Постанова

від 16.12.2020 по справі 205/5394/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 205/5394/17

провадження № 61-833св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс , Товариство з обмеженою відповідальністю Євровал , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Златова Наталія Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року у складі судді Шавули В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А.,

Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс (далі - ТОВ ФК Вектор Плюс ), Товариство з обмеженою відповідальністю Євровал (далі - ТОВ Євровал ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Златова Н. А., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, скасування державної реєстрації та поновлення реєстраційного запису про право власності на нерухоме майно.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 13 червня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством Сведобанк (далі - ВАТ Сведобанк ) укладений кредитний договір № 0301/0608/71-117, за умовами якого банк надав їй на споживчі потреби кредит у розмірі 83 000,00 доларів США, зі сплатою 11,9 річних, на строк до 12 червня 2038 року.

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 13 червня 2008 року між нею та ВАТ Сведобанк укладений іпотечний договір №0301/0608/71-117- Z -1, предметом якого є належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1 , набута за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 13 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим С. В., зареєстрованого у реєстрі за № 589.

У подальшому, їй стало відомо, що ВАТ Сведобанк відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ ФК Вектор Плюс . 20 жовтня 2015 року ТОВ ФК Вектор Плюс звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. із заявою про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за наслідками розгляду якоїзареєстровано право власності на зазначену квартиру за ТОВ ФК Вектор Плюс . Того ж дня, між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Євровал укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Кобелєвою А. М., зареєстрований у реєстрі за № 999, за умовами якого ТОВ ФК Вектор Плюс продало, а ТОВ Євровал придбало квартиру АДРЕСА_1 .

25 січня 2016 року ТОВ Євровал за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Златовою Н. А., зареєстрованим у реєстрі № 982, відчужило спірну квартиру ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Посилаючись на порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема за відсутності укладеного між нею та іпотекодержателем договору про задоволення вимог іпотекодержателя, та не направлення їй іпотекодержателем письмової вимоги про усунення порушень основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги у тридцятиденний строк, а також порушення державним реєстратором вимог пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, статей 9, 15, 19, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , позивач просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20 жовтня 2015 року, укладений між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Євровал , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Кобелєвою А. М., зареєстрований у реєстрі за № 999; витребувати квартиру

АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня

2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20 жовтня 2015 року, укладений між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Євровал , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., зареєстрований у реєстрі за № 999.

Витребувано квартиру АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково , суд першої інстанції виходив із того, що сторони у договорі іпотеки погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку (підпункти 12.3., 12.3.1. пункти 12 договору іпотеки) . У матеріалах справи відсутнідокази на підтвердження укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем як такого, що виникло на підставі договору іпотеки, є протиправним. Оскільки ТОВ ФК Вектор Плюс увстановленому законом порядку не набуло право власності на таке майно, воно не мало повноважень на укладення договору купівлі-продажу цього майна від 20 жовтня 2015 року з ТОВ Євровал , що є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним. Зважаючи на те, що відчуження спірного нерухомого майна відбулося поза волею його власника, це майно може бути витребувано від добросовісного набувача, який не є стороною недійсного правочину, на підставі частини першої статті 388 ЦК України. У такому випадку не вимагається визнання недійсними , укладених у подальшому договорів купівлі-продажу спірного майна, оскільки належним способом захисту порушеного права , є витребування майна з чужого незаконного володіння .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ТОВ ФК Вектор Плюс залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ ФК Вектор Плюс , у якій заявник просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що іпотечний договір

від 13 червня 2008 року містить застереження, яке надавало іпотекодержателю право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, передбачений статтею 38 Закону України Про іпотеку . У зв 'язку з переходом усіх прав та обов'язків за іпотечним договором до ТОВ ФК Вектор Плюс , на підставі укладених між ним та банком договору факторингу та договором про відступлення прав за іпотечними договорами, ТОВ ФК Вектор Плюс , у визначений договором позасудовим способом реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу квартири був укладений відповідачами у порядку, визначеному цивільним законодавством та Законом України Про іпотеку , на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі, суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання його недійсним з посиланням на відсутність у продавця повноважень на його укладення. При цьому, та обставина, що сторонами договору іпотеки не було укладено окремої угоди про задоволення вимог іпотекодержателя за наявності відповідного застереження в іпотечному договорі, наявність якого прирівнюється до угоди про задоволення вимог іпотекодержателя, не є обставиною, яка обмежує державного реєстратора у здійсненні відповідної реєстраційної дії. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16, та Верховним Судом у постанові від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц.

Позивач не оспорювала наявність у неї простроченої заборгованості за забезпеченим іпотекою зобов 'язанням. Зверненню стягнення на предмет іпотеки передувало звернення іпотекодержателя з вимогою до ОСОБА_1 про погашення заборгованості, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку непогашення заборгованості, зазначені обставини були перевірені державним реєстратором перед прийняттям рішення, яке оспорюється позивачем. Водночас, позивач не надала доказів не направлення або неотримання нею відповідної письмової вимоги іпотекодержателя, не заявила у суді першої інстанції клопотань про витребування таких доказів у разі існування складнощів в їх отриманні. Крім того, суди не звернули увагу, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М. не є належним відповідачем за заявленими позивачем вимогами.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від ОСОБА_1 , у якому вона просила залишити касаційну скаргу ТОВ ФК Вектор Плюс без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права, а також на те, що

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , права та інтереси яких найбільше зачіпають оскаржувані судові рішення, не оспорюють їх законності у касаційному порядку.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ Сведобанк укладений кредитний договір

№ 0301/0608/71-117, за умовами якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 83 000,00 доларів США на споживчі потреби, зі сплатою 11,9 річних, на строк до 12 червня 2038 року.

На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором,

13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ Сведобанк укладений іпотечний договір № 0301/0608/71-117-Z -1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , набута ОСОБА_1 у власність, згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 13 червня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим С. В., зареєстрованим у реєстрі за № 589.

28 листопада 2012 року між ВАТ Сведбанк та ТОВ ФК Вектор Плюс укладений договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О., зареєстрований у реєстрі за № 6970, за умовами якого до ТОВ ФК Вектор Плюс перейшло право вимоги у тому числі за кредитним договором

від 13 червня 2008 року № 0301/0608/71-117 та іпотечним договором

від 13 червня 2008 року № 0301/0608/71-117-Z -1, а новий іпотекодержатель набув усіх прав замість первісного іпотекодержателя.

20 жовтня 2015 року між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Євровал укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., зареєстрований у реєстрі за № 999, за умовами якого ТОВ ФК Вектор Плюс продало, а ТОВ Євровал придбало квартиру АДРЕСА_1 .

25 січня 2016 року між ТОВ Євровал , з одного боку, та ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , з іншого, укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусомДніпропетровського міського нотаріального округу Златовою Н. А., зареєстрований у реєстрі № 982, за умовами якого до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ ФК Вектор Плюс підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку (абзац третій статті 1 Закону України Про іпотеку ).

Частинами першою та другою статті 7 Закону України Про іпотеку передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законом визначені два способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України Про іпотеку ) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 вказаного Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 вказаного Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 вказаного Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 вказаного Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 вказаного Закону.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири від 20 жовтня 2015 року, укладеного між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Євровал та витребування майна із володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відсутність окремого договору про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від власного імені свідчить про те, що на момент укладення оспорюваного правочину ТОВ ФК Вектор Плюс не набуло в установленому законом порядку повноважень на розпорядження спірним нерухомим майном.

Зазначених висновків суди дійшли унаслідок неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону України Про іпотеку ).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України Про іпотеку . Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 цього Закону), а саме на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з частиною третьої статті 36 закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати такі способи задоволення вимог іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Дії щодо про продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого повноваження від іпотекодавця (частина п`ята статті 38 Закону України Про іпотеку )/

Установивши, що пунктом 12.3. іпотечного договору сторони погодили, що у разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене у підпунктах 12.3.1. та 12.3.2. цього пункту договору, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність укладення між сторонами іпотечного договору окремого додаткового договору про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя з метою набуття іпотекодержателем права на продаж предмета іпотеки від свого імені.

Так, за відповідно до іпотечного застереження, викладеного у підпункті 12.3.2. іпотечного договору, сторони домовилися, що іпотекодержатель вправі від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку за ціною, що буде встановлена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності.

Разом з тим, суди залишили поза увагою та не перевірили доводи позивача про недотримання іпотекодержателем покладеного на нього іпотечним застереженням та статтею 38 Закону України Про іпотеку обов`язку щодо направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Наведене, у свою чергу, має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку реалізації права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, має обов`язково передувати реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. Адже лише якщо іпотекодавцем не задоволено вимогу про усунення порушень виконання основного зобов'язання, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звернути стягнення на предмет іпотеки. Недодержання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Умови іпотечного договору та вимоги частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відміннім від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання.

Оскільки при вирішенні спору суди не перевіряли дотримання іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов'язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разіневиконання такої вимоги, зазначене унеможливлює ухвалення Верховним Судом власного судового рішення, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для з`ясування зазначених обставин, що мають істотне значення для вирішення зазначеної справи.

Під час нового апеляційного розгляду справи, апеляційному суду також необхідно перевірити чи поширюється на спірні правовідносини Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи у суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення нового судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, що однак не позбавляє апеляційний суд можливості усунути зазначений недолік, та є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. І. Усик

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко