Рішення

від 26.01.2023 по справі 910/5959/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2023Справа № 910/5959/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/5959/22

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності

"Укрінтеренерго"

до Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРНЕРІНГ»

про стягнення 1 019 692,73 грн

Представники сторін:

від позивача: Атаманюк В.В.;

від відповідача: Новак А.І.;

від третіх осіб: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України про стягнення 1 019 692,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", внаслідок чого виникла заборгованість за спожиту у лютому 2021 році електричну енергію в сумі 739 378,63 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 112 405,81 грн, інфляційні втрати - 65205,56 грн та 15% річних у сумі 102702,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2022 позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви.

28.07.2022 на адресу суду від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшла заява про усунення недоліків з відповідними додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов, в порядку ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

29.08.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує повністю, посилаючись на те, що між сторонами не виникли договірні відносини та позивач не здійснював поставку електричної енергії у лютому 2021 року відповідачу, оскільки відповідач уклав Договір № 30/1 про постачання (закупівлю) електричної енергії від 30.01.2021 з ТОВ "Ернерінг". Також, відповідач зазначив про неправильне нарахування пені, без урахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Крім того, відповідач надіслав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

06.09.2022 через систему "Електронний суд" від позивача отримані пояснення до відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані учасниками справи докази і пояснення, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду справи за правилами загального позовного провадження для остаточного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів по справі.

Ухвалою суду від 07.09.2022 постановлено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Замінено розгляд справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання у справі на 06.10.2022.

15.09.2022 через систему "Електронний суд" від позивача отримано клопотання з витребуваними судом доказами.

30.09.2022 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В підготовче засідання 06.10.2022 представник позивача, явка якого була визнана обов`язковою, не з`явився та про причини неявки суд не повідомив.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 відкладено підготовче засідання у справі на 27.10.2022. Залучено до участі у розгляді справи за ініціативою суду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «ЕРНЕРІНГ».

20.10.2022 на адресу суду від позивача та відповідача надійшли докази виконання вимог ухвали суду від 06.10.2022.

Крім того, 20.10.2022 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; від третьої особи - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", пояснення по справі, в яких підтверджено позицію позивача та зазначено про проведення розгляду справи без участі представника ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 задоволено заяву представника позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

26.10.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитися у судове засідання.

27.10.2022 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло доповнення по справі.

Втім, судове засідання 27.10.2022 о 12 год. 30 хв. не відбулося, у зв`язку знеструмленням електромережі суду та виходу з ладу серверу автоматизованої системи документообігу суду, що підтверджується відповідним актом від 27.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання по справі № 910/5959/22 на 17.11.2022.

Присутній у судовому засіданні 17.11.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

Представник відповідача проти позову заперечив та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавали.

В підготовчому засіданні 17.11.2022, враховуючи відсутність інших заяв та клопотань учасників справи, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/5959/22 до судового розгляду по суті на 22.12.2022.

21.12.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитися у судове засідання.

Присутній у судовому засіданні 22.12.2022 представник позивача в режимі відеоконференції не заперечував щодо відкладення розгляду справи.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 26.01.2023.

Присутній у судовому засіданні 26.01.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав з посиланням на обставини, наведені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Представники третіх осіб правом на участь у судовому засіданні не скористалися. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 26.01.2023, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії» (далі-Постачальник), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України (далі - Відповідач) був укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312. При цьому, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі » (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»/третя особа-1), визначено як Оператора системи розподілу (далі - ОСР) згідно реєстру суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р ДПЗД «Укрінтеренерго» було визначено постачальником «останньої надії» (далі - ПОН) на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2022 року.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Положенням ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії в порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання споживача ПОН. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу ПОН, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем ПОН нового електропостачальника або припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (пунктом 3.4.4 ПРРЕЕ).

Зокрема, 27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.4.1 ПРРЕЕ, ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.кiev.ua розмістило: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію № 3 до договору; додаток №1 до комерційної пропозиції № 3.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» яка кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 до Договору «Комерційна пропозиція № 3», Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно з п. 2.1. Договору (предмет Договору) - Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Згідно із п. 5.8. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.10 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та Додатка 1 «Комерційна пропозиція № 3» до Договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Умовами комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 визначено: споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно до п. 4.2. Додатка 1 «Комерційна пропозиція № 3» до Договору остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

У п. 4.3. Додатка 1 «Комерційна пропозиція № 3» до Договору визначено, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до п. 4.4. Додатка 1 «Комерційна пропозиція № 3» до Договору, Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника. Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача. Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника. У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо Сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений

За даними ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень п. 11 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312, Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.02.2021, що підтверджується долученим до матеріалів справи листом від 01.02.2021 №3/01/3/3158 «Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» енергії».

На виконання зазначеного Договору ДПЗД «Укрінтеренерго» на підставі отриманих від ОСР даних (звіт) про фактичне споживання Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України електричної енергії, складений Акт № 009147 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року та рахунок № 000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 на оплату на загальну суму 739 378,63 грн, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 226 274,00 кВт*год. по 2 класу.

Вказаний акт, рахунок на оплату та повідомлення № 44/09-0005797 від 01.02.2021 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» були надіслані позивачем 16.03.2021 на електронну пошту відповідача: secretar@biochem.kiev.ua, а також додатково засобами поштового зв`язку на поштову адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 02.04.21 поштового відправлення.

Відповідач, отримавши Акт № 009147 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року та рахунок № 000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 на оплату на загальну суму 739 378,63 грн, в порушення приписів п. 4.4. Додатка 1 «Комерційна пропозиція № 3» до Договору акт не підписав та не повернув один його примірник на адресу позивача. Будь-яких зауважень щодо обсягу спожитої електричної енергії у спірний період відповідач позивачу також не подав.

Крім того, за твердженнями позивача, ДПЗД «Укрінтеренерго» надіслало пакет документів від 06.04.2021 р. 44/09-4641/ПОН з примірником договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», комерційну пропозицію № 3 до договору, додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та протокол проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії. На даний лист відповідач відповіді не надав, жодного з вищезазначених документів не підписав та повернув на адресу позивача.

Водночас, з доданих матеріалів справи доказів не вбачається спосіб направлення вказаного листа відповідачу.

Втім, відповідач у відзиві на позовну заяву факт отримання від позивача у квітні 2021 року примірнику договору, про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», комерційну пропозицію № 3 до договору, додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та протоколу проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії не заперечував.

Пункт 3 частина 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку з оплати спожитої в лютому 2021 року електричної енергії, позивач звернувся з позовом до суд про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 739 378,63 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня за період з 23.03.2021 по 23.02.2022 в сумі 112 405,81 грн, інфляційні втрати за період з квітня 2021 року по лютий 2022 року - 65205,56 грн та 15% річних за період з 23.03.2021 по 23.02.2022 у сумі 102702,73 грн.

Відповідач під час справи проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем належними засобами доказування не доведено факту направлення відповідачеві та отримання останнім документів, які б могли слугувати підставою для надання послуг з постачання електричної енергії у спірний період та їх оплату.

Крім того, у відповідача взагалі були відсутні підстави для укладання Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», оскільки 30.01.2021 між Інститутом біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України та ТОВ «Ернерінг» було укладено Договір № 30/1 про постачання (закупівлю) електричної енергії.

Серед іншого відповідач у відзиві на позовну заяву також зазначив про неправильний розрахунок позивачем пені та надмірний розмір штрафних санкцій.

Для з`ясування питання щодо існування у відповідача договірних зобов`язань перед позивачем ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 було залучено до участі у розгляді справи за ініціативою суду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «ЕРНЕРІНГ».

ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" у своїх поясненнях по справі зазначило, що між ним, як Оператором системи розподілу, та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі по тексту - постачальник «останньої надії», ПОН, Відповідач) укладено Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії шляхом надання до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» заяви-приєднання від 19.12.2018 року.

Крім того, між ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРНЕРІНГ» (третя особа, на стороні відповідача) укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії шляхом надання до ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» заяви-приєднання від 16.10.2019 року.

На виконання вимог п.6.2.2 ПРРЕЕ ТОВ «КИIВСЬКI ЕНЕРГЕТИЧНI ПОСЛУГИ» листом № 25/4/7/10/550 від 11.01.2021р. повідомило ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про закінчення строку дії договору про постачання електричної енергiї споживача Інститут біохімії ім. Палладіна Національної академії наук України (далі- споживач) з 01.02.2021.

Оскільки станом на 01.02.2021 від нового електропостачальника не було отримано запит про зміну електропостачальника, який би містив інформацію про укладення договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, Інститут біохімії ім. Палладіна Національної академії наук України було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється ПОН, про що позивача було повідомлено листом від 01.02.2021 № 3/01/3/3158.

Згідно п. 6.2.4 ПРРЕЕ початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 ПРРЕЕ. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

У лютому 2021 року ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» отримало від ТОВ «Ернерінг» запит від 19.02.2021 № 25-300 щодо зміни електропостачальника, який містив інформацію, що між ним та відповідачем укладено Договір про постачання електричної енергії № 30/1 від 30.01.2021 та зазначено про заплановану дату початку постачання електричної енергії - 21.02.2021.

Таким чином, Інститут біохімії ім. Палладіна Національної академії наук України (ЄДРПОУ - 19480600) було віднесено до ДПЗД «Укрінтернерго», як постачальника «останньої надії» з 01.02.2021 по 21.02.2021. Визначення фактичного обсягу спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий період споживачу здійснювалося згідно показників наданих автоматичною системою АСКУЄ, а отже нарахування споживання електричної енергії за період з 01.02.2022 по 21.02.2022 склало 226 074 кВт*г.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «ЕРНЕРІНГ», під час розгляду справи будь-яких пояснень та доказів на спростування позицій позивача та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не надала.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери електроенергетики.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 ДП "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 01.01.2019 до 01.01.2021. На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 ДП "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За вимогами частини шостої - десятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.

Розділом 6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі також - Правила № 312, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), встановлений порядок зміни електропостачальника.

Зокрема, пунктом 6.2.3 Правил №312 передбачено, що в разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку адміністратор розрахунків в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом зміни записів у реєстрі точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника "останньої надії" у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.

При цьому пунктом 6.2.4 Правил №312 визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За твердженням позивача, у відповідності до положень статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, між ДП "Укрінтеренерго" (постачальник) та Інститутом біохімії ім. Палладіна Національної академії наук України (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018 шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами №312 та Комерційної пропозиції, що є Додатком 1 до цього договору.

Поряд з тим суд зазначає, що, виходячи із сукупного аналізу положень статей 633, 634, 641, 642 ЦК України та статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в силу вимог Закону можливо у разі настання таких обставин: попередній електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу та у разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи відповідач не надав жодних пояснень чи доказів на підтвердження того, яким електропостачальником фактично відбувалося поставка електричної енергії відповідачу у період з 01.02.2021 по 21.02.2021 або докази, що у зазначений період відповідачу було взагалі припинено постачання електроенергії.

Натомість, відповідно до пояснень третьої особи - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі", який виконує функції оператора розподілу, згідно з п. 10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, останній підтверджує факт віднесення Інститутом біохімії ім. Палладіна Національної академії наук України до постачальника "останньої надії" ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" у період з 01.02.2021 по 21.02.2021.

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі" надало до суду, на підтвердження корисного відпуску електроенергії по ТКОЕЕ, кВт/год Витяг зі Звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО", як постачальника "останньої надії".

В звіті зазначено, що в лютому 2021 року Інститутом біохімії ім. Палладіна Національної академії наук України спожито 226 074 кВт*год.

Тобто, звітом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" підтверджується фактичне споживання відповідачем електричної енергії у лютому 2021 року за точками комерційного обліку споживачів постачальника "останньої надії" - ДП "Укрінтеренерго".

Саме за даними Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" про фактичне споживання відповідачем електричної енергії позивачем складений Акт № 009147 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року, відповідно до якого боржником спожито електричної енергії в обсязі 226 074 кВт*год та рахунок № 000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 на оплату на загальну суму 739 378,63 грн, які були отримані останнім 16.03.2021 на електронну пошту та 02.04.2021 за поштовою адресою.

Отже, суд доходить висновку, що факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період підтверджено документально, а останнім не спростовано.

Враховуючи наведене вище, за наявності фактичного споживання електричної енергії відповідачем та обставин, що відповідач, як споживач був обізнаний про постачання йому електричної енергії з 01.02.2021 постачальником "останньої надії" та недоведення відповідачем обставин щодо обрання ним іншого постачальника, аніж постачальника за договором "останньої надії", його переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" ДП "Укрінтеренерго" з 01.01.2019 є правомірним в силу вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", а такий факт, як не отримання відповідачем від позивача будь-яких повідомлень чи пропозицій про укладення договору як з "постачальником останньої надії" не може свідчити про неукладення такого договору.

При цьому, судом враховано правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20.

Отже, враховуючи наведений вище стандарт доказування, суд визнає доведеною обставину укладення між ДП "Укрінтеренерго" (постачальник) та Інститутом біохімії ім. Палладіна Національної академії наук України (Споживач) договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами №312 та Комерційної пропозиції, що є Додатком 1 до цього договору.

Водночас за приписами пункту 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Таке право електропостачальника передбачено і підпунктом 1 пункту 7.1 договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Поряд з тим, за приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач, як споживач зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача) і підпунктом 2 пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За пунктом 2.1 вказаного договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.8 договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Також згідно з пунктом 13.1 договору цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

У додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" визначено спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". За умовами пропозиції Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Отже, оскільки саме на виконання зазначеного договору ДП "Укрінтеренерго" сформовано за даними третьої особи - оператора системи розподілу (ОСР) Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період та рахунки на оплату, а саме: Акт №009147 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року, відповідно до якого боржником спожито електричної енергії в обсязі 226 074 кВт*год, та рахунок № 000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 на оплату на загальну суму 739 378,63 грн, а відповідачем, у свою чергу, не спростовано факту споживання ним визначеного третьою особою-1 обсягу електричної енергії, відповідно у відповідача виник обов`язок її оплатити загальною вартістю 739 378,63 грн.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 739 378,63 грн.

За наведених вище обставин, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату поставленої електричної енергії у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 739 378,63 грн, яка підлягає стягненню у повному обсязі.

Водночас, у зв`язку з простроченням відповідача, позивачем заявлено до стягнення пеня за період з 23.03.2021 по 23.02.2022 в сумі 112 405,81 грн, інфляційні втрати за період з квітня 2021 року по лютий 2022 року - 65205,56 грн та 15% річних за період з 23.03.2021 по 23.02.2022 у сумі 102702,73 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що абзацом третім пункту 4.3. Додатка 1 «Комерційна пропозиція № 3» до Договору, визначено: у разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Таким чином, враховуючи направлення позивачем рахунку №000005417288/08/О02/15628 від 16.03.2021 на оплату на загальну суму 739 378,63 грн електронною поштою 16.03.2021 та з урахуванням строку оплати, визначеного умовами п.5.10 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», яким передбачено, що оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, починаючи з 24.03.2021.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п. 6.1 Комерційної пропозиції визначено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, Постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у зв`язку з частково неправильним розрахунком позивача, зокрема, через те, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення за кожною щомісячною поставкою, помилково вказано його на один день раніше від необхідного, оскільки не враховано положення статей 253, 254 ЦК України щодо початку перебігу та закінчення строків.

Так, за розрахунком суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за період з 23.03.2021 по 23.02.2022 в сумі 109 893,95 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на приписи ч.6 ст. 232 щодо визначення періоду нарахування пені, оскільки вказаною передбачено нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором.

Водночас, умовами договору, зокрема п. 6.1. Додатка 1 «Комерційна пропозиція № 3» до Договору, визначено, що пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

У п. 7.4 Комерційної пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 15% річних, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з неправильним визначенням позивачем початку періоду прострочення, тобто період прострочення помилково вказано на один день раніше від необхідного, оскільки не враховано положення статей 253, 254 ЦК України щодо початку перебігу та закінчення строків.

Так, за розрахунком суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути 15% річних за період з 24.03.2021 по 23.02.2021 у розмірі 102 398,88 грн.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, суд визнає його зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, у зв`язку з правильним проведенням розрахунку.

Судом також враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на нарахування неустойки виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Водночас, відповідачем під час розгляду справи не було наведено жодних поважних причин та обставин, за яких суд мав зменшити нараховані позивачем пеню, 15% річних та інфляційних втрат, а також не надано жодних доказів на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника, відповідно до яких суд міг пом`якшити відповідальність відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання.

Серед іншого, суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України (вул. Леонтовича, 9, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 05417288) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, м. Київ; код ЄДРПОУ 19480600) основний борг у сумі 739 378 грн 63 коп., пеню - 109 893 грн 95 коп., 15% річних - 102 398 грн 88 коп., втрати від інфляції - 65 205 грн 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 15 253 грн 16 коп.

3. В інший частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.02.2023.

Суддя А.І. Привалов