, - пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, варто зауважити, що скаржник формально зазначає підстави для скасування судових рішень - пункт 1 і 3 частини другої статті 353 КАС України.

Разом з тим, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці.

Посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, не є достатньо обгрунтованим, оскільки касатор не довів істотного значення відхиленого судами клопотання про передопит свідка для правильного вирішення спору; не обгрунтував взаємозв`язку обставин, на які він посилається в обгрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідкового зв`язку із протиправністю оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України .

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №826/2617/17 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Л. Желтобрюх