Ухвала

від 27.11.2020 по справі 2-47-10

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 4-с/679/5/2020

Справа № 2-47-10

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Гавриленко О.М.,

секретар судового засідання Василюк Л.С.,

справа № 4-с/679/5/2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кузьменко І.О., на дії та бездіяльність начальника Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняка Віталія Євгеновича,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року представник - адвокат Кузьменко І.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду зі скаргою на дії начальника Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняка В.Є.

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначила, що 18 березня 2013 року Нетішинським міським судом Хмельницької області виданий виконавчий лист №2-47-10 від 29 жовтня 2010 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не меншому, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 квітня 2009 року і до повноліття дитини.

16 квітня 2013 року відділом державної виконавчої служби Підволочиського районного управління юстиції Тернопільської області відкрито виконавче провадження за №727/2, номер за ЄДРВП:37785430.

15 травня 2015 року головний державний виконавець Шкільняк В.В. виніс постанову про арешт майна ОСОБА_1

18 травня 2015 року державним реєстратором Підволочиського районного управління юстиції Поцілуйко Г.Б. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реестру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості про арешт майна ОСОБА_1 , а саме на житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 .

27 липня 2020 року до виконавчої служби представником ОСОБА_4 було подано заяву з проханням зняти арешт на вищевказане майно, оскільки ОСОБА_1 усю заборгованість по аліментах було виплачено повністю.

Однак, 14 серпня 2020 року начальником Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Шкільняком В.Є. надано письмову відповідь для неї про відмову у задоволенні вказаної заяви з тих підстав, що станом на 12 серпня 2020 року існує заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів у розмірі 994,23 грн.

Проте, на переконання представника, ця сума означає лише розмір обов`язкової плати аліментів за серпень місяць 2020 року, а не борг. На підтвердження чого надала представник розрахунок, від 12 серпня 2020 року, згідно якого аліменти були виплачені до серпня 2020 року включно, а за серпень ОСОБА_1 мав право сплатити кошти до кінця місяця. При цьому на даний час аліменти за серпень та за вересень 2020 року сплачені і на даний час регулярно ОСОБА_1 сплачуються.

Також представник у скарзі вказує на те, що розмір щомісячних платежів становить трохи більше однієї тисячі гривень, а тому застосування арешту на все будинковолодіння означає несправедливий, непропорційний захід.

Оскільки на даний час заборгованість по аліментах відсутня, ОСОБА_1 регулярно сплачує кошти, про що свідчить розрахунок державного виконавця та копія квитанції, накладений арешт, на переконання представника, не відповідає співмірності боргу, зважаючи на відсутність спору між сторонами провадження щодо користування майном, а тому є усі підстави для скасування накладеного арешту на майно.

Окрім того, в скарзі представник зазначає, що Головним управлінням статистики у Тернопільській області від 04 серпня 2020 року надана інформація щодо середньої заробітної плати штатного працівника по Підволочиському районі протягом 2009-2010 років.

При порівнянні із нарахованими державним виконавцем сумами аліментів протягом 2009-2010 років, вказаними у розрахунку заборгованості з виплати аліментів від 13 серпня 2020 року випливає, що розмір аліментів ОСОБА_1 перевищений. Підрахунком виплачених ним аліментів установлено, що загальна сума аліментів ( за весь період з 2009 року по 12 серпня 2020 року) переплачена на 13538,75 грн.

Тому 27 липня 2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Кузьменко І.О. начальнику відділу ДВС Шкільняку В.В. було подано заяву з проханням належним чином перевірити достовірність, законність нарахування аліментів ОСОБА_1 за минулий час Проте, начальником Підволочиського відділу ДВС Шкільняком В.В. на цю заяву відповіді не було надано.

21 серпня 2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Кузьменко І.О. було повторно надано заяву начальнику відділу ДВС Шкільняку В.Є. із проханням належним чином перевірити достовірність, законність нарахування аліментів ОСОБА_1 і переплачену ним суму аліментів зарахувати на найближчий період, а також, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 боргу по аліментах, було запропоновано переглянути заяву про зняття арешту із його майна.

Однак, станом на 15 жовтня 2020 року, на вказану заяву від 21 серпня 2020 року ні ОСОБА_1 , ні вона не отримали жодної відповіді від начальника відділу ДВС Шкільняка В.В., що означає неправомірну бездіяльність.

На підставі наведеного, адвокат Кузьменко І.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , просить визнати неправомірною бездіяльність начальника Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняка В.Є. щодо не розгляду заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко І.О. від 21 серпня 2020 року щодо не прийняття рішення відносно переплачених аліментів у розмірі 13538,75 гривень, не зняття арешту з майна та зобов`язати його прийняти рішення щодо вказаної заяви.

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кузьменко І.О. в судове засідання будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи не з`явились, остання 02 листопада 2020 року до суду подала заяву про розгляд скарги без її участі, в ній же зазначила, що вимоги зазначені у скарзі підтримує.

Начальник Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняк В.Є. в судовому засіданні заперечив вимоги ОСОБА_1 зазначені у скарзі.

Зокрема щодо скарги в частині не розгляду заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко І.О. від 21 серпня 2020 року щодо не прийняття ним рішення відносно переплачених аліментів ОСОБА_1 , то ОСОБА_5 зазначив, що таке не відповідає дійсності, оскільки ним 02 вересня 2020 року за №9125/20.6.30 надана відповідь для представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко І.О. шляхом відправлення її простою поштовою кореспонденцією для останньої. На підтвердження означеного надав відповідь від 02 вересня 2020 року за №9125/20.6.30, яка адресована представнику ОСОБА_1 - адвокату Кузьменко І.О.

Окрім того, ОСОБА_5 зазначив, що заборгованість за 2009 - 2010 роки нараховувалась для ОСОБА_1 зі сплати аліментів на дитину у розмірі 1/4, згідно виконавчого листа від 29 жовтня 2010 року від середньої зарплати по регіону та на дружину в розмірі 700 грн. щомісяця згідно виконавчого листа від 29 жовтня 2010 року. Розрахунок наданий для ОСОБА_1 був зроблений один за двома заборгованостями (700 грн + 308, 25 грн, що становить 1/4 від 1233 грн, - середня заробітна плата по регіону за квітень 2009 року), тобто з місяця з якого визначено рішенням суду стягувати аліменти на дитину та дружину, що не було враховано представником при розрахунку нею заборгованості за означені вище роки.

Щодо скарги в частині не зняття арешту з майна, то зазначив, що дійсно арешт на майно ОСОБА_1 не був знятий оскільки у останнього була заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2020 року у сумі 994,23 грн., однак 02 вересня 2020 року такий арешт був знятий, так як ОСОБА_1 сплатив усю заборгованість, на підтвердження чого надав постанову про зняття арешту з майна від того ж числа. В обґрунтування не зняття ним арешту з майна на момент звернення представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко І.О., Шкільняк В.Є. вказав, те, що представником не вірно зазначено, що вказана сума заборгованості 994,23 грн становить заборгованість за серпень 2020 року, оскільки така заборгованість була станом на 01 серпня 2020 року, тобто за попередній місяць. ОСОБА_5 зазначив, що станом на червень місяць 2020 року у ОСОБА_1 була заборгованість 12800,97 грн, в липні останній заплатив заборгованість в сумі 13771,74 грн, але залишилась за липень заборгованість 994,23 грн, оскільки за липень місяць він повинен був сплатити 1965 грн (1/4 від середньої зарплати по регіону згідно офіційних даних управління статистики за перший квартал 2020 року, а саме 7860 грн: 1/4 = 1965 грн ), а не 970,77 грн (13771,74 грн -12800,97 грн).

Окрім того, ОСОБА_5 звернув увагу на те, що усі заяви подані представником ОСОБА_1 - адвокатом Кузьменко І.О. були ним розглянуті у термін передбаченим законодавством.

Заслухавши пояснення начальника Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняка В.Є., вивчивши скаргу та дослідивши матеріали справи і матеріали виконавчого провадження, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які учасники посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити зважаючи на таке.

Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що Нетішинським міським судом Хмельницької області 18 березня 2013 року був виданий виконавчий лист від 29 жовтня 2010 року по виконанню рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 квітня 2009 року і до повноліття дитини.

11 листопада 2010 року Нетішинським міським судом Хмельницької області виданий виконавчий лист від 29 жовтня 2010 року по виконанню рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 ( ОСОБА_2 ) аліменти в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з 02 квітня 2009 року і до 21 грудня 2010 року.

16 квітня 2020 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Підволочиського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 квітня 2009 року і до повноліття дитини.

15 травня 2015 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Підволочиського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа від 29 жовтня 2010 року по виконанню рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 квітня 2009 року і до повноліття дитини, винесено постанову про арешт усього майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

27 липня 2020 року до виконавчої служби представником ОСОБА_1 - адвокатом Кузьменко І.О. було подано заяву з проханням зняти арешт на вищевказане майно, оскільки, на її переконання, ОСОБА_1 усю заборгованість по аліментах було виплачено повністю.

14 серпня 2020 року начальником Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Шкільняком В.Є. надано письмову відповідь для представника про відмову у задоволенні вказаної заяви з тих підстав, що станом на 12 серпня 2020 року існує заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів у розмірі 994,23 грн.

Не погоджуючись з діями начальника Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Шкільняка В.Є. з приводу того, що останній не зняв арешт майна вказавши на існуючу заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів, представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьменко І.О. звернулась до суду з даною скаргою, оскільки, на її переконання, сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів у розмірі 994,23 грн означає лише розмір обов`язкової плати аліментів за серпень місяць 2020 року згідно розрахунку від 12 серпня 2020 року, а не борг.

Окрім того, 27 липня 2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Кузьменко І.О. подано начальнику відділу ДВС Шкільняку В.В. заяву із проханням належним чином перевірити достовірність, законність нарахування аліментів ОСОБА_1 за минулий час, оскільки вона з таким розрахунком не погоджується. Проте, начальником Підволочиського відділу ДВС Шкільняком В.В. на цю заяву відповіді не було надано, що на переконання представника вказує на бездіяльність ОСОБА_7 , з приводу чого вона також звернулась до суду.

Вирішуючи скаргу ОСОБА_1 в частині відмови начальника Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Шкільняком В.Є. зняти арешт майна на прохання ОСОБА_1 , то суд виходив з наступного.

Частинами четвертою та п`ятою статті 59 Закону України Про виконавче провадження визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З розрахунку заборгованості з виплати аліментів станом на 12 серпня 2020 року убачається, що станом на червень місяць 2020 року у ОСОБА_1 була заборгованість 12800,97 грн, в липні останній заплатив заборгованість в сумі 13771,74 грн, але залишилась за липень заборгованість 994,23 грн., тому у начальника Підволочиського відділу ДВС Шкільняка були усі підстави для не зняття арешту з майна ОСОБА_1 до повного погашення заборгованості останнім, що узгоджується з приписами ст. 59 Закону України Про виконавче провадження .

З огляду на зазначене аргументи з даного приводу начальника Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняка В.Є. заслуговують на увагу.

Окрім того, судом береться до уваги наведений останнім розрахунок нарахування аліментів та заборгованості по них ОСОБА_1 , оскілльки такий узгоджується з матеріалами справи, та не спростований ОСОБА_1 та його представником, зокрема шляхом наведення останніми власного розрахунку аліментів та заборгованості по них за перід за який вони не погоджуються з таким розрахунком державного виконавця.

Також, суд звертає увагу на те, що вимоги правомірності нарахування аліментів та заборгованості з таких державним виконавцем Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняком В.Є. у скарзі ОСОБА_1 не ставиться, а лише останнім заперечується сам факт заборгованості за липень 2020 року.

Вирішуючи скаргу ОСОБА_1 в частині бездіяльності начальника Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняка В.Є. то суд виходив з наступного.

З матеріалів справи убачається, що 02 вересня 2020 року начальником Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняком В.Є. була надана відповідь №9125/20.6.30 для представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко І.О., що спростовує твердження останньої щодо ненадання такої відповіді для неї.

Поряд з цим, суд зважає на те, що з даних відповіді не вбачається інформації щодо отримання представником ОСОБА_4 такої відповіді, проте судом береться до уваги пояснення ОСОБА_5 з приводу того, що означена відповідь надсилалась для представника простою поштовою кореспонденцією, доказу зворотного на спростовування пояснення ОСОБА_5 ОСОБА_1 до суду не надано. При цьому, суд зауважує на тому, що обов`язку направлення відповіді працівником державної виконавчої служби на звернення сторін виконавчого провадження шляхом рекомендованого поштового повідомлення не передбачено.

Оскільки у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, а також з врахуванням того, що арешт майна ОСОБА_1 знято та надана відповідь на запит останнього від 20 серпня 2020 року, то у суду відсутні підстави зобов`язувати начальника Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняка В.Є. прийняти рішення щодо заяв ОСОБА_1 про зняття арешту майна та надання відповіді щодо розрахунку аліментів.

Керуючись ст. ст. 258-261, 447-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кузьменко І.О., на дії та бездіяльність начальника Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шкільняка Віталія Євгеновича - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали суду.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2020 року.

Суддя О.М.Гавриленко