Постанова

від 28.09.2022 по справі 369/1843/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/1843/18 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук Л.М.

провадження № 22-ц/824/8601/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Суханової Є.М., Сушко Л.П.,

при секретарі Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що вона є власником та користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказувала, що власником суміжної земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , який грубо порушує норми земельного законодавства, використовує вказану земельну ділянку не за цільовим призначенням, а саме: не для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а у підприємницьких цілях промислово-виробничого характеру, що призводить до підвищеної екологічної та пожежної небезпеки, загазованості та забрудненості повітря і землі, забрудненості земельної ділянки, псуванню дерев, рослин та городини, що ростуть на земельній ділянці позивача, шуму працюючої-важкої та іншої техніки, обладнання, постійному підвозі та вивезенню будівельних матеріалів багатотонними вантажівками, пересуванням автомобільної техніки по дорозі поруч із належною позивачу земельною ділянкою та по сусідній ділянці, нестерпного їдкого та шкідливого смороду свіжої фарби та різноманітних хімічних розчинів, нецензурної лайки постійно проживаючих на земельній ділянці працівників. Зазначила, що такі дії відповідача є грубим порушенням цивільних прав її як позивачки, оскільки перешкоджають у здійсненні права розпорядження та користування власним майном.

Також посилалася на те, що всі будівлі, які розташовані на належній відповідачу земельній ділянці є тимчасовими спорудами та є рухомим майном. А відомості, які містяться в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про наявність на земельній ділянці відповідача нерухомого майна, а саме: надвірної будівлі, сфальсифіковано ОСОБА_2 , оскільки до державного реєстратора ним було подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка містила недостовірні дані щодо розміру такої будівлі.

Через такі махінації і фальшування з документами та подання недостовірних даних до держустанов ОСОБА_2 планував узаконити рухоме майно (технічний підрозділ з промисловими складами) під виглядом нерухомого майна.

Тому, з урахуванням уточнень, просила:

усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою і будинком, завданих відповідачем, як власником суміжної земельної ділянки шляхом прийняття рішення про визнання так званої «надвірної будівлі», що складається з трьох морських контейнерів у вигляді літери П, та розташованих за вказаною адресою, власник ОСОБА_2 - об`єктом «рухомого майна» та таким, що відповідає визначенню «рухоме майно» та не може бути внесеним до декларації та реєстру речових прав на нерухоме майно, бо таким не є; зобов`язати ОСОБА_2 привести об`єкти забудови у відповідність до Будівельного паспорту та схеми забудови земельної ділянки; знести «господарської будівлі», як об`єкту рухомого майна - самочинної забудови; знести огорожі, висотою 4,35 м з непрозорою частиною 2,7 м, що є грубим порушенням режиму інсоляції суміжної земельної ділянки, та влаштувати огорожу висотою 1,6 м, не менше 30% площі якої повинно бути прозорою; привести до норм мінімально допустимої відстані від об`єкту - «господарської будівлі» - до меж земельної ділянки - 4 м; знести промислові споруди з полегшених конструкцій в кількості 10 штук - вагони-битовки та навіси, як незареєстровані та відсутні в схемі забудови земельної ділянки Будівельного паспорта.

Також просила провести судове дослідження декларації №КС 142161820102 від 30.06.2016 року, видану на ім`я ОСОБА_2 , видавник ДАБІ в Київській області з метою виявлення недостовірності даних, внесених останнім в декларацію та запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1492957432224, номер запису про право власності 24977082 від 20.02.2018 року.

Винести окрему ухвалу, направивши її до Національної Поліції в Київській області щодо порушення кримінальної справи про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_2 на підставі ст.ст.356, 358, 194 КК України у зв`язку з подачею останнім до державного реєстратора свідомо фальсифікованих документів, що несуть недостовірні дані для реєстрації права власності на надвірну будівлю, а саме, декларації про готовність об`єкту до експлуатації.

Відповідач, вважаючи позовні вимоги надуманими, безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, подав відзив на позовну заяву. Вказав, що земельна ділянка відповідачем використовується за цільовим призначенням. На земельній ділянці розпочато будівельні роботи по спорудженню житлового будинку.

Визнав, що всі дії по фарбуванню будівельних споруд, про які зазначає позивачка, здійснено відповідачем в 2014 році в рамках проведення (виконавчих) підготовчих робіт відповідно до Порядку виконання будівельних робіт, затверджених Постановою КМУ №466 від 13 квітня 2011 року, яким передбачено можливість влаштування огородження будівельного майданчика, роботи зі спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, складування будівельних матеріалів. За наведених обставин вважав, що фарбування, встановлення огорожі, розміщення побутових вагончиків для подальшого проживання будівельників, складування будівельних матеріалів та споруда надвірної будівлі, виконані відповідачем відповідно до положень чинного законодавства України у сфері містобудування, при цьому ним встановлено огорожу на рівні огорожі, що попередньо споруджена позивачкою (фото №1, 2).

Просив звернути увагу на те, що саме позивачка вчиняє правопорушення в сфері містобудування та особисто створює умови для порушення режиму інсоляції, що підтверджується протоколом №1-Л-А-05/05/05/1 від 05 травня 2017 року про визнання позивачки винною у розташуванні господарського блоку на фактичній межі користування земельної ділянки, за що останню притягнуто до адміністративної відповідальності.

Зазначив, що у позові позивачка посилається на використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, однак разом з позовною заявою не подала до суду докази яким чином можливі відхилення в ході будівництва надвірної споруди від даних будівельного паспорта порушує саме її особисті охоронювані законом права, свободи та інтереси.

На думку відповідача позовна вимога про визнання спірної будівлі рухомим майном та її невнесення до декларації №КС 142161820102 від 30.06.2016 року та до реєстру речових прав на нерухоме майно є неналежним способом захисту. Крім того, зазначив, що така вимога стосується оскарження дій у сфері державної реєстрації яке відбувається в іншому порядку і строки.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов вимоги задовольнити.

Скаргу обґрунтовувала тим, що суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки не дослідив жодного з доказів, та аргументів, наданих позивачем, не зазначив у рішенні мотивів відхилення не взятих до уваги доказів. Також, суд, на думку позивачки, надав поверхову оцінку лише декільком письмовим доказам, які містяться в матеріалах справи.

Зазначала, що в матеріалах справи належні докази, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог, та не спростовані відповідачем.

Судом не надано оцінки доказу, а саме: листу Сектору містобудування і архітектури Києво-Святошинської райдержадміністрації №1705/160 від 07.12.2020 року стосовно визначення протипожежних відстаней між житловими будинками та надвірними спорудами на суміжних земельних ділянках, який свідчить про порушення прав позивача на безпечне довкілля.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року скасовано в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ним на земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій.

Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих суду письмових доказів без використання спеціальних знань, якими суд не наділений, неможливо встановити, що діями відповідача на належній йому земельній ділянці було порушено права позивача, як користувача суміжної земельної ділянки.

Також суд вважав, що в ході розгляду справи позивачка ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди їй у користуванні і розпорядженні її майном, що його дії, використання ним його земельної ділянки, в тому числі не за цільовим призначенням, здійснення на ній будівництва, складування будівельних матеріалів, зведення паркану, призвело до будь-яких порушень саме її прав.

На підставі наведеного суд вважав, що позивачкою не доведено факту порушення відповідачем її прав, а тому прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0244, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_2 , яка є суміжною із земельною ділянкою позивачки, що вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №415401.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 червня 2018 року відповідач є власником надвірної будівлі, господарської будівлі під літерою «А», площею 85,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення Виконавчого комітету Бузівської сільської ради, декларації про готовність до експлуатації, зареєстрованої у Департаменті ДАБІ у Київській області від 30 червня 2016 року за №КС 142161820102.

На підставі неодноразових звернень позивачки до ДАБІ Київської області, Бузівської сільської ради, Держсанепідемслужби в Київській області, Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Державної екологічної інспекції у Київській області, Головного управління ДСНС України у Київській області було проведено позапланові перевірки на відповідність об`єкту забудови вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

Державною екологічною інспекцією у Київській області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 14 квітня 2014 року, в якому зазначено, що при обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 на території присадибної ділянки ОСОБА_2 знаходиться 5 побутових вагонів, 3 металеві контейнери та відкритий склад з металевими конструкціями, частина яких була пофарбована. Крім того, проводились роботи по підготовці металевих конструкцій до фарбування шляхом зняття верхнього шару іржі.

Як вбачається з листа Києво-Святошинського районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Київській області від 08 травня 2014 року за №458, при обстеженні земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 встановлено, що на території ділянки знаходяться складені пофарбовані металеві конструкції в значній кількості. Біля навісу встановлено тимчасову ширму з плівки, на якій присутні сліди фарби.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 19 червня 2014 року, видано припис від 19 червня 2014 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складено протокол від 19 червня 2014 року та винесено постанову від 03 липня 2014 року за фактом облаштування ОСОБА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 виробничої бази з виконання лакофарбових робіт металевих конструкцій (побудовано капітальну огорожу, розміщено 3 вагони, 3 контейнери, 2 металеві будинки та влаштовано навіс площею понад 100 кв. м, який не є тимчасовою спорудою).

Також Державною інспекцією сільського господарства в Київській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03 липня 2014 року, в якому за результатами виїзду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 огороджена капітальним, металевим парканом, територія якої охороняється. Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 облаштував на даній земельній ділянці виробничу базу з фарбування металевих конструкцій. Також, Державна інспекція сільського господарства в Київській області листом від 06 жовтня 2014 року повідомила про те, що при візуальному обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 підготовчих робіт чи будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку не виявлено.

За результатами перевірки звернення ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області щодо надання інформації стосовно пожежі, яка виникла на земельній ділянці громадянина ОСОБА_2 , встановлено, що громадянин ОСОБА_2 влаштував на земельній ділянці виробничу базу з виконання лакофарбових робіт і металевих конструкцій, а саме: побудовано капітальну огорожу, розміщено 3 вагони, 3 контейнери, 2 металеві будинки та навіс. У травні 2015 року Державна архітектурно-будівельної інспекція України звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року у справі №826/8091/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року, позов Державної інспекції архітектури та будівництва України задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 надати до Департаменту належним чином завірену копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, будівельного паспорта або проектної документації забудови земельної ділянки, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та документа, що дає право на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 20 грудня 2016 року щодо використання ОСОБА_2 земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушення останнім вимог добросусідства. За результатами розгляду скарги повідомлено про те, що відповідно до генерального плану земельна ділянка з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 не передбачена під виробничу зону, розміщення виробничого складу або будь-яких інших будівель.

Комісією Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області складено акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 від 27 квітня 2017 року та встановлено, що використання території земельної ділянки більш схоже на використання під виробничу базу, що активно функціонує.

Посадовими особами Департаменту ДАБІ у Київській області проведено позапланову перевірку за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами перевірки складено акт від 03 травня 2017 року та у зв`язку з тим, що замовником будівництва ОСОБА_2 виконано будівельні роботи з будівництва господарської будівлі розміром 14,64 м х 12,22 м, а будівельним паспортом передбачено будівництво господарчої будівлі розміром 8,4 м х 12,0 м, встановлено зазначене відхилення від затверджених проектних рішень будівельного паспорту. Зазначене відхилення від затверджених проектних рішень будівельного паспорта порушує вимоги статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Надалі складено протокол про адміністративне правопорушення від 03 травня 2017року та видано припис про усунення порушень від 03 травня 2017 року.

Державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Київській області здійснений виїзд на місцезнаходження земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 та встановлено нецільове використання зазначеної земельної ділянки, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 10 серпня 2017 року.

Висновком експертного дослідження за результатами проведення будівельно- технічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 серпня 2017 року встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 фактично розташовані тимчасові будівлі, які застосовуються для забезпечення промислового виробничого процесу будівництва. Зазначені будівлі не є житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами. Земельна ділянка фактично використовується як промислова - склад для зберігання будівельних матеріалів, засобів будівельного виробництва та тимчасових будівель. Фактично існуючі будівлі та споруди не відповідають наявній технічній документації, а саме, будівельному паспорту в частині об`єкта будівництва, схеми забудови земельної ділянки, вимог щодо огорожі земельної ділянки та відстані від будівель до межі земельної ділянки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі №810/4638/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року, зобов`язано Департамент державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області забезпечити контроль по приведенню фактичних даних об`єктів забудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 у відповідність до вимог забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року №80, виданого відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Цим рішенням встановлено, що у період 2014-2017 років до земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , були здійснені виїзди вищевказаних інстанцій та встановлено грубі порушення режиму інсоляції земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , захаращена металевими спорудами, великими вагонами, що складені у вигляді літери «П», вкриті загальним дахом, наявний великий навіс для зберігання металовиробів, по периметру ділянки в значній кількості складовані пофарбовані та ще необроблені й ржаві будівельні риштування; кількістю до 10 штук вагонів-битовок, на які встановлені антени для ТБ; 6 теплових генераторів для просушки стін, газоблок, утеплювач, бетономішалка та інше.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , крім задоволених апеляційним судом вимог, посилаючись на захаращеність земельної ділянки промисловими металевими спорудами, вагонами-контейнерами у вигляді літери «П», що вкриті загальним дахом, великим навісом для зберігання металевих виробів, вагонів-битовок кількістю до десяти штук (як наслідок шум, пил, загазованість, сморід фарб, пожежі), просила прийняти рішення про визнання «надвірної будівлі», що складається з трьох морських контейнерів у вигляді літери «П», розташованих за вказаною адресою (власник ОСОБА_2 ), - об`єктом «рухомого майна» та таким, що відповідає визначенню «рухоме майно» (згідно з пунктом 3 Національного стандарту № 1» Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року) та не може бути внесеним до декларації та реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки таким не є. Зобов`язати ОСОБА_2 привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта № НОМЕР_1 , виданого 20 лютого 2015 року відділом містобудування і архітектури Києво- Святошинської райдержадміністрації, з переліком вимог до забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки, з урахуванням державного акта на землю № 322240001002502, власник ОСОБА_2 , згідно з висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 серпня 2017 року

№ 14783/17-42, а саме: знесенням «господарської будівлі» як об`єкта рухомого майна - самочинної забудови.

Також позивачка просила провести судове дослідження декларації від 30 червня 2016 року №КС 142161820102, виданої на ім`я ОСОБА_2 , видавник - Державною інспекцією архітектури і будівництва в Київській області, з метою виявлення недостовірності даних, внесених відповідачем в декларацію, та запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1492957432224, номер запису про право власності від 20 лютого 2018 року та врахувати висновок Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 30 серпня 2017 року щодо визначення «рухоме майно» та «нерухоме майно», згідно з якими надвірна будівля з трьох морських контейнерів, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_2 класифікується рухомим майном, яке може бути переміщеним без заподіяння йому шкоди, а значить і не може стати об`єктом для внесення до декларації та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За результатами такого дослідження просила винести судове рішення про недостовірність даних, поданих власником ОСОБА_2 в декларацію від 30 червня 2016 року за №КС 142161820102, фактичним даним об`єкта забудови, а саме: площі та внесення об`єкта рухомого майна до державних та дозвільних документів під виглядом об`єктів нерухомого майна.

Такі вимоги заявлено у зв`язку з незгодою позивачки з декларацією від 30 червня 2016 року №КС 142161820102 про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, якою визначено закінченим будівництвом об`єкт - надвірну будівлю, готовим до експлуатації.

За статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

За змістом позовної заяви, спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник, у тому числі, з підстав незгоди позивача ОСОБА_1 з правовим режимом збудованого нерухомого майна на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Позивачка просить суд визнати таке майно рухомим, а також не погоджується з розмірами збудованого нерухомого майна, яке вона вважає рухомим, на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Згідно з ч.1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

За положеннями ч.4 статті 41 Конституції України та ч.5 статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Частиною першою статті 91 ЗК України, зокрема, передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 91 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частини перша та друга статті 103 ЗК України).

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

В даній справі встановлено факт грубого порушення режиму інсоляції земельної ділянки ОСОБА_1 і колегія суддів на підставі забраних матеріалів справи приходить до висновку, що позивачкою доведено порушення її прав, як користувача земельної ділянки.

Так, позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги не лише порушенням її прав як користувача земельної ділянки з підстав порушення режиму інсоляції, а посилалася і на порушення відповідачем правил добросусідства, порушення її прав на безпечне довкілля у зв`язку з розміщенням на суміжній земельній ділянці виробничої бази по фарбуванню металевих конструкцій, також вказувала про порушення правил протипожежної безпеки. Вказувала не лише на порушення її прав землекористувача, а і як власника будинку, який розміщений на належній їй земельній ділянці.

Оскільки підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні цих прав, то при вирішенні спору у цій справі суд першої інстанції мав встановити, в чому саме полягають такі порушення прав ОСОБА_1 , яка в свою чергу надала відповідні докази, якими, вважала, що підтверджується порушення її прав.

Так, в обґрунтування заявлених вимог позивачка подала суду докази, які містяться у матеріалах справи, та посилалась на те, що на суміжній земельній ділянці ОСОБА_2 облаштував виробничу базу по фарбуванню металевих конструкцій, здійснює діяльність по виконанню лакофарбових робіт, що земельна ділянка використовується ОСОБА_2 не за цільовим призначенням, а розташовані ним будівлі використовуються для забезпечення промислового виробничого процесу, зокрема, зберігання засобів і будівельного виробництва, існуючі будівлі і споруди не відповідають наявній технічній документації, в тому числі щодо відстані будівель до межі земельної ділянки.

При цьому, колегія суддів, зважає на те, що набрало законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі №810/4638/17, яким зобов`язано Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області забезпечити контроль по приведенню фактичних даних об`єктів забудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , у відповідність до вимог забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки будівельного паспорту від 20 лютого 2015 року №80, виданого відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Отже, є наявним не лише факт порушення відповідачем режиму інсоляції під час установлення паркану.

Зібраними матеріалами справи та доказами у справі підтверджується правове обґрунтування доводів позивачки щодо наявності у неї перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, використання ОСОБА_2 належної йому земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушення останнім вимог добросусідства.

Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, перевіривши та дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, колегія суддів вважає за необхідне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання привести об`єкт забудови у відповідність до будівельного паспорту та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ОСОБА_2 на земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном ОСОБА_1 (земельною ділянкою та будинком за адресою: АДРЕСА_1 ), створених діями ОСОБА_2 , власником суміжної земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести об`єкти забудови у відповідність до Будівельного паспорту №80, виданого 20.02.2015 року відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської райдержадміністрації з переліком вимог до забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки, з урахуванням державного акту на землю №322240001002502-власник ОСОБА_2 , з висновком експертного дослідження Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз №14783/17-42 від 30.08.2017 року, а саме: знесенням господарської будівлі, як об`єкта рухомого майна - самочинної забудови, знесенням огорожі, висотою 4,35 м з непрозорою частиною 2,7 м, що є грубим порушенням режиму інсоляції суміжної земельної ділянки та улаштуванням огорожі висотою 1,6 м, не менше 30% площі якої повинно бути прозорою (п.5 вимог до забудови, Будпаспорт №80 від 20.02.2015 року), приведенням до норм мінімально допустимої відстані від об`єкта-господарської будівлі - до меж земельної ділянки - 4м, бо існуюча на сьогоднішній день відстань-1,27 м недопустима в зв`язку з високою пожежонебезпекою даної споруди (фарби, кисень та газ у балонах та інші горючі матеріали), знесенням промислових споруд з полегшених конструкцій в кількості 10 штук - вагони-битовки та навіси, як незареєстрованих та відсутніх в схемі забудови земельної ділянки Будівельного паспорта №80 від 20.02.2015 року, виданого відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язаня привести об`єкт забудови у відповідність до будівельного паспорту та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ОСОБА_2 на земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном ОСОБА_1 (земельною ділянкою та будинком за адресою: АДРЕСА_1 ), створених діями ОСОБА_2 , власником суміжної земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести об`єкти забудови у відповідність до Будівельного паспорту №80, виданого 20.02.2015 року відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської райдержадміністрації з переліком вимог до забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки, з урахуванням державного акту на землю №322240001002502-власник ОСОБА_2 , з висновком експертного дослідження Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз №14783/17-42 від 30.08.2017 року, а саме: знесенням господарської будівлі, як об`єкта рухомого майна - самочинної забудови, знесенням огорожі, висотою 4,35 м з непрозорою частиною 2,7 м, що є грубим порушенням режиму інсоляції суміжної земельної ділянки та улаштуванням огорожі висотою 1,6 м, не менше 30% площі якої повинно бути прозорою (п.5 вимог до забудови, Будпаспорт №80 від 20.02.2015 року), приведенням до норм мінімально допустимої відстані від об`єкта-господарської будівлі - до меж земельної ділянки - 4м, бо існуюча на сьогоднішній день відстань-1,27 м недопустима в зв`язку з високою пожежонебезпекою даної споруди (фарби, кисень та газ у балонах та інші горючі матеріали), знесенням промислових споруд з полегшених конструкцій в кількості 10 штук - вагони-битовки та навіси, як незареєстрованих та відсутніх в схемі забудови земельної ділянки Будівельного паспорта №80 від 20.02.2015 року, виданого відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2022 року.

Головуючий:

Судді: