Рішення

від 27.08.2020 по справі 911/1382/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2020Справа № 911/1382/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" до акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни та товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" - про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про іпотеку й обтяження,

за участі представників:

позивача: Ходзицкого Д.В., Шипки О.І., Штундера Я.Г.;

відповідача: Драненка Я.В.;

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни: не з`явився;

товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна": не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - Банк) про визнання недійсним іпотечного договору від 28 вересня 2015 року, підписаного сторонами на забезпечення виконання зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" (далі - Компанія) за кредитним договором від 23 жовтня 2013 року № LV/U/04-0230 та додатковим договором до нього від 31 грудня 2014 року № 33, укладеними між відповідачем та Компанією, а також скасування записів про іпотеку та обтяження, внесених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі спірного правочину.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказаний іпотечний договір був підписаний останнім під впливом обману, оскільки Товариству не було повідомлено усіх істотних умов цього правочину, зокрема, дійсного розміру та строку виконання зобов`язань боржника за кредитним договором, на забезпечення яких укладався даний договір. У зв`язку з цим Товариство, на підставі статті 203, 215, 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просило суд визнати недійсним іпотечний договір від 28 вересня 2015 року, а також скасувати відповідні записи про іпотеку та обтяження, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі спірного правочину. Позивач також стверджував, що, підписуючи спірний іпотечний договір, він вважав, що цей правочин укладається лише на один місяць без мети фактичного звернення Банком стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26 червня 2018 року справу № 911/1382/18 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 жовтня 2018 року (суддя Трофименко Т.Ю.) вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/1382/18 та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року касаційну скаргу Товариства задоволено, вищезазначені судові рішення скасовано, а справу № 911/1382/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 січня 2020 року вказану справу було передано для розгляду судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 січня 2020 року справу № 911/1382/18 було прийнято до провадження вищезазначеним суддею та призначено підготовче засідання на 6 лютого 2020 року.

3 лютого 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Банку на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що на дату укладення іпотечного договору зобов`язання Компанії за кредитним договором від 23 жовтня 2013 року № LV/U/04-0230, які забезпечувались спірним правочином, були дійсними. Крім того, відповідач вказав, що в іпотечному договорі було визначено дійсний розмір і строк виконання основного зобов`язання, а також містилося посилання на правочин, в якому таке зобов`язання встановлено - вищезазначений кредитний договір. Водночас Банк стверджував, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він було введений в оману щодо мотивів укладення іпотечного договору, що не може бути підставою для визнання цієї угоди недійсною на підставі статті 230 ЦК України. У той же час позивач не був позбавлений можливості отримати повну інформацію щодо умов основного зобов`язання на час укладення даного договору, у тому числі щодо наявності простроченої заборгованості Компанії за кредитним договором та направлення Банком вимоги про дострокове погашення вказаної заборгованості.

Ухвалою суду від 6 лютого 2020 року підготовче судове засідання відкладено на 12 березня 2020 року.

12 лютого 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив від 10 лютого 2020 року, в якому Товариство вказало про необґрунтованість заперечень, викладених Банком у відзиві.

У судовому засіданні 12 березня 2020 року протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати строк підготовчого провадження у справі було продовжено на 30 днів, а підготовче судове засідання відкладено на 26 березня 2020 року.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16 березня 2020 року 9/рс-186/20, судове засідання у справі № 911/1382/18, призначене на 26 березня 2020 року, було знято з розгляду, про що учасників справи було завчасно повідомлено на офіційній вебсторінці Господарського суду міста Києва та на сторінці суду в мережі "Facebook".

Враховуючи послаблення постановами Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343 та від 14 травня 2020 року № 377 протиепідеміологічних карантинних заходів, підготовче судове засідання у справі № 911/1382/18, з урахуванням положень частини 4 статті 120 ГПК України, було призначено на 25 червня 2020 року, про що її учасників було повідомлено відповідними ухвалами від 28 травня 2020 року.

У процесі розгляду справи через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли клопотання позивача, в яких останній просив суд викликати для допиту в судовому засіданні свідків - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 25 червня 2020 року підготовче провадження у справі № 911/1382/18 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 16 липня 2020 року. Окрім того, з метою виконання вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 10 грудня 2019 року, вказаною ухвалою суд викликав як свідків для допиту в призначеному судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

У судовому засіданні 16 липня 2020 року представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Треті особи про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначені судові засідання не забезпечили.

У судовому засіданні суд також допитав свідків, викликаних ухвалою від 25 червня 2020 року, - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 27 серпня 2020 року.

У судовому засіданні 27 серпня 2020 року під час судових дебатів позивач підтримав свої позовні вимоги. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2013 року між Компанією та Банком був укладений кредитний договір № LV/U/04-0230, за умовами якого останній відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію (відкличну), а Компанія, у свою чергу, зобов`язалася використовувати кошти за їх цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, повертати кредитні кошти в обсязі та у строки, передбачені цим договором.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками зазначених юридичних осіб.

Відповідно до умов пункту 2.1 цього договору, з урахуванням додаткового договору від 31 грудня 2014 року № 33, ліміт кредитної лінії становив 18 684 500,00 грн. Згідно з графіком зменшення ліміту заборгованості дата останнього платежу - 22 жовтня 2015 року.

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його укладення і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 10 вересня 2015 року, оформленим відповідним протоколом № 2 від цієї ж дати, було надано згоду на передання в іпотеку нерухомого майна Товариства, а саме: контори, літ. "П", 462,0 кв.м, котельні, літ. "Б", 469,4 кв.м, паливного цеху, літ. "В", 458,7 кв.м, насосної, літ. "Г", 24,7 кв.м, станції технічного обслуговування, літ. "Д", 1400,4 кв.м, механізації тваринницьких приміщень, літ. "Е", 877,1 кв.м, технічно-обмінного пункту, літ. "Ж", 519,9 кв.м, ремонтної майстерні, літ. "З", 1481,5 кв.м, сторожки, літ. "К", 25,1 кв.м, моторного цеху, літ. "Л", 540,2 кв.м, покрасочної, літ. "М", 101,3 кв.м, диспетчерської, літ. "Н", 17,4 кв.м - розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у забезпечення виконання зобов`язань Компанії перед Банком за кредитним договором від 23 жовтня 2013 року № LV/U/04-0230 та договором овердрафту від 5 квітня 2013 року № OV/U/04-0119 на загальну суму 27 584 758,96 грн. та укладення відповідного договору. Крім того, директору Товариства було надано повноваження на укладення і підписання цього правочину.

У забезпечення виконання зобов`язань Компанії за вищезазначеним кредитним договором, 28 вересня 2015 року Банком та Товариством було підписано спірний іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. і зареєстрований в реєстрі за № 5177.

Положеннями частини 1 статті 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 575 ЦК України іпотека є окремим видом застав. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За приписами частини 2 статті 7 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон), якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 18 Закону однією з істотних умов іпотечного договору є зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання. Водночас частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Отже, зі змісту вищезазначених норм вбачається, що іпотекодавець, укладаючи іпотечний договір, має бути обізнаний зі змістом та розміром основного зобов`язання, а також строком і порядком його виконання. Закон надає сторонам можливість послатися в іпотечному договорі на правочин, в якому встановлено основне зобов`язання, однак, у будь-якому разі, іпотекодавець повинен володіти інформацією стосовно того, для забезпечення якого основного зобов`язання укладається відповідний іпотечний договір (його зміст, розмір, строк та процес виконання).

За умовами пункту 1.1 іпотечного договору останній забезпечує вимоги Банку, що випливають із кредитного договору від 23 жовтня 2013 року № LV/U/04-0230, укладеного між Компанією та Банком, за умовами якого позичальник зобов`язується перед іпотекодержателем в строк до 22 жовтня 2015 року погасити заборгованість за кредитом в розмірі 18 684 500,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 26 процентів річних, а також штраф та пеню в строки та у випадках, передбачених кредитним договором та цим договором, з урахуванням можливих змін та доповнень до кредитного договору та цього договору.

У той же час відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Пунктом 2.16 вищезгаданого кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати частини кредиту або відсотків за користування кредитними коштами за будь-який період, Банк має право достроково вимагати погашення наданого позичальнику кредиту. Вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом та частини кредиту, що залишилась, Банк направляє позичальнику рекомендованим листом за адресою, зазначеною у цьому договорі. Позичальник зобов`язаний повернути заборгованість за кредитом та частину кредиту, що залишилась протягом 10 днів з моменту надсилання кредитодавцем відповідної вимоги.

Отже, у випадку пред`явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику в повному обсязі та нараховані на час повернення проценти, а також сплатити інші нараховані платежі.

Судом встановлено, що у зв`язку з порушенням Компанією умов кредитного договору 6 березня 2015 року Банк надіслав позичальнику вимогу про погашення заборгованості, яка станом на 6 березня 2015 року в загальному розмірі становила 18 375 065,01 грн., з яких заборгованість по кредиту - 18 334 500,00 грн. Вказана вимога була отримана позичальником 10 березня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

З урахуванням умов кредитного договору та встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку про те, що у Компанії виник обов`язок достроково погасити заборгованість за кредитним договором та частину кредиту, що залишилась, до 16 березня 2015 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 6 червня 2016 року у справі № 757/25506/15-ц, яке набрало законної сили, було задоволено позов Банку про солідарне стягнення з Компанії та її поручителів заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним рішенням Печерського районного суду міста Києва було встановлено, що заборгованість за кредитним договором від 23 жовтня 2013 року № LV/U/04-0230 станом на 21 липня 2015 року становила 20 673 484,76 грн., у тому числі: 17 863 262,33 грн. - заборгованість по траншам кредиту; 1 712 913,26 грн. - заборгованість за відсотками по траншам кредиту за період з 1 жовтня 2013 року по 21 липня 2015 року; 1 097 307,17 грн. - заборгованість по пені за прострочення погашення відсотків за період з 1 жовтня 2013 року по 21 липня 2015 року.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, у пункті 1.1 іпотечного договору зазначено, що Компанія за умовами кредитного договору зобов`язана погасити заборгованість за кредитом у розмірі 18 684 500,00 грн. до 22 жовтня 2015 року, що, з урахуванням установлених обставин, не відповідало дійсному зобов`язанню станом на дату укладення спірного правочину.

Посилання Банку на те, що позивач міг отримати інформацію про розмір і строк дійсного забезпечуваного зобов`язання, зокрема, з відкритих джерел, а також на те, що в іпотечному договорі був зазначений правочин, в якому встановлено таке зобов`язання, суд не бере до уваги з огляду на те, що первинне зобов`язання за кредитним договором було трансформоване в результаті направлення Банком позичальнику вимоги про його дострокове погашення. У зв`язку з цим розмір визначеного даним кредитним договором зобов`язання, строк і порядок його виконання змінилися. Крім того, судом враховано, що Товариство не було учасником справи № 757/25506/15-ц, яка розглядалась Печерським районним судом міста Києва, а рішення у даній справі було ухвалене лише 6 червня 2016 року, тобто після підписання спірного іпотечного договору.

Водночас суд відхиляє заперечення відповідача стосовно того, що про умови кредитного договору, у тому числі про наявність простроченої заборгованості, позивача мав повідомити позичальник, оскільки таке твердження суперечить положенням частини 1 статті 18 Закону, якою передбачено, що саме іпотечний договір обов`язково повинен містити такі істотні умови як зміст та розмір основного зобов`язання, строк та порядок його виконання.

Отже, судом встановлено, що Банк під час укладення іпотечного договору не повідомив позивачу дійсний розмір і строк зобов`язання, на забезпечення виконання якого був укладений спірний правочин, а також порядок його виконання.

Суд також звертає увагу на те, що рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлене протоколом № 2 від 10 вересня 2015 року, яким надано згоду на передання нерухомого майна позивача в іпотеку та укладення спірного договору, було визнане недійсним судовими рішеннями, ухваленими Господарським судом Київської області та Київським апеляційним господарським судом у справах: № 911/3180/16, № 911/3183/16, № 911/3192/16.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Враховуючи те, що судом було встановлено невідповідність умов укладеного сторонами іпотечного договору від 28 вересня 2015 року приписам Закону, а також факт неповідомлення Банком позивачу дійсних умов основного зобов`язання (зокрема його розміру, строку та порядку виконання), суд дійшов висновку про те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі положень статей 203, 215 та 230 ЦК України.

Посилання позивача на те, що, підписуючи спірний іпотечний договір, він вважав, що цей правочин укладається лише на один місяць без мети фактичного звернення Банком стягнення на предмет іпотеки, не беруться судом до уваги, виходячи з такого.

За умовами частини першої статті 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

На виконання вказівок Верховного Суду, під час розгляду даної справи судом було допитано свідків - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які повідомили про відомі їм обставини, що стосуються даної справи. У своїх поясненнях ОСОБА_2 , який є директором позивача, а також ОСОБА_3 , який представляв одного з учасників Товариства на загальних зборах 10 вересня 2015 року, вказували на те, що при підписанні спірного договору іпотеки вони вважали, що останній укладався для забезпечення кредитних зобов`язань Компанії лише на один місяць без фактичного звернення стягнення на майно позивача. Посилання цих осіб свідчать про те, що вони помилялися стосовно мотивів укладення правочину.

Однак, виходячи із змісту приписів статті 229 ЦК України, під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв`язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

За таких обставин посилання позивача на мотиви укладення іпотечного договору не беруться судом до уваги.

Відтак, позов в частині визнання недійсним спірного іпотечного договору підлягає задоволенню.

Судом також було встановлено, що на підставі даного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи № 11370942 та № 11370920 про іпотеку та обтяження нерухомого майна позивача, яке було передано в іпотеку, згідно з пунктом 1.2 вказаного правочину.

З огляду на висновки суду щодо недійсності спірного іпотечного договору, позовні вимоги в частині скасування вищезазначених записів також підлягають задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним іпотечний договір від 28 вересня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 5177, укладений між публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" щодо забезпечення кредитних зобов`язань за кредитним договором, укладеним між публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" № LV/U/04-0230 від 23 жовтня 2013 року, та додатковим договором № 33 від 31 грудня 2014 року.

Скасувати запис № 11370942 про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Скасувати запис про обтяження № 11370920 (про заборону відчуження майна) загальною площею 6 377,7 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: контора, літера "П" - 462,0 кв.м.; котельня, літера "Б" - 469,4 к.м.; паливний цех, літера "В" - 458,7 кв.м.; насосна, літера "Г" - 24,7 кв.м.; станція технічного обслуговування, літера "Д" - 1400,4 кв.м.; механізація тваринницьких приміщень, літера "Е"- 877,1 кв.м.; технічно-обмінний пункт, літера "Ж" - 519,9 кв.м.; ремонтна майстерня, літера "З" - 1 481,5 кв.м.; сторожка, літера "К" - 25,1 кв.м.; моторний цех, літера "Л" - 540,2 кв.м.; покрасочна, літера "М" - 101,3 кв.м., диспетчерська, літера "Н" - 17,4 кв. м., який був накладений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (01135, місто Київ, вулиця Чорновола В`ячеслава, будинок 8; ідентифікаційний код 26547581) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" (09400, Київська область, Ставищенський район, селище міського типу Ставище, вулиця Цимбала Сергія, будинок 8/1; ідентифікаційний номер 03744669) 5 286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 7 вересня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко