Постанова

від 04.11.2020 по справі 583/2472/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року

м.Суми

Справа №583/2472/20

Номер провадження 22-ц/816/2004/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В`язівське + ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В`язівське + на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 липня 2020 року в складі судді Ярошенко Т.О., постановлену у м. Охтирка, повне судове рішення складено 30 липня 2020 року,

в с т а н о в и в:

29.07.2020 року, звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову, ТОВ В`язівське + просило забезпечити позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки ВАЗ 2104, 1985 року випуску, синього кольору, зареєстрований 08.09.2015 року за ОСОБА_1 та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності належить відповідачу.

Свої вимоги мотивував тим, що між сторонами у справі існує спір про відшкодування шкоди в розмірі 58 161,27 грн заподіяної внаслідок ДТП. За відповідачем зареєстровані вказаний транспортний засіб, вартість якого станом на 23.07.2020 року становить 23 060,00 грн, а також йому належить 1/2 частини квартири у м. Охтирка, яка, відповідно до звіту експерта з оцінки майна, має орієнтовну вартість 299 400,00 грн. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна на користь третіх осіб, що призведе до ускладнення, або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2020 року в задоволенні заяви ТОВ В`язівське + про забезпечення позову відмовлено.

Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача, належним чином не обґрунтовано необхідність застосування вказаного виду забезпечення позову у вигляді арешту. Крім того, такий вид забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою в частині відмови в накладенні арешту на транспортний засіб, ТОВ В`язівське + подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить частково скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що сума позову на сьогодні є надмірною для відповідача, який, крім пенсії, не має іншого доходу. Вказує, що на адресу позивача почали надходити дзвінки з погрозами від невідомих осіб з метою відмови від позову, а сам відповідач раніше запевняв, що добровільно відшкодує шкоду, однак більше півроку спір не врегульовано.

В іншій частині ухвала суду не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не направлено.

Представник позивача до суду не прибув, але належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Представник відповідача проти скарги заперечив та просив ухвалу залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, що в провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебуває цивільна справа за позовом ТОВ В`язівське + до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди у розмірі 58 161,27 грн, з яких: 7000,00 грн - шкода, визнана відповідачем за договором від 28.11.2019 року, що залишилася невідшкодованою після виплати страхового відшкодування, 18425,74 грн - вартість запчастин та ремонтних робіт, понесених позивачем понад суму, визначену договором про відшкодування заподіяної шкоди, 32550,00 грн - орендна плата за вимушене користування іншим автомобілем, 162,58 грн - інфляція та 22,95 грн - три відсотки річних.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 28.11.2019 року відбулося ДТП за участі автомобілів ВАЗ 2104, під керуванням ОСОБА_1 , та Ford Connect, що належить ТОВ В`язівське + , під керуванням ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні ДТП, у зв`язку з чим було складено європротокол та укладено нотаріально посвідчений договір відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 50 000,00 грн та зобов`язання відповідача до 29.05.2020 року відремонтувати автомобіль позивача. 30.01.2020 року страховою компанією на користь позивача було сплачено 43000,00 грн страхового відшкодування, тому відповідачу необхідно доплатити ще 7000,00 грн. Вказує, що фактично понесені витрати на відновлення автомобіля Ford Connect становлять 68425,74 грн. Крім того, вказаний автомобіль використовувався ТОВ В`язівське + як службовий, тому у зв`язку з його ремонтом, позивач вимушений був орендувати інший автомобіль та сплатив 32550,00 грн орендної плати.

Також встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль ВАЗ 2104, синього кольору, 1985 року виписку, об`ємом двигуна - 1294 куб.см, д.н.з. НОМЕР_1 , орієнтованою вартістю 23060,00 грн, а на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 квартири АДРЕСА_1 , орієнтованою ринковою вартістю 299 400,00 грн (а.с. 18 - 23).

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 цього Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтувань та матеріалів справи вбачається, що відповідач, винний у вчиненні ДТП від 28.11.2019 року, не виконав свої зобов`язання перед позивачем з відшкодування вартості пошкодження автомобіля, зокрема, і з виплати безспірної суми в розмірі 7000,00 грн відповідно до нотаріально посвідченого договору про відшкодування шкоди, як до 29.05.2020 року (дата визначена у вказаному договорі), та і на час звернення ТОВ В`язівське + з позовом до суду - 09.07.2020 року, і, як запевнив його представник в судовому засіданні апеляційного суду, очікує рішення суду для визначення розміру свого боргу перед товариством, оскільки є людиною похилого віку і джерелом його доходів є соціальні виплати.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких вона звернулась до суду, оскільки реалізація ОСОБА_1 свого майна, а саме транспортного засобу, може призвести до ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Позивачем обґрунтовано доведено наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому з метою забезпечення процесуальної поведінки відповідача на стадії виконання рішення, забезпечення позову у вигляді арешту належного ОСОБА_1 автомобіля, без його вилучення у власника, відповідає співмірності заявленим позивачем вимогам і забезпечить належну поведінку боржника на стадії виконання рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції в оскарженій частині судового рішення не відповідають фактичним обставинам справи з наведених вище підстав, тому ухвала суду в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки ВАЗ 2104, зареєстрований за ОСОБА_1 , на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення цих вимог заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ В`язівське + підлягає стягненню 2102,00 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується матеріалами справи та відповідає ставці судового збору за подання юридичною особою апеляційної скарги на ухвалу суду (а.с. 32, 41-42, 45-46).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В`язівське + задовольнити.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 липня 2020 року в оскарженій частині скасувати.

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на транспортний засіб марки ВАЗ 2104, 1985 року випуску, синього кольору, об`ємом двигуна 1294 см.куб., д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований 08.09.2015 року за ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В`язівське + 2102,00 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2020 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик