Рішення

від 10.06.2020 по справі 910/22/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2020Справа № 910/22/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства Миколаївський експертно-технічний центр (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Севастопольська, буд. 67; ідентифікаційний код: 23083365)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Ліга (03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 22А, кв. 3; ідентифікаційний код: 31753495)

про стягнення 1946376,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: Севастьянова О.М.;

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Миколаївський експертно-технічний центр з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Ліга про стягнення 1946376,77 грн, з яких 1215421,96 грн основного боргу, 415141,20 грн пені, 85324,65 грн 3% річних та 230488,96 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №67 від 12.12.2016 не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1215421,96 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 415141,20 грн, 3% річних у розмірі 85324,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 230488,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 відкрито провадження у справі №910/22/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.02.2020; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

22.01.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відмовлено у задоволенні вказаної заяви позивача.

У підготовчому засіданні 12.02.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 25.03.2020.

Підготовче засідання, призначене на 25.03.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 підготовче засідання у справі №910/22/20 призначено на 20.05.2020.

У підготовчому засіданні 20.05.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.06.2020.

10.06.2020 позивачем подані додаткові пояснення по справі та додаткові докази.

У судовому засіданні 10.06.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про долучення додаткових пояснень до матеріалів справи та про залишення без розгляду доказів, долучених позивачем до вказаних пояснень.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 10.06.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 22А, кв. 3 ), що підтверджується поштовим конвертом та довідкою відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/22/20 у судовому засіданні, призначеному на 10.06.2020.

При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 10.06.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2016 між Приватним акціонерним товариством Миколаївський експертно-технічний центр (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Ліга (замовник) укладено Договір №67, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець в порядку і на умовах, визначених цим договором, приймає на себе обов`язки надати замовнику за плату послуги, а замовник зобов`язується прийняти результати наданих послуг та оплатити їх (а.с. 18-21).

Відповідно до п. 1.2 Договору №67 від 12.12.2016 наданню підлягають послуги Виконання експертних робіт обстеження щогл та систем зовнішнього освітлення філії ДП АМПУ , що належать замовнику, у строки, передбачені договором.

Згідно з п. 2.1 Договору №67 від 12.12.2016 загальна ціна договору складає 1300221,96 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору №67 від 12.12.2016 здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником здійснюється відповідно до Правил та технічних вимог, викладених в нормативно-технічній документації, та оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3-х робочих днів після фактичного надання послуг.

Відповідно до п. 3.4 Договору №67 від 12.12.2016 підписання Акту приймання-передачі наданих послуг уповноваженим представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Замовник зобов`язаний приймати від виконавця результати надання послуг шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг у разі їх відповідності умовам договору і оплачувати їх в розмірах і строки, передбачені договором (п. 4.3.3 Договору №67 від 12.12.2016).

Замовник має право відмовитись від прийняття результатів наданих послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору, шляхом надання письмових зауважень протягом 14-ти робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3.1 Договору №67 від 12.12.2016).

Відповідно до п. 5.2 Договору №67 від 12.12.2016 за порушення строків оплати наданих послуг за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за кожен день прострочення від простроченої суми.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідач не у повному обсязі здійснив плату за виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1215421,96 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 415141,20 грн, 3% річних у розмірі 85324,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 230488,96 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правовою природою укладений між сторонами Договір №67 від 12.12.2016 є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У ст. 854 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору №67 від 12.12.2016 замовник здійснює оплату послуг на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання від виконавця рахунку у безготівковій формі у вигляді 30% попередньої оплати від суми замовлення та 70% - протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту виконаних робіт.

Таким чином, враховуючи ціну договору - 1300221,96 грн, сума попередньої оплати (30%) становить 390066,59 грн, 70% становить 910155,37 грн.

Судом встановлено, що на підставі виставленого позивачем рахунку №67 від 12.12.2016 (а.с. 34) відповідачем 29.12.2016 були сплачені позивачу грошові кошти (попередня оплата) у загальному розмірі 84800,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача станом на 29.12.2016 (а.с. 23-24).

Як зазначено у п. 3.1 Договору №67 від 12.12.2016, здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником здійснюється відповідно до Правил та технічних вимог, викладених в нормативно-технічній документації, та оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3-х робочих днів після фактичного надання послуг.

Відповідно до п. 3.4 Договору №67 від 12.12.2016 підписання Акту приймання-передачі наданих послуг уповноваженим представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію претензії вих. №14-06.01/772 від 29.10.2019, адресованої відповідачу, в якій позивач просить відповідача, зокрема, повторно підписати Акт приймання-передачі наданих послуг №67 на суму 1300221,96 грн (оскільки відповідач не підписав та не повернув позивачу акт приймання-передачі послуг, а також не здійснив остаточні розрахунки з позивачем) (а.с. 31-33).

Судом встановлено, що вказана претензія та Акт №67 здавання-приймання робіт (надання послуг) від 23.10.2019 (повторний) були надіслані позивачем на адресу відповідача 29.10.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та інформацією про відправлення, копії яких долучено позивачем до позовної заяви (а.с. 36).

Як вбачається з інформації щодо відстеження пересилання поштових відправлень (а.с. 37), вказані документи 04.11.2019 не були вручені під час доставки відповідачу.

Суд зазначає, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Враховуючи те, що підприємством поштового зв`язку інформацію про невручення поштового відправлення відповідачу внесено 04.11.2019, суд дійшов висновку, що днем отримання відповідачем як претензії, так і повторного акту приймання-передачі наданих послуг за Договором №67 від 12.12.2016 слід вважати 04.11.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник має право відмовитись від прийняття результатів наданих послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору, шляхом надання письмових зауважень протягом 14-ти робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3.1 Договору №67 від 12.12.2016).

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення відповідачем будь-яких зауважень щодо обсягу та вартості робіт, виконаних позивачем за Договором №67 від 12.12.2016 та зазначених в акті на суму 1300221,96 грн (відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, викладених позивачем у позовній заяві обставин не спростовано), суд дійшов висновку, що роботи є прийнятими відповідачем.

Що стосується строку здійснення відповідачем оплати, суд зазначає наступне.

Як зазначено у п. 2.2 Договору №67 від 12.12.2016 замовник здійснює оплату послуг на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання від виконавця рахунку у безготівковій формі у вигляді 30% попередньої оплати від суми замовлення та 70% - протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту виконаних робіт.

Водночас, у п. 3.3 Договору №67 від 12.12.2016 сторони погодили, що після фактичного надання послуг за даним договором виконавець надає замовнику наступні документи: - висновок за результатами експертного обстеження з додатками (протоколи неруйнівного контролю, протокол візуального обстеження електрообладнання, огляд надземної частини фундаменту щогл). Експертні висновки будуть надані по кожній філії ДП АМПУ українською мовою у 4-х примірниках на паперовому носії ; - акт приймання-передачі наданих послуг у 2-х примірниках по одному для кожної сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2017 між сторонами було складено Акт прийому-передачі документів, а саме Висновків експертизи у кількості 25 одиниць по Скадовській філії ДП Адміністрація морських портів України та ДП Бердянський морський торговельний порт (а.с. 25).

20.10.2017 між сторонами складено Акт прийому-передачі документів - Висновків експертизи у кількості 190 одиниць по Іллічівській філії ДП Адміністрація морських портів України , ДП СМП Октябрьск , Южненська філія ДП Адміністрація морських портів України , Херсонська філія ДП Адміністрація морських портів України , ДП Миколаївський морський торговельний порт , Одеська філія ДП Адміністрація морських портів України (а.с. 26-29).

06.11.2017 між сторонами складено Акт прийому-передачі документів - Висновків експертизи у кількості 19 одиниць по Білгород-Дністровській філії ДП Адміністрація морських портів України (а.с. 30).

Таким чином, оскільки позивачем долучено до позовної заяви копії актів прийому-передачі Висновків, які складаються між сторонами після фактичного надання послуг (відповідно до умов договору), беручи до уваги, що акт приймання-передачі, копія якого міститься в матеріалах справи надсилався відповідачу 29.10.2019 повторно , керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку, що оскільки акти приймання-передачі Висновків підписані представником відповідача, то станом на дату складення вказаних актів роботи є виконаними позивачем та строк плати слід відраховувати саме від дати складення Актів приймання-передачі висновків (складаються після фактичного надання послуг).

Таким чином, зважаючи на дату складення між сторонами останнього Акту приймання-передачі документів (висновків) - 06.11.2017, суд дійшов висновку, що кінцеві розрахунки відповідач повинен був здійснити з позивачем у строк до 13.11.2017 включно.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 1215421,96 грн (1300221,96 грн - мінус 84800,00 грн = 1215421,96 грн) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Ліга за Договором №67 від 12.12.2016 у сумі 1215421,96 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Миколаївський експертно-технічний центр в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Ліга суми основного боргу у розмірі 1215421,96 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 415141,20 грн за період з 27.12.2018 по 27.12.2019.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору №67 від 12.12.2016 за порушення строків оплати наданих послуг за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за кожен день прострочення від простроченої суми.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний був оплатити у повному обсязі виконані позивачем роботи у строк до 13.11.2017, з огляду на що обгрунтованим періодом для нарахування пені є 14.11.2017 - 14.05.2018.

При цьому, умовами Договору №67 від 12.12.2016 не встановлено іншого строку нарахування пені, ніж той, що передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), оскільки умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення встановлює механізм нарахування пені, а не строк нарахування.

З огляду на те, що позивач нараховує пеню у період з 27.12.2018 по 27.12.2019, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Миколаївський експертно-технічний центр в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Ліга пені у розмірі 415141,20 грн, так як вона нарахована з порушенням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 85324,65 грн (27423,81 грн 3% річних за прострочення сплати попередньої оплати за період з 30.12.2016 по 27.12.2019 та 57900,84 грн за прострочення здійснення кінцевих розрахунків за період з 14.11.2017 по 27.12.2019).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його необґрунтованості та здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 85324,52 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 230488,96 грн (84864,10 грн інфляційних втрат за прострочення сплати попередньої оплати за період з січня 2017 року по листопад 2019 та 145624,86 грн інфляційних втрат за прострочення здійснення кінцевих розрахунків за період з листопада 2017 року по грудень 2019 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що існувала наостанній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Миколаївський експертно-технічний центр в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Ліга інфляційних втрат у розмірі 230488,96 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Миколаївський експертно-технічний центр до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Ліга про стягнення 1946376,77 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Ліга (03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 22А, кв. 3; ідентифікаційний код: 31753495) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївський експертно-технічний центр (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Севастопольська, буд. 67; ідентифікаційний код: 23083365) суму основного боргу у розмірі 1215421 (один мільйон двісті п`ятнадцять тисяч чотириста двадцять одна) грн 96 коп., 3% річних у розмірі 85324 (вісімдесят п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 52 коп, інфляційні втрати у розмірі 230488 (двісті тридцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 96 коп. та судовий збір у розмірі 22968 (двадцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) грн 53 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 червня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин