Ухвала

від 07.04.2021 по справі 757/30447/15-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30447/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.

за участю секретаря Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарського Олександра Володимировича з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 757/30447/15-ц за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

14.02.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарського Олександра Володимировича з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 757/30447/15-ц за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 15.02.2019, для вирішення питання щодо призначення в судове засідання.

Так, розгляд скарги призначався неодноразово, про що скаржник та його представник повідомлялися належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом F 475/97-ВР від 17.07.1997 року,гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Крім того, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що заявник не з`являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду (другої підряд). Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.). При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 5 ст. 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2ст. 257 ЦПК України).

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. F 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ судам дано роз`яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.

Оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, слід врахувати, що, звернувшись до суду зі скаргою у лютому 2019 року, заявник не цікавиться розглядом справи, що свідчить про байдужість до руху справи та можливу неактуальність вирішення заявлених вимог на теперішній час.

Крім того, сторона заявника , будучи обізнаною про можливість розгляду справи без її участі, відповідну заяву про розгляд справи за відсутності не подає, чим, на розсуд суду, умисно затягує розгляд справи та позбавляє суд можливості постановити рішення по суті заявлених вимог.

З огляду на те, що заявник повторно не з`явився у судове засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, розумний строк розгляду справи сплинув, суд приходить до висновку, що вищевказана скарга підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 131, 210, 223, 247, 257, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарського Олександра Володимировича з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 757/30447/15-ц за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя Т.Г. Ільєва