Рішення
від 01.09.2020 по справі 918/87/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/87/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Ножняк Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за первісним позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до відповідача Приватного підприємства - фірми "ЕЙ ВІ ЕЙ" про стягнення заборгованості в сумі 715 305 грн. 27 коп.,

та матеріали зустрічної позовної заяви Приватного підприємства - фірми "ЕЙ ВІ ЕЙ" (відповідач за первісним позовом) до Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (позивач за первісним позовом ) про визнання зобов`язань припиненими шляхом їх виконання

представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Іванюк І.В.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом ): Мушкеєв В.В.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства - фірми "ЕЙ ВІ ЕЙ" про стягнення заборгованості в сумі 715 305 грн. 27 коп., посилаючись на те, що відповідач тривалий час не здійснював своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушував взяті на себе договірні зобов`язання.

Ухвалою суду від 04.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 25.02.2020 року.

В судовому засіданні 25.02.2020 року оголошено перерву до 11.03.2020 року.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року зустрічну позовну заяву Приватного підприємства - фірми "ЕЙ ВІ ЕЙ" залишено без руху. Зобов`язано приватне підприємство - фірму "ЕЙ ВІ ЕЙ" у 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн. та докази зарахування цих коштів до спеціального фонду державного бюджету.

Ухвалою суду від 4 березня 2020 року прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Призначено засідання суду для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом на 24 березня 2020 року.

В судовому засіданні 11.03.2020 року розгляд справи відкладено до 24.03.2020 року.

Ухвалою суду від 24.03.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/87/20 на 30 днів - до 4 травня 2020 року включно. Розгляд справи відкладено на 13.04.2020 року. Продовжено строк для подання відзиву на зустрічний позов до 06.03.2020 р.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року розгляд справи відкладено на 28.04.2020 року.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року розгляд справи відкладено на 20.05.2020 року.

Ухвалою суду від 20.05.2020 року розгляд справи відкладено на 10.06.2020 року.

01 червня 2020 року від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення на зустрічний позов зі змісту яких вбачається, що відповідач за зустрічним позовом заперечує проти задоволення зустрічного позову про визнання зобов`язання припиненими з огляду на те, що 20.03.2020 року рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №5019/215/12 було стягнуто з ППФ "ЕЙ ВІ ЕЙ" на користь АТ "УКРСИББАНК" заборгованість у розмірі 973 991,82 грн. Фактично погашення згідно рішення суду було здійснено 21.11.2019 року, однак станом на сьогодні залишаються несплачені інфляційні та проценти нараховані відповідно до п.3.2 Додаткової угоди №112370073000 від 18.10.2007 року та положень ст.. 625 ЦК України, що не були предметом попереднього судового розгляду, а тому виконання рішення суду не є підставою для припинення кредитного договору.

Ухвалою суду від 10.06.2020 року розгляд справи відкладено на 02.07.2020 року.

Ухвалою суду від 02.07.2020 року розгляд справи відкладено на 14.07.2020 року.

Ухвалою суду від 14.07.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/87/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2020 року.

В судовому засіданні 28.08.2020 року оголошено перерву до 01.09.2020 року.

Представник первісного позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 01.09.2020 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову. Зустрічний позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник первісного відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 01.09.2020 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві та наполягав на задоволенні зустрічного позову. Первісний позов заперечив з підстав, викладених у зустрічному позові.

Заслухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін у справі, дослідивши подані сторонами та учасниками судового розгляду документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

18 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступник - ПАТ "УкрСиббанк" (Позивачем за первісним позовом) та Приватним підприємством - фірмою "ЕЙ ВІ ЕЙ" (Відповідачем за первісним позовом) було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 11237073000 (далі - Договір) (а.с.19-22).

За умовами п. 1.1. Договору Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у Договорі, в рамках ліміту встановленого в базовій валюті, що дорівнює 343 400, 00 дол. США (далі - ліміт договору) у порядку та на умовах, зазначених в Договорі.

Договором визначено, що умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах Договору оформлюється додатковою угодою до Договору у формі окремої Індивідуальної угоди (далі - Індивідуальна угода), що є невід`ємною частиною Договору.

Сторонами було погоджено, що базовою валютою по Договору є долар США. Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховується суми наданих та/або запитаних до отримання кредитних послуг в різних валютах Договору, для розрахунку ліміту Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору надання кредитних послуг здійснюється згідно термінів, передбачених Індивідуальними угодами та не раніше 18 жовтня 2007 року.

Згілно з п. 1.2.1 Договору Позичальник зобов`язався виконати свої зобов`язання по поверненню в повному обсязі суми використаного ліміту за Договором в термін, не пізніше 16 жовтня 2023 року, і виконати всі зобов`язання, передбачені Індивідуальними угодами в терміни встановлені Індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов`язань Відповідача по Індивідуальним угодам не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом Договору якщо тільки не застосовується інший термін виконання зобов`язань, встановлений Договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Відповідно до п. 1.3 Договору за надання кредитних послуг Відповідач сплачує Позивачу плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається в відповідних Індивідуальних угодах, що є невід`ємною частиною Договору.

За умовами п. 1.3.1 Договору розмір ставки за користування кредитними коштами понад встановлений відповідною Індивідуальною угодою строк застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Індивідуальною угодою з дня виникнення простроченої суми основного боргу (дня сплати ануїтетного платежу), зокрема у випадку порушення зобов`язання Відповідачем в частині несплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено відповідною Індивідуальною угодою. Нарахування та облік таких процентів Банк здійснює відповідно до умов Договору, відповідної індивідуальної угоди та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів НБУ.

Відповідно до п. 7.5 Договору строк дії Договору встановлюється з дня укладення Договору і до 16 жовтня 2023 року, але в будь-якому разі до повного погашення суми грошових зобов`язань за Договором та окремими Індивідуальними угодами.

18 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступник - ПАТ "УкрСиббанк" (Позивачем за первісним позовом) та Приватним підприємством - фірмою "ЕЙ ВІ ЕЙ" (Відповідачем за первісним позовом) було укладено Додаткову угоду № 11237043000 до Генерального договору про надання кредитних коштів № 11237073000 від 18.10.2007 р. (далі - Додаткова угода) (а.с. 23).

За змістом Додаткової угоди 18.10.2007 року Банк надав Позичальнику кредит у сумі 1 000 000.00 грн. грошові кошти), а Відповідач зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 16.10.2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п. 1.-2. Додаткової угоди). Відповідно до графіку погашення кредиту погашення кредиту відбувається частками 10 числа кожного місяця.

За користування кредитними коштами з 18.10.2007 року по 17.01.2008 року відповідач зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 13,0 % річних, за користування кредитними коштами з 18.01.2008 року по 31.01.2008 року - у розмірі 15.00 % річних, а після 01.02.2008 року - у розмірі 13.00 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк відповідач зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 19.5 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу. (п.3 додаткової угоди №11237043000 від 18.10.2007 року із змінами відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 01.02.2008 року (а.с.26)).

Проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому п.1.3. генерального договору.

Строк дії договору встановлюється з дня укладення договору і до 16.10.2023 року, але у будь - якому випадку до повного погашення суми грошових зобов`язань за цим договором та окремими індивідуальними угодами.

Всупереч умов Кредитного договору Відповідач за первісним позовом тривалий час не здійснював своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушував взяті на себе договірні зобов`язання.

Банк у 2013 році звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості,

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 року по справі №5019/215/12 позов було задоволено та на виконання рішення видано наказ про стягнення з ППФ "ЕЙ ВІ ЕЙ" заборгованості за кредитним договором у розмірі 973991.82 грн., з яких: 724 410,20 грн. - заборгованість за кредитом; 215 554.13 грн. - заборгованість за процентами; 29 027.49 грн. - пеня; 5 000.00 грн. - неустойка, а також 11 170.59 грн. - судовий збір (а.с. 27-31).

Наказ був направлений до органів ДВС для примусового виконання, що підтверджується витягом з автоматизованої системи виконавчих провадженнях за 17.01.2020 року (а.с. 32-33).

Фактично погашення боргу згідно з наказом суду було здійснено 21.11.2019 року, що вбачається з довідок розрахунку заборгованості по кредиту, процентам, станом на 15.01.2020 року. (додаток №2) (а.с.36-45).

Однак, як зазначає позивач, що залишаються не сплачені інфляційні та проценти, нараховані відповідно до п.3.2 додаткової угоди №11237043000 від 18.10.2007 року та положень ст.625 ЦК України, що не були предметом попереднього судового розгляду.

Так, відповідно до п. 3.2 додаткової угоди №11237043000 від 18.10.2007 року до генерального договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України з урахуванням ст. 257 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач повинен сплатити проценти у розмірі 19.5 % річних та інфляційні нарахування за три роки перед зверненням до суду, а саме: 419 611, 09 грн. - проценти за період з 30.11.2016 року по 29.11.2019 року та 295 694,18 грн. - інфляційні нарахування за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року.

З огляду на вищезазначене Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" було змушено звернутися до суду про стягнення вищезазначеної заборгованості.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 року по справі №5019/215/12 позов було задоволено та на виконання рішення видано наказ про стягнення з ППФ "ЕЙ ВІ ЕЙ" заборгованості за кредитним договором у розмірі 973991.82 грн., з яких: 724 410,20 грн. - заборгованість за кредитом; 215 554.13 грн. - заборгованість за процентами; 29 027.49 грн. - пеня; 5 000.00 грн. - неустойка, а також 11170.59 грн. - судовий збір.

Водночас, позивач, посилаючись на невиконання боржником рішення суду, вказує, що відносини за кредитним договором не припинились, а тому, просить суд стягнути з відповідача 419 611,09 грн. - 19,5 % процентів відповідно до п.п. 3.2 п. 3 Додаткової угоди за період з 30.11.2016 року по 20.11.2019 року та 295 694,18 грн. - інфляційних нарахувань за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року, тобто до моменту погашення боргу - 21.11.2019 року.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, відповідно до якого наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове погашення заборгованості згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 302/4494/16-ц, від 03.04.2019 по справі № 199/2032/13, від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц.

У постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Такий правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 302/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

АТ "УкрСиббанк" використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також процентів, належних до сплати відповідно до статті 1048 ЦК України, та неустойки за порушення умов договору, звернувшись у 2012 році до суду із позовом про примусове стягнення цих коштів з ППФ "Ей Ві Ей" у судовому порядку. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом. У такому випадку право банку нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове погашення заборгованості згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Оскільки, вимоги банку в частині стягнення 419 611,09 грн. - 19,5 % процентів відповідно до п.п. 3.2 п. 3 Додаткової угоди за період з 30.11.2016 року по 20.11.2019 року нараховані після ухвалення у справі № 5019/215/12 рішення Господарським судом Рівненської області від 20.03.2012, суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог банку в цій частині - відсутні.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові від 13.03.2019 по справі № 332/146/15-ц.

Щодо стягнення 295 694,18 грн. - інфляційних нарахувань за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року, то слід зазначити наступне.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 року по справі №5019/215/12 позов було задоволено та на виконання рішення видано наказ про стягнення з ПGA "ЕЙ ВІ ЕЙ" заборгованості за кредитним договором у розмірі 973991.82 грн., з яких: 724 410,20 грн. - заборгованість за кредитом; 215 554.13 грн. - заборгованість за процентами; 29 027.49 грн. - пеня; 5 000.00 грн. - неустойка, а також 11170.59 грн. - судовий збір.

За твердженнями позивача, рішення господарського суду Рівненської області від 06.11.2017 у справі № 5019/215/12 виконано відповідачем 21.11.2019 року, що підтверджується довідками розрахунку заборгованості по кредиту, процентам, станом на 15.01.2020 року.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що з відповідача присуджено до стягнення грошові кошти у справі № 5019/215/12 в розмірі 973 991,82 грн., з яких: 724 410, 20 грн. - заборгованість за кредитом; 215 554.13 грн. - заборгованість за процентами; 29 027,49 грн. - пеня; 5 000.00 грн. - неустойка, а також 11170.59 грн. - судовий збір.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних послуг №11237073000 від 18.10.2007 року, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення інфляційних витрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

В зустрічному позові відповідач за первісним позовом вказує про застосування до первісного позову строку позовної давності в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат.

Щодо застосування строків позовної давності до первісного позову в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, отже перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК), а тому 21.11.2019 (дата погашення заборгованості) і є датою, коли зобов`язання припинилося.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Зважаючи на викладене, твердження відповідача щодо спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат у зв`язку із спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилкове, оскільки інфляційні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК.

Судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, визнано його правильним та обгрунтованим.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 295 694,18 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому задовольняються судом.

Разом з цим, дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що зустрічний позов Приватного підприємства - фірми "ЕЙ ВІ ЕЙ" (відповідач за первісним позовом) до Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (позивач за первісним позовом) про визнання припиненим генерального договору про надання кредитних послуг не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

18 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступник - ПАТ "УкрСиббанк" та ППФ "ЕЙ ВІ ЕЙ" було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 11237073000 (далі - Договір).

Також, 18.10.2007 року між Боржником та Банком було укладено Додаткову угоду (Індивідуальну угоду) № 11237043000 до Генерального договору про надання кредитних коштів №11237073000 від 18.10.2007 р. (далі - Додаткова угода).

Окрім того, 1.02.2008 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Додаткової угоди від 18.10.2007 року.

Кредит було надано Відповідачем за зустрічним позовом на умовах строковості, повернення та забезпечення виконання його умов іпотекою.

У зв`язку з тим, що Позичальник не міг виконувати взяті на себе зобов`язання Відповідач за зустрічним позовом 14 лютого 2012 року звернувся з позовом до Господарського суду Рівненської області про стягнення заборгованості.

20 березня 2013 року Рішенням господарського суду Рівненської області в справі № 5019/215/12 було винесено рішення, відповідно до якого стягнуто з ППФ "Ей В і Ей" на користь ПАТ "УкрСиббанк" стягнуто 973 991 грн. 82 коп., з яких 724 410 грн. 20 коп. - заборгованість по кредиту, 215 554 грн. 13 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, 29 027 грн. 49 коп. - пеня, 5 000 грн. - неустойка, а також 11 170 грн. 59 коп. - судового збору.

З метою виконання зазначеного рішення суду, відділом ДВС Рівненського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №50545557.

В ході примусового виконання з Боржника було стягнуто заборгованість в повному обсязі. Зокрема на підставі договору про надання безоплатної, поверненої фінансової допомоги укладеного 15 листопада 2019 року між ППA "Ей Ві Ей" та ОСОБА_1 сплачено АТ "УкрСиббанка" на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20 березня 2013 року грошові кошти в сумі 985 162,41грн., а саме: 11 170,59 грн. згідно платіжного доручення №1 від 20.11.2019р.; 939 964,33 грн. згідно платіжного доручення №2 від 20.11.2019р.; 29 027,49 грн. згідно платіжного доручення №3 від 20.11.2019р.; 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення №4 від 20.11.2019р. (а.с.72-75)

У зв`язку з повним погашенням заборгованості за кредитним договором та виконанням зазначеного рішення суду виконавче провадження було закрите, про що винесено відповідну постанову.

Таким чином, як зазначає позивач за зустрічним позовом, станом на дату звернення з цим зустрічним позовом у Боржника відсутні будь-які зобов`язання перед Банком за Кредитним договором і зобов`язань за Індивідуальними угодами, які є його невід`ємною частиною.

03 січня 2020 року Боржником було надіслано повідомлення Відповідачу за зустрічним позовом та заявлено клопотання про застосування заходів пов`язаних з повним виконанням зобов`язань боржника перед кредитором. Зокрема з моменту повного виконання зобов`язання ставилось питання про надання довідки про відсутність заборгованості, повідомити бюро кредитних історій про повне погашення заборгованості, припинити обтяження іпотекою предмету іпотеки та повернути правовстановлюючі документи на предмет іпотеки.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, направлені листи про які зазначено вище, залишені Банком без уваги, тобто заявлені в ньому клопотання проігноровані.

З огляду на вищезазначене, ППФ "ЕЙ ВІ ЕЙ" було змушено звернутися до суду з позовною вимогою про визнання зобов`язань припиненими шляхом їх виконання.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Як уже зазначалось вище, рішенням господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 року по справі №5019/215/12 позов було задоволено та на виконання рішення видано наказ про стягнення з ППФ "Ей Ві Ей" заборгованості за кредитним договором у розмірі 973991.82 грн., з яких: 724 410,20 грн. - заборгованість за кредитом; 215 554.13 грн. - заборгованість за процентами; 29 027.49 грн. - пеня; 5 000.00 грн. - неустойка, а також 11170.59 грн. - судовий збір. Рішення Господарського суду Рівненської області від 06.11.2017 у справі № 5019/215/12 виконано відповідачем 21.11.2019 року, що підтверджується довідками розрахунку заборгованості по кредиту, процентам, станом на 15.01.2020 року та платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи.