Рішення

від 23.08.2007 по справі 32/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/133

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.08.07 р.                                                                               Справа № 32/133                               

Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Попкова Є.О. – довіреність від 10.08.07р.

від відповідача: Кобзева А.А. – довіреність від 25.06.07р.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Гефест” м. Донецьк

до відповідача: Єнакіївського виробничого підприємства „Світанок” м. Єнакієве

про  стягнення 1813,41грн.

                                                                                          в судових засіданнях оголошені

                                                                                              перерви з 23.05.-13.06.07р.,

                                                                                                     з 15.08.-23.08.07р.                                                                                                                         

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Гефест” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Єнакіївського виробничого підприємства „Світанок” м. Єнакієве про стягнення 1813,41грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на накладну № 55745/1 від 30.09.06р., довіреність № 018306 від 29.09.06р. серії ЯКЖ, рахунки № 19934к від 12.09.06р., № 20269к від 19.09.06р., № 20673к від 26.09.06р., № 20969к від 03.10.06р., № 21168к від 30.09.06р., договір № 900/10-06 від 29.06.06р., додатки до договору, акт прийому-передачі паливної картки в користування від 22.09.06р., довіреність від 22.09.06р. № 018293 серії ЯКЖ.

Крім того, надав пояснення, що додаток № 1 до договору містить не вичерпаний перелік автозаправних станцій підприємств-партнерів, на яких може відбуватись відпуск пального, оскільки підприємства-партнери позивача мають розгалужену мережу АЗС. Вказував, що добовий ліміт встановлюється позивачем на кожну паливну картку відповідно заявки покупця за формою додатку № 2 до договору в літрах або в грошову виразі. Тобто, під час заправки по викраденій картці використовувався не добовий ліміт бензину, а добовий ліміт грошових коштів.

Відповідач вимоги позивача не визнає, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) про пропажу паливної картки було повідомлено своєчасно; 2) за узгодженою та підписаною представниками кожної сторони заявкою (додаток № 2) вказана потреба в бензині А-76 в кількості 500 літрів на добу. Однак, за зворотною карткою позивача вбачається, що 22.09.06р. за данною карткою був відпущений бензин марки А-95, який не був вказаний в заявці. Крім того, в додатку № 1 до договору не вказані ті адреси АЗС, на яких був відпущений бензин А-95.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 900/10-06 від 29.06.06р.,  згідно з яким позивач був зобов'язаний передати паливо у власність відповідача, а відповідач був зобов'язаний прийняти паливо та сплатити за нього грошову суму в строки та на умовах, обумовлених в договорі.

Позивачем був переданий відповідачу паливо (далі – товар) на загальну суму 5661,91грн. Факт передання позивачем товару, а також обсяг і вартість товару та відповідно прийняття відповідачем товару у власність підтверджується накладною  № 55745/1 від 30.09.06р., на якій відповідачем був зроблений припис щодо отримання лише 910л. Бензину А-76 на суму 3848,50грн., довіреністю № 018306 від 29.09.06р. серії ЯКЖ.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки № 19934к від 12.09.06р., № 20269к від 19.09.06р., № 20673к від 26.09.06р., № 20969к від 03.10.06р., № 21168к від 30.09.06р., договір № 900/10-06 від 29.06.06р. на загальну суму 5661,91грн., які відповідачем були частково сплачені в сумі 3848,50грн.

Відповідно до п. 3.3 договору рахунок на сплату палива підлягає оплаті на протязі 2-х банківських днів з дати його виписки.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, свої зобов'язання, як про це заявлено позивачем,  відповідач,  всупереч ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, належним чином не виконав. Внаслідок цього, утворилась заборгованість в розмірі 1813,41грн.- вартість отриманого товару, факт чого позивач підтверджує наданими документами.

Судом не приймаються заперечення відповідача, з огляду на таке:

1) відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів;

2) договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України);

3) п. 2.5 договору передбачено, що покупець несе відповідальність за отримання палива за паливними картками третіми особами, в тому числі втрати або розкрадання паливної картки. Паливо, отримане третіми особами за паливними картками, вважається переданим/проданим покупцю.

Таким чином, відповідач, підписуючи договір на згаданих умовах, мав усвідомлювати наслідки, які тягне за собою втрата картки та її використання третіми особами.

При цьому, отримання палива за карткою на іншій АЗС, ніж визначено додатком № 1 до договору, не звільняє відповідача від оплати палива, за приписами п. 2.5 договору.

Крім того, згідно з термінами договору „добовий ліміт” – це максимальна кількість палива, яке покупець може отримати за паливною карткою на заправку автомобілю/ів на АЗС на протязі доби (тобто з 00:00 годин до 24:00годин). Добовий ліміт встановлюється ЗАТ „Гефест” на кожну паливну картку відповідно заявки покупця за формою додатку № 2 до договору в літрах або в грошовому виразі.

Таким чином, встановлення ліміту (згідно з додатком № 2) у гривнях дозволяло використання картки на будь-яку марку бензину. Як слід, факт отримання третіми особами палива марки А-95 також не є умовою звільнення відповідача від оплати.

З урахуванням обставин справи та наданими позивачем доказами, вимоги позивача  обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі  1813,41грн.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 193, 198 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Гефест” м. Донецьк до Єнакіївського виробничого підприємства „Світанок” м. Єнакієве про стягнення 1813,41грн.

Стягнути з Єнакіївського виробничого підприємства „Світанок” м. Єнакієве (86414, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Берегового, 4, ЄДРПОУ 03972554, п/р 26002980399 в Єнакіївській філії АКБ „Укрсоцбанк”, код банку 334527) на користь Закритого акціонерного товариства „Гефест” м. Донецьк (83037, м. Донецьк, вул. Петровського, 4/8 ЄДРПОУ 23182771, п/р 2600200062 в ДФ ВАТ „Родовід Банк”, код банку 394512) заборгованість в сумі 1813,41грн., витрати з державного мита в сумі 102,00грн., та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 28.08.07р.

Рішення набирає законної сили 10.09.07р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя