Рішення

від 12.11.2020 по справі 415/7215/17

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 415/7215/17

Номер провадження 2/415/48/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійний ліцей , правонаступником якого є - Державний професійно-технічний навчальний заклад Привільський професійний ліцей про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до Лисичанського міського суду з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійний ліцей , в якому просила суд поновити її на роботі - на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи ДПТНЗ Лисичанський професійний ліцей та стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2017 року по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги вмотивовані тим, ОСОБА_1 працювала на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійний ліцей . Згідно п.п. 1-3, 5 Наказу Міністерства освіти і науки України № 885 від 21 червня 2017 року Про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів міста Лисичанська Луганської області шляхом приєднання до Державного професійно-технічного навчального закладу Привільський професійний ліцей був припинений ДПТНЗ Лисичанський професійний ліцей , правонаступником якого став Державний професійно-технічний навчальний заклад Привільський професійний ліцей . Департаменту науки і освіти ЛОДА було доручено попередити керівників учбових закладів про вивільнення працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України . 29 червня 2017 року головою комісії з припинення ДПТНЗ Лисичанський професійний ліцей ОСОБА_2 був виданий наказ № 120 Про попередження працівників щодо реорганізації професійно - технічних навчальних закладів міста Лисичанська Луганської області . Наказом № 72-к від 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 з 31 серпня 2017 року була звільнена із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України . В той же день ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про звільнення.

Ухвалою суду від 23.03.2020 р. цивільну справу прийнято до провадження судді Луньової Д.Ю. та призначено підготовче засідання, оскільки попереднім складом суду у справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою від 24.06.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача через канцелярію суду надав заяву (а.с. 106), в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву (а.с. 107), в який просив розглянути справу без його участі, позов не визнав, зазначив, що позивачкою пропущені строки позовної давності звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі, просив у задоволенні позову відмовити.

Раніше, від відповідача надходили заперечення на позовну заяву (а.с. 42), в яких відповідач зазначив, що згідно з Наказом МОН № 885 від 21 червня 2017 року Про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів міста Лисичанська Луганської області діяльність Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійний ліцей реорганізовано шляхом приєднання до Державного професійно-технічного навчального Привільський професійний ліцей згідно передавального акту. З цієї причини й було звільнено позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку з припиненням діяльності ліцею та скороченням її посади; позивачу не пропонувалась інша посада, оскільки станом на 01.09.2017 р. вакантних посад у ДПТНЗ Привільський професійний ліцей не було.

Також, відповідач зазначив, що на його думку позивач порушив вимоги ч. 1 ст. 233 КЗпП України та пропустив строки звернення до суду з позовом. Крім того, посилаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 звернув увагу суду, що правила ч. 1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

З копії трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 6), що позивачка перебувала на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійно-технічний ліцей з 24.06.2003 р.

З наказу № 72-к про припинення трудового договору від 31.08.2017 р. (а.с.7) заступника директора з навчально-виробничої частини ОСОБА_1 звільнено на підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ голови комісії з припинення від 31.08.2017 р. № 130 Про скорочення працівників ліцею . ОСОБА_1 з наказом ознайомлена 31.08.2017 р., що підтверджується її підписом на наказі.

Згідно наказу Міністерства освіти та науки України № 885 від 21.06.2017 р. Про реорганізацію професійно-технічних закладів міста Лисичанська (а.с.8-11) припинено Державний професійно-технічний навчальний заклад Лисичанський професійний ліцей шляхом приєднання до Державного професійно-технічного закладу Привільський професійний ліцей ; утворено комісію з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійний ліцей , якій доручено попередити в установленому законом порядку працівників закладу про реорганізацію та забезпечити дотримання їх трудових прав і соціальних гарантій у порядку, визначеному законодавством України; головою комісію призначено директора ДПТНЗ Привільський професійний ліцей - Жукова О.І.

Згідно наказу голови комісії з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійний ліцей Жукова О.І. № 120 від 29.06.2017 р. № 120 (а.с.13) було наказано попередити під підпис про наступне можливе звільнення робочих місць та можливе скорочення штату 29 серпня 2017 року працівників Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійний ліцей за списком згідно додатку № 1.

З подання від 30.06.2017 р. вихідний № 141 (а.с.57) встановлено, що комісія з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійний ліцей зверталась до голови профспілкового комітету ДПТНЗ Лисичанський професійний ліцей з проханням надати згоду на масове звільнення робітників Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійний ліцей згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З листа Голови Лисичанської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості вих.№ 87 від 27.08.2019 р. на ухвалу суду від 29.07.2019 р. (а.с.75), встановлено, що голова комісії з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійний ліцей ОСОБА_2 не звертався до виборного органу первинної профспілкової організації ДПТНЗ Лисичанський професійний ліцей та Лисичанської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості з поданням на згоду про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 не була попереджена про розірвання трудового договору у зв`язку з скороченням кількості посад штатного розпису навчального закладу. При підготовці пакета документів на подання, для розгляду подання про згоди на звільнення працівника за п. 1 чт. 40 КЗпП України, був поданий список про масове звільнення за загальним списком, а не на кожного працівника окремо, що свідчить про упереджений підхід до вирішення проблеми скорочення штату по відношенню до кожного працівника.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з принципу змагальності цивільного судочинства, обов`язок доведеності обставин, на які посилається сторона як на підставу пред`явлених позовних вимог, покладаються саме на цю сторону (ч. 3 ст. 12 , ч. 1 ст. 81 ЦПК України ). Суд в свою чергу розглядає позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України ).

Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Оцінивши зібрані у справі докази як в цілому, так і кожний окремо, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю.

Частиною 2 статті 2 КЗпП України, передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладання договору про роботу на підприємстві, в установі. Організації або з фізичною особою.

Відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП ) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Таке звільнення відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Для проведення скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець зобов`язаний: обґрунтувати необхідність скорочення штату та звільнення; скласти і затвердити новий штатний розпис, до якого не заносяться посади, які скорочено; попередити працівників, посади яких скорочуються, персонально про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці (ст. 49-2 КЗпП ); одночасно з попередженням про звільнення за скороченням штату запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ст. 49-2 КЗпП ); повідомити державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професій, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (ст. 49-2 КЗпП ). після закінчення двомісячного попереджувального строку видати наказ про звільнення.

Згідно зі ст.43 КЗпП за загальним правилом звільнення за скороченням штату може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Проте, відповідно до ст.43-1 КЗпП звільнення за скороченням штату без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, зокрема, у випадках: незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу; звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення з підприємства, де немає первинної профспілкової організації; звільнення керівника підприємства, його заступників, головного бухгалтера, його заступників.

Відповідач не надав суду доказів того, що ним була дотримана визначена законом процедура звільнення позивачки з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП , у зв`язку з чим звільнення позивачки визнається незаконним.

Однак, позивачкою пропущено визначений законом строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

На відміну від інших трудових спорів місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Оскільки наказ про звільнення позивачу був виданий у день звільнення 31 серпня 2017 року, що визнається позивачкою в позовній заяві, строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі розпочався 31 серпня 2017 року та сплинув 30 вересня 2017 року, але до суду з позовом позивачка звернулась 13 листопада 2017 року, тобто із пропуском строку.

Судом встановлено, що позивачка не зверталась до суду з будь-якою заявою про поновлення строку звернення до суду, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, а в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, ст. 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 40, 43, 43-1, 49-2, 233 КЗпП України, керуючись ст. 10 , 13 , 17 , 18 , 76-82 , 141 , 263-265 , 227-246, 354 , ЦПК України ,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу Лисичанський професійний ліцей , правонаступником якого є - Державний професійно-технічний навчальний заклад Привільський професійний ліцей про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.Ю. Луньова