Постанова

від 22.06.2021 по справі 205/5394/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2977/21 Справа № 205/5394/17 Суддя у 1-й інстанції - Шавула В.С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О.

за участю секретаря - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

Товариства з обмеженою відповідальністю

Факторингова компанія Вектор плюс

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор плюс , Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОВАЛ , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Златова Наталія Анатоліївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, скасування реєстрації та поновлення реєстраційного запису про право власності на нерухоме майно , -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор плюс (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс» ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Євровал» (далі - ТОВ «Євровал» ), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Златова Н.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, скасування державної реєстрації та поновлення реєстраційного запису про право власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначає, що 13 червня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством Сведобанк (далі - ВАТ Сведобанк ) укладений кредитний договір № 0301/0608/71-117, за умовами якого банк надав їй на споживчі потреби кредит у розмірі 83 000,00 доларів США, зі сплатою 11,9 річних, на строк до 12 червня 2038 року.

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 13 червня 2008 року між нею та ВАТ Сведобанк укладений іпотечний договір №0301/0608/71-117-Z-1, предметом якого є належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1 , набута за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 13 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим С. В., зареєстрованого у реєстрі за № 589.

У подальшому, їй стало відомо, що ВАТ Сведбанк відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ ФК Вектор Плюс . 20 жовтня 2015 року ТОВ ФК Вектор Плюс звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. із заявою про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за наслідками розгляду якої зареєстровано право власності на зазначену квартиру за ТОВ ФК Вектор Плюс . Того ж дня, між між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Євровал укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., зареєстрований у реєстрі за №999, за умовами якого ТОВ ФК Вектор Плюс продало, а ТОВ Євровал придбало квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки.

25 січня 2016 року ТОВ Євровал за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Златовою Н.А., зареєстрованим у реєстрі №982, відчужило спірну квартиру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Посилаючись на порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема за відсутності укладеного між нею та іпотекодержателем договору про задоволення вимог іпотекодержателя, та не направлення їй іпотекодержателем письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги у тридцятиденний строк, а також порушення державним реєстратором вимог пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, статей 9, 15, 19, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , позивач просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20 жовтня 2015 року, укладений між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Євровал , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., зареєстрований у реєстрі за № 999; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на її користь; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Та ОСОБА_2 ; поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20 жовтня 2015 року, укладений між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Євровал , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., зареєстрований у реєстрі за № 999.

Витребувано квартиру АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

З таким рішенням, в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна, не погодилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просили його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.

ТОВ ФК Вектор плюс подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 19 липня 2018 року, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просили його скасувати.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ТОВ ФК Вектор Плюс залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 16 грудня 2020 року касаційну скаргу ТОВ ФК Вектор плюс задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суд касаційної інстанції виходив з того, що при вирішенні спору суди не перевіряли дотримання іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. Дані обставини мають істотне значення для вирішення зазначеної справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ Сведобанк укладений кредитний договір № 0301/0608/71-117, за умовами якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 83 000,00 доларів США на споживчі потреби, зі сплатою 11,9 річних, на строк до 12 червня 2038 року.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 13 червня 2008 року, позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором, 13 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ Сведобанк укладений іпотечний договір №0301/0608/71-117-Z-1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , набута ОСОБА_3 у власність, згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 13 червня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим С. В., зареєстрованим у реєстрі за № 589.

28 листопада 2012 року між ВАТ Сведбанк та ТОВ ФК Вектор Плюс укладений договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О., зареєстрований у реєстрі за № 6970, за умовами якого до ТОВ ФК Вектор Плюс перейшло право вимоги у тому числі за кредитним договором від 13 червня 2008 року № 0301/0608/71-117 та іпотечним договором від 13 червня 2008 року № 0301/0608/71-117-Z-1, а новий кредитор іпотекодержатель набув усіх прав замість первісного іпотекодержателя.

20 жовтня 2015 року між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Євровал укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., зареєстрований у реєстрі за №999, за умовами якого ТОВ ФК Вектор Плюс продало, а ТОВ Євровал придбало квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно п.1.1 вищевказаного договору продавець - ТОВ ФК Вектор Плюс діяв відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» .

У п.1.3 Договору вказано, що право на відчуження квартири АДРЕСА_1 у будь-який спосіб належить ТОВ ФК Вектор Плюс на підставі договору іпотеки, посвідченого 13 червня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим С.В., за реєстровим № 595. Договору відступлення прав за іпотечним договром, посвідченим 28 листопада 2012 року за реєстровим №6970 Заєць І.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Договору факторингу №15 від 28 листопада 2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс . Право власності на зазначену квартиру належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим С.В., 13 червня 2008 року за реєстровим номером 589.

В п 2.3. договору зазначено, що згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_3 була більш, ніж за 30 днів повідомлена продавцем ТОВ ФК Вектор Плюс про наміри звернути стягнення на квартиру.

Слід зазначити, доказів на підтвердження вказаного матеріали справи не містять.

З позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки - вищевказану квартиру ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс до суду не зверталися, відповідне рішення судом не ухвалювалося.

Як вбачається зі змісту п.10.3, 11 Іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальником умов основного зобов`язання звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі. Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов`язанням, позичальник не поверне йому суму кредиту та/або процентів та/або пеню або іншу заборгованість, що випливають із основного зобов`язання, в т.ч. у разі одноразового прострочення Основного зобов`язання.

При настанні зазначених випадків Іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання у не менш, ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: - за рішенням суду (п.12.1); - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.12.2); - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в п.п. 12.3.1 та 12.3.2 договору (п.12.3).

Установивши, що пунктом 12.3. іпотечного договору сторони погодили, що у разі невиконання іпотекодавцем основого зобов`язання повністю або частково, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене у підпунктах 12.3.1. та 12.3.2 цього пункту договору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність укладення між сторонами іпотечного договору окремого додаткового договору про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя з метою набуття іпотекодержателем права на продаж предмета іпотеки від свого імені.

Так, за відповідно до іпотечного застереження, викладеного у підпункті 12.3.2. іпотечного договору, сторони домовилися, що іпотекодержатель вправі від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку за ціною, що буде встановлена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що сторони іпотечного договору погодили умови щодо продажу предмета іпотеки від імені іпотекодержателя, у разу неналежного виконання боржником кредитних зобов`язань.

Разом з цим, договором іпотеки визначено, що в разу невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання у не менш, ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору (п.11 договору іпотеки).

Вказані зобов`язання іпотекодержателя також передбачені ст.35 Закону України «Про іпотеку» відповідно до якої, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Наведене, у свою чергу, має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку реалізації права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, має обов`язково передувати реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. Адже лише якщо іпотекодавцем не задоволено вимогу про усунення порушень виконання основного зобов`язання, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звернути стягнення на предмет іпотеки. Недодержання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Умови іпотечного договору та вимоги частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відміннім від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання.

Матеріали справи не містять будь-яких повідомлень направлених кредитором на адресу боржника щодо виконання основного зобов`язання. Також позивач у своєму позові посилається про недотримання іпотекодержателем покладеного на нього іпотечним застереженням та статтею 38 Закону України Про іпотеку обов`язку щодо направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

В свою чергу, ТОВ ФК Вектор Плюс не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання умов договору іпотеки та Закону України Про іпотеки в частині направлення боржнику вимоги.

Дані обставини також встановлені під час нового апеляційного розгляду даної справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що укладений між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Євровал є недійсним, оскільки ТОВ ФК Вектор Плюс не мало повноважень щодо його укладення, оскільки новим кредитором не було дотримано процедури належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

25 січня 2016 року між ТОВ Євровал , з одного боку, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з іншого, укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетрвоського міського нотаріального округу Златовою Н.А., зареєстрований у реєстрі за №982, за умовами якого до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

При застосуванні положення ст. 387 ЦК України необхідно враховувати, що відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, тобто особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав. Важливою умовою є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин щодо спірного майна.

Згідност.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати добросовісний набувач,власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублено власником або собою,якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння,не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. п. 21, 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей387,388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті387,388 ЦК України). Якщо в такій ситуації пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч. 1ст. 388 ЦК.

З наведеного випливає, що визнання у цьому випадку договорів купівлі-продажу спірного майна укладеними в подальшому недійсними не вимагається, належним способом захисту права є витребування майна з чужого незаконного володіння.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку що вимоги у частині щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного між ТОВ ФК Вектор Плюс та ТОВ Євровал 20 жовтня 2015 року, та витребування нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв`язку з недотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

Враховуючи, що суд першої інстанції при ухвалені рішення по справі прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог у зв`язку з необхідністю укладення між сторонами іпотечного договору окремого додаткового договору про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя з метою набуття іпотекодержателем права на продаж предмета іпотеки від свого імені рішення підлягає зміні в частині його обґрунтування.

За вимогами ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції.

За таких обставин апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ ФК Вектор плюс підлягають частковому задоволенню, з ухваленням судового рішення про зміну рішення першої інстанції в частині обгрунтування підстав про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки суд прийшов до того ж висновку, що суд першої інстанції з зазначенням інших підстав їх задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор плюс - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року змінити в частині обгрунтування підстав про часткове задоволення позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров