Постанова

від 19.04.2021 по справі 910/17214/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р. Справа№ 910/17214/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок радіо" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2020 у справі №910/17214/19 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок радіо"

про стягнення 172 357,39 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок радіо про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам у розмірі 172 357,39 грн за період з 01.10.2015 по 01.11.2019 за договорами на комунальні послуги та участь власника приміщення в експлуатаційних витратах власника будинку № 29 та № 30 від 01.12.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/17214/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Будинок радіо на користь КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва 172357,39 грн заборгованості по експлуатаційним витратам, а також судові витрати в сумі 1921,00 грн.

Мотивуючи ухвалене рішення, місцевий господарський суд посилався на приписи ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 901, 903 ЦК України та виходив з того, що розмір нарахованих позивачем експлуатаційних витрат відповідачем не спростовано, доказів оплати спірної суми заборгованості до матеріалів справи не надано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ Будинок радіо звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт зауважує, що позивачем до матеріалів справи надані лише договори на комунальні послуги та участь власника приміщення в експлуатаційних витратах власника будинку № 29 та № 30 від 01.12.2011 і розрахунки заборгованості по експлуатаційним витратам за період з 01.10.2015 по 31.11.2019, однак, у порушення приписів ст. ст. 73, 74, 76 ГПК України не надано жодного первинного документу, який би підтверджував факт надання позивачем відповідачу спірних послуг протягом вказаного періоду. Так само, на переконання апелянта, позивачем не доведено й те, що він є балансоутримувачем будинку №3 по бульв. Лесі Українки у м. Києві. До того ж, скаржник стверджує, що 11.10.2019 нежитлові приміщення, розташовані у будинку №3 по бульв. Лесі Українки у м. Києві, були відчужені ним, про що свідчить договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.20.2019, посвідчений Шевченко Д.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 4404, а також акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 11.10.2019. Проте заявлена до стягнення заборгованість розрахована позивачем по 31.11.2019, тобто включаючи період, коли відповідач уже не був власником нежитлових приміщень. Крім цього, скаржник, посилаючись на приписи ст. ст. 256, 267 ЦК України, просить суд апеляційної інстанції застосувати наслідки спливу позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам, нарахованої за період з жовтня 2015 до грудня 2016.

15.01.2021 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі №910/17214/19 апеляційну скаргу ТОВ "Будинок радіо" залишено без руху. Апелянту надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 879,04 грн та заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для поновлення цього строку.

10.02.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 3 878,04 грн, а також заява про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/17214/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Будинок радіо" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/17214/19. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/17214/19. Розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 відмовлено ТОВ "Будинок радіо" у задоволенні клопотання про розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін апеляційної скарги ТОВ "Будинок радіо" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/17214/19.

Позивач своїм процесуальним правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 будинок № 3 по бульв. Лесі Українки в м. Києві, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та передано на балансове утримання КП УЖГ Липкижитлосервіс .

У подальшому на підставі розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації № 509 від 20.09.2013 Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації здійснено перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Липкижитлосервіс , Печерська брама , Хрещатик та Печерськжитло на баланс Комунального підприємства Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва .

На виконання рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва Комунальне підприємство Печерського району м. Києва Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва відповідно до розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015 перейменоване в Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва та його віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Таким чином, будинок № 3 по бульв. Лесі Українки в м. Києві перебуває на балансі позивача та в обслуговуванні житлово-експлуатаційної дільниці Липкижитлосервіс .

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011 між Комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" (КП "Липкижитлосервіс" ) та ТОВ "Будинок радіо" (власник) було укладено договір на комунальні послуги та участь власника приміщення в експлуатаційних витратах власника будинку № 29 та договір на комунальні послуги та участь власника приміщення в експлуатаційних витратах власника будинку № 30.

У п. 1 договору № 29 значиться, що власник згідно з договором купівлі-продажу від 27.10.1998р. № 224 займає приміщення на 1-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, бул. Л.Українки, 3 літ."А", загальною площею 788,3 кв.м та споживає, а КП "Липкижитлосервіс" забезпечує власника комунальними послугами.

У п. 1 договору № 30 значиться, що власник згідно з договором купівлі-продажу від 05.06.1998р. № б/н займає приміщення на 1-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, бул. Л.Українки, 3 літ."А", загальною площею 209,0 кв.м. та споживає, а КП "Липкижитлосервіс" забезпечує власника комунальними послугами.

За умовами п. п. 2.4.1, 2.4.2 договорів власник зобов`язаний щомісячно сплачувати КП "Липкижитлосервіс" плату за надані комунальні послуги, вивезення сміття, а також вартість фактичних витрат по технічному обслуговуванню інженерного обладнання (відшкодування внутрішньо-будинковних мереж). Власник несе витрати по утриманню та обслуговуванню приміщення (будинку), а також бере участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, пов`язаних з його експлуатацією і ремонтом (пропорційно займаної площі).

Розмір щомісячної плати за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаній площі), холодної води, гарячої води, вивезення сміття та інше згідно з нормами постачальників комунальних послуг (п. 4.1 договорів).

Пунктом 4.2 договорів закріплено, що плата за комунальні послуги вноситься власником на рахунок КП "Липкижитлосервіс" за поточний місяць до 25-го числа поточного місяця.

Пунктом 8.1 договорів визначено наявність комунальних зручностей, а саме:

- холодна вода - договір з ПАТ АК "Київводоканал";

- гаряча вода - відсутня, з довідки власника Центр;

- опалення - договір з ПАТ "Київенерго";

- вивіз сміття - 16 конт. х 42,17 грн. без ПДВ;

- техн. обслуговування мереж - 0,051 грн./кв.м без ПДВ;

- експлуат. витрати - 1,79 грн./кв.м. без ПДВ.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договорів термін дії договору встановлений з 01.12.2011 до 01.12.2012. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору пропозиції стосовно розірвання договору з протилежних сторін не надходили, вказаний договір вважається щорічно продовженим.

19.11.2019 позивачем на адресу відповідача були направлені вимоги про сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 36120,29 грн та 136237,10 грн за кожним з договорів відповідно за період з жовтня 2015 по листопад 2019, проте останні були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу, КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва зазначило, що забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку, а також утримання прибудинкової території, однак, у результаті невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання за договорами № 29 та № 30 у нього за період з 01.10.2015 по 01.11.2019 утворилася заборгованість по експлуатаційним витратам у сумі 172357,39 грн, додавши її помісячний розрахунок (у якому період нарахування значиться з 01.10.2015 по 31.11.2019), виконаний з урахуванням затверджених тарифів, що діяли у відповідний період.

Виходячи з наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам у розмірі 172 357,39 грн за заявлений позивачем період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленої вимоги. Однак, зазначає, що в силу ч. 4 ст. 267 ЦК України у позові щодо стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам, нарахованої за період з жовтня 2015 по листопад 2016 включно, у загальній сумі 29 990,80 грн слід відмовити з огляду на сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 2 наведеної норми зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин сторін основні засади організаційних, господарських відносин у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулювалися Законом України "Про житлово-комунальні послуги", прийнятим 24.06.2004, який набрав чинності 30.07.2004 та діяв по 01.05.2019.

Згідно зі ст. 1 названого Закону під житлово-комунальними послугами розуміється результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Частинами 1, 2 ст. 16 вказаного Закону закріплено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

У силу ч. 1 ст. 19 вказаного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в повному обсязі та у строки, встановлені договором або законом.

Як уже зазначалося, у силу п. 2.2 договорів КП Липкижитлосервіс зобов`язалося забезпечувати власника комунальними послугами у відповідності до переліку, наведеному у п. 8 цих договорів.

У свою чергу, згідно з п. 2.4 договорів власник зобов`язався щомісячно сплачувати КП "Липкижитлосервіс" плату за надані комунальні послуги, вивезення сміття, а також вартість фактичних витрат по технічному обслуговуванню інженерного обладнання (відшкодування внутрішньо-будинковних мереж), нести витрати по утриманню та обслуговуванню приміщення (будинку), а також брати участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, пов`язаних з його експлуатацією і ремонтом (пропорційно займаної площі).

Відповідно до п. 4.2 договорів плата за комунальні послуги мала вноситися власником на рахунок КП "Липкижитлосервіс" за поточний місяць до 25-го числа поточного місяця.

Отже, виходячи з наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідача виник обов`язок оплатити надані позивачем, як підприємством по утриманню житлового господарства (у тому числі і будинку за адресою: м.Київ, бульв. Лесі України, 3), на виконання договорів № 29 та № 30 послуги. З огляду на те, що докази здійснення такої оплати у матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача спірної суми заборгованості по експлуатаційним витратам.

Не заперечуючи сам факт споживання спірних послуг, як на підставу скасування оскаржуваного рішення, ТОВ "Будинок радіо" посилається на те, що позивачем до матеріалів справи не додано ні актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), ні інших первинних документів, які б підтверджували факт надання позивачем відповідачу спірних послуг.

Утім, беручи до уваги, що спірні послуги надавалися позивачем усьому житловому будинку, а не одноособово конкретному споживачу, то тягар доведення факту не користування послугами, наданими позивачем, покладається саме на відповідача, а не, як помилково зазначає апелянт, на позивача - щодо доведення саме факту надання послуг.

Водночас колегія суддів зауважує, що за своєю правовою природою послуги передбачають здійснення активних дій зі сторони їх виконавця, обумовлених досягненням нематеріального результату, який неможливо відокремити від самого процесу надання послуг, у зв`язку з чим такі правовідносини не передбачають складання двосторонніх актів надання послуг, а відтак посилання скаржника на відсутність таких актів у матеріалах справи є безпідставним.

Твердження скаржника про те, що позивачем не надані докази щомісячного виставлення відповідачу платіжних квитанцій на оплату наданих послуг, як те обумовлено п. 2.2.2 договорів, не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості, адже у розумінні норм чинного законодавства не нівелюють право сторони звертатися з позовом безпосередньо до суду у випадку порушення взятих на себе зобов`язань контрагентом, враховуючи, що матеріалами справи не спростовується факт споживання відповідачем наданих позивачем послуг, а відтак - і наявність обов`язку відповідача з їх оплати.

Більше того, матеріали справи свідчать про звернення позивача до відповідача з претензіями щодо сплати заборгованості, яка утворилася, утім, останні були залишені відповідачем без належного реагування.

Доводи скаржника про те, що договори є розірваними з 25.11.2015, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки п. 3.4 договорів передбачає лише можливість їх дострокового розірвання у разі наявності заборгованості по оплаті за комунальні послуги більше 2 місяців, у той час як доказів її реалізації у визначену нормами ЦК України та ГК України порядку матеріали справи не містять.

Стосовно твердження апелянта про те, що 11.10.2019 нежитлові приміщення, розташовані у будинку №3 по бульв. Лесі Українки у м. Києві, були відчужені ним на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.20.2019, посвідченого Шевченко Д.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 4404, та передані за актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 11.10.2019, утім, суд першої інстанції стягнув заборгованість згідно з розрахунком позивача по 31.11.2019, тобто включаючи період, коли відповідач уже не був власником нежитлових приміщень, колегія суддів зауважує таке.

Як уже зазначалося, згідно з п.п. 3.1, 3.2 договорів термін дії договору встановлений з 01.12.2011 до 01.12.2012. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору пропозиції стосовно розірвання договору з протилежних сторін не надходили, вказаний договір вважається щорічно продовженим.

Відповідно до п. 3.3 договорів дія договору припиняється: - внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено; - по обопільній згоді сторін.

У п. 3.4 договорів зазначено, що дострокове розірвання договору здійснюється: - за погодженням сторін; - на вимогу однієї із сторін; - на підставі рішення суду; - у разі заборгованості по оплаті за комунальні послуги більше 2 місяців.

Встановивши відсутність у матеріалах справи доказів здійснення будь-якою із сторін пропозиції стосовно розірвання договорів №29 та №30, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на підставі п. 3.2 їх дія вважається щорічно продовженою, у тому числі до 01.12.2019.

Разом з тим, відчуживши 11.10.2019, тобто до закінчення строку дії договорів №29 та №30, нежитлові приміщення, відповідач про здійснене відчуження позивача не повідомив, з пропозицію про дострокове розірвання договорів на комунальні послуги та участь власника приміщення в експлуатаційних витратах будинку до позивача не звертався, докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Таким чином, надаючи спірні послуги в межах строку дії договорів №29 та №30, позивач цілком обґрунтовано вважав, що виконує свій обов`язок саме на користь відповідача, у зв`язку з чим і вимогу про захист свого порушеного права на оплату наданих послуг правомірно пред`явив саме до ТОВ Будинок радіо , як контрагента за вищевказаними договорами.

З огляду на викладене місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув борг по експлуатаційним витратам за весь заявлений позивачем період з відповідача, саме як із зобов`язаної сторони за договорами № 29 та № 30.

При цьому, беручи до уваги наявність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.20.2019, посвідченого Шевченко Д.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 4404, колегія суддів зауважує, що відповідач не позбавлений права та можливості звернутися до нового власника нежитлових приміщень за відшкодуванням експлуатаційних витрат протягом строку фактичного користування ним вказаними приміщеннями.

Отже, доводи апелянта, наведені в поданій скарзі, не спростовують правомірності висновків господарського суду першої інстанції про задоволення позову.

Водночас статтею 256 ЦК України закріплено поняття позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З наведеного слідує, що позовна давність виражається у встановленні часових меж для захисту порушеного права в суді. Відповідно пропуск строку позовної давності, не впливаючи на дійсність самого права, є підставою для ухвалення рішення про відмову у позові. Тобто належне особі право існує не тільки у межах строків позовної давності, але і після їх спливу. Боржник, який добровільно виконав зобов`язання, не має права вимагати повернення виконаного, посилаючись на те, що на момент такого виконання строк позовної давності сплинув, адже його обов`язок як такий продовжував існувати. Утім, примусити боржника виконати свій обов`язок шляхом звернення до суду вже не можна.

Застосування строків позовної давності, серед іншого, має дисциплінуючий вплив, адже сприяє зацікавленості учасників у своєчасному здійсненні своїх прав та захищає потенційних відповідачів від прострочених позовів.

Виходячи з положень наведеної вище ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до відповідача, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач до суду першої інстанції з заявою про застосування позовної давності не звертався.

Натомість, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить суд апеляційної інстанції застосувати наслідки спливу позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості, заявленої по грудень 2016 року, беручи до уваги, що з даним позовом КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до суду першої інстанції звернулося лише 05.12.2019. Водночас скаржник зауважує, що був позбавлений можливості реалізувати право подати заяву про застосування позовної давності до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, оскільки про існування даної справи дізнався лише 14.12.2020 з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.12.2020, ВП № 61714353, отриманої від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В.

Статтею 242 ГПК України встановлений порядок вручення судових рішень, згідно з пунктом 5 частини 6 якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначено Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 .

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до п. 94 Правил надання послуг поштового зв`язку прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

Згідно з п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99 , 99 -1, 99 -2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 про відкриття провадження у даній справі була надіслана на адресу ТОВ Будинок радіо (01133, М. Київ, бульвар Лесі України, 3) 12.12.2019 рекомендованим поштованим відправленням з повідомленням про вручення без позначки Судова повістка , а відтак, виходячи з п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, таке відправлення мало зберігатися об`єктом поштового зв`язку протягом одного місяця з дня його надходження і лише зі спливом вказаного строку повернутися відправнику (суду).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2019, тобто уже на третій день після надходження відправлення, працівником оператора поштового зв`язку було проставлено відмітку Вибув та повернуто рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення відправнику (суду).

Отже, помилкове застосування працівником оператора поштового зв`язку положень п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку під час доставки рекомендованого поштового відправлення без позначки Судова повістка мало своїм наслідком його дострокове повернення відправнику (суду) з відміткою "Вибув".

При цьому, як зазначає апелянт, ТОВ "Будинок радіо" протягом усього свого існування як юридичної особи має місце реєстрації: 01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 3, та ніколи не вибувало з вказаної адреси.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Будинок радіо" станом на сьогоднішній день перебуває за цією ж адресою.

До того ж, ухвали Північного апеляційного господарського суду 17.02.2021 та від 15.03.2021, направлені ТОВ Будинок радіо на цю ж адресу: 01133, м. Київ, бульвар Лесі України, 3, були отримані останнім, що підтверджується повідомленнями про врученнями поштового відправлення, наявними у матеріалах справи.

Виходячи з наведеного, зважаючи, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, а також беручи до уваги, доказів отримання відповідачем надісланої позивачем копії позовної заяви матеріали справи також не містять, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Будинок радіо" з незалежних ні від суду першої інстанції, ні від нього самого причин не було обізнане про розгляд справи №910/17214/19, що об`єктивно позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права відповідача.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ст. 129 Конституції України ).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права, а судді - керуючись відповідним принципом (ст. 6, 48 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналогічні положення закріплені й ст. 11 ГПК України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Статтею 2 ГПК України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, так само як і змагальність сторін віднесено до основних засад (принципів) господарського судочинства.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (ст. 7 ГПК України).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів" ("Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands") від 27 жовтня 1993 року, заява N 14448/88, § 33).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що при розгляді даної справи мало місце порушення принципів рівності учасників господарського процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.

Відповідач, який взагалі не був повідомленим та обізнаним про розгляд справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

У даному випадку відповідач унаслідок допущеної працівником оператора поштового зв`язку помилки фактично був позбавлений права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору, у зв`язку з чим відбулося порушення принципів змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що дослідження зазначеної обставини, на яку посилається відповідач у поданій апеляційній скарзі, має істотне значення для вирішення спору, оскільки у разі її підтвердження у задоволенні позову частково може бути відмовлено.

На переконання колегії суддів той факт, що ТОВ Будинок радіо не було повідомлене та обізнане про розгляд даної справи судом першої інстанції, як те вимагається нормами ГПК України, а відтак - позбавлене можливості реалізувати свої процесуальні права відповідача у справі, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, попри закріплені ст. 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, навіть якщо така заява не подавалася до суду першої інстанції.

Аналогічних висновків дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальна позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком тих, для яких законом установлений інший (довший чи коротший) період часу для реалізації права на судовий захист (спеціальний строк).

У силу ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як уже зазначалося, згідно з п. 4.2 договорів плата за комунальні послуги вноситься власником на рахунок КП "Липкижитлосервіс" за поточний місяць до 25-го числа поточного місяця.

Отже, уже з 26 числа кожного поточного місяця і розпочинається перебіг трирічного строку позовної давності для вимоги про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам за цей місяць.

Враховуючи, що згідно з відбитком штампу Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам за період з жовтня 2015 по листопад 2019 позивач звернувся до суду лише 05.12.2019, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про те, що ним пропущено трирічний строк позовної давності для вимоги про стягнення заборгованості за жовтень 2015 - листопад 2016 включно у загальній сумі 29 990,80 грн, що згідно з приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові в цій частині.

Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 29990,80 грн боргу - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові в цій частині.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволений позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок радіо задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/17214/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок радіо на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва 29 990,80 грн заборгованості по експлуатаційним витратам скасувати.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/17214/19 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок радіо (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23166950) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва (01021, м. Київ, пров. Івана Мар`яненка, 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35692211) 2135,51 грн судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва (01021, м. Київ, пров. Івана Мар`яненка, 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35692211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок радіо (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23166950) 674,79 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко