Постанова

від 24.02.2009 по справі 2-а-79/2009

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-a-79/2009

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Добропілля     24 лютого 2009 р.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді   Канурної О.Д.

при секретарі    Черкасової О.В.

за участю:

позивача    ОСОБА_1

представника відповідача  ОСОБА_2

представника відповіда   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративну

справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та

соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради, Головного управління

Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення заборгованості

з виплати допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2009 року позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради (Далі УПСЗН), Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за період з 2005 по 2008 роки включно у розмірі 8060 грн.

В обгрунтування позовних вимог, які підтримав в судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснив, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильскій АЕС, внаслідок чого йому призначено 2 категорію та перебуває на обліку в Добропільському УПСЗН.

Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Фактично відповідач ОСОБА_4 УПСЗН виплачувало йому допомогу на оздоровлення в розмірі, значно меншому, чим передбачено діючим законодавством.

Він звертався до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорічних виплат відповідно до Закону, але його звернення було відхилено.

Вважає відмову у виплаті на оздоровлення безпідставними, як таке, що порушує його права і просить суд визнати дії Добропільського УПСЗН неправомірними, і на підставі ст. 48 Закону, з урахуванням мінімальної заробітньої плати яка склалась за відповідний період стягнути з Добропільського УПСЗН на його користь виплати з допомоги на оздоровлення за період з 2005 по 2008 роки включно, з урахуванням виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в загальному розмірі 8060 грн. 00 коп.

Представник відповідача - юрист-спеціаліст 1 категорії Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_2, діюча по дорученню, позов не визнала, і в обгрунтування своїх заперечень пояснила, що згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-Х11 особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена щорічна допомога на оздоровлення:

інвалідам 1 і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.

Одночасно статтею 62 вищевказаного Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки статтею 95 Конституції визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет міністрів України, що у межах своєї компетенції видає Постанови й розпорядження, які є обов'язковими для виконання ( ст. 117 Конституції України)

Відповідно до п.3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення.

Відносини, які виникають у процесі складання розподілів затверджень, виконань Державного бюджету України регламентуються Бюджетним кодексом України. За нецільове використання бюджетних коштів ст. 119 Бюджетного Кодексу України передбачена дисциплінарна, адміністративна або кримінальна відповідальність. При цьому розпорядники бюджетних коштів приймають зобов'язання тільки в межах бюджетних асигнувань.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету ( ст. 63 Закону).

Згідно п.5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України., .

Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та Закону України „Про Державний бюджет України". Тому посилатися лише на основний Закон, не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечується саме Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Законами України про Державний бюджет встановлено, що розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання видатків або платежів державного бюджету тільки в межах відповідних бюджетних асигнувань.

встановлених їм на фінансовий рік у порядку, визначеному Міністерством фінансів України та Бюджетним кодексом України. Відповідач, як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат.

Тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених вказаною постановою Кабінету Міністрів України.

З 1 серпня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, а саме: інвалідам 1 і II групи - 26 грн. 70 коп., інвалідам III групи - 21 грн. 50 коп., учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС 2 категорії - 26 грн.70 коп. Починаючи з 1996 року, у прийнятих Верховною Радою України нормативних актах щодо розміру мінімальної заробітної плати передбачена наступна норма: до прийняття Верховною Радою України змін у закони, у яких для визначення розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, останню не застосовують як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсацій і інших виплат.

Відповідно до Законів України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати», які приймались Верховною Радою України на відповідні роки, Кабінету Міністрів України було надане право застосовувати норми, розрахунки яких проводяться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Виплати, передбачені Законом України № 796-ХІІ, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлених ПКМУ № 836.

Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

- інвалідам 1 і II групи - 120 гривень;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

- інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень;

На підтвердження вищевказаного, до управління надійшло роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.09.2005р. № 21-9-9743 щодо компенсаційних виплат та їх розміру громадянам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, для ознайомлення та використання в роботі Міністерством праці та соціальної політики та підлеглими установами. В цьому роз'ясненні чітко вказані норми, якими слід користуватись управлінням для здійснення компенсаційних виплат:

нормами ПКМУ № 562 від 12 липня 2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи",

нормами ПКМУ № 836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" для здійснення інших компенсаційних виплат, та виплат щорічної допомоги на оздоровлення за попередні роки.

З моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 і до набрання чинності ПКМУ 562 від 12.07.2005р Кабінетом

Міністрів не визначалося щорічно розмір вищезазначеної компенсації, тому всі виплати проводились згідно діючої на той час постанови.

Відповідно п.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів приймають бюджетні зобов'язання й проводять витрати тільки в межах бюджетних призначень, затверджених кошторисами.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20 червня 2000 р. „Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ст. 99 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду, а за ст. 100 КАС України пропущений строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенню позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Управління наполягає у відмові задоволенню позову позивачу за 2005 - 2007 роки з виплати щорічної допомоги на оздоровлення у зв'язку із пропущенням строку позовної давності.

Управління праці і соціального захисту населення будучи розпорядниками нижчого рівня коштів Державного бюджету України для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, керуючись п.5 ч. 1 ст. 4. 119 Бюджетного кодексу України, ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 116, 117, 95 Конституції України здійснювали виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2008 роки особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при надходженні коштів з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Просить суд у задоволенні адміністративного позову про стягнення заборгованості за 2005, 2006, 2007, 2008 роки з виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу відмовити.

Представник Головного управління Державного Казначейства України у Донецькій області - начальник відділу бюджетних надходжень та видатків державного бюджету ОСОБА_3, діюча на піставі доручення, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала і суду пояснила, що згідно до пп. 1, 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 836 (далі-Постанова) встановлено, що головним розпорядником по використанню коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є Міністерство праці, а розпорядниками нижчого рівня є управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій. Також у відповідності до п. 3 Постанови згідно якого, нарахування та виплати передбачені ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон) проводять органи соціального захисту населення.

Просить суд врахувати при ухвалені рішення, що фінансування управлінь праці та соціального захисту населення хоча і здійснюється з Державного бюджету, однак тільки законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки Держави на загальні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків (п.2 ст. 95 Конституції України).

Розрахунково-касове обслуговування управління праці та соціального захисту населення здійснюється при наданні до органу Державного казначейства платіжних доручень розпорядника бюджетних коштів у разі наявності

відповідного бюджетного призначення ( ст. ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України). Також, п. 2.5. "Порядку відкриття рахунків у національній валюті в, органах Державного казначейства", затв. Наказом ДКУ від 02.12.2002 року № 221, встановлено, що органи Державного казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів відповідно до умов договорів між власником рахунків та органом Державного казначейства. Згідно вище вказаних законодавчих норм на органи Державного казначейства вже покладено функцію щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому для зобов'язання вдруге підстави відсутні.

Крім того, Кодексом адміністративного судочинства України передбачена позовна форма захисту права чи інтересу, яка характеризує наявність матеріально -правового інтересу (вимоги), що випливає із факту порушеного права та відповідного спору.

Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області своїми діями прав та інтересів позивачів не порушувало та за відсутністю порушеного права і інтересів, взагалі відсутнє право заявляти будь - які вимоги до органу Державного казначейства. Таке право виникає лише у тому разі, якщо орган Державного казначейства не виконав платіжну вимогу надану управлінням праці та соціального захисту населення.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача, заперечення представників відповідачів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Законів України "Про мінімальну заробітну плату", Законів України "Про державний бюджет 2005- 2008 роки", а також Постанов Кабінету Міністрів України, які не протирічать вимогам Основного Закону, та перелічених Законів.

В судовому засіданні встановлено, що позивач був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого йому призначена 2 категорія, перебуває на обліку в Добропільському УПСЗН, що підтвержується ксерокопією посвідчення (а.с. 8) і ці обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внасділок Чорнобильської катастрофи" позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

До матеріалів справи долучено довідку Добропільського УПСЗН, згідно якої позивачу в 2005, 2006, 2007, 2008 роках у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року в розмірі 100 грн. 00 коп. 3а кожен рік (а.с. 7).

Суд вважає, що розмір щорічних виплат, які провадились відповідачем ОСОБА_4 УПСЗН на користь позивача, не відповідають вимогам діючої норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також Законам України щодо зміни розміру мінімальної заробітної плати, при щорічному затверженні нового державного бюджету за 2005, 2007, 2008 роки, і ці дії слід визнати неправомірними.

Статею 19 ч.2 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законами України "Про державний бюджет України" на 2005, 2007, 2008 pp. мінімальна заробітна плата відповідно складала суму 332 грн.00 коп., 440 грн.00 коп., 545 грн.

Виходячі з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами суд вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати правила ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внасділок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких розміри допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки, що підлягають стягненню з Добропільського УПСЗН на користь позивача, (з урахуванням нарахованого та сплаченого розміру компенсації на оздоровлення) складають:

2005 p.- (332, 00 х 5) = 1660 -100.00 = 1560 грн. 00 коп.

2007 p.- (440.00 х 5) = 2200- 100.00 = 2100 грн.00 коп.

2008 р. - (545 х 5) = 2725 - 100, 00 = 2625грн.00 коп.

а всього 6285 грн.00 коп.

Суд не може погодитись з запереченнями представника відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2 категорії виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону №.796-ХІІ).

Законами України "Про Державний бюджет України» за 2005, 2007, 2008 роки, а також в Законах України «Про зміни до державного бюджету» за вказані роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ГУ, а навпаки, статтею 2 Закону № 372-VI передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Суд також керується тим, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років, (до 2005 року) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття і Закону № 372-IV, а не Постанова КМУ № 836 та Постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року.

У задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік слід відмовити, оскільки п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік було зупинено. Ці положення до теперішнього часу не були визнані неконституційними Конституційним судом України.

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору, судові витрати по справі у відповідності з ч. 5 ст. 94 КАС України відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закона України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 2 Закону України "Про мінімальну заробітню плату" та керуючись ст. ст. 11, 86, 94, 159, 161, 163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій области про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.

Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради щодо ОСОБА_1 у виплаті заборгованості з допомоги на оздоровлення - неправомірною.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради ( розрахунковий рахунок 35217042001528 банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002, за рахунок державного бюджета на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки в розмірі 6285, 00 грн. (шість тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Донецький Апеляційний Адміністративний суд через Добропільський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Складено власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.