Постанова

від 07.07.2020 по справі 361/2697/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/2697/19 Головуючий 1 інстанція- Селезньова Т.В.

Проваження № 22-ц/824/6596/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 липня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого2019 року про повернення заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила поділити спільне майно подружжя, набуте в період шлюбу з відповідачем, визнавши за нею право власності на 1/2 частину наступного майна:

- грошових коштів у розмірі 75000 доларів США;

- нежитлової будівлі літ. Б загальною площею 184,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659707132106);

- нежитлової будівлі загальною площею 39 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1642731932106);

- матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва (створення) нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,2370 га кадастровий номер 3210600000:00:058:0503 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема складського приміщення загальною площею 120 кв.м. та навісу над зоною складування готових бетонних виробів площею 250 кв.м.;

- матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва (створення) нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 2 га, кадастровий номер 3221281601:01:037:0007 за адресою: Київська область, Броварський район, с.Гоголів, зокрема: двох боксів для зберігання літаків площею 1000 кв.м. і 600 кв.м. та адміністративної споруди з готельними номерами площею 1500 кв.м.;

- матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва (створення) нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,3021 га, кадастровий номер 3210600000:00:034:1002 за адресою:

АДРЕСА_2 , зокрема: приміщення цеху для складання літаків площею 3500 кв.м; приміщення цеху металоконструкцій площею 2000 кв.м; приміщення складу нафтопродуктів літ. Ж-1 площею 16,3 кв.м.;

- матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва (створення) нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,5091 га, кадастровий номер 3210600000:00:038:0521 за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема: виробничо-складського корпусу з кімнатами відпочинку літ. Ж-2 площею 1440,6 кв.м.; майстерні з офісним приміщенням літ. 3-3 з прибудовою літ. з-З площею 827,6 кв.м.; виробничого корпусу № 2 літ. И-2 площею 912,9 кв.м.; виробничого корпусу № 4 літ. Л-2 площею 887,2 кв.м.; три прибудови до накриття для будівельних механізмів літ. Б інв. № 11-01/669-6 (реєстраційним номер 1100702832106 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), а саме: прибудова літ. б площею 6,8 та 7 кв.м., прибудова літ. б1 площею 12 кв.м., прибудова літ. б2 площею 8,2 кв.м.

Провадження у справі відкрито 13 травня 2019 року.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року за наслідками підготовчого засідання позивачці відмовлено у клопотанні про прийняття її заяви про зміну предмету позову, зі зміною предмету, підстав позову, збільшенням розміру позовних вимог, заявленням додатково нових позовних вимог та повернуто заяву позивачці. Цією ж ухвалою закрите підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивачка ОСОБА_1 в особі її представника адвоката Рекун Л.А. подала 16 березня 2020 року до суду першої інстанції апеляційну скаргу на ухвалу, а також цю ж скаргу подала безпосередньо до Київського апеляційного суду. В апеляційних скаргах просить скасувати оскаржувану ухвалу в повному обсязі, задоволити її заяву про зміну предмету позову, а справу направити до суду першої інстанції для продовження судового розгляду зі стадії підготовчого провадження.

Обидві скарги мотивовані тим, що суд дав невірну оцінку змісту поданої позивачкою заяви та прийшов до хибного висновку, що її подання не передбачено процесуальним законом. Суд не звернув уваги, що у заяві про зміну предмета позову вона відмовилася від частини вимог, водночас збільшивши розмір позовних вимог та змінивши предмет позову, що передбачено ст.49 ЦПК України. Посилаючись на невідповідність поданої нею заяви з огляду на несплату судового збору, суд не звернув уваги, що вона сплатила судовий збір у максимальному розмірі, встановленому законом. Хибним є висновок суду про подання нею заяви з порушенням процесуальних строків, оскільки заява подана до закінчення підготовчого судового засідання. Суд порушив порядок вирішення заяви про зміну предмета позову, не вирішивши її відразу після заявлення клопотання, а вирішив після виходу до нарадчої кімнати одночасно із закриттям підготовчого провадження. Окрім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про залучення до участі у справі доньки і сина сторін, оскільки це стосується їх прав, бо майно набувалося спільно, оголосив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, вирішивши питання про їх права і обов`язки, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення за п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законну і обгрунтовану ухвалу і правомірно повернув заяву позивачки про зміну предмету позову, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом

- 3 -

апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Постановлюючи ухвалу про повернення поданої позивачкою заяви про зміну предмета позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що подана заява не є заявою про зміну предмету позову, передбаченою у ч.3 ст.49 ЦПК, а так само не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, передбаченою у ч.2 ст.49 ЦПК, а відтак подання такої заяви, в якій одночасно позивач замінює предмет позову, збільшує обсяг предмету спору (майна), заявляє додаткові підстави позову, збільшує розмір позовних вимог; заявляє додатково нові позовні вимоги - приписами ст.49 ЦПК України не передбачено.

Також, суд керувався тим, щопозивачка не реалізувала своє право на зміну предмету позову у встановлений судом строк, як і не реалізувала цього права протягом всього часу підготовчого провадження, не подала заяву до останнього підготовчого засідання, яке було призначене заздалегідь і не надіслала завчасно відповідачу. При цьому суд виходив з того, що надіслання заяви відповідачу увечері 27 лютого 2020 року під час перерви на нічний час - не є належним виконанням даного процесуального обов`язку, встановленого в ч.5 ст.49 ЦПК, - така процесуальна поведінка позивача судом сприймається як недобросовісне використання своїх процесуальних прав і недобросовісне виконання процесуальних обов`язків, що призводить до порушення процесуальних прав інших учасників справи.

Окрім того, суд послався на те, що подана позивачкою заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України, зокрема не сплачено судовий збір у зв`язку із збільшенням обсягу позовних вимог.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судді, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та приписах процесуального закону.

Відповідно до ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п.7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Аналіз змісту ст.49 ЦПК України дає підстави для висновку, що доповнення позовних

- 4 -

вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Зміна предмету цивільного позову можлива у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Із поданої позивачкою до суду заяви про зміну предмету позову (т.4 а.с.196-218) вбачається, що вона відмовилася від частини позовних вимог (п.2 прохальної частини заяви), у зв`язку із зміною юридичного статусу спірних об`єктів спільного майна замінила частину позовних вимог іншими, а також доповнила позовні вимоги (п.3-11 прохальної частини заяви).

При цьому підстави позову, тобто обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги щодо захисту прав, залишилися первісними, а саме - посилання на статус спірного майна як такого, що набуте в період шлюбу і є спільним майном подружжя, а відтак підлягає поділу.

Слід зауважити, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (п.7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Отже, подана позивачкою заява за своїм змістом є заявою про зміну позовних вимог, можливість подання якої передбачена діючим процесуальним законом (ч.ч.2, 3 ст.49 ЦПК України), а відтак висновки суду про невідповідність такої заяви положенням ст.49 ЦПК є хибними.

Також, колегія суддів не може погодитися із висновком суду про те, що позивачка не реалізувала своє право на зміну предмету позову протягом всього часу підготовчого провадження, не подала заяву до останнього підготовчого засідання, яке було призначене заздалегідь і не надіслала завчасно відповідачу.

Заява про зміну предмета позову може бути подана позивачем до закінчення підготовчого засідання, на що прямо вказує ч.3 ст.49 ЦПК України. При цьомуу разі подання такої заяви ч.5 ст.49 ЦПК України зобов`язує позивача надати суду докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Будь-яких інших обмежень з цього приводу дана норма не містить.

Судом встановлено, що ця справа розглядається за правилами загального позовного провадження. У підготовчому засіданні 27 лютого 2020 року було оголошено перерву до 28 лютого 2020 року. Під час продовження підготовчого засідання 28 лютого 2020 року позивачка подала до суду заяву про зміну предмета позову і додала поштові квитанції про направлення напередодні, тобто 27 лютого 2020 року, копії цієї заяви відповідачу ОСОБА_2 . Який у свою чергу у підготовчому засіданні подав надруковане і мотивоване письмове клопотання про відмову у задоволенні заяви з огляду на одночасну зміну позивачкою предмета і підстав позову (т.5 а.с.225-226).

Наведене у свою чергу спростовує висновки суду про недотримання положень закону як щодо строків подачі такої заяви, так і щодо ненаправлення її копії іншому учаснику.

Це ж стосується посилань суду на недобросовісне використання позивачкою своїх процесуальних прав і недобросовісне виконання процесуальних обов`язків, що призводить до порушення процесуальних прав інших учасників справи, оскільки, подаючи заяву про зміну предмета позову, позивачка діяла у межах та у спосіб, передбачений процесуальним законом. При цьому обставин, передбачених ч.2 ст.44 ЦПК України, які б слугували

- 5 -

підставою для визнаня її дій зловживанням процесуальними правами та повернення заяви, не встановлено.

Недоречні також і посилання суду на невідповідність заяви вимогам ст.175, 177 ЦПК України, зокрема не сплату судового збору у зв`язку із збільшенням обсягу позовних вимог. Суд не звернув уваги, що позивачка сплатила судовий збір у максимальному розмірі, встановлену законом для позовів майнового характеру, а отже збільшення вимог не потребує доплати. Це-по-перше.

По-друге, повернення заяви з підстав її невідповідності положенням ст.49 ЦПК України та повернення заяви з підстав її невідповідності вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України є різними процесуальними діями, які не тотожні. А відтак, якщо суд вважав, що заява не відповідає положенням ст.49 ЦПК України, то положення ст.ст.175, 177 ЦПК правового значення не мають і застосовані бути не можуть, оскільки в такому випадку наслідки мають бути іншими - залишення заяви без руху.

Суд вказаних обставин справи та вимог процесуального закону не врахував і постановив необгрунтовану ухвалу в частині повернення заяви про зміну предмета спору.

Згідно ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції єневідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови позивачці у клопотанні про прийняття її заяви про зміну предмету позову та поверннення заяви підлягає до скасування, а справа в цій частині направляється для продовження розгляду у зв`язку із порушенням норм процесуального права.

Вимога апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність задоволення судом апеляційної інстанції її заяви про зміну предмета позову задоволенню не підлягає, оскільки суперечить приписам ст.23 ЦПК України, згідно якої усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції. Таким чином, вирішення питання про прийняття заяви про зміну предмета позову не є компетенцією апеляційного суду, а належить до повноважень суду першої інстанції, який має вирішити питання з урахуванням змісту цієї постанови.

Вимога апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування оскаржуваної ухвали суду від 28 лютого 2020 року у повному обсязі, тобто в тому числі в частині закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду задовленню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч.2 ст.352 ЦПК України учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст.353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Стаття 353 ЦПК України не передбачає оскарження ухвали про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розглядуокремо від рішення суду.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. В даному випадку апеляційна скарга подана на ухвалу суду в тому числі про повернення заяви, яка підлягає оскарженню, а тому підстави для її повернення відсутні.

Отже, в решті колегія суддів залишає ухвалу без змін.

- 6 -

Доводи апеляційної скарги про порушення судом порядку вирішення заяви про зміну предмета позову, що виразилося у невирішенні заяви негайно шляхом постановлення окремого процесуального документа не грунтуються на приписах процесуального закону. Ні ст.222 ЦПК України, яка регламентує розгляд судом клопотань, ні ст.259 ЦПК України, яка регламентує порядок ухвалення судових рішень, на які посилається скаржниця, не містять вимоги про негайне вирішення судом заявленого клопотання чи заяви шляхом видалення до нарадчої кімнати. В даному випадку із протоколу судового засідання 28 лютого 2020 року (т.4 а.с.226-227) вбачається, що клопотання позивачки про зміну предмета позову було оголошено судом, з цього приводу висловилися усі учасники справи, після чого суд вийшов до нарадчої кімнати, повернувшись з якої, оголосив ухвалу про повернення заяви та про закриття підготовчого провадження. Наведені процесуальні дії суду відповідають ст.200 ЦПК України щодо змісту судових рішень за результатами підготовчого засідання.

Доводи скарги про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивачки про залучення до участі у справі доньки і сина сторін, оскільки це стосується їх прав, бо майно набувалося спільно, оголосив цю ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, вирішивши питання про їх права і обов`язки, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення за п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України безпідставні.

По-перше, постановлена протокольно ухвала суду щодо відмови у залученні особи не підлягає окремому оскарженню від рішення суду.

По-друге, постановлення даної ухвали в нарадчій кімнаті процесуальний закон не передбачає.

По-третє, ухвала суду про відмову у залученні до участі у справі особи, не є судовим рішенням у розумінні ч.3 ст.376 ЦПК України, яким закінчено розгляд справи і вирішено питання про права особи, як помилково вважає скаржниця.

По-четверте, будь-яка особа, яка не брала участі у справі і яка вважає, що судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, вирішено питання про її права, вправі оскаржити таке рішення суду ідповдіно до ч.1 ст.352 ЦПК України.

Решта доводів скарги враховані при скасуванні оскаржуваної ухвали.

Доводи відповідача ОСОБА_2 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу про необхідність повернення позивачці апеляційної скарги з огляду на те, що ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

За наслідками розгляду клопотання позивачки суд постановив відмовити у його задоволенні та повернути заяву позивачці, що у свою чергу дає підстави для оскарження такої ухвали окремо від рішення суду. Правова позиція щодо можливості оскарження і апеляційного перегляду ухвал про відмову у прийнятті та повернення заяви про зміну предмета або підстав позову сформульована у цілому ряді постанов Верховного Суду, зокрема від 30 жовтня 2019 року у справі № 370/2201/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 761/33329/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 369/11526/16-ц.

Відповідне клопотання відповідча ОСОБА_2 про повернення апеляційної скарги вирішене в ухвалі суду про призначення справи до розгляду.

Керуючись ст.ст.259, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволитичастково.

- 7 -

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у клопотанні про прийняття її заяви про зміну предмету позову та поверннення заяви позивачці скасувати і направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: