Постанова

від 15.07.2020 по справі 204/5775/15

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1366/20 Справа № 204/5775/15 Суддя у 1-й інстанції - Тітова І.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря - Мамедової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управілння юстиції про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права власності та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського управління юстиції, про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права власності, визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 липня 2005 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ ІБК ХХІ століття було укладено договір № 05/07/01 про участь у реконструкції будинку. За умовами цього договору після введення будинку в експлуатацію, позивачі набувають права власності на перебудоване приміщення на підставі документів, наданих ТОВ ІБК XXI століття . Позивачами зобов`язання за договором були виконані. Після чого вони звернулись до підприємства з вимогою надати документи для реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . Проте, підприємство відмовилось надати будь-які документи, порушуючи умови договору. З метою захисту порушених прав позивачі звернулись до суду, вимагаючи виконати умови вищевказаного договору та визнати за ними право власності на нерухоме майно. 09 грудня 2010 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 22-ц-4764/10 встановлено що договір, укладений між позивачами та підприємством є дійсним, встановлено, що саме позивачі повинні бути належними власниками майна, що саме підприємство повинно було надати позивачам необхідні документи для реєстрації права власності, але відмовлено у визнанні права власності, оскільки позивачі обрали неправильний спосіб захисту порушених прав. Наприкінці 2012 року позивачам стало відомо про те, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09 червня 2009 року № 1447 за ТОВ ІБК ХХІ століття було оформлено право власності. Оскільки це рішення було винесено відповідачем без з`ясування усіх обставин справи та без перевірки документів, що були надані ТОВ ІБК ХХІ століття , позивачі звернулись до суду за захистом порушеного права. У цей час, маючи рішення про оформлення права власності на нерухоме майно, ТОВ ІБК ХХІ століття , вступивши у змову з торгівельною організацією та іншими особами, реалізувало нерухоме майно, уклавши домашній правочин , тим самим не давши позивачам документів для оформлення права власності на нерухоме майно за ними. Пізніше цей правочин був узаконений рішенням суду. 22 грудня 2014 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 22-ц/774/10575/14 це рішення суду скасоване, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ ІБК XXI століття , третя особа - ТОВ Біржевий Альянс , про визнання права власності, - відмовлено. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що цим рішенням не було взято до уваги права та інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким ТОВ ІБК XXI століття зобов`язано було надати документи для оформлення права власності на нерухоме майно. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська позовні вимоги щодо визнання рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1447 було задоволено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Позивачі також зазначили, що саме на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09 червня 2009 року №1447 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 24 листопада 2008 року № 3615 та оформлення прав власності фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ТОВ ІБК ХХІ століття набуло права власності на нежитлове приміщення, яке повинно належати позивачам за умовами договору. Це рішення повинно бути скасовано в частині, а саме: пункту 1 абзацу другого рішення, оскільки порушує права та інтереси позивачів, та суперечить вимогам законодавства.

Підприємство всупереч вимогам законодавства та умовам договору одноособово, без погодження з позивачами, звернулось до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради з питання оформлення права власності на спірний об`єкт, не надавши при цьому договору Про участь у реконструкції будинку від 05 липня 2005 року №05/07/01, що зумовило прийняття рішення № 1447. Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, в свою чергу, при прийнятті рішення № 1447 повинен був керуватися підпунктом а) пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 pоку № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення № 1447. Отже, нежитлове приміщення має бути витребуване із незаконного володіння ОСОБА_1 , оскільки підстав для володіння цим майном у нього немає.

З урахуванням наведеного, позивачі просили визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09 червня 2009 року № 1174 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 24 листопада 2008 року № 3615 та оформлення прав власності фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 з моменту його прийняття в частині пункту 1 абзацу другого оформлення права власності за ТОВ ІБК XXI століття (ЄДРПОУ 33421758) на нежитлове приміщення № 113, загальною площею 127,9 кв.м, ґанок літ. а2, з видачою свідоцтва про право власності; витребувати у ОСОБА_1 нежитлове приміщення № АДРЕСА_3 загальною площею 127,9 кв.м, ґанок літ. а2, що АДРЕСА_4 АДРЕСА_2 , яким він незаконно заволодів; припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 127,9 АДРЕСА_5 ; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 площею 127,9 АДРЕСА_6 .м АДРЕСА_7 . АДРЕСА_5 , шляхом набуття та реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 127,9 АДРЕСА_5 , за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 площею 127,9 АДРЕСА_6 . АДРЕСА_5 .

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року позов задоволено частково та визнано незаконним та скасовано рішення від 09 червня 2009 року № 1447 виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 24 листопада 2008 року № 3615 та оформлення прав власності фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 з моменту його прийняття в частині пункту 1 абзацу другого оформлення права власності за ТОВ ІБК XXI століття (ЄДРПОУ 33421758) на нежитлове приміщення № 113, загальною площею 127,9 кв.м, ґанок літ. а2, з видачою свідоцтва про право власності. Припинено право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 127,9 АДРЕСА_5 . Витребувано у ОСОБА_1 нежитлове приміщення № АДРЕСА_3 загальною площею 127,9 кв.м, ґанок літ. а2, що АДРЕСА_4 АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 площею 127,9 АДРЕСА_6 .м АДРЕСА_7 . АДРЕСА_5 , шляхом набуття та реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 загальною площею 127,9 кв.м АДРЕСА_8 ґанок літ. а2 АДРЕСА_2 . У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 липня 2005 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ ІБК XXI століття було укладено договір № 05/07/01 про участь у реконструкції будинку.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору ТОВ ІБК ХХІ століття своїми силами і засобами, за рахунок коштів позивачів, здійснює реконструкцію об`єкту і передає позивачам обумовлене нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а позивачі забезпечують відповідне фінансування об`єкту реконструкції та приймають його у свою власність відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору, участь позивачів у фінансуванні реконструкції житла здійснюється для досягнення соціальної мети (отримання у власність нежитлового приміщення - частки об`єкту реконструкції). За умовами пункту 1.3. договору ТОВ ІБК ХХІ століття повинно передати позивачам проект на вищевказане приміщення Додаток №1 , зведені комунікації, а позивачі відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору після його підписання зобов`язані не пізніше двох банківських днів, враховуючи день підписання договору, внести на розрахунковий рахунок ТОВ ІБК ХХІ століття платежі в розмірі 151 650,00 грн, а залишок вартості приміщення в розмірі 60 670 грн повинні внести протягом тридцяти календарних днів після підписання акту прийому-передачі об`єкту будівництва.

За умовами договору, ТОВ ІБК ХХІ століття зобов`язалось після сплати позивачами всієї суми інвестування та введення будинку в експлуатацію, надати необхідні документи позивачам для оформлення приміщення у власність (пункт 3.2).

Позивачами зобов`язання за договором були виконані, що підтверджується квитанціями від 11 липня 2005 року № 53, 54, за якими позивачами за послуги за договором було перераховано по 75 825 грн кожним та актом від 19 грудня 2005 року №1/19/12 здачі-приймання виконаних робіт. Після чого позивачі звернулись до ТОВ ІБК ХХІ століття з вимогою надати документи для реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , проте, підприємство відмовилось надати будь-які документи, при цьому станом на 19 грудня 2005 року ТОВ ІБК ХХІ століття виконало роботи на суму 14 200,00 грн.

Відповідно до рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15 червня 2006 року № 2360 та від 28 липня 2006 року № 2884 ТОВ ІБК ХХІ століття , яке є власником частини будівлі АДРЕСА_2 , виконало реконструкцію будівлі під житло з приміщеннями комерційного призначення. Зазначений будинок прийнятий в експлуатацію, що підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 28 грудня 2007 року.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 10 липня 2008 року було затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_2 , зокрема прийнято у експлуатацію і спірне нежитлове приміщення, якому присвоєно № 113, загальною площею 127,9 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24 листопада 2008 року № 3615 за ТОВ ІБК ХХІ століття оформлено право приватної власності з видачею свідоцтва на об`єкти нерухомого майна - квартири та нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_2 , в тому числі і на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 127,9 кв.м.

Встановлено, що спірне нежитлове приміщення позивачам не було передано на виконання умов договору, натомість ТОВ ІБК ХХІ століття 31 серпня 2007 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору недійсним. У межах цієї справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був поданий зустрічний позов про спонукання до виконання договору, визнання права власності на нерухоме майно та стягнення неустойки.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2008 року позов ТОВ ІБК ХХІ століття був задоволений, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2010 року у справі № 22ц-4764/10, вказане рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2008 року скасоване, відмовлено ТОВ ІБК ХХІ століття у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, цим же рішенням відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зі змісту цього рішення вбачається, що умовами укладеного між сторонами договору від 05 липня 2005 року № 05/07/01 передбачено механізм набуття особами, що приймали участь у фінансуванні будівництва права власності на спірне приміщення, а саме те, що ТОВ ІБК ХХІ століття повинно надати позивачам необхідні документи для оформлення приміщення у власність.

Судом встановлено, що ТОВ ІБК ХХІ століття умови цього договору виконані не були, натомість без отримання згоди та повідомлення позивачів звернулось до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради з листом про оформлення права власності на спірний об`єкт нерухомості.

09 червня 2009 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було винесене рішення №1447 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 24 листопада 2008 року №3615 та оформлення прав власності фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . Пунктом 1 абзацом другим цього рішення вирішено оформити право власності за третьою особою у цій справі ТОВ ІБК ХХІ століття на нежитлове приміщення № 113, загальною площею 127, 9 кв.м, ганок літ. а2 з видачею свідоцтва про право власності, а Комунальному підприємству ДМБТІ доручено оформити та зареєструвати свідоцтво про право власності згідно з пунктом 2 цього рішення.

Також судом встановлено, що згідно з інформацією, розміщеною на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 29 травня 2014 року (номер запису 11031170020029990) підприємство припинено, а правонаступників немає.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року у справі № 204/318/2013-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ІБК ХХІ століття , третя особа - ТОВ Біржевий Альянс , про визнання права власності, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове вбудоване приміщення АДРЕСА_3 площею 127,9 АДРЕСА_6 .м АДРЕСА_2 .

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року скасоване та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції посилався на те, що позивачами було укладено з юридичною особою ТОВ ІБК XXI століття договір про участь у реконструкції будинку, який з їхньої сторони було виконано в повному обсязі, але прав власності після введення будинку в експлуатацію, як передбачалось згідно умов договору, вони не набули внаслідок порушення умов договору зі сторони контрагента, який припинив свою діяльність; набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірне майно є незаконним та повинно бути витребувано із його володіння.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 площею 127,9 АДРЕСА_6 .м АДРЕСА_5 , суд першої інстанції посилався на те, що ця вимога є передчасною, оскільки жодних прав позивачів порушено не було.

Враховуючи вищезазначене та позицію Верховного Суду в постанові від 02 жовтня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апелянта, з наступних підстав.

Відповідно до статей 526, 527, 530-532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки ( частина перша статті 190 ЦК України).

Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні дає визначення поняття майнові права , які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Новостворене нерухоме майно стає об`єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб`єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб`єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України.

При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року № 6-129цс14.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборів контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Законом України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю визначено загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування масового будівництва житла та особливості управління цими коштами.

Законом України Про інвестиційну діяльність визначено загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб`єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

За змістом частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2005 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ ІБК XXI століття було укладено договір № 05/07/01 про участь у реконструкції будинку, згідно умов якого, зокрема пункту 1.1., ТОВ ІБК ХХІ століття своїми силами і засобами, за рахунок коштів позивачів, здійснює реконструкцію об`єкту і передає позивачам обумовлене нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а позивачі забезпечують відповідне фінансування об`єкту реконструкції та приймають його у свою власність відповідно до умов договору.

Оскільки позивачами зобов`язання за договором були виконані, що підтверджується квитанціями від 11 липня 2005 року № 53, 54 та актом від 19 грудня 2005 року №1/19/12 здачі-приймання виконаних робіт, ТОВ ІБК ХХІ століття згідно умов договору зобов`язано було надати їм документи для реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , проте, підприємство відмовилось надати будь-які документи. Натомість, без отримання згоди та повідомлення позивачів ТОВ ІБК ХХІ століття звернулось до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради з листом про оформлення права власності на спірний об`єкт нерухомості на третю особу.

У зв`язку з чим, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року у справі № 204/318/2013-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ІБК ХХІ століття , третя особа - ТОВ Біржевий Альянс , про визнання права власності, позов задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове вбудоване приміщення АДРЕСА_3 127,9 АДРЕСА_6 .м АДРЕСА_2 .

Таким чином, ТОВ ІБК ХХІ століття свої зобов`язання відповідно до договору № 05/07/01від 05 липня 2005 року «Про участь у реконструкції будинку за адресою: АДРЕСА_2 » не виконало, оскільки після виконання сторонами його умов спірне приміщення повинно було належати позивачам.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що оскаржуваним рішенням порушуються його права, як власника спірного майна, з огляду на наступне.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року скасоване та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Таким чином, рішення, за яким право власності на спірне майно було набуто відповідачем ОСОБА_1 , було скасоване як незаконне. Відповідно до змісту цього рішення, договір купівлі-продажу спірного приміщення між ТОВ ІБК ХХІ століття та ОСОБА_1 не укладався, а тому висновки апелянта про те, що він є добросовісним набувачем є передчасними.

Крім того, Верховним Судом в своїй постанові від 02 жовтня 2019 року по даній справі також підтверджено, що підстав для набуття ОСОБА_1 права власності на спірне приміщення немає.

Також вказано, що оскаржуваним рішенням його права не порушені, оскільки суд першої інстанції правомірно витребував у нього спірне нежитлове приміщення, як у особи, яка без правової підстави володіла цим майном.

Необгрунтованими є посилання апелянта на те, що до участі у справі не було залучено як відповідача ТОВ ІБК ХХІ століття , оскільки вказане товариство припинило свою діяльність, а позивачі позбавлені права захистити свої порушені права іншим шляхом ніж тим, який вони обрали у цій справі.

Таким чином, колегія суддів, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в Постанові ВС від 02 жовтня 2019 року по даній справі, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обгрунтоване рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих позивачами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова