Рішення

від 09.10.2008 по справі 2-282/2008

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-282/2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

09 жовтня 2008 року     Березанський міський суд Київської області

в складі:

головуючого судді     Голік Г.К.

при секретарі     Клімчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Березань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської районної державної адміністрації Київської області та Баришівської районної ради Київської області,  треті особи: ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_4  звернулась до суду з позовом,  посилаючись на те,  що спільним розпорядженням відповідачів від 10 липня 2008 року № 562/85 її звільнено з посади редактора газети «Баришівські вісті» на підставі п. 1,  2  ст.  41 КЗпП України ,  за систематичне на протязі всього періоду роботи порушення трудової дисципліни,  не виконання рішень співзасновників,  невідвідування без поважних причин зборів співзасновників, на власний розсуд використовувалося майно,  що належить до комунальної власності,  безвідповідальне ставлення до випуску газети,  що в сукупності призвело до підриву та псування ділової репутації підприємства та його збитковості в цілому; наявність дисциплінарного стягнення.Вважає,  що звільнення проведено без законних підстав.Незаконним звільненням їй нанесена моральна шкода ,  яка полягає в додаткових переживаннях та стражданнях,  втрати нормальних життєвих зв»язків.У її родині виховується двоє неповнолітніх дітей,  їй доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя,  переборюючи моральні страждання.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала,  уточнивши його та пояснила суду, що її було звільнено спільним розпорядженням відповідачів від 10 липня 2008 №562/85 з порушенням вимог діючого трудового законодавства,  при звільненні не дотримані вимоги  ст.  ст.  148 та 149 КЗпП України: до накладення дисциплінарного стягнення не були витребувані письмові пояснення,  дисциплінарне стягнення накладено поза межами одного місяця з дня виявлення та пізніше шести місяців з дня вчинення проступку,  не враховано,  що за кожний дисциплінарний проступок накладається одне стягнення,  одноразового грубого порушення трудових обов'язків не здійснювала,  безпосередньо грошові або товарні цінності не обслуговувала,  діяла згідно Статуту редакції газети «Баришівські вісті»,  здійснювала безпосереднє керівництво роботою редакції. Газета на протязі трьох років виходила регулярно та вчасно,  зауважень та скарг на зміст газети не було.

Просить суд поновити на роботі та стягнути моральну шкоду з відповідачів,  які своїми неправомірними діями,  безпідставним звільненням,  невиплатою належних їй грошових сум призвели до переживань,  душевних страждань,  втрати нормальних життєвих зв'язків,  неналежних стосунків у сім'ї,  з друзями,  сусідами,  читачами газети,  що вимагає від неї додаткових зусиль  для організації свого життя.

В судовому засіданні представник відповідачів позов не визнав та пояснив суду,  що ОСОБА_1була звільнена з займаної посади за не виконання рішення Баришівського районного суду від 22.12.2006 року про поновлення на роботі ОСОБА_5 Протоколом №3 профспілкових зборів трудового коллективу газети "Баришівські вісті" від 24 жовтня 2005 року ,  їй була висловлена недовіра відповідно до протоколу зборів співзасновників від 02.04.2007 року №1 було затверджено зміни до статуту газети «Баришівські вісті".Рішенням Баришівської районної ради №46 від 29 .09.2006 року та розпорядженням голови Баришівської райдержадміністрації №233 від 17.04.2007 року затверджено зміни до статуту редакції газети "Баришівські вісті".Як на зборах співзасновників так і на сесії районної ради доручено зареєструвати дані зміни ОСОБА_1Є, яке остання не виконала.Позивачка,  перебуваючи на посаді редактора обслуговувала грошові цінності.Після звільнення вона не передала справи,  документи.На протязі терміну роботи ОСОБА_1 відмовлялася друкувати матеріали співзасновників повною мірою ігноруючи їх та виставляла рахунки за матеріали в яких на сторінках газети «обливала брудом" органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.Недоліки досвіду роботи,  професіоналізму ОСОБА_1 компенсувала тиражуванням вигадок та відвертої брехні.Проведеною ревізією контрольно-ревізійного відділу в Баришівському районі та м. Березань виявлено ряд порушень фінансово-господарської діяльності редакції газети за період з 01.01.2005 року по 01.07.2006 року.В порушення Закону України "Про оренду державного та коммунального майна» без погодження з районною радою здавала приміщення редакції в оренду .Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди вважає необгрунтованими.

Треті особи в судове засідання не з'явились,  до суду надійши заяви про розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши пояснення позивача,  представника відповідачів,  дослідивши письмові матеріали справи,  суд вважає позов обрунтованим і таким , що підлягає до часткового задоволення з нас тупних підстав. В судовому засіданні встановлено.

Баришівська районна державна адміністрація та Баришівська районна рада Київської області спільним розпорядженням від 10 липня 2008 року № 562/85 звільнили з посади редактора газети «Баришівські вісті» ОСОБА_1 на підставі п. 1)  ст.  41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків та за п. 2)  ст.  41 КЗпП України з підстав втрати довір'я.

Відповідно до п. 1  ст.  41 КЗпП трудовий договір з ініціативи

власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках:

одноразового    грубого    порушення     трудових    обов"язків    керівником

підприємства,  установи ,  організації. Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено,  що при вирішенні питання про те,  чи є порушення трудових обов'язків грубим,  суд має виходити з характеру проступку,  обставин,  за яких його вчинено,  яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду.

Відповідно до  ст.  60 ЦПК України ,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановленого ОСОБА_1була звільнена за п.1, 2  ст. 41 КЗпП України з наступних підстав:

•   -     за систематичне на протязі всього періоду роботи з 01.09.2005 року по 15.07.2008 року порушення трудової дисципліни,  а саме не виконання рішення Баришівського районного суду від 22 грудня 2006 року увільнення працівників редакції за власним бажанням ,  24.10.2005 року колективом редакції газети було висловлено недовіру ОСОБА_1;

•   -     за невиконання рішення співзасновників від 01.09.2005 року щодо реєстрації змін до Статуту редакції газети "Баришівські вісті ,  за що на ОСОБА_1 було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани 07.05.2008 року спільним розпорядженням Баришівської районної державної адміністрації та Баришівської районої ради;

-     без поважних причин редактором не відвідувалися збори

співзасновників редакції газети,  як встановлено це була одноразова неявка

10.07.2008 року,  про що було поінформовано засновників;

•   -     не зважаючи на законні вимоги співзасновників на власний розсуд використовувала майно,  що належить до комунальної власності,  в судовому засіданні представник відповідачів не надав доказів не довів ,  яке саме майно комунальної власності позивачка використовувала на власний розсуд і що це призвело до нанесення збитків підприємству;

•   -     безвідповідально ставилася до випусків газети,  а саме в випусках газети на протязі 2005-2008 років допускалися орфографічні помилки,  як встановлено в штатному розписі підприємства є посада коректора,  який відповідає за коректування матеріалів ,  що готуються до друку;

-на початок 2007 року редакція газети «Баришівські вісті" мала податковий борг 21, 5 тис.  грн.;

- розміщувала в газеті недостовірну,  неправдиву інформацію,  чим безпідставно звинувачувала Баришівську районну раду,  Баришівську району адміністрацію в постійному порушенні законодавства з 2006 року по час звільнення. Виходячи зі змісту п. 1  ст.  41 КЗпП підставою для звільнення керівника за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків,  а не триваюче,  як про це зазначають у спільному розпорядженні відповідачі про те,  що редактором газети систематично,  на протязі всього періоду перебування на посаді редактора газети допускались порушення трудової дисципліни,  здійснювалось неналежне керівництво роботою редакції,  не відвідувала збори співзасновників,  у порушення вимог п. 6 Установчого договору укладеного між співзасновниками газети,  замість того щоб широко інформувати читачів про роботу районної державної адміністрації і районної ради,  на сторінках газети з'являлись критичні статті на їх адресу,  у першочерговому порядку не друкувала офіційні матеріали співзасновників,  своїми діями призвела газету до збитковості та підриву її авторитету.

Тобто підставою для звільнення редактора газети згідно з п. 1  ст.  41 КЗпП послужив ряд фактів невиконання або неповного чи неналежного виконання на протязі 2005-2007 років розпоряджень та рішень

співзасновників,  без поважних причин не відвідувались збори співзасновників,  не приймались заходи щодо внесення змін до Статуту,  читачі газети широко не інформувались про роботу районної державної адміністрації і районної ради,  мали місце факти критики на адресу співзасновників    тощо.    Таким    чином,  наведені    порушення    були систематичними і здійснювались    протягом певного часу.

Виходячи з того,  що зазначені дії не мають характеру одноразового грубого порушення трудових обов'язків,  розтягнуті у часі,  із змісту розпорядження не вбачається в чому конкретно проявилось порушення,  що стало приводом до звільнення керівника підприємства за одноразове грубе порушення трудових обов'язків,  а тому не могли бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами п.1  ст. 41 КЗпП.

Звільнення за п.1  ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил,  встановлених для застосування таких стягнень.

При звільненні ОСОБА_1 не були додержані передбачені статтями 148,  149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень,  звільнення проведене після закінчення встановленого для цього строку,  при звільненні не враховувалась ступінь тяжкості кожного окремо взятого вчиненого проступку і заподіяної цим проступком шкоди підприємству,  а тому суд дійшов висновку про незаконність звільнення з підстав,  передбачених п. 1  ст.  41 КЗпП,  згідно з яким має бути наявність вини працівника в грубому порушенні трудових обов'язків.

Відповідно до п.2  ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках винних дій працівника ,  який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності ,  якщо ці дії дають підстави для втрати довір"я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Згідно п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148,  149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються,  проте необхідно врахувати,  що відповідно до п. 35 правових

позицій,      висловлених    Судовою    Колегією    в     цивільних справах

Верховного Суду України в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах за п. 2  ст.  41 КЗпП трудовий договір може бути розірвано тільки з працівниками,  які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності,  тобто такими,  з якими може бути укладено договір про повну індивідуальну чи колективну (бригадну) матеріальну відповідальність або які,  незалежно від можливості укладення такого договору,  зайняті прийманням,  зберіганням,  транспортуванням,  відпуском або розподілом матеріальних цінностей. Приводом для звільнення може бути вчинення таким працівником навмисних або необережних дій,  що давали роботодавцю підстави для втрати до нього довір'я,  зокрема,  це може бути порушення працівником правил проведення операцій з матеріальними цінностями,  а не факт недостачі.

Звільнення з підстав втрати довір'я (п.2  ст. 41 КЗпП) суд не може визнати обґрунтованим,  так як відсутні дані про те,  що ОСОБА_1 як керівнику підприємства,  доручене безпосереднє обслуговування грошових,  або товарних цінностей та вона вчиняла умисно або необережно такі дії,  які давали б співзасновникам підстави для втрати до неї довір'я. Також невиявлені у передбаченому законом порядку факти вчинення розкрадання,  хабарництва і інших корисливих правопорушень за які вона могла бути притягнутою до адміністративної,  кримінальної та іншої відповідальності,  внаслідок чого можливо б було звільнено редактора газети з підстав втрати довір'я і у тому випадку,  коли зазначені дії не пов'язані з її роботою.

За таких обставин суд дійшов до висновку,  що звільнення ОСОБА_1 співзасновниками газети в особі Баришівської районної державної адміністрації та Баришівської районної ради Київської області,  з посади редактора газети «Баришівські вісті» на підставі п. 1) та п 2)  ст.  41 КЗпП України є безпідставним,  здійсненим з порушенням норм діючого трудового законодавства в Україні.,

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди від 31 березня 1995 року №4,  під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ,  заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльність інших осіб.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають поскільки позивачка в судовому засіданні не довела в чому саме полягає моральна шкода.

керуючись  ст.  ст.   10,  60,  212,  215 ЦПК України,   ст.  235 , 237-1 КЗпП  України,  - суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді редактора газети «Баришівські вісті» .

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_6 на роботі на посаді редактора газети "Баришівські вісті".

В решті позовних вимог відмовити.. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Березанського міського суду. Апеляційна скарга,  на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Київської області через Березанський міський суд.