Рішення

від 01.12.2020 по справі 902/539/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2020 р. Cправа № 902/539/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., при секретарі судового засідання Шейгець І.В., розглянув в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державної установи "Стрижавська виправна колонія (№81)" (вул. Алеї, 62, смт. Стрижавка, 23210)

до Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№81)" (вул. Алеї, 30, смт. Стрижавка, 23210)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" (вул. Соборна, 226-А, м. Немирів)

про визнання рішення недійсним, визнання договору оренди недійсним, скасування державної реєстрації договору.

За участі представників сторін:

позивача: Сисак Л.В., Мельничук І.В.;

відповідача: Ваколюк О.С.;

третьої особи (ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 81)"): Мельничук І.В.

третьої особи (ТОВ "СХК "Вінницька промислова група"): Бурятинський В.О.

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державної установи "Стрижавська виправна колонія (№81)" до Вінницької міської ради про визнання рішення недійсним, визнання договору оренди недійсним, скасування державної реєстрації договору.

Вказану позовну заяву відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2020 року розподілено для розгляду судді Колбасову Ф.Ф.

Ухвалою суду від 29.05.2020 року позовну заяву Державної установи "Стрижавська виправна колонія (№81)" залишено без руху.

15.06.2020 року до суду від Державної установи "Стрижавська виправна колонія (№81)" надійшов супровідний лист разом з платіжного доручення про сплату судового збору в сумі 4279 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. у відпустці з 15.06.2020 по 03.07.2020 включно, розпорядженням керівника апарату суду від 16.06.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/539/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020 справу №902/539/20 розподілено судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року за позовом Державної установи "Стрижавська виправна колонія (№81)" відкрито провадження у справі №902/539/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.07.2020.

На підставі п.п. 2.3.44, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, ч.3 п. 6 Порядку автоматизованого розподілу судових справ в Господарському суді Вінницької області, за заявою судді Тварковського А.А. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/539/20.

Згідно розпорядження №01-28/42/2020 від 06.07.2020 року керівника апарату суду проведено повторний автоматизований розподіл справи №902/539/20 з метою передачі попередньому складу суду, визначеному при її надходженні.

Відповідно до витягу з протоколу від 06.07.2020 проведення повторного автоматизованого розподілу справи №902/539/20, її передано на розгляд судді Колбасову Ф.Ф.

Ухвалою від 07.07.2020 року справу №902/539/20 прийнято суддею Колбасовим Ф.Ф. до свого провадження.

08.07.2020 року від позивача до суду надійшло два клопотання №10Юр./2890 та №10Юр./2891 від 08.07.2020 року про залучення в якості третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" та на стороні позивача - Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№81)".

Дані клопотання мотивові тим, що прийняте рішення у справі може вплинути на їх права та обов`язки.

Також 08.07.2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив б/н від 07.07.2020 року на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 09.07.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів; відкладено підготовче засідання до 04.08.2020 року. Також вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№81)" та на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група".

04.08.2020 року від представника третьої особи - ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" до суду надійшли пояснення від 03.08.2020 року, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ухвали суду від 04.08.2020 відкладено підготовче засідання до 29.09.2020 року о 10:00 год.

Відповідно до ухвали суду від 29.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/539/20 для судового розгляду по суті на 15 жовтня 2020.

07.10.2020 до суду надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів.

13.10.2020 до суду надійшли пояснення позивача на клопотання третьої ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" про залучення доказів.

15.10.2020 було оголошено перерву в судовому засіданні до 12.11.2020.

12.11.2020 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 01.12.2020.

01.12.2020 в судове засідання з`явилися представники позивача, відповідача та третіх осіб.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задоволити.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує мотивуючи тим, що при прийнятті оспорюванного рішення Вінницька міська рада діяла у порядку та спосіб, визначений законами України, не порушуючи жодних прав позивача, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" в наданих суду поясненнях заперечила проти позовних вимог та просила суд у позові відмовити зокрема з тих підстав, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 154110487) TOB " СХК " Вінницька промислова група " є власником нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Сергія Зулінського, будинок 54-А, що розташовані на земельній ділянці площею 6,01 га, кадастровий номер 0520655900:07:016:0011. До складу даного об`єкта, в тому числі, входить:

- Колія №1-починається від СП №303 і закінчується упором;

- Колія №2-починається від СП №1 через стрілочний перевід №2 і закінчується упором;

- Колія №3-починається від СП №2 і закінчується упором.

Відповідно до Технічного паспорта на виробничий будинок, що розташований за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Сергія Зулінського, будинок 54-А, інвентаризаційна справа 175-14-ТП, та роздруківок з Публічної кадастрової карти України, вищевказані колії розташовані безпосередньо на території об`єкта нерухомого майна та виходять за її межі, а саме на земельну ділянку під кадастровим номером 0510100000:01:124:0002.

Крім того, відповідно до Технічного паспорту під`їзної колії ТОВ «СХК «Вінницька промислова група » при станції Вінниця Південно-Західної залізниці, власником вищевказаних колій є саме ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№81)" підтримав позовні вимоги та просив суд позов задоволити.

В судовому засіданні 01.12.2020 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до розпорядження виконавчого комітету Вінницької обласної Ради народних депутатів від 06.10.1981 року №424/р, земельна ділянка площею 6,7 га передана Управлінню внутрішніх справ Вінницького облвиконкому під будівництво складської бази (т.1, а.с.15).

Наказом начальника Управління внутрішніх справ від 14.10.1989 року №235 для поліпшення та прискорення вантажоперевезень, зменшення простоїв залізничного транспорту і централізовану доставку вантажів до установ 1В-301/81, 1В-301/86, ІВ-301/176, будівельного управління та відділу господарського забезпечення управління внутрішніх справ, складська (прирейкова) база передана на баланс установи ІВ 301/81 з присвоєнням інвентарного № 22 по обліку основних засобів (т.1, а.с.16).

Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації №56 від 26.02.1993р. відповідно до наказу Державного Комітету України по земельним ресурсам та Міністерства оборони України від 03.12.192 №34/203 " Про інвентаризацію земель, що знаходяться в користуванні Міністерства оборони України", а також відповідного розпорядження представника президента України у Вінницької області від 08.02.1993 року №49 була утворена відповідна комісія (т.2, а.с.151).

На виконання розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №56 від 26.02.1993р визначеною комісією було складено акт інвентаризації земель Міністерства внутрішніх справ України на території пмт.Стрижавка , Вінницького району, Вінницької області (т.2, а.с.154-158).

В пункті 1 акту інвентаризації вказано, що для інвентаризації земель використовувалися Державні акти на права користування землею, матеріали інвентаризації селищної ради.

В п.2.1 та 2.6 акту відображено, що на час проведення інвентаризації в користування установи IB-301/81 знаходиться 38,9 га, в тому числі в постійному користуванні 38,9 га.

В п.2.3 акту зазначено, що 29.72 га надано в користування без оформлення в установленому порядку.

Комісія в пункті 3 акту вказала, що для виготовлення державних актів на право постійного користування землею необхідно провести геодезичну зйомку території

В розрахунку площі земель вказано, що у користуванні установи ІВ-301/81 перебувають 5 дільниць, з яких дільниця №5, це прирейкова база, яка має площу 6,7га (т.2, а.с.159).

Наказом №235 від 14.10.1989 року Управління внутрішніх справ виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів прирейкову базу зі всіма спорудами та технічним обладнання ( крім площадки та споруд СУ УВС та гаража установи ІВ 301/86) балансовою вартістю 1134.16 тис. руб. передано на баланс установи ІВ 301/81 (т., а.с.16).

Указом Президента України від 12 березня 1999 року 248/99 «Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ Україн" зі структури Міністерства внутрішніх справ виведено органи та підрозділи виконання покарань та створено окремий центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом - Державний департамент України з питань виконання покарань.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №165 від 29 листопада 1999 року «Про введення в дію нових найменувань органів та установ кримінально-виконавчої системи" перейменовано IB-301/81 у Стрижавську виправну колонію Вінницької області (№81) та присвоєно код ЄДРПОУ для установи - 8562588.

Дорученням Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21.12.2004 року «Перелік майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного "Казенного" підприємства, яке не підлягає приватизації", за підприємством Стрижавської виправної колонії (№81) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області закріплено прирейкову базу та присвоєно інвентарний номер 1743.

В матеріалах справи (а.с. 43, т. 1) міститься довідка Управління Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області від 17.10.2008 року зі змісту якої вбачається, що земельна ділянка, площею 6,7 га перебуває в користуванні Стрижавської виправної колонії №81, яка розташована на території Стрижавської селищної ради по вул. Тарногродського б/н за межами населеного пункту.

В зв`язку із прийняттям постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 року №401 «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області» , земельна ділянка, площею 6,7 га відійшла до м. Вінниці.

Згідно доручення Державного департаменту України з питань виконання покарань №10/2983/ВС від 27 червня 2008 року «Про облік земельних ділянок» зобов`язано установи виконання покарань провести роботу щодо отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками та забезпечити їх облік виключно по бюджетній діяльності.

Стрижавською виправною колонією (№81) отримано розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 27.10.2008 №2094 «Про надання дозволу Стрижавській виправній колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для обслуговування прирейкової бази на території Стрижавської селищної ради, за межами населеного пункту" (а.с. 42, т. 1).

06.11.2008 року між Стрижавською виправною колонією (№81) та Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" укладено договір №7135/82 про виконання землевпорядних робіт на виготовлення технічної документації із землеустрою Щодо складання державного акта на право постійного користування землею на території Стрижавської селищної ради, на загальну суму 19078 грн. 18 коп., 29.04.2009 року здійснено 50% оплату в сумі 9498 грн 29 коп. та надано необхідну інформацію.

Тільки в 2013 році Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки Стрижавській виправній колонії (№81) в постійне користування для розміщення та постійної діяльності органів Державного департаменту України з питань виконання покарань (для обслуговування прирейкової складської бази) за рахунок земель, які перебувають в користуванні Стрижавської виправної колонії (№81) на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту, однак він не був завершений через брак коштів.

11.04.2019 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення №969 «Про визнання таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету міської ради від 07.02.2019 р. № 354 та затвердження договору про забудову території"г.

Даним рішенням затверджено договір про забудову території (вул. С.Зулінського в м. Вінниця (яка суміжна із земельною ділянкою по вул. С. Зулінського, 54а) орієнтовною площею 5,3364 га) між виконавчим комітетом міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група".

11.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» звернулось до Вінницької міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 54-А, б/н, орієнтовною площею 5,3364 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за рахунок земель комунальної власності, в тому числі земель, що перебувають у користуванні гр. ОСОБА_1 , враховуючи перехід права власності на нерухоме майно за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 54-А, від гр. ОСОБА_1 до ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" і договір про забудову території.

26.04.2019 року на 40 сесії Вінницької міської ради 7 скликання прийнято рішення №1742 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічних документацій із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення» .

Відповідно до пункту 4 Додатку 2 Рішення вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, б/н, орієнтовною площею 5,3364 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за рахунок земель комунальної власності (договір про забудову території, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №154110487, 163151516).

14.05.2020 року на адресу Вінницької міської ради було подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в постійне користування земельну ділянку загальною площею 5,2333 м.кв., що розташована у м. Вінниці по вул. Сергія Зулінського б/н, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна.

31.05.2019 року на 41 сесії Вінницької міської ради 7 скликання прийнято рішення №1786 «Про затвердження документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок в постійне користування, оренду, поновлення, припинення договорів оренди земельних ділянок, припинення права постійного користування земельною ділянкою та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення» .

Відповідно до пунктів 7, 7.1. Додатку 3 рішення Вінницької міської ради №1786 від 31.05.2019 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, б/н, розроблений МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» в оренду земельну ділянку, за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, б/н, площею 5,2333 га, кадастровий номер 0510100000:01:124:0002, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, терміном на 10 років, за рахунок земель комунальної власності.

21.06.2019 року між Вінницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» було укладено договір оренди на вищевказану земельну ділянку. Підставою надання права оренди земельної ділянки стала наявність у TOB «СХК «Вінницька промислова група» права власності на будівлю підсобного господарства, загальною площею 459,4 м. кв., за адресою: Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 54-А.

Як вбачається із змісту договорів купівлі-продажу від 10 та 11 квітня 2019 року, 1/2 частки будівлі підсобного господарства з прибудовами, укладеними між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» в особі генерального директора Бикова Ю.В., приватним нотаріусом встановлено, що земельна ділянка під будівлею не була сформована, кадастровий номер їй не присвоювався.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вважає, що договір оренди землі від 21.06.2019 року укладений з порушенням Земельного кодексу України, а Вінницька міська рада, укладаючи спірний договір оренди землі з ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» , розпорядилася землями, які належать на праві користування Державній установі "Стрижавська виправна колонія (№81)", перевищивши свої повноваження.

З цих підстав позивач просить суд визнати протиправним та скасувати спірне рішення 41 сесії 7 скликання Вінницької міської ради «Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельних ділянок в постійне користування, оренду, поновлення, припинення договорів оренди земельних ділянок та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення» в частині, зазначеній у додатку №3, а саме укладення договору оренди земельної ділянки, за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, б/н, площею 5,2333 га, кадастровий номер 0510100000:01:124:0002, виданого 21.06.2019 року та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, б/н, розроблений МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» на замовлення TOB «СХК «Вінницька промислова група» (ЄДРПОУ 33623350, юридична адреса м. Немирів, вул. Соборна, 226-А); визнати договір оренди земельної ділянки від 21.06.2019 року, зареєстрований в Департаменті земельних ресурсів Вінницької міської ради № 02409, укладений між Вінницькою міською радою та ТОВ «СХК» Вінницька промислова група» , предметом якого є оренда земельної ділянки що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, б/н, площею 5,2333 га, кадастровий номер 0510100000:01:124:0002, що передана у строкове платне користування, строк оренди 10 років, для розміщення та експлуатації основних підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, недійсним та скасувати державну реєстрацію вищевказаного договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, а також з наданих представниками відповідача в судових засіданнях пояснень, проти позову заперечив, оскільки вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення Вінницька міська рада діяла у порядку та спосіб, визначений законами України, не порушуючи жодних прав позивача, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" в наданих суду поясненнях заперечила проти позовних вимог та просила суд у позові відмовити зокрема з тих підстав, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 154110487) TOB «СХК «Вінницька промислова група» є власником нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Сергія Зулінського, будинок 54-А, що розташовані на земельній ділянці площею 6,01 га, кадастровий номер 0520655900:07:016:0011. До складу даного об`єкта, в тому числі, входить:

- Колія №1-починається від СП №303 і закінчується упором;

- Колія №2-починається від СП №1 через стрілочний перевід №2 і закінчується упором;

- Колія №3-починається від СП №2 і закінчується упором.

Відповідно до Технічного паспорта на виробничий будинок, що розташований за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Сергія Зулінського, будинок 54-А, інвентаризаційна справа 175-14-ТП, та роздруківок з Публічної кадастрової карти України, вищевказані колії розташовані безпосередньо на території об`єкта нерухомого майна та виходять за її межі, а саме на земельну ділянку під кадастровим номером 0510100000:01:124:0002.

Крім того, відповідно до Технічного паспорту під`їзної колії ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» при станції Вінниця Південно-Західної залізниці, власником вищевказаних колій є саме ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» .

Позивач з даними твердженнями третьої особи не погоджується, та вказує, що відповідно до Технічного паспорта на виробничий будинок, що розташований за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 54-А, інвентаризаційна справа 175-14-ТП, який надало ТОВ "СХК "Вінницька промислова група", не є предметом даного спору, дана земельна ділянка до 2014 року належала ТОВ "Агрос-В" з усіма спорудами, які вказані в даному технічному паспорті, а позивач мав межі з ТОВ "Агрос - В" в спільному користуванні коліями.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№81)" згідно наданих суду пояснень підтримала позовні вимоги та просила суд позов задоволити.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів зі встановленою підвідомчістю господарських справ передбачено нормами статті 4 ГПК України.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 10 частини 2 цієї ж статті Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений позивачем спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в пункті 13 постанови від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 79, 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Правовий висновок такого змісту викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №914/1521/17.

За змістом ст. 20 Земельного кодексу Української PCP в редакції від 12.03.1981 року, чинній на момент винесення рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів від 06.10.1981 року №424/р, відповідно до Основ земельного законодавства Союзу PCP і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується Державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української PCP. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Згідно зі ст. 22 вказаного Кодексу приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Для підтвердження своїх позовних вимог позивач надав акт інвентаризації земель Міністерства внутрішніх справ України , з якого вбачається що, в пмт.Стрижавка земельною ділянкою площею 38,9 га користується установа ІВ301/81. Майно прирейкової бази аказом №235 від 14.10.1989 року Управління внутрішніх справ виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів прирейкову базу зі всіма спорудами та технічним обладнання ( крім площадки та споруд СУ УВС та гаража установи ІВ 301/86) балансовою вартістю 1134.16 тис. руб. передано на баланс установи ІВ 301/81.

Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, однак, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності, перебування майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності на це майно.

Позивачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що на спірній земельній ділянці перебуває майно, яке належить йому на праві власності.

Також позивачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що земельна ділянка площею 6,7 га відводилась у натурі та йому видавався Державний акт на право користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування у встановленому законом порядку. Тобто наявність у юридичної особи, як от у позивача права на земельну ділянку, без його реалізації, тобто вчинення дій для його набуття/оформлення не створює для такої особи юридичних наслідків у вигляді захисту від порушення такого іншими особами.

Саме лише отримання позивачем розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 27.10.2008 року №2094 «Про надання дозволу Стрижавській виправній колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№81) на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування прирейкової бази на території Стрижавської сільської ради, за межами населеного пункту» не є підтвердженням наявності у позивача права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України в редакції від 14.10.2008 року, що діяла на момент винесення вищевказаного розпорядження, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів (449-2002-п) затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Отримання позивачем вищевказаного розпорядження є лише одним з етапів законодавчо визначеної процедури, яка передує виникненню права постійного користування земельною ділянкою. Так само не може вважатися доказом наявності у позивача права постійного користування земельною ділянкою довідка управління Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області від 17.10.2008 року.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-ГУ державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 125 Земельного кодексу України імперативно встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з положеннями статті 4 Закону право постійного користування та право оренди земельної ділянки підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 5 Закону визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27 травня 2020 року по справі №910/1310/19.

Проте, всупереч наведеним приписам законодавства позивачем не надано жодного правовстановлюючого документу на підтвердження наявності права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що право постійного користування земельною ділянкою може бути припинено лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, а також посилання на правові позиції Великої Палати Верховного Суду України, викладеній у постановах від 30.05.2018 року по справі №923/466/17 та від 12 грудня 2018 року у справі №372/5635/13-ц, оскільки право постійного користування земельною ділянкою позивачем недоведено. В той час як, у вказаних вище справах право землекористувача підтверджувалось державним актом.

Суд не погоджується з твердженням позивача, які викладені в позові, та доводами третьої особи - Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№81)", які викладені в поясненнях №10Юр./105 від 22.09.2020 (том 2, а.с. 47-54), про те, що договори купівлі-продажу від 10 та 11 квітня 2019 року частки будівлі підсобного господарства з прибудовами, укладені між ОСОБА_1 та TOB «СХК «Вінницька промислова група» є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В свою чергу, недійсність вищевказаних правочинів законом не встановлено, дані правочини у встановленому порядку не було визнано недійсними.

Юридична оцінка вказаних правочинів не є предметом розгляду у даній справі.

У своїй позовній заяві позивач вказує на те, що право користування земельною ділянкою у державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» виникло на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної Ради народних депутатів від 06.10.1981 року №424/р. У вищевказаному рішенні зазначено, що в користування передається земельна ділянка площею 6,7 га, за відсутності будь-якої ідентифікації даної земельної ділянки.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, на підставі наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що позивачем не вжито жодних дій для набуття права на землю, відтак, твердження про порушення такого права є безпідставним, а вимога про захист цього права в обраний позивачем спосіб такою, що не підлягає до задоволення.

При цьому, надаючи оцінку доводам та доказам учасників справи судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» , відповідно до яких п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на наведене, враховуючи, що ключовим моментом, який лежав в основі позовних вимог та підлягав дослідженню є наявність права позивача на земельну ділянку і такий судом було досліджено, оцінено та надано йому правову оцінку, - решту доводів, з огляду на зроблений судом вище висновок, не потребують детального обґрунтування та спростування в розумінні ст. 238 ГПК України.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході судового розгляду, позивач не доводів належними та допустимими доказами наявність порушеного права, а саме:

- позивачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що на спірній земельній ділянці перебуває майно, яке належить йому на праві власності;

- позивачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що земельна ділянка площею 6,7 га відводилась йому у натурі на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів від 06.10.1981 року №424/р., оскільки даним рішенням земельна ділянка надавалася у постійне користування Управлінню внутрішніх справ Вінницького облвиконкому;

- позивачем не доведено, той факт, що Товариству з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група" було передано в оренду саме ту земельну ділянку, яка передавалась у користування на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів від 06.10.1981 року №424/р.

Тому з огляду на встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, покладає їх на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 11 грудня 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Алеї, 62, смт Стрижавка, 23210);

3 - відповідачу (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100);

4 - третій особі ДП "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№81)" (вул. Алеї, 30, смт. Стрижавка, 23210);

5 - третій особі ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" (вул. Соборна, 226-А, м. Немирів).