Постанова

від 13.08.2020 по справі 361/2697/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/2697/19 Головуючий 1 інстанція- Селезньова Т.В.

Проваження № 22-ц/824/6596/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 серпня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Мережко М.В., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2020 року залишена без задоволення заява позивачки ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Не погоджуючись із ухвалою позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким її заяву про забезпечення доказів задоволити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обстави, що мають значення для справи, та їх недоведеність, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Скарга мотивована хибністю висновків суду про відсутність підстав для забезпечення доказів, оскільки суд не врахував, що огляд спірних об`єктів нерухомого майна та будівельних матеріалів, як і є предметом спору, необхідний для виготовлення експертного висновку, замовленого за її ініціативою, для встановлення переліку і форм фактично виконаних будівельних робіт та/або об`єктів нерухомого майна та/або незавершеного будівництва, та/або сукупних будівельних конструкцій, виробів, матеріалів, встановлення ступеня їх будівельної готовності. Суд не звернув уваги, що у неї є складнощі у отриманні такого доказу як експертний висновок, оскільки власником спірного майна є відпоідач, з яким у неї існує гострий конфлікт, бо триває досудове слідство у справі за підозрою відповідача у замовленні її вбивства, що на її думку свідчить про можливість втрати спірних об`єктів, які можуть бути знищені позивачем або третіми особами, і подання відповідних доказів стане неможливим. Об`єкти огороджені і знаходяться під охороною, а тому доступу до них вона не має. Висновки суду, що її клопотання не пов`язане із забезпеченням доказів є хибними. Ухвала суду є суперечливою, оскільки суд вказав, що вона не подала клопотання про поновлення встановленого законом строку чи його продровження для подання доказів і

- 2 -

відповідних клопотань, при цьому всупереч ч.4 ст.117 ЦПК України, суд не залишив без розгляду її заяву про забезпечення доказів. При тому, що вона подала заяву про забезпечення доказів своєчасно, під час підготовчого провадження. Вважає, що суд помилково відніс об`єкти нерухомості та матеріали до предмету доказування, а не до речових доказів. Суд не врахував, її заяву про намір змінити вимоги та їх предмет і зробив висновки передчасно. Як і не врахував, що відбулися зміна юридичного статусу деяких об`єктів спірного майна та зміна їх площ. Суд не вказав та взагалі не послався на жодну норму права на обгрунтування своїх висновків, а сама заява розглянута поза межами п`ятиденного строку, визначеного ст.118 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законну і обгрунтовану ухвалу і правомірно залишив заяву позивачки про забезпечення доказів без задоволення, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Рекун Л.А. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області як незаконну і постановити нову, якою задоволити заяву позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Панченко О.В. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на правомірність судової ухвали та відсутність підстав для її скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що в провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Провадження у справі відкрито 13 травня 2019 року.

Позивачка заявила вимоги про визнання за нею права власнсоті на 1/2 частину наступного спільного майна:

- грошових коштів у розмірі 75000 доларів США;

- нежитлової будівлі літ. Б загальною площею 184,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659707132106);

- нежитлової будівлі загальною площею 39 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1642731932106);

- матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва (створення) нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,2370 га кадастровий номер 3210600000:00:058:0503 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема складського приміщення загальною площею 120 кв.м. та навісу над зоною складування готових бетонних виробів площею 250 кв.м.;

- 3 -

- матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва (створення) нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 2 га, кадастровий номер 3221281601:01:037:0007 за адресою: Київська область, Броварський район, с.Гоголів, зокрема: двох боксів для зберігання літаків площею 1000 кв.м. і 600 кв.м. та адміністративної споруди з готельними номерами площею 1500 кв.м.;

- матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва (створення) нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,3021 га, кадастровий номер 3210600000:00:034:1002 за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема: приміщення цеху для складання літаків площею 3500 кв.м; приміщення цеху металоконструкцій площею 2000 кв.м; приміщення складу нафтопродуктів літ. Ж-1 площею 16,3 кв.м.;

- матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва (створення) нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,5091 га, кадастровий номер 3210600000:00:038:0521 за адресою: АДРЕСА_4 , зокрема: виробничо-складського корпусу з кімнатами відпочинку літ. Ж-2 площею 1440,6 кв.м.; майстерні з офісним приміщенням літ. 3-3 з прибудовою літ. з-З площею 827,6 кв.м.; виробничого корпусу № 2 літ. И-2 площею 912,9 кв.м.; виробничого корпусу № 4 літ. Л-2 площею 887,2 кв.м.; три прибудови до накриття для будівельних механізмів літ. Б інв. № 11-01/669-6 (реєстраційним номер 1100702832106 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), а саме: прибудова літ. б площею 6,8 та 7 кв.м., прибудова літ. б1 площею 12 кв.м., прибудова літ. б2 площею 8,2 кв.м.

18 лютого 2020 року на стадії підготовчого провадження позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення доказів, в якій просила зобов`язати відповідача ОСОБА_2 , який є титульним власником спірного спільного майна та земельних ділянок, на яких воно розташоване, забезпечити зберігання речових доказів (спірних об`єктів спільного майна) що є предметом позову по справі, у незмінному стані та заборонити вчиняти певні дії щодо зміни їх фізичного та технічного стану, а також зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити безперешкодний доступ експертів ТОВ Український незалежний інститут судових експертиз Свістунова І.С. і Коваленко Л.А. та разом з ними спеціалістів (інженерів-геодезистів) Хомутовського М.В. та Сачука О.В., позивача ОСОБА_1 і її законного представника/адвоката до спірних об`єктів спільного майна, що є предметом даного позову та об`єктами експертного дослідження, та земельних ділянок, на яких вони розташовані, з метою їх безпосереднього огляду, обміру та фото фіксації, а саме до земельних ділянок: кадастровий номер 3210600000:00:058:0503 по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221281601:01:037:0007 у с.Гоголів, кадастровий номер 3210600000:00:034:1002 по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210600000:00:038:0521 по АДРЕСА_4 .

Заява мотивована тим, що 11 лютого 2020 року з метою отримання доказу - експертного висновку вона уклала договір про призначення комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз із ТОВ Український незалежний інститут судових експертиз щодо спірних об`єктів спільного майна, що є предметом спору. Для отриманнія експертного висновку, експертам необхідно оглянути спірні об`єкти за місцем їх знаходження та встановити технічні характеристики, межі земельних ділянок. Проте власником спірного майна і ділянок є відповідач, з яким у неї триває гострий конфлікт у зв`язку із досудовим розслідуванням у кримінальній справі за підозрою відповідача у замовленні її вбивства, а тому існують підстави вважати, що відповідач та його представники перешкоджатимуть огляду спірного майна, а вона

- 4 -

самостійно без згоди відповідача не може провести огляд цього майна.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки безпідставністю заяви. При цьому суд виходив з того, що позивачка не обґрунтувала наявності підстав, передбачених у ч.1 ст.116 ЦПК України, і зокрема наявності підстав припускати, що у разі незабезпечення доказів засіб доказування може бути втрачений або що подання відповідного доказу стане неможливим чи утрудненим; не вказала конкретні докази, які слід забезпечити і не заявила такі докази у даній справі в порядку і строки, які визначені законом і встановлені судом з цього приводу; не довела належності вказаного доказу до предмету доказування в даній справі.

Залишаючи без задоволення заяву позивачки в частині зобов`язання відповідача забезпечити зберігання речових доказів (спірних об`єктів спільного майна), що є предметом позову у даній цивільній справі, у незмінному стані та заборонити вчиняти певні дії щодо зміни їх фізичного та технічного стану, суд обгрунтовано виходив з того, що ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року вжито захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що є предметом спору, і забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно щодо якого заявлено спір, є достатнім забезпечуючим заходом в межах даної справи, направленим на збереження стану спірного майна і його належності.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_2 забезпечити безперешкодний доступ експертів ТОВ Український незалежний інститут судових експертиз разом з ними спеціалістів (інженерів-геодезистів), позивачки і її законного представника/адвоката до спірних об`єктів спільного майна, суд керувався тим, що такі вимоги не стосуються і не пов`язані із забезпеченням доказів в розумінні ст.116 ЦПК України. Також суд керувався тим, що у встановленні для подання доказів і клопотань строки позивач не заявив про подання ним такого доказу, як висновок експертизи на його замовлення, і питання про прийняття такого доказу судом не розглядалось, тому на даний час слід вважати, що такий доказ не поданий і не заявлений у встановленому ЦПК порядку для подання доказів.

Також суд вважав необгрунтованою вимогу заявника надати доступ до об`єктів і на земельні ділянки, належні відповідачу - окрім експертів також і позивачці та її представнику, що є незаконним втручанням у право власності у будь-якому разі.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.76 ЦПК України під доказами розуміються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Згідно ч.2 ст.116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти

- 5 -

ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18, та у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.

У заяві про забезпечення доказів позивачка ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача ОСОБА_2 , який є власником спірного майна та земельних ділянок, на яких воно розташоване, забезпечити зберігання речових доказів (спірних об`єктів спільного майна) що є предметом позову по справі, у незмінному стані та заборонити вчиняти певні дії щодо зміни їх фізичного та технічного стану.

Дані вимоги взагалі не стосуються і не пов`язані із питанням забезпечення доказів у розумінні ст.116 ЦПК України, оскільки в такому випадку суд не отримує ніякого передбаченого ст.76 ЦПК України доказу, а нерухоме майно, про зобов`язання забезпечити зберігання якого просить позивачка, не є доказом у тому числі речовим, як помилково вважає позивачка, а є предметом спору. Отже, вимога позивачки про забезпечення зберігання не пов`язана і не стосується встановленого законом процесуального мехінізму отримання судом доказів, передбачених ст.76 ЦПК України. Це по-перше.

По-друге, на думку колегії дана вимога зобов`язати відповідача забезпечити зберігання спірного майна за своїм змістом стосується такого процесуального механізму як забезпечення позовних вимог, передбаченого ст.149-150 ЦПК України, що не тотожно забезпеченню доказів.

За таких обставин, суд вірно відмовив у задовленні заяви в цій частині, урахувавши, що ухвалою суду вже забезпечено позов і накладено арешт на спірне майно, зберігання якого просить забезпечити позивачка.

Окрім того, позивачка у заяві просила зобов`язати відповідача ОСОБА_2 забезпечити безперешкодний доступ експертів ТОВ Український незалежний інститут судових експертиз разом з ними спеціалістів (інженерів-геодезистів), позивачки і її законного представника/адвоката до спірних об`єктів спільного майна, для проведення експертизи.

Дана вимога також, не пов`язана із питанням забезпечення доказів у розумінні ст.116 ЦПК України, оскільки згідноч.2 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом із позовом. Згідно частин 4-5 цієї статті якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини його неподання та докази про вчинення усіх залежних від учасника дій для його отримання, а суд у випадку визнання поважними причин неподання цього доказу, може встановити додатковий строк для його подання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 при подачі позову не додала до заяви такий доказ як висновок експерта, як і не повідомила суд, що має намір його подати та не просила суд встановити додатковий строк для його подачі. Тобто висновок експерта, якого не існує, на даний час не має статусу доказу по справі.

Фактично позивачка просить суд через механізм забезпечення доказів сприяти їй у отриманні висновку, який не заявлений як доказ по справі у встановлені строки, як і не встановлено додаткового строку для його подачі, що є неприпустимим та порушує принцип

- 6 -

рівності учасників судового процесу, встановлений ст.129 Конституції України і п.2 ч.1 ст.2 ЦПК України та може свідчити про небезсторонність суду.

За таких обставин, залишаючи без задоволення заяву позивачки в цій частині, суд обгрунтовано виходив з того, що позивачка намагається самостійно отримати висновок експерта, про намір подати який у якості доказу в установлені процесуальні строки нею заявлено не було, а відтак це питання не стосується забезпечення доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув уваги, що у неї є складнощі у отриманні такого доказу як експертний висновок, оскільки власником спірного майна є відповідач, з яким у неї є гострий конфлікт, а огляд спірних об`єктів нерухомого майна та будівельних матеріалів, які є предметом спору, необхідний для виготовлення експертного висновку, замовленого за її ініціативою, не спростовують висновків суду.

Як вище вказувалося фактично дана вимога пов`язана із намаганням позивачки самостійно отримати висновок експерта.

Відповідно до положень ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням (ч.1 ст.107 ЦПК України).

Аналогічні положення містить п.3.9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року (з послідуючими змінами), згідно якого якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об`єкта за його місцезнаходженням, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) (замовив(ла) дослідження), повинен(на) забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об`єкта, а також належні умови для його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб.

Отже, за змістом даних норм у випадку проведення експертизи на замовлення учасника справи саме на нього покладається обов`язок надання матеріалів, необхідні для проведення експертизи, в тому числі забезпечення доступу до відповідних об`єктів, які є предметом дослідження. Відповідно саме учасник справи, який замовив проведення експертизи самостійно несе всі ризики її невиконання внаслідок ненадання необхідних матеріалів.

Посилання представника позивачки адвоката Рекун Л.А. на ч.3 ст.107 ЦПК України, яка передбачає право суду у необхідних випадках вирішити питання про витребування матеріалів за правилами витребування доказів, недоречні, бо дане положення стосується випадків призначення експертизи за ухвалою суду, на якого покладається обов`язок забезпечити експетра необхідними матеріалами, а не на замовлення учасника справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд помилково відніс об`єкти нерухомості та матеріали до предмету доказування, а не до речових доказів колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

Цивільний процесуальний закон чітко визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), які мають

- 7 -

значення для вирішення справи і які встановлюються за допомогою письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів та показань свідків (ст.76).

Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (ст.97 ЦПК України).

Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повинні бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності - сфотографовані. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані (ст.98 ЦПК України).

Отже, під речовими доказами розуміються предмети матеріального світу, які містять інформацію про предмет доказування. В даному випадку позивачка помилково ототожнює речові докази, за допомогою яких встановлюються певні юридичні факти із предметом спору у справі яким є спірне нерухоме майно та матеріали.

Доводи скарги про суперечливість ухвали суду, оскільки суд вказав, що позивачка не подавала клопотання про поновлення встановленого законом строку чи його продровження для подання доказів і відповідних клопотань, при цьому всупереч ч.4 ст.117 ЦПК України, суд не залишив без розгляду її заяву про забезпечення доказів необгрунтовані.

В даному випадку позивачка невірно тлумачить зміст ухвали суду, який зводиться до того, що суд зазначив, що, заяволяючи клопотання про огляд спірного майна для проведення експертизи, позивачка не заявила вимог про встановлення додаткового строку для подання такого доказу як висновок експерта до суду, а не подання самого клопотання, як помилково вважає позивачка, оскільки доказом є висновок експерта, а не безпосередньо саме нерухоме майно.

Посилання у скарзі на те, що суд не врахував, заяву позивачки про намір змінити вимоги та їх предмет і зробив висновки передчасно, безпідставні. Вирішення заяви про забезпечення доказів не може ставитися в залежність від імовірної подачі у майбутньому змінених (уточнених, збільшених тощо) позовних вимог.

Доводи скарги про те, що відбулася зміна юридичного статусу деяких об`єктів спірного майна та зміну їх площ, не спростовують наведених вище висновків суду про необгрунтованість заяви та відсутність підстав для постановлення ухвали про забезпечення доказів.

При цьому колегія суддів звертає увагу не безпідставність таких посилань, оскільки позивачка звернулася до суду з позовом 12 квітня 2019 року, провадження у справі відкрите ухвалою судді від 13 травня 2019 року.

Водночас із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 10 лютого 2020 року, вбачається, що право власності за відповідачем на три об`єкти нерухомості, а саме: нежитлову будівлю (ангар) літер В загальною площею 2198 кв.м.; контрольно-диспетчерський пункт з ангарами, нежитлова будівля, площею 936,2 кв.м.; нежитлову будівлю (ангар) літер А для літаків площею 678,1 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_3 зареєстроване 08 лютого, 20 лютого та 07 березня 2019 року (а.с.124-125).

Тобто, посилання скаржниці на те, що під час розгляду справи відбулася зміна юридичного статусу цих об`єктів спірного майна та зміна їх площ, необгрунтовані, оскільки як вище вказувалося на момент подачі позову дані об`єкти вже мали відповідний статус нерухомого майна із відповідними технічними характеристиками та ідентифікаційними ознаками, зазначеними в Державному реєстрі.

- 8 -

Доводи скарги про те, що позивачка подала заяву про забезпечення доказів своєчасно, під час підготовчого провадження, не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні заяви з викладених вище підстав, оскільки забезпечити можливо лише докази, про які заявлено стороною у встановлений процесуальним законом строк, або судом прийнято рішення про встановлення додаткового строку для їх подачі, чого в даній справі не встановлено.

Посилання у скарзі на те, що заява розглянута поза межами п`ятиденного строку, визначеного ст.118 ЦПК КУкраїни, необгрунтовані. З матеріалів справи вбачається, що заява подана до суду 18 лютого 2020 року, а відтак згідно ст.118 ЦПК Україи мала бути розглянута не пізніше 23 лютого 2020 року. Однак 23 лютого 2020 року припадає на вихідний день неділю, а відтак згідно ч.3 ст.124 ЦПК України останнім днем строку є перший робочий день, тобто 24 лютого 2020 року.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у забезпеченні доказів, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: