Рішення

від 18.05.2007 по справі 9/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

9/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  9/113

18.05.07

За позовом     Дочірнє підприємство "Київліфт-1"

до                     Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

про                    стягнення 823271,72 грн.

Суддя  

Представники:Від позивача:Від відповідача:

Чмирук Г.П. –юрисконсульт.; Заєць Н.О. –представник.; Сопіна Ф.М. –представник.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про стягнення з останнього –823271,72 грн. заборгованості за Договорами підряду №3 від 04.01.1999 року, №3 від 01.04.2001 року, №48 від 01.10.2001 року та №300 від 29.12.2003 року.

             Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2005 року (суддя Жирнов С.М.) № 9/113 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Дочірнього підприємства Центра технічного обслуговування ліфтів “Укрліфтсервіс” основний борг в сумі –142085,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі –293,40 грн. та 20,36 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          Ухвалою суду від 02.11.2005 року за заявою ДП “Київліфт –1”, в зв'язку з зміною назви, замінено назву стягувача з Дочірнього підприємства Центра технічного обслуговування ліфтів “Укрліфтсервіс” на Дочірнє підприємство “Київліфт –1”.

       Ухвалою від 27.06.2006 року (суддя Калатай Н.Ф.) було відмовлено Дочірньому підприємству “Київліфт –1” у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва № 9/113 від 30.03.2005 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.01.2007 року рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2005 року № 9/113 скасовано, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, у зв'язку з тим, що господарським судом міста Києва дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, адже судом всупереч вимогам статті 80 ЦК УРСР не обговорено у процесі розгляду справи причини пропуску строків позовної давності, їх поважність, з урахуванням того, що відповідач не оспрював наявність заборгованості, про що свідчить акт звірки розрахунків та графік погашення заборгованостівід 23.05.2002 року, оскільки відповідно до положень зазначеної норми з'ясування причин пропуску строків позовної давності є не правом, а обов'язком суду.

             Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2007 року розгляд справи №9/113 –47/22 було призначено на 07.03.2007 року.

В судовому засіданні 07.03.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Прохав суд позов задовільнити у повному обсязі.                                                          

            Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 08.02.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 07.03.2007 року представник відповідача не з'явився. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

            Ухвалою від 07.03.2007 року розгляд справи було відкладено до 04.04.2007 року.

            Повноважні представники позивача у ході судового засідання надали суду письмові пояснення по справі № 9/113 –47/22 згідно якого позивач прохав суд стягнути з відповідача –681186,69 грн. заборгованості за Договорами підряду №3 від 04.01.1999 року, №3 від 01.04.2001 року, №48 від 01.10.2001 року, №300 від 29.12.2003 року (через те, що відповідно до виписки з особового рахунку позивача від 29.12.2005 року позивачу було перераховано, як вбачається в тому числі з графи призначення платежу –погашення заборгованості за рішенням суду від 30.03.2005 року №9/113, –142085,03 грн.), державного мита у розмірі –1406,60 грн., 97,64 грн. –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, 3450,00 грн. –державного мита за подання до ВГСУ касаційної скарги на рішення №9/113 від 30.03.2005 року згідно платіжних доручень №407 від 19.07.2006 року та №588 від 05.10.2006 року, 850 грн. –державного мита за подання до господарського суду міста Києва заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами згідно платіжного доручення №203 від 06.04.2006 року, а також 52247,46 грн. юридичних послуг за Договором від 20.09.2006 року.

             Повноважний представник відповідача прохав суд розгляд справи відкласти.

      Крім того, від представників сторін 04.04.2007 року надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору у зв'язку зі складністю спору у більш тривалий термін, ніж визначено ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2007 року розгляд справи було відкладено до 18.04.2007 року та продовжено строк розгляду спору, у зв'язку зі складністю спору, у більш тривалий термін, ніж визначено ст. 69 ГПК України.

             Натомість, судове засідання щодо розгляду справи №9/113 –47/22 –18.04.2007 року не відбулося.    

             Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2007 року розгляд справи було відкладено до 18.05.2007 року.

             Повноважний представник Дочірнього підприємства “Київліфт –1” позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд позов задовільнити.

             Повноважний представник відповідача підтвердивши належне виконання позивачем зобов'язань по Договорам підряду №3 від 04.01.1999 року, №3 від 01.04.2001 року, №48 від 01.10.2001 року, №300 від 29.12.2003 року (зокрема згідно двосторонньопідписаних Актів приймання виконаних робіт за період з береня місяця 2000 року по грудень 2004 року, які долучені до позовної заяви, аркуш справи №97-282, Том 1) проти позову заперечував, зважаючи, що строк позовної давності стосовно вимог про стягнення заборгованості Договорами підряду №3 від 04.01.1999 року, №3 від 01.04.2001 року, №48 від 01.10.2001 року, №300 від 29.12.2003 року в частині суми –681186,69 грн. минув.                                                             

        Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Дочірнього підприємства “Київліфт –1” до Комунального підприємства  по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

            04.01.1999 року між відповідачем (Державним комунальним управлінням житлового господарства Харківського району м. Києва, ЖЕКи якого № 1401 та №1402 згідно рішення Дніпровської районної у м. Києві ради депутатів №17 від 01.10.2001 року “Про утворення підприємств комунальної власності Дніпровького району м. Києва” та розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрацієї №906 “Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва” були приєднані до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва ((далі КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва)), яке визнано правонаступником реорганізованих підприємств комунальної власності Харківського,  Дніпровського та Дарницького районів міста Києва в межах території новоутвореного Дніпровського району міста Києва і майно, основні фонди та матеріальні ресурси названих ЖЕКів № 1401 та №1402 Державного комунального управління житлового господарства Харківського району м. Києва були в подальшому передані новоутвореному КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва) в якості замовника з однієї сторони та позивачем (Дочірнім підприємством Центр технічного обслуговування ліфтів “Укрліфтсервіс”, найменування якого, згідно нової редакції Статуту Дочірнього підприємства Центр технічного обслуговування ліфтів "Укрліфтсервіс" змінено на - Дочірнє підприємство “КИЇВЛІФТ-1”, що підтверджується протоколом №11 від 27.04.2005 року, Статутом Дочірнього підприємства “КИЇВЛІФТ-1” (нова редакція) від 27.04.2005 року та свідоцтвом про державну реєстрацію, виданого Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією за ідентифікаційним кодом юридичної особи №25199913), в якості підрядника з другої, було укладено Договір підряду №3 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем, згідно п. 1.1 якого замовник (відповідач), доручив, а підрядник (позивач), прийняв на себе зобов'язання по організації та виконанню робіт по повному технічному обслугованою і ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах відповідача в межах названих ЖЕКів відповідача №1401, №1402 та №1410 м. Києва.

             Відповідно до п. 5.1 Договору підряду №3 від 04.01.1999 року сторони погодили, що обсяги технічного обслуговування та ремонту ліфтів і диспетчерських систем підтверджується актом Ф-2, який складає підрядник (позивач) та відповідно підписує замовник (відповідач), який же протягом поточного місяця самостійно сплачує вартість виконаних підрядником (позивачем) робіт.

             Відповідно до п. 7.1 Договору підряду №3 від 04.01.1999 року сторони узгодили що даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2003 року.

       Вже 01.04.2001 року між відповідачем, в якості замовника з однієї сторони та позивачем, в якості підрядника з другої було укладено Договір підряду №3 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем, згідно п. 1.1 якого позивач (підрядник) прийняв на себе зобов'язання по забезпеченню безперебійної та безпечної роботи ліфтів та диспетчерських систем замовника (відповідача) в межах ЖЕКів №1401, №1402, №1410 м. Києва, шляхом організації їх технічного обслуговування та ремонту, а відповідач (замовник), в свою чергу (згідно п. 6.1 даного договору), зобов'язався не пізніше 10-го числа наступного після виконаних робіт місяця, сплачувати вартість виконаних позивачем (підрядником) робіт, а акт виконаних робіт, який замовнику (відповідачу) передає позивач (підрядник) в кінці поточного місяця (п. 6.2 даного договору) замовник (відповідач) підписує і на протязі трьох днів повертає один примірник акту виконаних робіт підряднику (позивачу).

            Відповідно  до п. 6.13 Договору підряду №3 від 01.04.2001 року сторони погодили, що підрядник (позивач) і замовник (відповідач), щорічно, станом на перше січня звітного року, а при необхідності, додатково і в інші терміни, проводять інвентаризацію розрахунків з оформленням актів звірок обсягів виконаних робіт та оплати за них, а строк дії договору, згідно п. 8.1 останнього, сторони узгодили з 01.04.2001 року по 31.12.2003 року.

            На виконання вищенаведених Договорів підряду №3 від 04.01.1999 року та від 01.04.2001 року позивачем (підрядником), зокрема за період з березня 2000 року по вересень 2001 року включно згідно Актів про приймання виконаних робіт, належним чином засвідчені копії яких долучено до позову (а.с. 97-282, Том 1), які підписані уповноваженими представниками, як підрядника (позивача), так замовника (відповідача) без зауважень та заперечень щодо обсягів, якості, вартості виконаних підрядних  робіт, з проставленими печатками підприємств відповідача та позивача, –останнім, за період з березня 2000 року по вересень 2001 року включно, були виконані підрядні роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем ЖЕКів відповідача №1401, №1402, №1410, які останнім, як замовником по Договорам підряду №3 від 04.01.1999 року та від 01.04.2001 року були прийняті (в силу вищенаведеного підписання актів та не заявлення жодних заперечень щодо обсягів, якості, вартості виконаних підрядних  робіт), на загальну суму –1219384,84 грн., що відповідачем не заперечувалось та не оспорювалось у ході нового розгляду справи №9/113 –47/22 у господарському суді міста Києва, але було оплачено відповідачем позивачу вартість виконаних робіт за вищенаведений період (що додатково підтверджується двосторонньопідписаним актом звірки по розрахунках за технічне обслуговування та ремонт ліфтів і ОДС відповадача) згідно долучених до позову копій банківських виписок (а.с. №293-372, Том 1) на загальну суму –624098,56 грн.

           На виконання рішень Київради від 30.01.2001 року № 162/1139 “Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва”, від 27.04.2001 року № 280/1257 “Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи”, від 06.09.2001 року №3/1437 “Про районні у місті Києві ради”, розпорядження КМДА від 01.08.2001 року № 1625 “Про утворення районних у місті Києві державних адміністрацій” та розпорядження Київського міського голови від 20.09.2001 року №1059-МГ “Про заходи щодо забезпечення проведення реорганізації районних у місті Києві рад”  рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради депутатів № 17 від 01.10.2001 року “Про утворення підприємств комунальної власності Дніпровького району м. Києва” було утворено підприємства, установи та організації комунальної власності новоутвореного Дніпровського району м. Києва на базі реорганізованих підприємств комунальної власності Дніпровського, Дарницького та Харківського районів міста Києва і було вирішено, в тому числі у встановленому діючим законодавством України порядку здійснити заходи по передачі майна, основних фондів, матеріальних ресурсів новоутвореним підприємствам комунальної власності, які є правонаступниками реорганізованих підприємств комунальної власності Дніпровського, Дарницького та Харківського районів міста Києва в межах території новоутвореного Дніпровського району міста Києва.

       На виконання вищенаведеного рішення Дніпровської районної у м. Києві ради депутатів №17 від 01.10.2001 року “Про утворення підприємств комунальної власності Дніпровького району м. Києва” Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження №906 “Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва” згідно пунктів 1 та 4.3 якого було створено на базі ДКП по ЕРФ Дніпровського району м. Києва –КП по УЖГ новоствореного Дніпровського району міста Києва шляхом приєднання до нього, в тому числі ЖЕКів № 1401, №1402 колишнього Харківського району, у зв'язку з чим визнано необхідних провести заходи щодо передачі майна, основних фондів, матеріальних ресурсів новоствореному КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва станом на 01.10.2001 року до 20.10.2001 року.

        Вже 01.10.2001 року між позивачем, в якості підрядника з однієї сторони та відповідачем, в якості замовника з другої було укладено Договір підряду №48 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем, згідно п. 1.1 якого позивач (підрядник) прийняв на себе зобов'язання по забезпеченню безперебійної та безпечної роботи ліфтів та диспетчерських систем замовника (відповідача) в межах ЖЕКів №1401, №1402, №1410 м. Києва, шляхом організації їх технічного обслуговування та ремонту, а відповідач (замовник), в свою чергу (згідно п. 6.1 даного договору), зобов'язався не пізніше 10-го числа наступного після виконаних робіт місяця, сплачувати вартість виконаних позивачем (підрядником) робіт, а акт виконаних робіт, який замовнику (відповідачу) передає позивач (підрядник) в кінці поточного місяця (п. 6.2 даного договору) замовник (відповідач) підписує і на протязі трьох днів повертає один примірник акту виконаних робіт підряднику (позивачу).

            У пункті 6.11 Договору підряду №48 від 01.10.2001 року сторони погодили, що у разі часткового перерахування відповідачем (замовником) коштів за виконані позивачем (підрядником) роботи через третіх осіб, залишок несплаченої суми, вказаної в акті виконаних робіт, відповідач (замовник) сплачує самостійно в термін зазначений у названому п. 6.1 даного Договору підряду № 48 від 01.10.2001 року.  

            Відповідно  до п. 6.13 Договору підряду №48 від 01.10.2001 року сторони погодили, що підрядник (позивач) і замовник (відповідач), щорічно, станом на перше січня звітного року, а при необхідності, додатково і в інші терміни, проводять інвентаризацію розрахунків з оформленням актів звірок обсягів виконаних робіт та оплати за них, а строк дії договору, згідно п. 8.1 останнього, сторони узгодили з 01.10.2001 року по 31.12.2002 року.

            На виконання вищенаведеного Договору підряду №48 від 01.10.2001 року позивачем (підрядником), зокрема за період з жовтня 2001 року по грудень 2003 року включно згідно Актів про приймання виконаних робіт, належним чином засвідчені копії яких долучено до позову (а.с. 97-282, Том 1), які підписані уповноваженими представниками, як підрядника (позивача), так замовника (відповідача) без зауважень та заперечень щодо обсягів, якості, вартості виконаних підрядних  робіт, з проставленими печатками підприємств відповідача та позивача, –останнім, за період з жовтня 2001 року по грудень 2003 року включно, були виконані підрядні роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем ЖЕКів відповідача №1401, №1402, №1410, які останнім, як замовником по Договору підряду №48 від 01.10.2001 року були прийняті (в силу вищенаведеного підписання актів та не заявлення жодних заперечень щодо обсягів, якості, вартості виконаних підрядних  робіт), на загальну суму –1446358,08 грн., що відповідачем не заперечувалось та не оспорювалось у ході нового розгляду справи №9/113 –47/22 у господарському суді міста Києва, але було оплачено відповідачем позивачу вартість виконаних робіт за вищенаведений період згідно долучених до позову копій банківських виписок з особового рахунку позивача (а.с. №293-372, Том 1) на загальну суму –1124398,15 грн.

           Також, між сторонами, на виконання пунктів 6.13 Договорів підряду №48 від 01.10.2001 року та №3 від 01.04.2001 року були підписані –Акт звірки розрахунків від 23.05.2002 року, яким, зокрема, було двосторонньо встановлено та погоджено наявність заборгованості відповідача (замовника) перед позивачем (підрядником) по Договорам підряду №3 від 04.01.1999 року, №48 від 01.10.2001 року та №3 від 01.04.2001 року станом на 01.05.2002 року у розмірі –727582,47 грн., та –Графік погашення зазначеної заборгованості за технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, виконаних робіт по ремонту та модернізації ліфтів і ОДС по КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва, в якому сторони дійшли згоди, що зазначена заборгованість по названим у Акті звірки розрахунків від 23.05.2002 року підрядним Договорам (№3 від 04.01.1999 року, №48 від 01.10.2001 року та №3 від 01.04.2001 року) буде погашатись відповідачем (замовником) поетапно, рівними частинами, а саме: по 10000,00 грн. щомісяця протягом травня –грудня місяців 2002 року, та по 26982,00 грн. щомісяця протягом січня місяця 2003 року по грудень місяць 2004 року включно.

           09.01.2003 року відповідачем (замовником) по вищепереліченим правочинам було надіслано позивачу (підряднику) лист №35-8 (у відповідь на лист позивача №172 від 26.11.2002 року) згідно якого відповідач вказував, що вищеназваний Графік погашення заборгованості за технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, виконаних робіт по ремонту та модернізації ліфтів і ОДС по КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва виконується останнім несвоєчасно, внаслідок тяжкого фінансового стану відповідача (Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва) спричиненого періодичним накладенням арештів протягом 2002 року на рахунки відповідача в установах банків виконавчою службою, через що керівник відповідача висловив сподівання на покращення у 2003 році фінансового стану Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та розуміння з боку позивача ситуації, що склалася навколо підриємства відповідача.

      Вже 29.12.2003 року між позивачем, в якості підрядника з однієї сторони та відповідачем, в якості замовника з другої було укладено Договір підряду № 300 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем, відповідно до п. 1.1 якого відповідач (замовник), доручає, а позивач (підрядник) приймає на себе зобов'язання по організації та виконанню робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, диспетчерських систем на об'єктах Замовника в обсязі згідно додатків № 1 та № 2 (Відомості на щомісячне технічне обслуговування та ремонт ліфтів по Договору №300 від 29.12.2003 року).

            Відповідно до п. 5.1 Договору підряду №300 від 29.12.2003 року сторони погодили, що акт виконаних робіт, який замовнику (відповідачу) передає позивач (підрядник) в кінці поточного місяця, замовник (відповідач) підписує і на протязі трьох днів повертає два примірник акту виконаних робіт підряднику (позивачу).

            У пункті 5.3 Договору підряду №300 від 29.12.2003 року сторонами погоджено, що розрахунки між замовником (відповідачем) і підрядником (позивачем) здійснюються шляхом розщеплення платежів по квартирній платі через Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації (ГІОЦ КМДА), а підрядник і замовник щомісяця станом на 1-ше число наступного за звітнім місяця проводить інвентаризацію розрахунків з оформленням актів звірок. Різницю між щомісячною договірною вартістю технічного обслуговування та ремонту ліфтів і диспетчерських систем, вказаною в акті приймання виконаних робіт і проплатою через ГІОЦ КМДА замовник (відповідач) самостійно сплачує до 10-го числа місяця наступного за звітнім на підставі акту звірки.

              Згідно п. 6.1 Договору підряду №300 від 29.12.2003 року сторни дійшли згоди, що даний договір діє з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року.

        На виконання вищенаведеного Договору підряду №300 від 29.12.2003 року позивачем (підрядником), зокрема за період з січня 2004 року по грудень 2004 року включно згідно Актів про приймання виконаних робіт, належним чином засвідчені копії яких долучено до позову (а.с. 97-282, Том 1), які підписані уповноваженими представниками, як підрядника (позивача), так замовника (відповідача) без зауважень та заперечень щодо обсягів, якості, вартості виконаних підрядних  робіт, з проставленими печатками підприємств відповідача та позивача, –останнім, за період з січня 2004 року по грудень 2004 року включно, були виконані підрядні роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем ЖЕКів відповідача №1401, №1402, №1410, які останнім, як замовником по Договору підряду №300 від 29.12.2003 року були прийняті (в силу вищенаведеного підписання актів та не заявлення жодних заперечень щодо обсягів, якості, вартості виконаних підрядних  робіт), на загальну суму –697175,68 грн., що відповідачем не заперечувалось та не оспорювалось у ході нового розгляду справи №9/113 –47/22 у господарському суді міста Києва, але було оплачено відповідачем позивачу вартість виконаних робіт за вищенаведений період згідно долучених до позову копій банківських виписок з особового рахунку позивача (а.с. №293-372, Том 1) на загальну суму –669069,42 грн.

             25.03.2005 року між сторонами було підписано на виконання пунктів 6.13 Договорів підряду №48 від 01.10.2001 року та №3 від 01.04.2001 року та пункту 5.3 Договору підряду №300 від 29.12.2003 року – Зведений акт звірки по вищепереліченим Договорам, яким, зокрема, було двосторонньо встановлено та погоджено наявність заборгованості відповідача (замовника) перед позивачем (підрядником) по названим підрядним договорам станом на 01.01.2005 року у розмірі –843373,19 грн.    

На день розгляду справи у суді, за розрахунками позивача, відповідач згідно вищенаведених підрядних договорів, актів примання виконаних робіт, актів звірки взаємних розрахунків та Графіку погашення заборгованості за технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, виконаних робіт по ремонту та модернізації ліфтів і ОДС по КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва повинен сплатити суму заборгованості за виконані позивачем роботи, з урахуванням сплати відповідачем 142085,03 грн. згідно виписки з особового рахунку позивача від 29.12.2005 року, у розмірі –681186,69 грн., а також державного мита у розмірі –1406,60 грн., 97,64 грн. –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, 3450,00 грн. –державного мита за подання до ВГСУ касаційної скарги на рішення №9/113 від 30.03.2005 року згідно платіжних доручень №407 від 19.07.2006 року та №588 від 05.10.2006 року, 850 грн. –державного мита за подання до господарського суду міста Києва заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами згідно платіжного доручення №203 від 06.04.2006 року та 52247,46 грн. юридичних послуг за Договором від 20.09.2006 року (в підтверження зазначеного надано акт приймання – передачі виконаних послуг №1 та №2 від 28.12.2006 року та від 01.03.2007 року і платіжні доручення (без штампів установи банку про перераховування зазначених коштів ТОВ “Юридичній фірмі Галана”) №166 від 02.03.2007 та №814 від 28.12.2006 року на загальну суму –52247,46 грн.).

      Відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення договірних правовідносин між сторонами, а саме Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI (зі змінами та доповненнями) статті 71 загальний строк для захисту права за  позовом  особи,  право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

       Згідно статті 74 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI (зі змінами та доповненнями) вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

      Згідно статті 75 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI (зі змінами та доповненнями) позовна  давність  застосовується  судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

      Згідно статті 76 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI (зі змінами та доповненнями) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.  Винятки  з цього правила, а також  підстави  зупинення  і  перериву  перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу  РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

     Згідно статті 79 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI (зі змінами та доповненнями) перебіг строку позовної давності переривається  пред'явленням позову в установленому порядку. По спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу.

       Згідно статті 80 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI (зі змінами та доповненнями) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Однак, якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

            Згідно статті 332 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI (зі змінами та доповненнями) за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

             Згідно статті 342 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI (зі змінами та доповненнями) замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядчикові без зволікання.

             Згідно статті 345 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI (зі змінами та доповненнями) замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.

              Згідно статті 161 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI (зі змінами та доповненнями) зобов'язання повинні  виконуватися  належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

            Згідно статті 162 ЦК УРСР (зі змінами та доповненнями) одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

       Згідно до статті 203 Цивільного кодексу Української РСР (зі змінами та доповненнями) у разі невиконання  або неналежного виконання  зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати  кредиторові  завдані цим збитки, під якими розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

         Відповідно до вищенаведеного абзацу та Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України від від 16 січня 2003 року № 436-IV (зі змінами та доповненнями), а саме п.4  Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин,  які виникли  після  набрання  чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

         До господарських  відносин,  що  виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення   застосовуються   щодо   тих  прав  і  обов'язків,  які продовжують існувати або  виникли  після  набрання  чинності  цими положеннями.

           Згідно статті 173 ГК України (зі змінами та доповненнями) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (зі змінами та доповненнями) встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

     Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

           Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

           Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

            Відповідно до статті 223 ГК України (зі змінами та доповненнями) при  реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

           Відповідно до вищенаведеного абзацу та Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (зі змінами та доповненнями), а саме п.4 Цивільний   кодекс  України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

           Відповідно до статті 256 ЦК України (зі змінами та доповненнями), позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

           Згідно статті 257 ЦК України (зі змінами та доповненнями) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

           Згідно статті 261 ЦК України (зі змінами та доповненнями) частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком  виконання  перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.             

            Згідно статті 264 ЦК України (зі змінами та доповненнями) частини 1 та 3 перебіг  позовної  давності переривається вчиненням особою дії,  що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу  або   іншого обов'язку та після  переривання  перебіг  позовної давності починається заново.

            Згідно статті 267 ЦК України (зі змінами та доповненнями) частини 2, 3, 4, 5  заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, а позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

           Згідно до вищевикладеного, статтею 837 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що за   договором   підряду    одна    сторона    (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення,  обробку, переробку,  ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

        Стаття 853 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (зі змінами та доповненнями) встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану                 підрядником відповідно до договору підряду,  оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому  посилатися  на  ці  відступи  від  умов  договору  або недоліки у виконаній роботі.

             Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи,  які могли  бути  встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

             Якщо  після  прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору  підряду  або  інші  недоліки,  які  не  могли  бути встановлені   при   звичайному  способі  її прийняття  (приховані недоліки),  у  тому  числі  такі,   що   були   умисно   приховані підрядником,   він   зобов'язаний   негайно   повідомити   про  це підрядника.

        Стаття 854 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (зі змінами та доповненнями) визначає порядок оплати роботи за договором підряду, відповідно до якої, якщо договором підряду  не  передбачена  попередня  оплата виконаної  роботи або  окремих  її етапів,  замовник зобов'язаний сплатити  підрядникові  обумовлену  ціну  після  остаточної  здачі роботи за умови,  що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

           Згідно статті 509 ЦК України від 16.01.03 №435-VI зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України (п. 1. з договорів та інших правочинів) та зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Згідно статті 612 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (зі змінами та доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом і якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

             Згідно статті 617 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (зі змінами та доповненнями) особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

             Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

            Згідно статті 599 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (зі змінами та доповненнями) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

            Згідно статті 525 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (зі змінами та доповненнями) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (зі змінами та доповненнями) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

           Стаття 527 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (зі змінами та доповненнями) визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (зі змінами та доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування..

             Враховуючи все вищевикладене, судом визнається, що відповідач –Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, внаслідок погодження та підписання з позивачем –Акту звірки розрахунків від 23.05.2002 року, яким, зокрема, було двосторонньо встановлено і визнано відповідачем наявність заборгованості останнього перед позивачем (підрядником) по Договорам підряду №3 від 04.01.1999 року, №48 від 01.10.2001 року та №3 від 01.04.2001 року станом на 01.05.2002 року у розмірі –727582,47 грн., та –Графіку погашення зазначеної заборгованості за технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, виконаних робіт по ремонту та модернізації ліфтів і ОДС по КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва, в якому сторони дійшли згоди, що зазначена заборгованість по названим у Акті звірки розрахунків від 23.05.2002 року підрядним Договорам (№3 від 04.01.1999 року, №48 від 01.10.2001 року та №3 від 01.04.2001 року) буде погашатись відповідачем (замовником) поетапно, рівними частинами, а саме: по 10000,00 грн. щомісяця протягом травня –грудня місяців 2002 року, та по 26982,00 грн. щомісяця протягом січня місяця 2003 року по грудень місяць 2004 року включно –перервав перебіг  позовної  давності в силу статті 264 ЦК України щодо заборгованості (основного боргу) Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва перед Дочірнім підприємством “Київліфт –1” по підрядним Договорам №3 від 04.01.1999 року, №48 від 01.10.2001 року та №3 від 01.04.2001 року, що у контексті з тим, що відповідачем вчинялись дії, які свідчать про  визнання ним свого боргу (а саме постійно, хоч і частково, перераховувались грошові кошти на рахунки позивача за виконані роботи згідно актів приймання виконаних робіт) за переліченими договорами (в тому числі за підрядним Договором №300 від 29.12.2003 року) протягом березня 2000 року по грудень 2004 року включно, свідчить, на переконання суду, за умов належного виконання з боку позивача умов вищеперелічених договорів та відсутності у відповідача будь яких зауважень щодо якості, кількості та обсягів виконих позивачем підрядних робіт, про необгрунтованість заяви відповідача про застосування позовної давності стосовно заборгованості відповідача за Договорами підряду №3 від 04.01.1999 року, №48 від 01.10.2001 року та №3 від 01.04.2001 року та №300 від 29.12.2003 року в загальному розмірі –681186,69 грн., у зв'язку з чим порушене цивільне право Дочірнього підприємства “Київліфт –1” на одержання відповідно до названих підрядних договорів винагороди (грошової вартості виконаних для відповідача робіт) підлягає захисту у судовому порядку, через що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за Договороми підряду №3 від 04.01.1999 року, №48 від 01.10.2001 року та №3 від 01.04.2001 року та №300 від 29.12.2003 року у розмірі –681186,69 грн. визнається судом законною та обгрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

      Крім того, позивач, відповідно до статті 44 ГПК України, просить стягнути з відповідача витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 52247,46 грн., підтверджуючи зазначені витрати як Договором від 20.09.2006 року Про надання юридичних послуг ТОВ “Юридичною фірмою Галана”, так актом приймання –передачі виконаних послуг №1 та №2 від 28.12.2006 року та від 01.03.2007 року і платіжними дорученнями (без штампів установи банку про перераховування зазначених коштів ТОВ “Юридичній фірмі Галана”) №166 від 02.03.2007 та №814 від 28.12.2006 року на загальну суму –52247,46 грн.

      Суд враховуючи вимоги статті 44 ГПК України, приймаючи до уваги інформаційний лист ВГСУ від 14.07.2004  N 01-8/1270 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” та інформаційний лист ВГСУ від  від 13.02.2002 № 01-8/155 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів” дійшов висновку про необгрунтованість заявленої позивачем вимоги, виходячи з наступного.

               Статтею 44 ГПК України передбачено,  що до складу судових витрат  входить  оплата  послуг  адвоката.  В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді  справи  підлягають сплаті лише в тому випадку,  якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій  такі  послуги  надавалися,  а   їх   сплату   підтверджено відповідними фінансовими документами.

                Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати  у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

                Відповідно до частини третьої  статті  48  ГПК України витрати,  що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому   Законом    України    "Про    адвокатуру". Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами та судові витрати за участь  адвоката  у  розгляді справи  підлягають оплаті лише в тому випадку,  якщо вони сплачені адвокату стороною,  котрій такі послуги надавались, а їх  сплата підтверджується  відповідними фінансовими документами.  

               У зв'язку з вищенаведеним, судом визнається, що витрати на адвокатські послуги, які безпосередньо адвокатом у ході розгляду справи №9/113-47/22 позивачу не надавались (у жодному з судових засідань адвокати зі сторони позивача не представляли інтереси останнього) та зокрема ТОВ “Юридичній фірмі Галана” позивачем адвокатські витрати –не сплачувались (належні докази з відмітками банківської установи про перерахування коштів за адвокатські послуги у справі відсутні), а договір від 20.09.2006 року з ТОВ “Юридичною фірмою Галана” укладено позивачем про надання саме –юридичних послуг, –стягненню з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва не підлягають, в силу імперативних вимог вищенаведених статтей 44, 48, 49 ГПК України та інформаційних листів ВГСУ.

             Крім того, відповідно до статті 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

             Також, відповідно до п. 6.4 Роз'яснення ВАСУ “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 р. N 02-5/78 (із змінами та доповненнями) у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

           Беручи до уваги вищенаведене, судом визнається, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –1700,00 грн. державного мита, сплаченого позивачем за подачу позову до господарського суду міста Києва згідно платіжного доручення №147 від 25.02.2005 року, –3450,00 грн. державного мита за подання до ВГСУ касаційної скарги на рішення №9/113 від 30.03.2005 року згідно платіжних доручень №407 від 19.07.2006 року та №588 від 05.10.2006 року, а сума державного мита за подання до господарського суду міста Києва заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами згідно платіжного доручення №203 від 06.04.2006 року у розмірі – 850,00 грн., стягненню з відповідача не підлягає, зважаючи, що ухвалою від 27.06.2006 року (суддя Калатай Н.Ф.) було відмовлено Дочірньому підприємству “Київліфт –1” у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва № 9/113 від 30.03.2005 року, яка відповідно позивачем не оскаржувалась та є чинною на момент винесення даного рішення у справі №9/113-47/22.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Дочірнього підприємства “Київліфт –1” до Комунального підприємства  по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва –задовольнити.

2.          Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; р/р №  26000302331707 в Дніпровському відділенні КМФ Промінвестбанку, МФО 322142, код ЄДРПОУ 03366612), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірнього підприємства “Київліфт –1” (04160, м. Київ, вул. Каунаська, 13-А; р/р № 26002028186911 в Київській міській філії акціонерного банку “Укрсоцбанк” Дарницьке відділення м. Києва, МФО 322012, код ЄДРПОУ 25199913) суму заборгованості в розмірі – 681186  (шістсот вісімдесят одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 69 коп., а також 5150 (п'ять тисяч сто пятдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       Станік С.Р.