Ухвала

від 10.03.2021 по справі 550/936/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

10 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 550/936/18

Провадження № 14-26цс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Ткача І. В., Штелик С. П.

перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства Восход , приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Лідії Петрівни, третя особа - Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання недійсним рішення засновника (голови) Фермерського господарства Восход № 1 від 12 жовтня 2017 року про внесення змін до статуту Фермерського господарства Восход та скасування його державної реєстрації

за касаційною скаргоюприватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Лідії Петрівни на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у складі колегії суддів Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В, Чумак О. В.та

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства Восход (далі - ФГ Восход ), приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Л. П. та з урахуванням уточнень просив визнати недійсним правочин - рішення засновника (голови) ФГ Восход № 1 від 12 жовтня 2017 року про внесення змін до статуту ФГ Восход і скасувати його державну реєстрацію.

27 грудня 2018 року ОСОБА_1 уточнив заявлені позовні вимоги та на підставі статті 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) виключив зі складу відповідачів приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугову Л. П. та залучив третю особу - Чутівську районну державну адміністрацію Полтавської області.

15 січня 2019 року адвокат Карнарук А. В. як представник приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Л. П. подав до суду заяву про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат.

Заява обґрунтована тим, що Лугова Л. П. уклала з адвокатом Карнаруком А. В. договір про надання правничої допомоги, витрати за яким становлять 8500 грн і на підставі частини третьої статті 142 ЦПК України підлягають стягненню з позивача.

15 січня 2019 року ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову в частині вимог до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Л. П.

Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Л. П. у справі закрито.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Л. П. понесені судові витрати з надання професійної правничої допомоги в сумі 8 500 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про відмову від позову в частині вимог до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Л. П. подана та підтримана позивачем у судовому засіданні після роз`яснення йому наслідків, передбачених статтею 256 ЦПК України. Згідно із частиною третьою статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Суд вважав, що заявлені приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Луговою Л. П. вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 8 500 грн підтверджуються матеріалами справи, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

14 березня 2019 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 15 січня 2019 року змінено в частині суми стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Л. П. витрат на професійну правничу допомогу та зменшено розмір витрат на правничу допомогу з 8500 до 1 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, визначаючи суму стягнення з позивача на відшкодування приватному нотаріусу Полтавського районного нотаріального округу Луговій Л. П. витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не взяв до уваги приписи частини четвертої статті 137 ЦПК України щодо врахування співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката. Лугова Л. П. усвідомлювала, що вона є неналежним відповідачем, оскільки не здійснювала реєстрації змін до спірного статуту на підставі оспорюваного рішення, а посвідчення нею підписів учасників фермерського господарства є правомірним. Тобто рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу часу, який зазначений адвокатом в акті виконаних робіт як витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг). Суд апеляційної інстанції вважав, що правнича допомога та час на її надання, що зазначені в актах виконаних робіт, є невиправданими.Керуючись вимогами розумності та справедливості, колегія суддів вважала обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності стягнутих витрат на правничу допомогу та зменшила їх до 1 000 грн.

У березні 2019 року приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Лугова Л. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2019 року та просила скасувати їїяк таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Зазначила, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги наявні в матеріалах справи квитанції на підтвердження її витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції; окрім того, не стягнув витрати, понесені нею у межах апеляційного розгляду справи.

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на вказану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

12 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, а 02 грудня 2020 року - справу призначено до судового розгляду.

20 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 403 ЦПК України з посиланням на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року в справі № 810/5133/18 (провадження № К/9901/8853/20).

Іншою підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, як передбачено частиною п`ятою статті 403 ЦПК України.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася такими міркуваннями.

У справі, що переглядається, постановою Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2019 року змінено ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 15 січня 2019 року в частині визначення розміру судових витрат на правничу допомогу та зменшено розмір цих витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користьприватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Л. П., з 8 500 до 1 000 грн.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.

У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвали щодо визначення розміру судових витрат передбачено пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України. Аналіз пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України та інших норм процесуального законодавства свідчить, що він охоплює собою в тому числі й розподіл судових витрат.

У переліку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, не передбачено пункту 13 частини першої статті 353 цього Кодексу. Тобто ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат після її перегляду апеляційним судом касаційному оскарженню не підлягає.

Аналогічну позицію викладено в ухвалах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 13 березня 2020 року в справі № 235/7668/19 (провадження № 61-3596ск20), від 14 квітня 2020 року в справі № 688/3318/19 (провадження № 61-5506ск20), від 15 квітня 2020 року в справі № 688/3717/19 (провадження № 61-5978ск20), від 16 квітня 2020 року в справі № 688/3011/19 (провадження № 61-6736ск20), від 29 квітня 2020 року в справах № 688/3013/19 (провадження № 61-6943ск20), та № 688/3513/19 (провадження № 61-6781ск20).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року в справі № 138/3129/18 (провадження № 61-18992св19) закрито касаційне провадження у справі з посиланням на те, що ухвала суду першої інстанції після її перегляду апеляційним судом, якою вирішено питання про стягнення судових витрат та порядок оскарження якої визначено пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України, не входить до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Також в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі № 815/5991/17 (провадження № К/9901/663/19), від 16 квітня 2020 року у справі № 440/4197/19 (провадження № К/9901/9264/20) зроблено висновок, що ухвала суду першої інстанції про визначення розміру судових витрат після її перегляду апеляційним судом касаційному оскарженню не підлягає.

Проте ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року в справі № 810/5133/18 (провадження № К/9901/8853/20) відкрито касаційне провадження за скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 250 грн. Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року касаційну скаргу задоволено. Скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року в частині стягнення витрат на правову допомогу та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року. Відмовлено в задоволенні заяви відповідача про стягнення судових витрат (витрат на правову допомогу).

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала наявними підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зробленого в ухвалі Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року в справі № 810/5133/18 (провадження № К/9901/8853/20) та зазначення того, що у разі оскарження ухвали суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку в частині визначення розміру судових витрат така ухвала не підлягає касаційному оскарженню і касаційне провадження підлягає закриттю.

Наведена непослідовна та суперечлива практика, на думку колегії суддівДругої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, свідчить про існування виключної правової проблеми, яка підлягає вирішенню Великою Палатою Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної судової практики щодо вирішення питання оскарження/неоскарження в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції в частині визначення розміру судових витрат та правових наслідків відкриття касаційного провадження щодо ухвали, яка не оскаржується в касаційному порядку.

Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме на державу покладається обов`язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2011 року у справі Брезовець проти Хорватії (Brezovec v. Croatia), заява № 13488/07).

Оскільки принцип верховенства права передбачає необхідність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду приймає справу для продовження розгляду.

У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з викладеного справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА :

Прийняти для продовження розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства Восход , приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Лідії Петрівни, третя особа - Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання недійсним рішення засновника (голови) Фермерського господарства Восход № 1 від 12 жовтня 2017 року про внесення змін до статуту Фермерського господарства Восход та скасування його державної реєстрації за касаційною скаргою приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Лідії Петрівни на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2019 року .

Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження на 13 квітня 2021 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: вул. Пилипа Орлика, 8, м. Київ.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: В. В. Британчук О. С. Золотніков

Ю. Л. Власов Г. Р. Крет

І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко

М. І. Гриців К. М. Пільков

В. І. Данішевська В. В. Пророк

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

С. П. Штелик