Рішення

від 26.11.2020 по справі 220/1022/20

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/1022/20

Номер провадження № 2/220/433/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року смт. Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Яненко Г.М.;

при секретарі - Черняєвій С.П.;

за участі позивача - ОСОБА_1 ;

представника позивача - ОСОБА_2 ;

представника відповідача - ОСОБА_3 ;

третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши позов ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військового комісара ОСОБА_4 , про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військового комісара ОСОБА_4 , про скасування наказів від 18.05.2020 р., 20.05.2020 р., 26.05.2020 р., 27.05.2020 р., поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, в якому просить: поновити її на попереднє місце роботи завідувачем складом ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення і до дня поновлення на роботі та 10000,00 грн. моральної шкоди.

Вимоги позивача мотивовано тим, що її звільнено без достатніх правових підстав за штучно створених обставин.

Згідно записів у трудовій книжці, сумлінна праця позивача неодноразово була відмічена заохоченнями та нагородами, в тому числі і військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (наказ РВК від 02.12.2011р. № 78 - похвальний лист; накази РВК від 30.06.2016 № 95, від 13.10.2016 № 144, від 05.12.2017 № 56, від 12.10.2018 № 58, від 04.03.2020 № 13 - подяки; наказ РВК від 11.04.2017 р. № 46 - грамота; Указ Президента України від 17.02.2016 № 53/2016 - відзнака Президента «За участь в антитерористичній операції».

ОСОБА_1 наголосила, що крім своїх посадових обов`язків, як завідувач складом, вона ще виконувала інші завдання військового комісара та начальника відділення забезпечення: складала щомісячні звіти по відділенню забезпечення, розклеювала на території смт. Велика Новосілка агітаційний матеріал, мила підлогу в військовому комісаріаті, допомагала в розробці документації з охорони праці, тощо.

Безпосередньо перед звільненням, стосовно позивачки, на її думку, навмисно і штучними заходами, під особистим впливом військового комісара РВК, майора ОСОБА_4 , через дії підлеглих військового комісара були проведені безпідставні службові розслідування та на неї накладені дисциплінарні стягнення, в тому числі і «зауваження», яке статтями Кодексу Закону про працю України не передбачено.

Також ОСОБА_1 вважає, що за факт відсутності проходження періодичного медичного огляду, їй оголосили «догану» всупереч тому, що в наказі не зазначений нормативний акт про охорону праці, який вона зобов`язана була виконати.

Медичний огляд позивачкою був пройдений ще 15 травня 2020 року, про що свідчить запис в особистій медичній книжці серія 1ААВ № 513485.

Проте військовим комісаром РВК ОСОБА_4 не були виконані вимоги статті 153 Кодексу Законів про працю України, а саме не здійснено жодних заходів для того, щоб вона своєчасно та в повному обсязі пройшла медичний огляд. Адже забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Крім того за виявлені недоліки при перевірці санітарного стану складу де зберігаються харчові продукти, ОСОБА_1 оголосили «догану», хоча за твердженням позивача вона з жовтня 2019 року, за усним наказом військового комісара ОСОБА_4 , без роз`яснення причин, була відсторонена від отримання та видачі продуктів харчування військовослужбовцям Великоновосілківського районного військового комісаріату. Ключі від складу де зберігаються харчові продукти з цього періоду по 15 травня 2020 року знаходились у начальника відділення забезпечення Великоновосілківського РВК та старшого кухаря відділення забезпечення Великоновосілківського РВК. З 15 травня 2020 року без акта приймання-передачі та знову ж за усним наказом військового комісара їй були вручені ключі від складу та вона почала наводити лад у даному приміщенні. В зв`язку з тим, що окрім цієї роботи ОСОБА_1 виконувала і інші доручення військового комісара та начальника відділення забезпечення, станом на 20 травня 2020 року не було закінчено наведення ладу у складі де зберігались харчові продукти. Але, незважаючи на це, за наказом військового комісара, його заступниками та іншими підлеглими, членами комісії, раптово, без попередження, 20 травня 2020 року була проведена перевірка санітарного стану складу де зберігаються харчові продукти. Внаслідок такої поведінки службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки різко погіршився стан здоров`я та в робочий час вона була до правлена до медичного закладу та 2 дні провела на лікарняному ліжку.

Така ж ситуація склалася і 26 травня 2020 року, ОСОБА_1 не надали часу на закінчення прибирання у складі де зберігаються харчові продукти та знову організували перевірку. Після чого видали 27 травня 2020 року наказ про її звільнення з 29 травня 2020 року. Після таких дій з боку керівництва Великоновосілківського РВК, 29 травня 2020 року в робочий час позивачка знов опинилась в лікарні з діагнозом «Гостра реакція на стрес».

Таким чином, на думку позивача, за одне й те ж порушення (виявлені недоліки при перевірці санітарного стану складу де зберігаються харчові продукти) до неї були застосовані два види стягнення: «догана» та «звільнення». Отже, штучно було утворено два порушення, для звинувачення у кожному разі окремо та таким чином утворити систему порушень і на кожне накласти стягнення. Даний факт за переконанням позивачки є порушенням статті 149 Кодексу Законів про працю України, а саме: за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Також, при обранні видів стягнення військовим комісаром РВК майором ОСОБА_4 не була встановлена ступінь тяжкості вчинених позивачкою так званих «проступків», заподіяну ними шкоду, обставини, за яких вони були вчинені, попередню роботу на цій посаді. Не було взято до уваги й те, що у ОСОБА_1 є неповнолітня дитина-інвалід, а її чоловік є пенсіонером. Також те, що завдяки «правомірним» діям керівного складу військового комісаріату, донька позивачки ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_6 на теперішній час проходять військову службу у військових частинах, які виконують бойові завдання в зоні ООС, та на виховання позивачки була залишена неповнолітня онучка.

Таким чином на думку позивачки кожен наказ комісара є незаконним, безпідставним і таким який підлягає скасуванню.

Позивач, її представник в судовому засіданні вимоги позову підтримали повністю.

Третя особа проти позовних вимог заперечив, підтверджуючи, що звільнення позивача з займаної посади відбулося через недотримання позивачем внутрішнього трудового розпорядку, невиконання покладених на неї обов`язків та у відповідності до норм трудового законодавства.

У відзиві на позов та усних поясненнях, представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на його безпідставність, оскільки підставою для звільнення було неодноразове порушення позивачем трудової дисципліни та невиконання покладених на неї трудових обов`язків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін і їх представників, третьої особи, дослідивши надані докази, судом встановлено:

- 12 січня 2015 року позивач ОСОБА_1 була призначена на посаду завідувача складу відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить запис № 49 у трудовій книжці НОМЕР_1 , виданій 19.04.1988 року на ім`я ОСОБА_1 . В період роботи мала ряд заохочень (а.с. 11-16).

Відповідно до пояснень, наданих учасниками справи та свідками, до обов`язків ОСОБА_1 , входило у т.ч. отримання у військовій частині і видавача на кухню та військовослужбовцям комісаріату продуктів харчування.

Згідно затверджених 05 січня 2020 року Військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_7 функціональних обов`язків, завідувач складу відділення забезпечення, серед іншого, відповідає за зразковий стан майна, яке за ним закріплене, протипожежний стан складів, порядок та чистоту в них, виконання вимог безпеки при роботі на складах (т.1 а.с. 18).

Крім іншого, п.60 Наказу №190 від 26 грудня 2019 року "Про організацію служби військ та службової діяльності у Великоновосілківському районному військовому комісаріаті у 2020 році", за відсутності провідного спеціаліста ОСОБА_8 , відповідальним за охорону праці у Великоновосілківському РВК призначено Хорош М.Г. (т.1 а.с.48)

Для недопущення занесення і поширення серед військовослужбовців Великоновосілківського РВК захворювань, спричинених коронавірусом COVID-19, наказом Військового комісара Великоновосілківського РВК №16 від 18 березня 2020 року на особовий склад, у т.ч. ОСОБА_1 покладено додаткові обов`язки, зокрема знаходитись у медичних масках, забезпечити провітрювання приміщень та триразове вологе прибирання дизінфікуючим розчином (підлоги, столів, ручок дверей), тощо (т.1 а.с. 53-54).

Згідно рапортів: начальника відділення забезпечення майора ОСОБА_9 , головного сержанта - командира 1 відділення охорони взводу охорони старшого сержанта ОСОБА_10 та старшого стрільця 3 відділення охорони взводу охорони старшого солдата ОСОБА_11 , позивач 08.05.2020 року, без дозволу безпосереднього керівника, в порушення розпорядку дня, залишила робоче місце (а.с. 76-78).

За змістом її пояснювальної записки, ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці не більше 5 хвилин у зв`язку з тим, що вийшла до проїжджої частини поруч з військкомісаріатом для передачі грошей своєму чоловікові, який мав придбати ліки для сина-інваліда (т.1 а.с. 75).

Наказом військового комісара № 31 від 18 травня 2020 року, за порушення розпорядку дня Великоновосілківського РВК, а саме, самовільне залишення робочого місця та території військового комісаріату, ОСОБА_1 оголошено зауваження.

Згідно рапорта начальника відділення забезпечення Великоновосілківського РВК майора С. Джеріха, за результатами перевірки 08 травня 2020 року було виявлено факт прострочення терміну проходження ОСОБА_1 періодичного медичного огляду (т.1 а.с. 82).

Як вбачається з копії медичної книжки ОСОБА_1 (т.1 а.с. 21) дату наступного медичного огляду визначено 27 вересня 2019 року, тоді як огляд проведено лише 15 травня 2020 року.

У своїх поясненнях, ОСОБА_1 зазначила, що проходити медичний огляд не вважала за необхідне, оскільки за усною вказівкою комісара була відсторонена від отримання та видачі продуктів харчування, крім того, контроль за своєчасністю проходження періодичних медичних оглядів лежить на роботодавцеві, який до того ж має оплачуватись за рахунок роботодавця.

Факт відсторонення, зокрема від фасування та видачі продуктів харчування на кухню та військовослужбовцям комісаріату був спростований письмовими та усними поясненнями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також наданими для огляду в судовому засіданні розписками військовослужбовців про відсутність претензій до ОСОБА_1 щодо кількості виданих їм продуктів харчування.

Виявлення факту відсутності проходження періодичного медичного огляду стало підставою для прийняття військовим комісаром наказу №32 від 20 травня 2020 року про оголошення ОСОБА_1 та її безпосередньому керівнику С. Джеріху догани (т.1 а.с.20).

В судовому засіданні військовий комісар (третя особа у справі) зазначив, що у травні 2020 року дав усну вказівку ОСОБА_1 привести приміщення продуктового складу у відповідність до санітарних норм.

Отримання такої вказівки позивач не оспорювала (звукозапис судового засідання за 27 листопада 2020 року).

19 травня 2020 до військового комісара подано рапорт стрільця 1 відділення охорони старшого солдата ОСОБА_14 в якому доповідалось про те, що ОСОБА_1 працювала в складі де зберігаються продукти харчування (а саме фасувала рослинну олію, сир, ковбасу) з порушенням санітрано-гігієнічних норм без маски, халата та з непідібраним волоссям, чим під час дії карантину може наразити працівників комісаріату на небезпеку (т.1 а.с. 90).

ІНФОРМАЦІЯ_3 військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_2 видав наказ №34 про призначення перевірки умов зберігання продуктів харчування в складському приміщенні Великоновосілківського РВК (т. 1 а.с.94).

Комісією у складі капітанів Д. Лєвєнтова, ОСОБА_15 , солдатів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , в присутності працівника ЗСУ І. Мацієвської, ст. солдата ОСОБА_18 20 травня 2020 року здійснено перевірку санітарного стану складу де зберігаються харчові продукти.

За результатами перевірки 20 травня 2020 року складено відповідний акт.

Відповідно до змісту акта, в приміщенні де зберігаються харчові продукти на підлозі розкидані недопалки, розбиті банки, павутиння та пил, овочі зберігаються в розірваному пакеті поряд з миючим засобом, наявні ознаки гризунів, має місце захаращення побутовим брудом, речами, які не мають відношення до продовольчої служби (зламаний вентилятор, медичні ноші), загальний санітарний стан не задовільний.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків члени комісії та присутні під час перевірки підтвердили перебування приміщення де зберігаються продукти харчування в незадовільному санітарному стані.

За твердженням позивача, висновки зроблені в акті не відповідають дійсності, оскільки бруд і захаращення були виявлені після того, як за допомогою фізичної сили двох військовослужбовців чоловічої статі були відсунуті шафа і стіл, тобто бруд був лише у важкодоступних для прибирання місцях. А саме приміщення знаходилось у стані непридатному для зберігання харчових продуктів та потребувало ремонту.

Із пропозицією про залучення сторонньої допомоги для приведення сховища у відповідність до санітарних норм ОСОБА_1 до керівника чи командира не зверталась.

Під час перевірки ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я, в наслідок чого вона вимушена була звернутись за медичною допомогою (т.1 а.с.24-25). За виписним епікризом, непрацездатність тривала 20-21 травня 2020 року, до роботи 22 травня 2020 року.

Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 від 22.05.2020 року, вбачається, що з вересня 2019 року вона була в усній формі відсторонена від видачі та отримання продуктів харчування військовим комісаром ОСОБА_4 . Продукти не отримувала, ключі від складу їй були передані 14.05.2020 року, акта передачі їй складу від ОСОБА_19 старшого кухаря складено не було. Склад вона прийняла у стані гіршому ніж вказано в акті. Коли комісія перевіряла склад, в ньому йшло прибирання. До 14.05.2020 року ключі від складу знаходилися у ОСОБА_19 (а.с. 93).

26 травня 2020 року у зв`язку з виявленими недоліками при перевірці санітарного стану складу де зберігаються харчові продукти, наказом військового комісара № НОМЕР_2 ОСОБА_1 оголошено догану.

Пунктом 3 вказаного наказу, комісії по службі КЕС, речового та продовольчого майна дано вказівку здійснити повторну перевірку санітарного стану складів.

Цього ж дня, комісією в складі ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , в присутності ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 проведено повторну перевірку санітарного стану складу харчових продуктів, за результатами якої виявлено, що недоліки виявлені попередньою перевіркою не усунуто, загальний санітарний стан приміщення, відведеного для зберігання харчових продуктів не задовільний (т.1 а.с. 108).

У своїх рапортах долучених до акта (т.1 а.с. 99-105) та поясненнях даних в судовому засіданні в якості свідків, зазначені вище члени комісії та присутні під час перевірки військовослужбовці підтвердили незадовільний санітарний стан приміщення, відведеного для зберігання харчових продуктів, а також вказали на те, що на початку перевірки ОСОБА_1 вступила в словесний конфлікт з комісаром та його заступником.

За твердженням начальника відділення забезпечення Великоновосілківського РВК майора С. Джеріха, його вказівка на усунення недоліків та приведення приміщення сховища у належний санітарний стан була проїгнорована ОСОБА_1 навмисно (т.1 а.с. 104).

Згідно пояснень від 27.05.2020 року ОСОБА_1 зазначила, що 26.05.2020 року перебувала на роботі, виконуючи свої функціональні обов`язки. За наказом військового комісара та начальника відділення забезпечення мила підлогу у кабінетах № 3 та № 7, три рази на день. Про проведення перевірки складу їй нічого не було відомо, від надання відповідей на питання вона відмовляється. Зазначила, що рапорти співробітниками відносно незадовільного стану сховища продуктів були написані під тиском та під диктовку. Доповідати про стан речей вона буде у вищих інстанціях (а.с. 106).

За заявою пояснювальною від 26.05.2020 року, ОСОБА_1 неодноразово доповідала і в усній і в письмовій формі військовому комісару, що склад зберігання продуктів знаходиться в аварійному стані та потребує ремонту, але комісар чинить тиск бажаючи провину за стан складу перекласти на неї (а.с. 107).

Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №40 від 27 травня 2020 року, за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, відповідно до п.3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, завідуючу складом відділення забезпечення Великоновосілківського РВК ОСОБА_1 звільнено.

Як стверджує позивач, з часу призначення на посаду військового комісара у серпні 2019 року майор ОСОБА_4 штучно створював обставини, що перешкоджали виконанню ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків, дав розпорядження переставити оргтехніку в інший кабінет, забороняв відвідувати кабінети інших працівників комісаріату, вимагав звільнитись, погрожував відправити доньку ОСОБА_24 та її чоловіка ОСОБА_25 , які проходили службу у Великоновосілківському РВК, на передову, неодноразово на шикуваннях особового складу принижував честь та гідність останнього, тощо.

Судом також з`ясовано, що за результатами проведення службового розслідування, жоден факт мобінгу (знущання, нестерпних психологічних умов праці) викладені у зверненні працівників ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 не підтвердився (т.2 а.с.3-6).

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 вказали на те, що дійсно військовий комісар чинив тиск на ОСОБА_1 , однак на уточнення суду було з`ясовано, що військовий комісар звертав увагу ОСОБА_1 на необхідність виконання її службових обов`язків на своєму робочому місці, а не в кабінеті ОСОБА_29 , які саме не передбачені посадовою інструкцією доручення надавались військовим комісаром ОСОБА_1 не конкретизовано, мало місце приниження честі й гідності ОСОБА_25 (зятя позивача) на шикуваннях, проте на уточнення третьої особи з`ясувалось, що прізвище ОСОБА_30 на шикуваннях жодного разу не звучало, але зі змісту слів командира можна було здогадатись про кого йде мова, тобто має місце припущення свідків.

Свідок ОСОБА_30 (зять позивача) пояснив, що у вересні 2019 року у нього виник конфлікт з безпосереднім командиром його дружини ОСОБА_31 ОСОБА_32 з приводу упередженого ставлення. Після цього конфлікту, служба у Великоновосілківському РВК стала нестерпною і він вимушений був перевестись у бойову бригаду для продовження служби. Вважає, що його конфлікт з ОСОБА_30 має прямий зв`язок зі звільненням ОСОБА_1 (його тещі).

Свідок ОСОБА_31 (донька позивача) зазначила, що 19 лютого 2020 року їй оголосили наказ ОК "Схід" про відрядження на першу лінію оборони, хоча згідно Укразу Президента №1153, відрядження жінок, які мають дітей віком до 14 років можливе лише за їх згодою. Наказ не оспорювала, вважає, що такий наказ є прямим тиском на її матір.

В судовому засіданні 27 листопада 2020 року також досліджено звукозапис розмови, зроблений позивачем, однак за відсутності відомостей про учасників розмови, підстави, спосіб та дату його виготовлення, його достовірність у встановленому законом порядку не визначена, а тому, даний доказ не може бути прийнятий судом як належний та допустимий для встановлення обставин, які мають значення для справи.

Дослідивши обставини справи, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та згідно з ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі та може бути оформлений відповідним наказом.

Підставами припинення трудового договору, згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41)

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях, в порядку ст. 140 КЗпП України, забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Власник або уповноважений ним орган, згідно з ст. 141 КЗпП України, повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (ст. 142 КЗпП України.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Згідно з ст. 149 КЗпП, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У п. 22 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" Верховний Суд України акцентує увагу на необхідності з`ясування чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Статтею 147 КЗпП передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну до окремих категорій працівників можуть застосовуватися й інші дисциплінарні стягнення.

П. 5.16 колективного договору між командуванням Великоновосілківського районного військового комісаріату і трудового колективу для покращення трудової дисципліни передбачено захід впливу на працівників у вигляді зауваження.

Відтак відсутні підстави вважати, що застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді «зауваження» суперечить статтям Кодексу Законів про працю України.

Стаття 159 КЗпП України, покладає на працівника наступні обовязки:

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- додержувати зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

- співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров`ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або посадову особу.

За змістом ст. 14 Закону України "Про охорону праці", працівник зобов`язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Працівники харчових складів, у відповідності до Постанови КМ України №559 від 23 травня 2001 року підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам.

Витрати закладів та установ охорони здоров`я, пов`язані з проведенням обов`язкових медичних оглядів працівників бюджетних установ та організацій, покриваються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання відповідного закладу та установи охорони здоров`я (ч.2 п.2 Порядку проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого Постановою КМ України №559 від 23 травня 2001 року).

Як зазначалось вище, можливість застосування стягнення у вигляді зауваження, було передбачено п.5.16 Колективного договору Великоновосілківського РВК у відповідності до ст. 147 КЗпП України, дія якого поширюється на усіх працівників.

Від-так, посилання позивача на те, що на її трудову діяльність вказаний акт ненормативного характеру не поширюється, оскільки вона не є військовослужбовцем чи держслужбовцем не відповідає приписам закону.

Обставини, які перешкоджали повідомити керівника про необхідність відлучитись з робочого місця позивачем не зазначено.

Факт відсторонення ОСОБА_1 від отримання та видачі продуктів харчування жодним належним чи допустимим доказом не підтверджено та спростовується поясненнями свідків.

Підтримання порядку та чистоти в складському приміщені є прямим функціональним обов`язком завідувача складу, тому вказівки керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 на необхідність приведення приміщення складу у відповідність до санітарних норм, що зводилась до елементарного прибирання приміщення від сторонніх предметів, пилу та бруду, не може бути розцінена судом як тиск на працівника.

Не зазначено позивачем і обставини, що стали на перешкоді виконанню прямих функціональних обов`язків завідувача складом як в період з 15 по 20 травня 2020 року, тобто з часу отримання вказівки на прибирання і до проведення першої перевірки, а також не усунення виявлених недоліків в період після виходу з лікарніного 22 травня до 26 травня 2020 року дати проведення повторної перевірки.

Беручи до уваги ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх трудових обов`язків не лише самостійно впродовж перебування на роботі, а і після вказівки керівника на необхідність їх виконання, та після проведеної перевірки і притягнення до відповідальності неусунення недоліків в роботі не може бути розцінене судом як застосування двох видів стягнення за одне порушення.

Оскільки донька та зять позивача перебували на службі у Збройних Силах України, на які покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, суд не вважає посилання третьої особи на можливість їх відправлення на першу лінію оборони погрозою.

Рішення про відрядження ОСОБА_31 було прийнято ОК "Схід" якому підпорядковується у т.ч. військовий комісар, а переведення ОСОБА_30 було добровільним, причинного зв`язку між конфліктом ОСОБА_30 з ОСОБА_32 і звільненням ОСОБА_1 судом не встановлено.

Факти тиску на позивача, примушування її до виконання обов`язків, не передбачених посадовою інструкцією (функціональними обов`язками завідувача складом), штучне створення інших перешкод для належного виконання ОСОБА_1 своєї роботи не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи і поясненнями свідків.

Суд також приймає до уваги й ту обставину, що ОСОБА_1 як особа відповідальна за охорону праці у Великоновосілківському РВК зобов`язана не лише знати, а й постійно дотримуватись законодавства про охорону праці, яким на працівника покладено обов`язки дотримуватись трудової дисципліни, своєчасно проходити періодичні медичні огляди, постійно, і не лише за вказівкою керівника утримувати приміщення в належному санітарному стані, вживати заходів щодо запобігання розповсюдженню, у т.ч. вірусних інфекцій.

З врахуванням наведеного, із наведених ОСОБА_1 підстав, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10- 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

дата підписання 28 грудня 2020 року.

Суддя Г.М. Яненко