Постанова

від 12.09.2007 по справі 14/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "12" вересня 2007 р.                                                                   Справа № 14/234

Господарський суд Чернівецької області в складі:головуючого судді Швеця Миколи Васильовича, при секретарі судового засідання Мостовій М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Виробничо-комерційної  фірми „Едельвейс”

простягнення адміністративно-господарських санкцій  та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів –2106,58 грн..

За участю представників сторін:

Від позивачаГол. спец. Брекет А.О., довіреність № 01-192/916 від 13.07.2007 року

Від відповідачаНе з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій  та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2006 рік в сумі 2106,58 грн..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі посилаючись на те, що у відповідності до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач у 2006 році повинен був створити одне робоче місце та працевлаштувати на ньому інваліда, проте не виконав зазначеного обов'язку, в зв'язку з чим у відповідності до ст. 20 зазначеного Закону повинен сплатити адміністративно-господарські санкцій у розмірі половини середньорічної заробітної плати за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда та нараховану пеню.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, проте явку свого представника в два судових засідання не забезпечив, відзив не направив. Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.3, ч.5, ч.11 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ у редакції Закону України від 06.10.2005 року № 2960-IV (далі Закон України № 875-ХІІ), Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Згідно п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК (медико-соціальної експертної комісії), органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

В свою чергу ч. 1, ч. 2 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ передбачено - Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою  нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати ,нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства,  установи,  організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Адміністративно-господарські санкції не мають характеру обов'язкових платежів і сплачуються лише в тому разі, якщо підприємством, установою чи організацією не виконуються нормативи по створенню робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Стаття 20 Закону не ставить обов'язок підприємств, установ та організацій щодо сплати адміністративно-господарських санкцій у залежність від наявності чи відсутності прибутку у відповідних суб'єктів господарювання.

Відповідно до звіту № 10-ПI про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік поданого відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2006 рік склала 8 чоловік, з них інвалідів не було. Чисельність інвалідів, які повинні працювати складає –1 працюючий.  Половина середньорічної заробітної плати штатного працівника склала 2050 грн.. Згідно розрахунків наданих позивачем, за відповідачем рахується несплата адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 2106,58 грн. (у т.ч. адміністративно-господарських санкцій в сумі 2050 грн. та пені в сумі 56,58 грн.). Розрахунки  адміністративно-господарських санкцій та пені відповідають вимогам чинного законодавства і приймаються як докази.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, відповідач не надав доказів працевлаштування інвалідів або доказів сплати адміністративно-господарських санкцій і пені.

У процесі розгляду справи  не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, та керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94 ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з активів Виробничо-комерційної  фірми „Едельвейс” (с. Чорногузи, Вижницький район); Р/р №26000301354 в Ощадному банку 6792, МФО 356345,  код 30398213

на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-Г); Р/р №31217230700002 в ГУДК в Чернівецькій області, МФО 856135, код 23246436, код призначення платежу *101

- адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 2106,58 грн..

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Після набрання постановою законної сили видати виконавчий лист.

Суддя                                                             Швець М.В.