Постанова

від 04.10.2007 по справі 43/221

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/221

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.10.2007 р.                                                                           справа №43/221

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Стародубцева О.О., довіреність №10-03 від 04.01.2007року,

від відповідача:не з'явився, повідомлення про вручення поштового відправлення №490050,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "Артемівськтрансбуд" м.Артемівськ

на рішення господарського суду

Донецької області

від08.08.2007 року

по справі№43/221

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" м.Алчевськ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "Артемівськтрансбуд" м.Артемівськ

простягнення заборгованості у сумі 12 162 грн. 54 коп

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Алчевський коксохімічний завод” м.Алчевськ  Луганської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління “Артемівськтрансбуд” м.Артемівськ Донецької області про стягнення 12 313грн.20коп., у тому числі 11 895грн.66коп. –сума заборгованості з урахуванням інфляції за весь час прострочення; 417грн.54коп. –три відсотки річних від простроченої суми. /див. позовну заяву №10-4492 від 11.08.2007року, арк. справи 2-3/.

У відповідності зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач листом №10-1353 від 10.07.2007року уточнив суму позову, просить стягнути суму 12313грн.120коп., оскільки у вступній частині позовної зави було зазначено іншу суму./арк. справи 26/.

Рішенням від 08.08.2007року господарський суд Донецької області  позовні вимоги задовольнив, стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 12 313грн.20коп., судові витрати. /арк. справи 53-54/.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до гарантійних листів №30 від 16.12.2005р., №5/186 від 28.12.2005р. працівникам відповідача надавалися місця для проживання у гуртожитку позивача та послуги з побутового обслуговування працівників відповідача в санітарно-побутових корпусах позивача; на сплату проживання з грудня 2005р. по березень 2006р. року позивачем були виставленні рахунки: № 262 від 30.12.2005 року на суму 1 377,41 грн.; № 21 від 31.01.2006 року на суму 3 450,62 грн.; № 30 від 28.02.2006 року на суму 3 223,4 грн.; № 66 від 31.03.2006 року на суму 1 576,21 грн. та на сплату санітарно-побутових послуг: рахунок-фактура №30 від 21.01.2006р. на суму 1 118,21 грн.;позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, надання санітарно-побутових послуг підтверджується актом прийому-сдачі від 30.01.2006р. на загальну суму 1 118,21 грн.;з метою мирного врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію №10-3379 від 03.05.2006р. з вимогою сплатити заборгованість у сумі 10745,85 грн., однак вказана претензія залишена без відповіді та задоволення

Суд першої інстанції встановив, що розрахунок 3% річних у суму 417,54 грн. та індексу інфляції у сумі 1 149,81 грн. є арифметично вірним, відповідає правовідносинам сторін та чинному законодавству, тому підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління “Артемівськтрансбуд” м.Артемівськ Донецької області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2007року у справі №43/221 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважає доведеними.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до теперішнього часу на адресу відповідача не надходило позовної заяви про стягнення коштів у розмірі 12 313грн.20коп., відповідач отримав іншу позовну заяву №62 від 17.04.2007року  про стягнення 12 162грн.54коп., тобто з іншим предметом спору;  у позовній заяві  позивач посилається на те, що відповідачем було бути  сплачено надані послуги на підставі виставлених рахунків, однак, до теперішнього часу рахунків на адресу відповідача не надходило, ті копії рахунків, що є у матеріалах справи є неналежними доказами, оскільки їх підписано лише бухгалтером та її підпис не скріплено печаткою підприємства; проживання у гуртожитку та отримання послуг бані робітниками відповідача не підтверджуються належними доказами, оскільки  вказані акти підписані одноосібно лише посадовою особою позивача.

Крім того, робітники відповідача не могли проживати у гуртожитку та отримувати вищезазначені послуги, оскільки у заявлений позивачем спірний період у м.Алчевську мала місце техногенна катастрофа, ця обставина є загальновідомою.

Представник Відкритого акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод” м.Алчевськ  Луганської області просить  рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2007року у справі №43/221 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління “Артемівськтрансбуд” м.Артемівськ Донецької області  - без задоволення, оскільки до матеріалів справи наданий оригінал фіскального чеку про відправлення на адресу відповідача позовної заяви №10-4492 від 11.06.2007року, де в резолютивній частині  позивач просив суд стягнути кошти у розмірі 12313грн.20коп; належними доказами відправлення рахунків є повідомлення про вручення поштового відправлення  з підписом представника відповідача про вручення йому  рахунків; крім того,  на адресу відповідача була направлена претензія №10-3379 від 03.05.2006року та досудове нагадування №10-7452 від 04.10.2006року, що згідно ст. 530 ЦК України також є моментом пред'явлення вимоги, тому посилання відповідача на порушення ст. 57 ГПК України є безпідставним. Посилання відповідача на обставини, що пов'язані з техногенною катастрофою є безпідставним, оскільки працівники відповідача проживали у гуртожитку з грудня 2005року по березень 2006року, саме за цей період стягується заборгованість, а катастрофа сталась 22.01.2006року, підприємство позивача на час даної катастрофи працювало за загальним режимом, теплопостачання на підприємстві не припинялось.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить  повідомлення про вручення йому поштового відправлення №490050 /арк. справи 73/.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій” та ст. 101 ГПК України  на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача  заборгованість за проживання працівників відповідача у гуртожитках позивача та  їх побутового обслуговування у санітарно –побутових корпусах  за період з грудня 2005року по березень 2006року на підставі гарантійного листа №30 від 16.12.2005року та № б/186 від 28.12.2005року, згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити вищевказані послуги, в сумі 10 745грн.85коп.; 3% річних з простроченої суми за весь період прострочення 417грн.54коп.; інфляційні нарахування в сумі 1149грн.81коп. /арк. справи 2-3/.

          Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини в господарській сфері.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Як свідчить лист №30 від 16.12.2005року, відповідач просив дозвіл позивача на розміщення робітників відповідача у кількості 28 чоловік, які будуть працювати на будівництві, у гуртожитку та побутових корпусах позивача, оплату  по виставленим рахункам відповідач позивачу гарантував./арк. справи 8/

Листом №б/186 від 28.12.2005року відповідач просить дозвіл на подовження проживання працівників ще й на 2006рік./арк. справи 9/

Тобто, як правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач згідно зазначених листів надав працівникам підприємства відповідача місця для проживання у гуртожитку  та послуги з побутового обслуговування працівників відповідача в санітарно –побутових корпусах позивача, а відповідач відповідно взяв на себе зобов'язання оплатити вказані послуги згідно виставлених рахунків, про що прямо зазначено у листах.

Посилання відповідача на те, що акти, які складено позивачем відносно кількості працівників підприємства відповідача та строку їх проживання у гуртожитку №1 позивача є неналежними доказами у справі не приймається судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду , оскільки відповідач у відповідності з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав будь-яких документів з відомостями відносно даного питання або підстав вважати відомості, які внесені у вищезазначені акти, хибними.

Факт надання послуг з побутового обслуговування працівників відповідача в санітарно –побутових корпусах позивача підтверджується актом приймання – здачі від 30.01.2006року/арк. справи 43/

Даний акт складено за участю представника відповідача, їм підписано, підпис скріплено печаткою відповідача, тому посилання на одноосібність складання даного акту теж є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, на сплату проживання з грудня 2005р. по березень 2006р. року позивачем відповідачу були виставленні рахунки: № 262 від 30.12.2005 року на суму 1 377,41 грн.; № 21 від 31.01.2006 року на суму 3 450,62 грн.; № 30 від 28.02.2006 року на суму 3 223,4 грн.; № 66 від 31.03.2006 року на суму 1 576,21 грн. та на сплату санітарно-побутових послуг: рахунок-фактура №30 від 21.01.2006р. на суму 1 118,21 грн. /арк. справи 10-14/.

Факт направлення вищевказаних рахунків підтверджується  повідомленням про відправлення поштового відправлення № 27114, витягом з журналу реєстрації рахунків за 2005рік,  листом  №20-2009 від 14.03.2006року, які додані до відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, позивач направляв на адресу відповідача претензію № 10-3379 від 03.05.2006року та досудове нагадування №10-7452 від 04.10.2006року, в який зазначав перелік рахунків та суму заборгованості. Факт надсилання даних документів підтверджується  відповідними фіскальними чеками, що наявні у матеріалах справи./арк. справи 20-21/

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, щосуб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

  Згідно з абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України  до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору  та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, як правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідач має зобов'язання перед позивачем відносно оплати, але на цей час оплату не здійснено, тобто заборгованість підлягає стягненню.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється  від відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що взяте на себе зобов'язання не виконано відповідачем належним чином, факт наявності заборгованості доведено належними доказами,  розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань в сумі 417грн.54коп. та1149грн.81коп. відповідно виконано позивачем у відповідності з вимогами закону, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку відносно  стягнення вищевказаних сум.

Посилання відповідача на те, що він не мав  можливості належним чином захищати свої інтереси та як не володів інформацією щодо підстав  та предмету спірних взаємовідносин , які було викладено у позовній заяві №10-4492 від 11.06.2007року, не приймаються судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду, оскільки спростовуються матеріалами справи.

А саме, як вбачається з  опису вкладення у цінний лист, який затверджено штампом поштового відділення, на ім'я відповідача 11.06.2007року, як свідчить відповідний штамп, позивачем направлялась саме позовна заява №10-4492 від 11.06.2007року./арк. справи 4/

Той факт, що у вступній частині позовної заяви помилково зазначена інша сума позовних вимог ніж у резолютивній частині, не може свідчити про те, що позивач не був обізнаний відносно предмету та підстав позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для  скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись  ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

                                    П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від  08.08.2007року у справі №43/221 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління “Артемівськтрансбуд” м.Артемівськ Донецької області  - без задоволення.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС