Ухвала

від 30.06.2021 по справі 369/6601/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 369/6601/15-ц

провадження № 61-23052св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Центр надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Білич І. М., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року прокурор Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Київське лісове господарство (далі - ДП Київське лісове господарство ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Центру надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Центр) про витребування земельних ділянок з незаконного володіння та скасування державної реєстрації.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року частково задоволено позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 30 березня 2009 року № 220, від 01 квітня 2009 року № 229, від 02 квітня 2009 року № 238, від 09 квітня 2009 року № 263, від 10 квітня 2009 року № 267, від 16 квітня 2009 року № 290, від 06 травня 2009 року № 356, а також визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, що розташованіна території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Однак у витребуванні цих земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів було відмовлено у зв`язку з недоведеністю вимог про те, що відповідачі володіють спірними земельними ділянками.

Прокурор, посилаючись на те, що власники зазначених земельних ділянок відчужили їх на користь ОСОБА_2 , який, у свою чергу, на підставі договору дарування від 08 липня 2014 року подарував їх ОСОБА_1 , просив скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки та витребувати їх з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України у постійне користування ДП Київське лісове господарство .

Короткий зміст судових рішень

Справу суди розглядали неодноразово.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київське лісове господарство відмовлено.

Рішеннярайонного суду мотивоване тим, що позовні вимоги прокурора Києво-Святошинського району Київської області є обґрунтованими, проте позивач пропустив позовну давність, про застосування якої заявлено ОСОБА_1 , клопотання про поновлення позовної давності позивач не заявляв, доказів поважності причин його пропуску не надано, а отже, порушене право держави в особі Кабінету Міністрів України на користування земельною ділянкою не підлягає захисту у зв`язку зі спливом позовної давності.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення районного суду є обґрунтованим і таким, що відповідає обставинам справи, оскільки прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України 22 червня 2015 року, тобто з пропуском позовної давності, про застосування якої заявила відповідач ОСОБА_1 , що згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до цього суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через його необґрунтованість. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Суду під час нового розгляду необхідно врахувати правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено. Скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року та ухвалено нове рішення, яким скасовано рішення від 08 липня 2014 року державного реєстратора - приватного нотаріуса Апатенко М. А. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_13 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:004:0131, 3222484400:09:002:0051, 3222484400:09:002:0078, 3222484400:09:002:0050, 3222484400:09:6004:0126, 3222484400:09:002:0088, 3222484400:09:002:0079 загальною площею 6,93 га, індексні номери 14301202, 14301290, 14301375, 14301251, 14301140, 14301430, 14301405.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_14 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України у постійне користування ДП Київське лісове господарство земельні ділянки загальною площею 6,93 га з такими кадастровими номерами: 3222484400:09:004:0131, 3222484400:09:002:0051, 3222484400:09:002:0078, 3222484400:09:002:0050, 3222484400:09:6004:0126, 3222484400:09:002:0088, 3222484400:09:002:0079, загальною вартістю 14 078 988,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 лише у 2014 році отримала у власність спірні земельні ділянки і зареєструвала їх на своє ім`я, тому безпідставно стверджувати про порушення прокурором позовної давності при зверненні до суду з позовом про скасування незаконної реєстрації спірних земельних ділянок на її ім`я та витребування цих земельних ділянок із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Заяву про застосування строку позовної давності відповідач - Центр надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області - до суду не подавав, а відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, просила скасувати судове рішення та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення за відсутності відповідачів та їх законних представників.

Суд апеляційної інстанції не врахував висновків постанови суду касаційної інстанції від 24 липня 2019 року у цій справі. Верховний Суд чітко зазначив про правильність застосування строків позовної давності, проте звернув увагу на той факт, що у позові містяться дві вимоги до двох відповідачів, і кожен відповідач міг заявити про застосування позовної давності стосовно вимог позивача, спрямованих до нього. Суд апеляційної інстанції не приділив належної уваги тому факту, що клопотання про застосування позовної давності заявлено тільки ОСОБА_1 , а Центр такого клопотання не заявляв.

ДП Київське лісове господарство надало згоду на вилучення земельних ділянок у 2007 році, тому позовна давність почала відліковуватися саме з цього часу а не з моменту укладення цивільно-правових угод.

Суд апеляційної інстанції не зазначив, коли саме особа, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом, дізналась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що витребування з незаконного чужого володіння не можна ставити в залежність від цивільно-правових угод, отже, немає правових підстав для обчислення позовної давності з моменту їх укладення у цих правовідносинах.

Суд не дослідив представництво прокурором інтересів особи в суді. Наявність підстав представництва прокурор не обґрунтував.

Суд не обґрунтував втручання в право власності ОСОБА_1 .

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу. Відмовлено у зупиненні виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року.

У лютому 20 20 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правовий статус лісів та земельних ділянок, на яких розташовані ліси, визначається Конституцією та законами України.

Так, у частині першій статті 56 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній чи приватній власності.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 30 березня 2009 року № 220, від 01 квітня 2009 року № 229, від 02 квітня 2009 року № 238, від 09 квітня 2009 року № 263, від 10 квітня 2009 року № 267, від 16 квітня 2009 року № 290, від 06 травня 2009 року № 356, а також визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Однак у витребуванні вказаних земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів було відмовлено у зв`язку з недоведеністю вимог про те, що відповідачі володіють спірними земельними ділянками.

Прокурор посилався на те, що власники зазначених земельних ділянок відчужили їх на користь ОСОБА_2 , який, у свою чергу, на підставі договору дарування від 08 липня 2014 року подарував їх ОСОБА_1 .

Задовольнивши позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 лише у 2014 році отримала у власність спірні земельні ділянки і зареєструвала їх на своє ім`я, тому безпідставно стверджувати про порушення прокурором позовної давності при зверненні до суду з позовом.

У справі № 359/3373/16-ц, провадження № 61-27365св18, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду звернула увагу на те, що вимогу про витребування земельної ділянки лісового фонду на користь держави необхідно розглядати як віндикаційний позов, до якого можна застосувати позовну давність, а отже, необхідно відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, а саме від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17, № 911/3311/17, № 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. Суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що норми про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих вказаними статтями, а стаття 268 цього Кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Тому на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

У справі № 911/2169/20 Верховний Суд у складі касаційного господарського суду ухвалою від 04 березня 2021 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 07 квітня 2021 року передав справу з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Уряду та ДП Вищедубечанське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, фізичних осіб, ТОВ Ну, намалюй про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування на користь держави земельних ділянок з незаконного володіння, зокрема, що Господарським кодексом України не визначено поняття державна компанія як окрема організаційно-правова форма господарювання, Державний класифікатор України ДК 002:2004 Класифікація організаційно-правових форм господарювання (далі - Класифікатор) розмежовує організаційно-правові форми господарювання державне підприємство та державна акціонерна компанія , а враховуючи, що цей позов подано в інтересах держави саме в особі ДП Вищедубечанське лісове господарство , яке за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту за організаційно-правовою формою є саме державним підприємством , твердження скаржника про подання позову в інтересах державної компанії та, відповідно, відсутності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі цього державного підприємства є надуманими, не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.

Ухвала про передачу мотивована, зокрема, тим, що колегія суддів не погоджується із можливістю використання поняття державна акціонерна компанія (товариство) , яке міститься у підпункті 3.2.1.3 пункту 3.2 розділу 3 Класифікатора, для з`ясування змісту поняття державна компанія , закріпленого абзацом 3 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , відповідно до якого не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Суд звертає увагу, що на порушення заборони, закріпленої в частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру , позов у цій справі пред`явлений Прокурором в інтересах ДП, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Навпаки, визначений Прокурором позивач - ДП, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб`єктові самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 906/853/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 911/551/19, від 04 січня 2021 року у справі № 911/1150/20.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу , до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі (№ 369/6601/15-ц) до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц та справи № 911/2169/20.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252 , пунктом 14 частини першої статті 253 , статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_1 , Центру надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок з незаконного володіння та скасування державної реєстрації (№ 369/6601/15-ц) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Бориспільське лісове господарство , до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , Товариства з обмеженою відповідальністю Березова роща , Товариства з обмеженою відповідальністю Сілквей комунікейшн , Товариства з обмеженою відповідальністю Зелена садиба , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції, Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга Світлана Геннадіївна, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтва про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року (№ 359/3373/16-ц) та справи за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного підприємства Київське лісове господарство до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю Хороше озеро , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Акціонерне товариство Райффайзен банк Аваль , про визнання недійсним розпоряджень та договорів оренди землі, зобов`язання повернути земельні ділянки за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2020 року (№ 911/2169/20).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко