Рішення

від 02.08.2007 по справі 34/302

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/302

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 34/302                                                                                                         02.08.07 р.

За позовомПриватної фірми «Солюкс»

доСпоживчого товариства «Діомед»

простягнення 2905,31 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Ніколенко М.О. (довіреність від 10.01.2007);

від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватна фірма «Солюкс»в особі Вишгородської філії (далі –Фірма) звернулася до господарського суду з позовом до Споживчого товариства «Діамед»(далі –Товариство) про стягнення 1797 грн. заборгованості за поставлену продукцію за договором поставки № 254 від 02.10.2006, укладеного між Фірмою та Товариством, пені у сумі 84,53 грн., 3% річних у сумі 14,91 грн. Крім того, позивач просив суд відшкодувати йому судові витрати, які складаються з витрат пов'язаних із оплатою державного мита у сумі 102 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., а також витрат на юридичні послуги в сумі 1000 грн.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання двічі не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала про порушення провадження у справі та призначення судового засідання від 19.06.2007 та ухвала про відкладення розгляду справи від 17.07.2007 надсилались відповідачу в тому числі за юридичною адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 3, кв. 137. Про отримання поштової кореспонденції відповідачем за вказаною адресою, зокрема, свідчить наявне у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення 03.07.2007.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

02.10.2006 між Фірмою та Товариством укладено договір поставки № 254 (далі –Договір), відповідно до якого Фірма (Продавець) зобов'язалася передати Товариству (Покупець) лікеро-горілчані вироби в асортименті (далі –Товар) у власність на викладених у цьому Договорі умовах (пункт 1.1), а Покупець зобов'язався прийняти товар в своєчасно сплатити його вартість (пункт 1.2).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний згідно рахунку або накладної на Товар Продавця сплатити вартість конкретної партії Товару, який замовлений Покупцем, протягом 21-го дня від дати отримання Товару шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок, або внести вартість отриманого від Продавця Товару в його касу.

Відповідно до пункту 7.1 Договору у випадку прострочення платежу Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно несплаченої за кожен день прострочення.

На виконання вказаного Договору, Товариству були поставлені алкогольні напої згідно з видатковими накладними № С-00000628 від 05.10.2006 на суму 806,4 грн.; № С-00000668 від 13.10.2006 на суму 518,4 грн.; № С-00000824 від 21.11.2006 на суму 472,20 грн., всього на суму 1797 грн.

Товариство за отриманий на підставі вказаних накладних Товар не розрахувалось.

Згідно з Актом зведення взаєморозрахунків клієнта Товариства з 05.10.2006 до 31.01.2007, перед Фірмою у Товариства рахується несплачена заборгованість у сумі 1797 грн.

Станом на момент розгляду справи вказана сума боргу Товариством не була сплачена.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) три проценти річних за період з 20.12.2006 до 30.03.2007 (101 день) у сумі 14,91 грн. та за цей же період на підставі пункту 7.1 Договору пеню у сумі 84,53 грн.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачем надано докази належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором, а саме відповідно до вищевказаних видаткових накладних було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 1797 грн.

Факт отримання зазначеного товару відповідачем підтверджується підписами представника останнього та печаткою підприємства на видаткових накладних. Сума заборгованості підтверджується також наявним у матеріалах справи актом звірки

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання з оплати отриманого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач у встановлений Договором строк свого зобов'язання щодо оплати вартості Товару на суму 1797 грн. не виконав.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, Товариство отримало партії Товару 05.10.2006, 13.10.2006 та 21.11.2006, а тому згідно з пунктом 5.1 Договору, частиною 1 статті 530,  статтею 253 ЦК України повинно було розрахуватися перед позивачем до 26.10.2006, 03.11.2006 та 12.12.2006, відповідно.

Три проценти річних за період з 20.12.2006 до 30.03.2007 складають 14,91 грн. (1797 грн. х 3% / 365 дні х 101 день), а пеня за цей же період складає 84,53 грн. (1797 грн. х 17% / 365 дні х 101 день).

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на юридичні послуги, то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Фірмою (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сиріус»(Виконавець) було укладено договір № 7 про надання юридичних послуг від 20.05.2007, на який і посилається відповідач мотивуючи заявлену вимогу про відшкодування витрат на юридичні послуги.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Зазначена позиція підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 та постановою Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі № 30/63.

Таким чином, відповідно до статей 44, 49 ГПК України на відповідача відносяться витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі та 118 грн.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 530, 625, 629 ЦК України, статтями 193, 231, 232 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Споживчого товариства «Діомед»(03170, м. Київ, вул. Чаадаєва, 3, кв. 137, код ЄДРПОУ 30176704) на користь Приватної фірми «Солюкс»(юридична адреса: Київська область, м. Вишгород, вул. Шлюзова,1; фактична адреса: 07300, м. Вишгород, вул. Набережна,7 ідентифікаційний код 13367096) 1797 (одна тисяча сімсот дев'яносто сім) грн. боргу, 14 (чотирнадцять) грн. 91 коп. трьох процентів річних, 84 (вісімдесят чотири) грн. 53 коп. пені, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити Приватній фірмі «Солюкс»у відшкодуванні 1000 грн. витрат на юридичні послуги.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.