Рішення

від 27.04.2010 по справі 2-164-10

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-164/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року                             Першотравневий районний суд

Донецької області

в складі:

головуючого судді                             Трегубенко С.В.

при секретарі                                 Павлічевої А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі Донецької області про визнання противоправною бездіяльність, визнання права на державну соціальну допомогу, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про визнання противоправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області по невиконанню з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо не нарахування їй щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та визнання її права на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року, оскільки вона має статус «дитини війни» і на неї розповсюджуються дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В судове засідання позивачка не з*явилася, в позовній заяві просить справу розглянути у її відсутності.

Представник відповідача також в судове засідання не з*явився, відповідач надав суду письмове заперечення, в якому просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача. В запереченні відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст..6 Закону України «про соціальний захист дітей війни». Ст.111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії «Дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.07року у розмірі 19 гривень, з 01.04.07 року-19,35 гривень, з 01.10.07року-19,75 гривень. Підпунктом 2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «дітям війни(крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або що місячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується заміть пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акта, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість старий закон, що втратив юридичну чинність,тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.08року. Відповідно до ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26.12.2008 року(зі змінами та доповненнями) Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Таким чином, підвищення «дітям війни» виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Враховуючи вищезазначене та відповідно до ст. 128 ЦПК України, відповідач просить в позові-відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.8).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, були чинними з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»-неприйнятий.

Відповідно до позовних вимог за 2010 рік, то не вважаючи на те, коли буде прийнятий Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», та які положення стосовно соціальної допомоги «дітям війни» будуть зазначені, відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»: «державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.».

Тому, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби-це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом  України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему ( про що, зокрема зазначено у Рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та  закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 ст. 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України.

Що стосується вимог позивачки, про визнання права за позивачкою на отримання невиплаченої соціальної допомоги ,встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни « в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року, то дані вимоги підлягають задоволенню в частині 30% мінімальної пенсії за віком, а не 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, бо відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни державна соціальна допомога, що виплачується, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, а не в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково. Є достатньо підстав про визнання противоправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області по невиконанню з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року приписів статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо не нарахування позивачці щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та визнання права за позивачкою на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування»,  рішенням Конституційного Суду України  №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року,   рішенням Конституційного суду України№10 –рп/2008 від 22.05.2008 року, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати противоправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області по невиконанню з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни», щодо не нарахування на користь ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Визнати право за ОСОБА_1 на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року, з урахуванням фактично отриманих сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Донецької області у м.Маріуполі через Першотравневий районний суд.

Суддя:                                         С.В. Трегубенко