Ухвала

від 15.04.2021 по справі 456/21/21

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/21/21

Провадження № 1-кс/442/417/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року м. Дрогобич

Слідча суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Стрийської місцевої прокуратури Львівської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,-

в с т а н о в и л а :

19.03.2021 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з Львівського апеляційного суду надійшли матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , на бездіяльність прокурора Стрийської місцевої прокуратури Львівської області стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якою він 11.01.2021 звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

В поданій скарзі адвокат ОСОБА_2 просить зобов`язати службову особу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести відомості за заявою ОСОБА_3 від 24.12.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, відносно судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5 .

В обґрунтування скарги посилається на те, що 24.12.2020 ОСОБА_3 звернувся у Стрийську місцеву прокуратуру Львівської області із заявою про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України відносно судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5 , який ним вчинено 30.12.2019 при розгляді та ухваленні судового рішення про повернення обвинувального акта прокурору у підготовчому судовому засіданні.

Посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 214 КК України зазначає, що Стрийською місцевою прокуратурою Львівської області допущено зволікання щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань у визначені законодавством строки, у зв`язку з чим просить подану ним скаргу задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги.

Розгляд даної скарги, за клопотаннями скаржника, неодноразово було призначено до судового розгляду в режимі відеоконференції, в які скаржник не з`являвся і причин неявки не повідомляв, зокрема:

-23.03.2021 о 10.00 год. та 24.03.2021 о 13.30 - з Голосіївським районним судом м. Києва;

-25.03.2021 о 15.00 год. - з Деснянським районним судом м. Києва;

-30.03.2021 о 15.00 год. - з Печерським районним судом м. Києва;

-08.04.2021 о 11.30 год. - з Солом`янським районним судом м. Києва.

08.04.2021 судове засіданні не відбулось у зв`язку з надходженням від адвоката ОСОБА_2 заяви про відвід слідчої судді ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_6 від 09.04.2021 в задоволенні заяви адвоката ОСОБА_2 про відвід слідчої судді ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою від 09.04.2021 слідчої судді ОСОБА_1 призначено судове засідання з розгляду даної скарги в режимі відео конференції з Господарським судом Київської області на 15.04.2021 о 9.00 год.

Ухвали про призначення судових засідань щодо розгляду скарги в режимі відеоконференцій надсилались на електронні адреси вказаних судів, адвокату ОСОБА_2 шляхом направлення ухвали та судової повістки на електронну адресу скаржника та за допомогою системи «Електронний суд», які ним було отримано завчасно, про що в матеріалах справи є відповідні відмітки. Крім цього, скаржника було повідомлено шляхом направлення судової повістки на вказану ним в скарзі поштову адресу. Проте, в судові засідання у визначені в ухвалах суди м. Києва скаржник не з`являвся, про причини своєї неявки, станом на час розгляду скарг, не повідомляв. Намагання додатково повідомити останнього за вказаним у скарзі номером телефону виявились безрезультатними, оскільки скаржник на телефонні дзвінки не відповідав.

Відповідно до загальних засад кримінального провадження учасники кримінального провадження та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Зловживання процесуальними правами визначається як дії, що суперечать завданню кримінального провадження.

В судове засідання на 15.04.2021 скаржник не з`явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в інших справах та у зв`язку із посиленими карантинними заходами в м. Києві строком до 30.04.2021, відсутністю транспортного сполучення та відсутністю перепустки для доступу до громадського транспорту, проте, будь-яких доказів щодо зайнятості в інших справах, відмови в наданні йому спеціальної перепустки для доступу до громадського транспорту до клопотання не додано. Поряд з цим, доводи адвоката, викладені у клопотанні, про його зайнятість в інших справах свідчать про наявну у нього можливість з`являтись в ці судові засіданні.

З огляду на викладене, доходжу висновку про те, що причини повторного неприбуття адвоката ОСОБА_2 в судові засідання, призначені в режимі відео конференції, зокрема, 23.03.2021 о 10.00 год. та 24.03.2021 о 13.30 - з Голосіївським районним судом м. Києва; 25.03.2021 о 15.00 год. - з Деснянським районним судом м. Києва; 30.03.2021 о 15.00 год. з Печерським районним судом м. Києва; 08.04.2021 о 11.30 год. - з Солом`янським районним судом м. Києва та 15.04.2021 о 9.00 год. з Господарським судом Київської області є неповажними, оскільки докази протилежного адвокатом ОСОБА_7 не подано.

Зазначені дії адвоката сприяють безпідставному затягуванню судового розгляду даної справи у визначені кримінально-процесуальним законом строки.

Враховуючи те, що скаржник - адвокат ОСОБА_2 шість разів не прибув у судове засідання, в якому його участь є обов`язковою, доказів поважності причин його неявки у засідання не подав, а карантинні заходи не є перешкодою для явки в судові засідання, що свідчить про зловживання своїми процесуальними правами, слідча суддя вважає за можливе здійснити розгляд скарги у його відсутності.

Прокурор Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився. Однак, 22.03.2021 подав до суду заяву, в якій просить розгляд даної скарги проводити в його відсутності та відповіти у задоволенні такої відповідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 307 КК України. Водночас, прокурором скеровано на адресу суду копію супровідного листа про скерування заяви ОСОБА_3 від 24.12.2020 в ТУ ДБР у місті Львові.

Частиною 4 статті 107 КПК України регламентовано, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідча суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

З матеріалів даної скарги вбачається, що предметом оскарження є бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР, зокрема, 24.12.2020 ОСОБА_3 подано у Стрийську місцеву прокуратуру Львівської області заяву про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5 , який, на думку заявника, ним вчинено 30.12.2019 при розгляді та ухваленні судового рішення про повернення обвинувального акта прокурору у підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Відповідно до п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зазначений висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об`єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).

Саме по собі припущення щодо порушення законодавства при постановленні суддями судового рішення не є свідченням вчинення злочину, оскільки суперечить визначальним засадам правового регулювання побудови та діяльності судової влади.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_3 від 24.12.2020 про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5 , заявник фактично не згоден з процесуальним рішенням, яке ухвалено зазначеним суддею.

З наданого прокурором Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_8 слідчому судді копії супровідного листа від 05.01.2021, вбачається, що заяву ОСОБА_3 від 24.12.2020, яку ним подано до Стрийської місцевої прокуратури про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5 , скеровано в ТУ ДБР у місті Львові для прийняття відповідного рішення.

Статтею 126 Конституції Українивизначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

При безпідставно ініційованому досудовому розслідуванні порушується гарантія недоторканності суддів і їх незалежності у виконанні професійних обов`язків, спроба втручання у здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції Українита ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів»(справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що «недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Разом з тим, відповідно до положення ч. 1 цієї статті Конституції України недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов`язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3статті 126 Конституції України».

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про незалежність судової влади від 13.06.2007 № 8 судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має виключно відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Такої позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи не може перевірятись за межами передбаченого законом процесуального порядку.

З наведених вище підстав, намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність, що передбачають статті 126 та 129 Конституції України.

При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, який пов`язаний зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки такої заяви або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов`язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 48 Закону України „Про судоустрій і статус суддів суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Як встановлено під час розгляду скарги, на момент звернення ОСОБА_3 із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в провадженні судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5 перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 286 КК України.

Оскільки заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення суддею ОСОБА_5 стосується процесуальних рішень та дій судді при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню самого заявника ОСОБА_3 , це можна розцінювати як тиск на суд, який розглядає кримінальне провадження щодо заявника, шляхом ініціювання кримінальних проваджень до того, як завершився судовий розгляд справи по обвинуваченню самого ОСОБА_3 та суди апеляційної та касаційної інстанції дали оцінку діям суду під час розгляду справи.

Проте, зміст заяви про вчинення кримінального правопорушення зводиться до незгоди із прийнятими суддею процесуальними рішеннями при розгляді справи, або бажанням таким чином вплинути на результат розгляду справи поза межами встановленої судової процедури, а не вчиненням кримінального правопорушення суддею.

Вказане також є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує нормиКонституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.

Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

З врахуванням наведеного слідча суддя доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись вимогами ст. ст. 214, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, -

п о с т а н о в и л а :

У задоволені скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Стрийської місцевої прокуратури Львівської області стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідча суддя ОСОБА_1