Постанова

від 30.01.2007 по справі 19/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        м. Полтава                                                                             Справа № 19/292

Дата прийняття постанови: 30.01.2007

Час прийняття постанови: 14 год. 45 хв.

Суддя  Т.М. Безрук

Секретар судового засідання  Н.М. Борисенко

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Гадяцьке автотранспортне підприємство 15337", вул. Кондратенко, 25, м. Гадяч, Полтавська область, 37300  

до  Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області, пров.Шкільний, 4, м. Полтава, 36003  

про  визнання недійсним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області № 36 від 26.05.2006р.

Представники :

від позивача:        Возниця В.В., голова правління

СкрильС.В., дов. № 1 від 28.08.2006р.

від відповідача:    не прибули

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява  про визнання недійсним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області № 36 від 26.05.2006р. "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін".

Відповідач у письмових запереченнях (вих. № 200/112/1178 від 19.10.2006р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що Позивачем безпідставно обраховано вартість проїзду згідно із затвердженими тарифами та виходячи з відстані до середини зони згідно з типової форми квитка на міжміські маршрути, затверджених Наказом Мінтрансу України від 31.05.2000р. № 278. Відповідач посилається на відсутність повноважень у Мінтрансу щодо регулювання тарифів на перевезення. Таким чином, Відповідач наполягає на тому, що Позивачем було необґрунтовано отримано виручку в сумі 417,70 грн., а тому економічні санкції застосовано до Позивача відповідно до ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", спірне рішення є законним та обґрунтованим.

Строк вирішення спору у справі був продовжений за клопотанням сторін ухвалою суду від 02.11.2006р. № 19/292.

У справі оголошувались перерви з 02.11.2006р. до 30.11.2006р., з 30.11.2006р. до 21.12.2006р. та з 21.12.2006р. до 30.01.2007р. для надання можливості сторонам надати додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 30.01.2007р. суддею було проголошено вступну та резолютивну частину постанови відповідно до ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд  в с т а н о в и в :

З 28.04.2006р. по 06.05.2006р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області було проведено перевірку ВАТ "Гадяцьке АТП 15337" щодо дотримання порядку формування та застосування тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, що працюють в звичайному режимі руху в приміському та міжміському внутрішньообласному  сполученні.

За результатами перевірки складено акт від 06.05.2006р. № 000188, в якому констатовано порушення позивачем розпорядження голови Полтавської облдержадміністрації від 30.03.2005р. № 67 "Про внесення змін у Порядок державного регулювання цін (тарифів) на окремі види продукції, що реалізуються в області, та про тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні, який працює в звичайному режимі руху", зареєстрованого Полтавським обласним управлінням юстиції 31.03.2005р. № 24/1099. А саме, ВАТ "Гадяцьке АТП-15337" обрахувало плату за проїзд одного пасажира в автобусах в звичайному режимі руху на міжміському внутрішньообласному сполученні за тарифами, затвердженими розпорядженням голови Полтавської облдержадміністрації від 30.03.2005р. № 67, виходячи із відстані до середини зони, посилаючись на типову форму квитка на міжміські маршрути, затверджену чинним наказом Мінтрансу України від 31.05.2000р. № 278, а не фактичну відстань поїздки.

За результатами перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області 26.05.2006р. винесено рішення № 36 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, за яким вирішено вилучити у ВАТ "Гадяцьке АТП-15337" в дохід державного бюджету 1 253,10 грн.

Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України “Про ціни і ціноутворення” та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

          Відповідно до ст.8  Закону України “Про ціни і ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

          Згідно зі ст.4 Закону України “Про ціни і ціноутворення” Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні, фіксовані та регулювані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери комунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

          Відповідно до  п. 12 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” (в редакції постанови КМ №1359 від 15.10.2004р.) обласні державні адміністрації встановлюють тарифи на перевезення пасажирів  і  багажу  автобусами,  які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному  сполученні.

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 30.03.2005р. № 67 встановлено тарифи на перевезення пасажирів автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні відповідно до класу автобуса:...у міжміських автобусах (які за своєю конструкцією та обладнанням пристосовані для міжміських перевезень, поза проходом не мають місць для стояння і в яких можна перевозити пасажирів, що стоять у проході, на короткі відстані) на рівні 0,082 грн. за 1 км проїзду пасажира (без урахування ПДВ).

Слід зазначити, що за постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 обласним державним адміністраціям надано повноваження щодо встановлення тарифів на перевезення, а не методики розрахунку тарифної вартості.

Методика розрахунку тарифної вартості на перевіряємий період, була встановлена Наказом Міністерства транспорту України № 278 від 31.05.2000р. "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів  і  перевезення   багажу  автомобільним транспортом та Тарифних зон перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах". Зазначений правовий акт, на момент здійснення перевірки, був чинним та був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.2000р. за № 368/4589.

При цьому, Відповідачем ні в акті, що був складений за результатами перевірки, ні в рішенні, що є предметом спору, ані під час судового розгляду не було спростовано факту застосування Позивачем тарифу, що встановлений Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 30.03.2005р. Більше того, в акті (арк. 5 акту) Відповідачем зазначено тариф, який використовується Позивачем і є аналогічним тому, що визначений Розпорядженням від 30.03.2005р.

Статтею 10 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001р. (в редакції чинні на перевіряємий період) визначено, що Тарифна політика  на  автомобільному  транспорті   загального користування   повинна   задовольняти   підприємницький   інтерес, розвиток  автомобільного  транспорту,   стимулювати   впровадження новітніх  технологій  перевезень,  застосування  сучасних  зразків автомобільних транспортних  засобів,  а  також  сприяти  вирішенню відповідних завдань.

З огляду на викладене, за невизначеності методики розрахунку вартості квитка на міжміські перевезення є правомірним застосування позивачем по аналогії методика розрахунку тарифної вартості, встановлену Наказом Міністерства транспорту України № 278 від 31.05.2000р.

Крім того, правомірність методики розрахунку позивачем тарифу підтверджується Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006р. № 503 "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.09.2006р. № 1065/12939) яким встановлено, що тарифна вартість (для приміських та міжміських маршрутів) установлюється шляхом множення покілометрового тарифу на відстань від початку маршруту до середини тарифної зони.

Враховуючи вищевикладене, підстави для застосування економічних санкцій до позивача відсутні. Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 26.05.2006р. № 36 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін слід визнати недійсним та скасувати.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України,  суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області № 36 від 26.05.2006р. про застосування економічних санкцій до ВАТ "Гадяцьке АТП 155337".

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Гадяцьке автотранспортне підприємство 15337" (код ЄДРПОУ 03118251, 37301, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Кіндратенко, 25, р/р 26005278 в ГФ "Полтава-Банк" МФО 331360) відшкодування витрат по сплаті судового збору  в сумі 3,40 грн.

Видати виконавчий документ на виконання п. 3 резолютивної частини даної постанови у порядку, передбаченому ст. 258 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя                                                            Т.М. Безрук

Повний текст постанови складений