Постанова

від 21.01.2021 по справі 918/87/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 918/87/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. Р. Кібенко, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства Укрсиббанк

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020

у складі колегії суддів: А. В. Маціщук - головуючий, М. Г. Петухов, Г. Є. Олексюк

за позовом акціонерного товариства Укрсиббанк

до приватного підприємства-фірми ЕЙ ВІ ЕЙ

про стягнення заборгованості в розмірі 715 305,27 грн

та за зустрічним позовом приватного підприємства - фірми ЕЙ ВІ ЕЙ

до акціонерного товариства Укрсиббанк

про визнання зобов`язань припиненими шляхом їх виконання

ВСТАНОВИВ:

1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю ухвали апеляційного господарського суду

Акціонерне товариство Укрсиббанк (далі - АТ Укрсиббанк , позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до приватного підприємства - фірми ЕЙ ВІ ЕЙ (далі - ПП ЕЙ ВІ ЕЙ , відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 715 305,27 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної сплати платежів за кредитним договором.

ПП ЕЙ ВІ ЕЙ звернулося до суду із зустрічним позовом до АТ Укрсиббанк про визнання зобов`язань припиненими шляхом їх виконання.

Зустрічний позов мотивовано повним погашенням заборгованості за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 у справі №918/87/20 частково задоволено позов АТ Укрсиббанк , присуджено до стягнення з ПП ЕЙ ВІ ЕЙ на користь АТ Укрсиббанк 295 694,18 грн інфляційних нарахувань та 4 435,41 грн судового збору. В решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ПП ЕЙ ВІ ЕЙ до АТ Укрсиббанк - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ Укрсиббанк звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просило суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 у даній справі та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Одночасно в тексті апеляційної скарги скаржник просив суд поновити строк для подання апеляційної скарги.

Зазначене клопотання мотивоване отриманням скаржником тексту рішення суду лише 18.09.2020.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 апеляційну скаргу АТ Укрсиббанк на рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 залишено без руху, оскільки судом визнано необґрунтованими доводи, викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив про те, що повний текст рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 складений 07.09.2020 та отриманий скаржником 08.09.2020, про що свідчить відмітка про вручення оскаржуваного рішення. З апеляційною скаргою АТ Укрсиббанк звернулося лише 08.10.2020.

Апеляційний господарський суд вказав на те, що доводи щодо отримання АТ Укрсиббанк рішення 18.09.2020 не відповідають матеріалам справи.

Судом апеляційної інстанції не визнано поважними причини пропуску АТ Укрсиббанк строку на звернення з апеляційною скаргою та зобов`язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та представити суду мотивоване клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин.

11 листопада 2020 року АТ Укрсиббанк надано суду заяву про усунення недоліків, в якій скаржник просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду. В заяві про усунення недоліків скаржник вказує на те, що рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 отримано за юридичним місцезнаходженням АТ Укрсиббанк - 18.09.2020, того ж дня повний текст рішення було передано ТОВ Юридичне об`єднання Дельта М , на підтвердження чого скаржник надає акт прийому-передачі документів. Крім того, позивач зазначає, що зі слів представника, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, повний текст рішення він отримав саме 18.09.2020 та відправив на юридичну адресу АТ Укрсиббанк .

На підтвердження таких пояснень скаржник надав ксерокопію розписки про отримання представником позивача повного тексту оскаржуваного рішення 18.09.2020.

2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 918/87/20, на підставі п. 4 ч. 1 ст 261 ГПК України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укрсиббанк на рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 у справі № 918/87/20. Надіслано скаржнику матеріали апеляційної скарги разом з доданими до неї документами.

Ухвала мотивована тим, що наведені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, доказів на підтвердження об`єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальних дій, суду не надано, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що повний текст рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 складений 07.09.2020 та отриманий скаржником 08.09.2020, про що свідчить відмітка про вручення оскаржуваного рішення. З апеляційною скаргою АТ Укрсиббанк звернулося лише 08.10.2020.

Пояснення скаржника про отримання ним повного тексту оскаржуваного рішення особисто 18.09.2020 спростовані матеріалами справи - розпискою представника позивача із його підписом на останньому аркуші оригіналу рішення у справі із зазначенням дати отримання - 08.09.2020. Надана скаржником ксерокопія/фрагмент останнього аркушу рішення господарського суду Рівненської області з розпискою про отримання представником повного тексту оскаржуваного рішення 18.09.2020 не відповідає оригіналу документу, що знаходиться в матеріалах судової справи (про що було зазначено судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 20.10.2020).

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що обставин передачі/відправлення 18.09.2020 (з посиланням на акт прийому-передачі документів) представником повного тексту рішення юридичній особі АТ Укрсиббанк та ТОВ Юридичне об`єднання Дельта М не мають значення для обрахування строку на апеляційне оскарження відповідно до норм ст.ст. 242, 256 ГПК України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, АТ Укрсиббанк звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 918/87/20, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не застосовано та не враховано положення ст. 129 Конституції України, положення ч. 1 ст. 73, ст. ст. 86, 254, 255, ч. 1 ст. 256, п. 4 ч. 3 ст. 258 ГПК України, порушено вимоги ч. 3 ст. 260, ч. 3 та ч. 4 ст. 242 ГПК України.

Позивач посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 924/516/19 щодо порушення гарантованого ст. 129 Конституції України права скаржника на перегляд його справи в апеляційному порядку.

АТ Укрсиббанк вказує на те, що представником отримано текст рішення 18.09.2020 та передано юридичній особі АТ Укрсиббанк та ТОВ Юридичне об`єднання Дельта М , що підтверджується актом прийому-передачі документів.

Також позивач зазначає, що з тексту ухвали суду апеляційної інстанції від 20.10.2020 не зрозуміло, яким саме скаржником отримано повний текст рішення суду.

Крім того, скаржник наголошує на тому, що ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху містить нечіткі вказівки на її виконання та описки.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПП ЕЙ ВІ ЕЙ просить залишити в силі ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 918/87/20, а касаційну скаргу АТ Укрсиббанк залишити без задоволення.

ПП ЕЙ ВІ ЕЙ зазначає, що АТ Укрсиббанк не надано суду доказів на підтвердження об`єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальних дій.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Об`єктом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і з`ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції вищезгаданої процесуальної норми.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абз. 13 пп. 2.3 п. 2 мотивувальної частини).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заяви N 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 242 ГПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Водночас у ч. 7 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Частинами 2, 3 ст. 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Верховний Суд зауважує, що у разі звернення з апеляційною скаргою на судове рішення місцевого господарського суду з порушенням встановлених строків його оскарження особа, яка звертається з цією скаргою, у клопотанні про поновлення строку має навести причини, підтверджені відповідними доказами, які перешкоджали їй звернутися з апеляційною скаргою у межах встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тобто, право на поновлення строку реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які сторона повинна обґрунтувати.

Дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд має залишити апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику можливість зазначити інші підстави для поновлення цього строку. Тільки у разі визнання цих причин неповажними або у випадку незвернення з відповідною заявою у встановлений строк у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вступну та резолютивну частини рішення господарського суду Рівненської області ухвалено та проголошено 01.09.2020, повний текст рішення складений 07.09.2020.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що текст рішення представником скаржника отримано 08.09.2020, про що свідчить відмітка про вручення на рішенні суду.

Судом апеляційної інстанції відхилено доводи скаржника щодо отримання тексту рішення представником АТ Укрсиббанк 18.09.2020, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Оскільки скаржник звернувся з апеляційною скаргою лише 08.10.2020, тобто з пропуском встановленого законом строку і підстави для поновлення цього строку, зазначені скаржником, не визнані апеляційним господарським судом поважними, судом зобов`язано скаржника навести інші поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Тобто, визнавши неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку, суд надав скаржнику можливість навести інші підстави для поновлення строку в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 260 ГПК України.

АТ Укрсиббанк звернувся до суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Укрсиббанк на рішення господарського суду господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 у справі №918/87/20.

Позивач у заяві вказує на те, що рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 отримано за юридичним місцезнаходженням АТ Укрсиббанк - 18.09.2020, того ж дня повний текст рішення було передано ТОВ Юридичне об`єднання Дельта М , на підтвердження чого скаржник надає акт прийому-передачі документів. Крім того, позивач зазначає, що зі слів представника, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, повний текст рішення він отримав саме 18.09.2020 та відправив на юридичну адресу АТ Укрсиббанк .

Як вбачається з матеріалів справи представник АТ Укрсиббанк - І. В. Іванюк 01.09.2020 приймав участь у судовому засіданні та був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення, що підтверджується протоколом судового засідання господарського суду Рівненської області від 01.09.2020.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що повне судове рішення складено - 07.09.2020.

Судове рішення у справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.09.2020. Отже у скаржника була ще і можливість отримати відповідну інформацію про ухвалення судового рішення у справі за даними реєстру.

Верховний Суд констатує, що за змістом ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Як вказано вище та встановлено судом апеляційної інстанції, представником АТ Укрсиббанк отримано текст рішення 08.09.2020, що підтверджується відміткою на звороті останньої сторінки оригіналу рішення.

Як вбачається з оригіналу рішення господарського суду Рівненської області від 01.09.2020, яке пронумероване та підшите до матеріалів справи, на звороті останньої сторінки рішення є відмітка, що містить підпис та напис: копію рішення отримав представник позивача Іванюк 08.09.20р. . Вказане спростовує доводи позивача щодо отримання рішення 18.09.2020.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем пропущено строк, встановлений законом на звернення з апеляційною скаргою, а у заяві про поновлення строку скаржником не наведено достатнього обґрунтування та не зазначено об`єктивних обставин непереборної сили, що стали причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Згідно з п 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

З огляду на те, що можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які в даному випадку скаржником не доведено, Верховний Суд не вбачає порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Верховним Судом відхиляються доводи скаржника про те, що з тексту ухвали суду апеляційної інстанції від 20.10.2020 не зрозуміло, яким саме скаржником отримано повний текст рішення суду, з огляду на вказане вище.

Крім того, Верховним Судом відхиляються посилання АТ Укрсиббанк на обставини передачі/відправлення 18.09.2020 (з посиланням на акт прийому-передачі документів) представником повного тексту рішення юридичній особі АТ Укрсиббанк та ТОВ Юридичне об`єднання Дельта М , оскільки відповідно до норм ч. 7 ст. 242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Також є безпідставними посилання скаржника на практику застосування норм процесуального права в іншій справі, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від сторони підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання апеляційної скарги, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Крім того, Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на те, що ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху містить нечіткі вказівки на її виконання та описки, оскільки зазначене не призвело до прийняття судом апеляційної інстанції неправильного судового рішення.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку ст. 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги АТ Укрсиббанк та залишення без змін ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 918/87/20 як такої, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.

7. Судові витрати

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства Укрсиббанк залишити без задоволення.

Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 918/87/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. Р. Кібенко

Суддя В. І. Студенець