Рішення

від 05.09.2007 по справі 6/236

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/236

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.09.07 р.                                                                               Справа № 6/236                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіной Л.Д.___

При секретарі   Сабєльніковой І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан” м.Харцизьк Донецької області

до відповідача   Державного підприємства “Макіїввугілля” м.Макіївка

третьої особи

про   стягнення     12 862грн. 13коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача –     Романовська О.В. - представник по довіреності № 14 від 16.08.2007р.

від відповідача –  Коротич Є.В. – представник по довіреності №08-81/1601 від 11.12.2006р.

від третьої особи

СУТЬ СПОРУ:

         Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Еколан” м.Харцизьк Донецької області,  звернувся до господарського суду з позовом про стягнення  з  Державного підприємства “Макіїввугілля” м.Макіївка основного боргу у сумі 10 890грн., 3% річних у сумі 316грн. 895коп. та інфляційних у сумі 1 655грн. 28коп. відповідно договору №5/0614 від 06.01.2006р. (Усього 12 862грн. 13коп.).

           Крім того, просить суд стягнути з Державного підприємства “Макіїввугілля” м.Макіївка  витрати на оплату юридичних послуг у сумі 1 260грн.

           Відповідач у відзиві на позов факт наявності заборгованості визнав у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін,  суд

                                                 в с т а н о в и в :

          6 січня 2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Еколан” м.Харцизьк Донецької області та Державним підприємством “Макіїввугілля” був укладений договір №5/0614,  згідно умов якого позивач взяв на себе зобов”язання  поставити відповідачу товар за ціною, якістю та в терміни, оговорені у специфікації, яка є невід”мною частиною даного договору, а відповідач   зобов”язався прийняти та оплатити  їх вартість.

          Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору 13 січня 2006р. по видатковій накладній №РН-0000037 за довіреністю серії ЯЛЛ № 717739 від 13.01.2006р. здійснив  поставку  костюму прорезиненого для захисту від води з теплою підстіжкою у кількості  121 комплект на загальну суму 10 890грн.  У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткова накладна та довіреність до неї, по яким відповідач отримав товар і переконав суд у факті його поставки у адресу  Державного підприємства “Макіїввугілля” м.Макіївка.

         Пунктами 3.3., 3.4 договору №5/0614 від 06.01.2006р. сторони встановили, що розрахунки за товар здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача  по факту поставки з відстрочкою платежу в термін 60 днів.  Але  відповідач  свої зобов”язання за договором не виконав, в результаті  чого у  Державного підприємства “Макіїввугілля” м.Макіївка перед позивачем виникла заборгованість у сумі  10 890грн., яка  до теперішнього часу  ним не погашена.

         Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  (ст.525 ЦК України).

          Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України  свої зобов'язання   по оплаті   поставленого товару своєчасно  не виконав.

           Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону              відповідачу нараховані  3% річних у сумі 316грн. 895коп. та інфляційні у сумі                     1 655грн. 28коп.,  які  також підлягають стягненню у повному обсязі.

             Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу поставлений позивачем  товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача  обґрунтованими  та підлягаючими задоволенню.

          Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача юридичних послуг у сумі                   1 260грн.  суд вважає  необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

          Чинним законодавством, а саме ст. 44 Господарського процесуального кодексу України чітко визначений склад судових витрат,  якою встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Крім того, відповідно п.10. Роз”яснення Вищого господарського арбітражного суду від  04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у редакції з 01.02.2005р. господарським судом здійснюється відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов”язаних з оплатою ними послуг адвокатів,  адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об”єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді. У даному випадку заявлені вимоги  за надання юридичної консультації,  тому суд відмовляє у цій частині позову.

            А також, до матеріалів справи не додано договору на надання юридичної допомоги та документів, підтверджуючих понесення витрат за надання юридичних послуг, а  саме: платіжного доручення  або квитанції.

 Витрати по сплаті держмита  та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст.   33, 43, 44, 49,  82,  84, 85  ГПК  України, суд –

                                                 В И Р І Ш И В  :

            Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан” м.Харцизьк Донецької області до Державного підприємства “Макіїввугілля” м.Макіївка про стягнення  12 862грн. 13коп.  задовольнити  повністю.

Стягнути з Державного підприємства “Макіїввугілля” (86157, м.Макіївка, пл.Радянська,2, п/р № 26000301528430 у філії ЦМВ ПІБ м.Макіївка, МФО 334516, ЄДРПОУ 32442295)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан” (86700, м.Харцизьк, вул.Красіна,4, п/р №26001260739610 у Донецькій обласній філії АКБ “Укрсоцбанк” м.Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ 13528599)  основний борг у сумі 10 890грн., 3% річних у сумі 316грн. 895коп., інфляційні у сумі 1 655грн. 28коп.,     витрати по сплаті держмита у сумі 128грн. 62коп. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

          Видати наказ.

          У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан” м.Харцизьк Донецької області до Державного підприємства “Макіїввугілля” м.Макіївка  про стягнення юридичних послуг у сумі 1 260грн. відмовити.

Рішення   було оголошено  у судовому засіданні     05.09.2007р.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя