Рішення

від 19.05.2021 по справі 440/1583/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/1583/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лазебної А.В.,

представника позивача - Семенова О.В.,

відповідача - Скрипника В.Л.,

третьої особи - Іванова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо" до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов Андрій Валерійович про визнання дій протиправними, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, визнання постанови такою, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Приватне акціонерне товариство "Кременчукм`ясо" (надалі - позивач, ПрАТ "Кременчукм`ясо") звернулось до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (надалі - відповідач, приватний виконавець Скрипник В.Л.), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог /т. 1, а.с. 104-112/, позивач просив:

визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича з подання до виконання постанови від 15.07.2019 ВП №59552631 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 55957661,55 грн без повного виконання рішення суду у порушення вимоги частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження";

зобов`язати відповідача утриматися від подання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 15.07.2019 №59552631 до виконання;

визнати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 15.07.2019 №59552631 такою, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що у провадженні приватного виконавця Скрипника В.Л. перебувало виконавче провадження №59552631 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області про стягнення з ПрАТ "Кременчукм`ясо" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінфакт" боргу загалом у розмірі 559576615,45 грн. Постановами приватного виконавця Скрипника В.Л. від 15.07.2019 відкрито виконавче провадження та одночасно стягнуто з боржника основну винагороду у розмірі 55957661,55 грн, що становило 10% від суми стягнення, визначеної у виконавчому документі. Разом з цим, постановою від 22.12.2020 виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; у цій постанові зазначено, що з ПрАТ "Кременчукм`ясо" фактично стягнуто основний борг у розмірі 92836179,90 грн та 205280,45 грн судових витрат, а пунктом 3 постанови визначено передати на виконання у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" постанову приватного виконавця про стягнення основної винагороди.

На переконання позивача, дії приватного виконавця Скрипника В.Л. щодо передачі для примусового виконання постанови від 15.07.2019 про стягнення основної винагороди у розмірі 55957661,55 грн є протиправними, адже ним не забезпечено повне виконання вимог виконавчого документа, натомість борг стягнуто частково.

Також позивач наголошував, що у силу пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. А за обставин цього спору, на переконання позивача, ефективним способом захисту його прав буде визнання постанови від 15.07.2019 про стягнення основної винагороди такою, що не підлягає виконанню, адже зазначена постанова є виконавчим документом.

2. Позиція відповідача та третьої особи.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити /т. 2, а.с. 22-35/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність дій щодо пред`явлення постанови від 15.07.2019 про стягнення основної винагороди до примусового виконання, зазначивши, що основна винагорода стягується одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Також відповідач наполягав на пропуску ПрАТ "Кременчукм`ясо" строку звернення до суду з цим позовом, а також вважав, що на спірні відносини не поширюється юрисдикція адміністративного суду.

Приватний виконавець Іванов А.В. письмових пояснень на позовну заяву та відзив до суду не надав.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо" про забезпечення позову.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 поновлено позивачу строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження. Цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича.

30.03.2021 судом відкладено підготовче засідання з огляду на неможливість виконання завдань підготовчого провадження через ненадання відповідачем усіх витребуваних ухвалою суду від 22.03.2021 документів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі /т. 3, а.с. 54-56/. При цьому судом надана правова оцінка доводам відповідача, що підтримані третьою особою, стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду та непідсудності цього спору адміністративному суду.

У підготовчому засіданні 15.04.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У судовому засіданні 26.04.2021 розгляд справи відкладено з огляду на неявку до суду відповідача та третьої особи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 заяву ПрАТ "Кременчукм`ясо" про забезпечення позову задоволено частково; судом вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про стягнення з боржника основної винагороди №59552631, виданої 15.07.2019 приватним виконавцем Скрипником В.Л. (виконавче провадження №64103505), до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/1583/21.

У судовому засіданні 18.05.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю з підстав, наведених в уточненій позовній заяві.

Відповідач та третя особа проти позову заперечували, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог. При цьому відповідач посилався на доводи, викладені у відзиві на позов, а третя особа - приватний виконавець Іванов А.В. стверджував про пропуск позивачем строку звернення до суду, а також непідсудність цього спору адміністративному суду.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 18.05.2021, клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову повернуто без розгляду на підставі частини другої статті 167 КАС України з огляду на очевидну необґрунтованість поданого клопотання.

При цьому судом також враховані положення частини першої статті 157 КАС України, відповідно до якої суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Обставини справи

Наказом Господарського суду Полтавської області від 24.10.2017 №917/1339/16 на виконання рішення суду від 29.09.2016 у справі №917/1339/16 стягнуто з ПАТ "Кременчукм`ясо" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" 359261977,69 грн заборгованості по кредиту, 134056913,20 грн заборгованості по відсоткам, 55430344,5 грн пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, 10622099,61 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках, 205280,45 грн витрат зі сплати судового збору /т. 2, а.с. 39-40/.

15.07.2019 приватним виконавцем Скрипником В.Л. відкрито виконавче провадження №59552631 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 24.10.2017 №917/1339/16 /т. 2, а.с. 43/.

Того ж дня приватним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою визначено за необхідне у разі повного виконання вимог виконавчого документа стягнути з ПрАТ "Кременчукм`ясо" основну винагороду приватного виконавця у розмірі 55957661,55 грн, що становило 10% від суми боргу, визначеної у виконавчому документі /т. 2, а.с. 42/.

21.12.2020 відповідачем отримано заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" (правонаступник АТ "Банк "Фінанси та кредит") про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" /т. 2, а.с. 244-245/.

21.12.2020 приватним виконавцем Скрипником В.Л. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою наказ Господарського суду Полтавської області від 24.10.2017 №917/1339/16 повернуто ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" /т. 2, а.с. 247-254/.

У цій постанові відповідачем зазначено, що у ході примусового виконання вимог виконавчого документа ним стягнуто основної суми боргу - 92836179,90 грн, а залишок нестягнутого боргу склав 466535155,10 грн; стягнуто основної винагороди приватного виконавця - 78433,94 грн, а залишок нестягнутої основної винагороди склав 55858699,56 грн; стягнуто 205280,45 грн судового збору, залишок нестягнутої основної винагороди в цій частині - 20528,05 грн /т. 2, а.с. 248/.

Пунктом 3 зазначеної постанови передбачено, що постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця слід передати на виконання у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" /т. 2, а.с. 253/.

11.01.2021 приватним виконавцем Скрипником В.Л. подано приватному виконавцю Іванову А.В. заяву про примусове виконання постанови від 15.07.2019 ВП №59552631 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 55879227,61 грн /т. 3, а.с. 100-104/.

12.01.2021 приватним виконавцем Івановим А.В. відкрито виконавче провадження №64103505 /т. 3, а.с. 98-99/, у рамках якого вжиті заходи щодо примусового стягнення з ПрАТ "Кременчукм`ясо" коштів.

Не погодившись з діями приватного виконавця Скрипника В.Л. щодо пред`явлення до виконання постанови від 15.07.2019 про стягнення з боржника основної винагороди, а також з чинністю зазначеної постанови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При цьому у ході судового розгляду справи встановлено, що постанова Приватного виконавця Іванова А.В. від 12.01.2021 про відкриття виконавчого провадження №64103505 отримана ПрАТ "Кременчукм`ясо" 14.01.2021.

З позовом про оскарження дій Приватного виконавця Скрипника В.Л. позивач вперше звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва у межах строку, визначеного статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження".

У свою чергу, ухвалами окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 та 09.02.2021 у справі №640/1919/21 позовна заява ПрАТ "Кременчукм`ясо" була залишена без руху.

Після отримання 10.02.2021 ухвали окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №640/1919/21, позивач вирішив роз`єднати позовні вимоги шляхом подання окремого позову до Полтавського окружного адміністративного суду; цей позов надіслано до суду 22.02.2021.

Відповідачем та третьою особою наведені обставини у ході розгляду справи не спростовані, не надано суду належних і допустимих доказів, що свідчили б про передчасність висновку суду про наявність підстав для поновлення ПрАТ "Кременчукм`ясо" строку звернення до суду з цим позовом, що викладений в ухвалі суду від 22.03.2021 про відкриття провадження у цій справі.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 42 Закону №1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

А відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1404-VІІІ основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

У свою чергу, частиною другою статті 27 Закону №1404-VІІІ установлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) /абзац перший частини четвертої статті 27 Закону №1404-VІІІ/.

У силу пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, (...), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, статтею 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (надалі - Закон №1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання вимог статті 31 Закону №1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (надалі - Порядок №643).

Відповідно до абзацу першого пункту 19 Порядку №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі передусім стосується правомірності дій приватного виконавця щодо передачі для примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди, що є виконавчим документом.

При цьому суд зауважує, що доводам відповідача і третьої особи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, а також непідсудності цього спору адміністративному суду надано правову оцінку в ухвалі суду від 15.04.2021.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №260/801/19, від 10.09.2020 у справі №120/1417/20-а, від 28.10.2020 у справі №640/13697/19 сформовано правову позицію, відповідно до якої "за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі".

Вказані висновки Верховного Суду ґрунтуються на системному тлумаченні приписів частин четвертої, п`ятої статті 31 Закону №1403-VIII та пункту 19 Порядку №643, згідно з якими розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним з боржника суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.

Отже, приватний виконавець має право на одержання від боржника основної винагороди у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми.

Отже, ураховуючи положення статті 31 Закону №1403-VIII та пункт 19 Порядку №643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

У цій справі судом встановлено та не заперечувалось учасниками, що виконавчий документ, який став підставою для визначення суми основної винагороди у розмірі 55957661,55 грн, приватний виконавець повернув стягувачу на підставі його заяви. При цьому у постанові від 21.12.2020 ВП №59552631 про повернення виконавчого документа стягувачу відповідач зазначив, що ним фактично стягнуто з ПрАТ "Кременчукм`ясо" основну суму боргу у розмірі 92836179,90 грн та 205280,45 грн судових витрат, а залишок нестягнутого боргу склав 466535155,10 грн /т. 2, а.с. 248/.

Таким чином, розмір основної винагороди у цьому випадку мав бути обчислений відповідачем виходячи з фактично стягнутої з боржника суми боргу загалом у розмірі 93041460,35 грн за вирахуванням уже стягнутої суми основної винагороди приватного виконавця у розмірі 78433,94 грн.

При цьому про стягнення такої винагороди приватний виконавець Скрипник В.Л. мав прийняти окрему постанову не пізніше наступного робочого дня після повернення виконавчого документа стягувачу, як те передбачено частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII.

Натомість, як встановлено судом, відповідач 11.01.2021 звернувся до Приватного виконавця Іванова А.В. із заявою про примусове виконання постанови від 15.07.2019 ВП №59552631 про стягнення з ПрАТ "Кременчукм`ясо" основної винагороди у розмірі 55957661,55 грн.

У свою чергу, приватний виконавець Іванов А.В. 12.01.2021 відкрив виконавче провадження №64103505 з виконання постанови приватного виконавця Скрипника В.Л. від 15.07.2019 ВП №59552631 про стягнення з ПрАТ "Кременчукм`ясо" основної винагороди у розмірі 55957661,55 грн та у межах зазначеного виконавчого провадження вживає заходів з примусового виконання вимог виконавчого документа.

За вищевикладених обставин суд погоджується з доводами позивача про протиправність дій приватного виконавця Скрипника В.Л. щодо пред`явлення постанови від 15.07.2019 ВП №59552631 про стягнення з ПрАТ "Кременчукм`ясо" основної винагороди у розмірі 55957661,55 грн до примусового виконання, оскільки такі дії суперечать наведеним вище положенням частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII, статті 31 Закону №1403-VIII та пункту 19 Порядку №643.

Доводи відповідача про те, що основна винагорода стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом у повному розмірі є помилковими, оскільки у разі стягнення основної винагороди без реального стягнення суми боргу з боржника будуть створюватись умови для стягнення з боржника непропорційної суми основної винагороди або ж її стягнення без реального та повного виконання рішення суду.

При цьому суд зауважує, що у силу частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Так, у постанові приватного виконавця Скрипника В.Л. від 21.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 21.12.2023 /т. 2, а.с. 253/.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду у постановах від 28.04.2020 у справах №№ 520/9144/18, 480/3452/19 суд визнає безпідставними з огляду на відмінність предмета спору. Так, у згаданій справі спір стосувався правомірності постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору на підставі статті 27 Закону №1404-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, тоді як у цій справі спір стосується дій приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди.

Так само суд визнає безпідставними посилання відповідача на Закон України від 03.07.2018 №2475-VIII, яким внесені зміни до статті 27 Закону №1404-VIII, оскільки такі зміни не стосуються стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Хибним є твердження відповідача про те, що вчиняючи дії з пред`явлення постанови від 15.07.2019 про стягнення основної винагороди до примусового виконання він діяв як фізична особа, а не як приватний виконавець, адже питання стягнення основної винагороди перебувають у нерозривному взаємозв`язку із вчиненням приватним виконавцем дій щодо примусового виконання виконавчих документів.

До того ж, суд звертає увагу на те, що заяву від 11.01.2021 про примусове виконання ОСОБА_1 підписано як приватним виконавцем, а підпис скріплено печаткою приватного виконавця /т. 3, а.с. 104/.

Окрім того, усі процесуальні документи, прийняті приватним виконавцем Івановим А.В. у виконавчому провадженні №64103505, містять відомості про те, що стягувачем є приватним виконавець Скрипник В.Л.

Також безпідставними є доводи відповідача та третьої особи про помилковість обрання позивачем способу захисту порушеного права і неможливість оскарження до суду постанови від 15.07.2019 про стягнення з боржника основної винагороди.

При цьому суд виходить з того, що право позивача на звернення до адміністративного суду гарантоване статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України, а обмеження такого права у спосіб надання оцінки відповідності змісту позовних вимог критерію ефективності та допустимості обраного способу захисту на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду буде порушенням цього права.

У цій справі позивач, окрім іншого, просить суд визнати постанову від 15.07.2019 ВП №59552631 такою, що не підлягає примусовому виконанню, така вимога ПрАТ "Кременчукм`ясо" є похідною від вимоги позивача про визнання дій приватного виконавця Скрипника В.Л. протиправними, а її розгляд по суті залежить від результату вирішення основної позовної вимоги.

За вищевикладених обставин судом встановлено, що дії приватного виконавця ОСОБА_1 з пред`явлення до примусового виконання постанови від 15.07.2019 ВП №59552631 про стягнення з боржника основної винагороди є протиправними, оскільки внаслідок їх вчинення у позивача виникає обов`язок з відшкодування відповідачу основної винагороди приватного виконавця у розмірі, що значно перевищує 10% від фактично стягнутої у межах виконавчого провадження №59552631 суми боргу.

Отже, такі дії відповідача належить визнати протиправними.

Посилання відповідача на подання ним приватному виконавцю ОСОБА_2 заяви від 17.05.2021 про зменшення суми основної винагороди, що підлягає стягненню за постановою від 15.07.2019, з проханням стягнути з ПрАТ "Кременчукм`ясо" основну винагороду приватного виконавця у розмірі 9304146,04 грн, суд визнає необґрунтованими, адже Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено подання такої заяви стягувачем, а її подання не зумовлює жодних обов`язків ні для боржника, ані для приватного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавчий документ. Подання такої заяви у силу положень статей 37, 39 Закону №1404-VІІІ не є підставою для повернення виконавчого документа у відповідній частині стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.

Водночас за обставин цього спору відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПрАТ "Кременчукм`ясо" шляхом зобов`язання відповідача утриматися від подання постанови від 15.07.2019 №59552631 про стягнення з боржника основної винагороди до виконання, адже ним уже вчинені відповідні дії, внаслідок чого задоволення позовних вимог у такий спосіб не призведе до відновлення порушених прав позивача у спірних відносинах.

До того ж, таке рішення суду не зумовлюватиме для приватного виконавця Іванова А.В. жодних обов`язків, пов`язаних з його виконанням.

Так само, на переконання суду, немає підстав для визнання постанови від 15.07.2019 №59552631 про стягнення з боржника основної винагороди такою, що не підлягає примусовому виконанню, оскільки відповідний спосіб реагування передбачений виключно як засіб судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі (стаття 374 КАС України), тоді як у спірних відносинах виконавчим документом є постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди, а не виконавчий лист, виданий адміністративним судом на виконання судового рішення в адміністративній справі.

Посилання позивача на положення пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у цій частині суд визнає помилковими з вищенаведених підстав.

Разом з цим, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

А відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За обставин цієї справи суд зауважує, що права позивача у спірних відносинах порушені не тільки діями приватного виконавця Скрипника В.Л. щодо пред`явлення постанови від 15.07.2019 про стягнення основної винагороди до примусового виконання, а й самою постановою від 15.07.2019 ВП №59552631, адже така постанова є виконавчим документом, на підставі якого приватним виконавцем Івановим А.В. відкрито виконавче провадження №64103505 та вжиті заходи щодо примусового виконання вимог виконавчого документа.

Факт оскарження позивачем постанови приватного виконавця Скрипника В.Л. від 15.07.2019 ВП №59552631 про стягнення основної винагороди до суду у справі №440/2757/19 не зумовлює підстав для закриття провадження у цій справі, адже ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 у справі №440/2757/19 позовну заяву ПрАТ "Кременчукм`ясо" залишено без розгляду, що у силу частини четвертої статті 240 КАС України не перешкоджає повторному зверненню до суду.

А оскільки зазначена постанова є правовим актом індивідуальної дії, який у разі його неправомірності на підставі пункту 2 частини другої статті 242 КАС України визнається судом протиправним та скасовується, то, виходячи з положень частини другої статті 9 КАС України, суд визнає найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача саме визнання протиправною та скасування цієї постанови повністю.

При цьому адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, без порушень принципу розподілу влади.

У цій справі суд не уповноважений самостійно визначати розмір основної винагороди приватного виконавця, з урахуванням чого постанову приватного виконавця Скрипника В.Л. від 15.07.2019 ВП №59552631 належить визнати протиправною та скасувати повністю.

При цьому суд не заперечує доводи відповідача про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди, а тому прийняття постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Водночас суд зауважує, що право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.01.2021 у справі №160/5321/20 та від 27.04.2021 у справі №580/3444/20.

Посилання відповідача на невжиття позивачем дій щодо оскарження постанови від 21.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу, пунктом 3 якої передбачено необхідність передачі для примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди, не впливають на вирішення цього спору по суті, адже звернення до суду є правом, а не обов`язком особи.

При цьому суд вкотре наголошує на тому, що строк звернення до суду обчислюється з дня коли особа довідалась або мала довідатись про порушення своїх прав.

Так, про порушення своїх прав у спірних відносинах ПрАТ "Кременчукм`ясо" довідалось лише після отримання постанови приватного виконавця Іванова А.В. від 12.01.2021 про відкриття виконавчого провадження №64103505, адже до того часу позивач не міг передбачити, що відповідачем у спірних відносинах не будуть виконані імперативні вимоги частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII щодо прийняття окремої постанови про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10% від фактично стягнутих сум.

Доводи відповідача про те, що положення частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII не поширюються на приватних виконавців суд визнає помилковими, оскільки відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1404-VІІІ основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у ході судового розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності свідчили б про наявність визначених законом підстав для стягнення з боржника основної винагороди у розмірі, визначеному у постанові від 15.07.2019 ВП №59552631.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що у межах виконавчого провадження №59552631 відповідачем забезпечено часткове виконання рішення суду, а тому розмір основної винагороди приватного виконавця у силу положень статті 31 Закону №1403-VIII та пункту 19 Постанови №643 мав становити 10% від фактично стягнутої суми, про стягнення якої відповідач мав прийнято окрему постанову, як те передбачено частиною третьої статті 40 Закону №1404-VIII.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПрАТ "Кременчукм`ясо" частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 24970,00 грн за подання позовної заяви, що підтверджено платіжним дорученням від 10.03.2021 №14994 /т. 1, а.с. 115/, а також 681,00 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову, що підтверджено платіжним дорученням від 28.04.2021 №16817 /т. 3, а.с. 96/.

З огляду на ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог понесені позивачем судові витрати належить розподілити відповідно до вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом стягнення з відповідача на користь ПрАТ "Кременчукм`ясо" судових витрат зі сплати судового збору загалом у розмірі 24516,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 262, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо" до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов Андрій Валерійович про визнання дій протиправними, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, визнання постанови такою, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича щодо пред`явлення до виконання постанови від 15 липня 2019 року ВП №59552631 про стягнення з боржника основної винагороди без повного виконання рішення суду.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича від 15 липня 2019 року ВП №59552631 про стягнення з боржника основної винагороди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на користь Приватного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо" судові витрати у розмірі 24516,00 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот шістнадцять гривень).

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Кременчукм`ясо" (код ЄДРПОУ 30068026; пров. Героїв Бреста, 48, м. Кременчук, Полтавська область, 39601).

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; вул. Академіка Маслова, 15/4, каб. №1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600).

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов Андрій Валерійович (вул. Лютеранська, 13, оф. 2, м. Київ, 01024).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя О.О. Кукоба