Постанова

від 08.02.2023 по справі 369/1843/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 369/1843/18

провадження № 61-11087св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Дитинчук Вікторія Миколаївна, на постанову Київського апеляційного суду

від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Суханової Є. М., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Позовну заяву мотивувала тим, що вона є власником та користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 .

Відповідач грубо порушує норми земельного законодавства, використовує вказану земельну ділянку не за цільовим призначенням, а саме не для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель

та споруд, а у підприємницьких цілях промислово-виробничого характеру, що призводить до підвищеної екологічної та пожежної небезпеки, загазованості та забрудненості повітря і землі, забрудненості земельної ділянки, псування дерев, рослин та городини, що ростуть на її земельній ділянці.

На земельній ділянці відповідача постійно працює важка та інша техніка, обладнання, постійно підвозяться та вивозяться будівельні матеріали багатотонними вантажівками, відбувається пересування автомобільної техніки по дорозі поруч із належною їй земельною ділянкою та по сусідній ділянці. Постійно відчувається їдкий та шкідливий сморід свіжої фарби

та різноманітних хімічних розчинів.

Такі дії відповідача є грубим порушенням її цивільних прав, оскільки перешкоджають у здійсненні права розпорядження та користування власним майном.

Також посилалася на те, що всі будівлі, які розташовані на належній відповідачу земельній ділянці, є тимчасовими спорудами та рухомим майном. Відомості, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про наявність на земельній ділянці відповідача нерухомого майна,

а саме надвірної будівлі, сфальсифіковано ОСОБА_2 , оскільки

до державного реєстратора він подав декларацію про готовність об`єкта

до експлуатації, яка містила недостовірні дані щодо розміру такої будівлі. Через подання недостовірних даних до держустанов ОСОБА_2 планував узаконити рухоме майно (технічний підрозділ з промисловими складами)

під виглядом нерухомого майна.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просиласуд: усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні її майном (земельною ділянкою та будинком за адресою:

АДРЕСА_1 , створені діями відповідача як власника суміжної земельної ділянки

за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок порушення вимог до забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної дiлянки )будівельний паспорт вiд 20 лютого

2015 року № 80), грубих порушень режиму інсоляції суміжної земельної дiлянки позивача, захаращеністю земельної дiлянки промисловими металевими спорудами, вагонами-контейнерами у вигляді літери «П»,

щовкриті загальним дахом, великим навісом для зберігання металевих виробiв, вагонiв-битовок кількістю до десяти штук, шляхом визнання «надвірної будівлі», що складається з трьох морських контейнерів у вигляді літери «П», розташованих за вказаною адресою (власник - ОСОБА_2 ), об`єктом «рухомого майна» та таким, що не відповідає визначенню «нерухоме майно» і не може бути внесеним до декларації та реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести об`єкти забудови у відповідність до будiвельного паспорта № 80, виданого 20 лютого

2015 року вiддiлом мiстобудуванняi архiтектури Києво-Святошинської райдержадміністрації, з переліком вимог до забудови земельної дiлянки

та схеми забудови земельної дiлянки (державний акт на землю

№ 322240001002502, власник - ОСОБА_2 ), з висновком експертного дослiдження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз

вiд 30 серпня 2017 року № 14783/17-42, а саме: знесенням господарської будівлі як об`єкта рухомого майна - самочинної забудови; знесенням огорожі висотою 4,35 м з непрозорою частиною - 2,7 м, що є грубим порушенням інсоляції суміжної земельної ділянки, та улаштуванням огорожі висотою 1,6 м, не менше 30 % площі якої повинно бути прозорою (пункт 5 вимог до забудови, будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80); приведенням до норм мінімально допустимої відстані від об`єкта - «господарської будівлі» - до меж земельної ділянки - 4 м, оскільки існуюча відстань - 1,27 м - недопустима

у зв`язку з високою пожежонебезпекою такої споруди - (фарби, кисень та газ у балонах та інші горючі матеріали); знесенням промислових споруд

з полегшених конструкцій в кількості 10 штук - вагонів-битовок,

як незареєстрованих та відсутніх у схемi забудови земельної дiлянки відповідно до будiвельного паспорта вiд 20 лютого 2015 року № НОМЕР_1 , виданого вiддiлом мiстобудування i архiтектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року у складі судді Ковальчук Л. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів того,

що відповідач ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні

і розпорядженні її майном, а також, що його дії, зокрема використання ним його земельної ділянки не за цільовим призначенням, здійснення на ній будівництва, складування будівельних матеріалів, зведення паркану, призвело до будь-яких порушень саме її прав.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела факт порушення відповідачем її прав, а отже, її позов задоволенню не підлягає.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення

про часткове задоволення позову.

Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , створені ОСОБА_2

як власником суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 привести огорожу, розташовану на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , у відповідність до пункту 5 вимог до забудови будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80,

з облаштуванням огорожі висотою 1,6 м, 30 % площі якої повинно бути прозорою.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі

№ 810/4638/17, яке набрало законної сили, установлено факт грубого порушення режиму інсоляції земельної ділянки ОСОБА_1 , а отже, позивачем доведено позовні вимоги в частині порушення права користування земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести огорожу, розташовану на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та

АДРЕСА_1

у відповідність до пункту 5 вимог до забудови будівельного паспорта

від 20 лютого 2015 року № 80, з облаштуванням огорожі висотою 1,6 м,

30 % площі якої повинно бути прозорою, підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача зводяться до її незгоди

з декларацією від 30 червня 2016 року № КС 142161820102 про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, та якою визначено закінченим будівництвом об`єкт - надвірну будівлю - готовим до експлуатації.

Оскільки нормами матеріального права не передбачено скасування декларації та внесення змін до реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду про визнання надвірної будівлі об`єктом рухомого майна, то і відповідні позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання

ОСОБА_2 привести об`єкти забудови у відповідність до будiвельного паспорта № НОМЕР_1 , виданого 20 лютого 2015 року вiддiлом мiстобудування

i архiтектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації,

з переліком вимог до забудови земельної дiлянки та схеми забудови земельної дiлянки, з урахуванням державного акта на землю

№ 322240001002502, власник - ОСОБА_2 , з висновком експертного дослiдження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз

вiд 30 серпня 2017 року № 14783/17-42, а саме: знесенням господарської будівлі як об`єкта рухомого майна - самочинної забудови; приведенням

до норм мінімально допустимої відстані від об`єкта - господарської будівлі - до меж земельної ділянки - 4 м, бо існуюча відстань - 1, 27 м - недопустима

в зв`язку з високою пожежонебезпекою цієї споруди - (фарби, кисень та газ

у балонах та інші горючі матеріали); знесенням промислових споруд

з полегшених конструкцій в кількості 10 штук - вагони-битовки,

як незареєстрованих та відсутніх в схемi забудови земельної дiлянки відповідно до будiвельного паспорта вiд 20 лютого 2015 року № НОМЕР_1 , виданого вiддiлом мiстобудування i архiтектури Києво-Святошинської РДА.

Позовні вимоги, викладені ОСОБА_1 в позовній заяві щодо перебудови господарської будівлі, щодо знесення об`єктів будівництва на земельній ділянці ОСОБА_2 , були предметом розгляду в адміністративній справі № 640/10666/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа -

ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії: про перебудову господарської будівлі, про дотримання відстані від об`єктів до паркану -

мінімум 4 м, знесення паркану, знесення вагонів-битовок у кількості 10 штук та навісів, приведення об`єктів забудови у відповідність до будівельного паспорта № 80, виданого 20 лютого 2015 року відділом містобудування

і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації,

з переліком вимог до схеми забудови земельної ділянки.

За наслідками розгляду справи судом задоволено позовні вимоги

ОСОБА_1 , зобов`язано Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області забезпечити контроль за приведенням

фактичних даних об`єктів забудови, розташованих за адресою:

АДРЕСА_1 у відповідність до вимог до забудови земельної ділянки

та схеми забудови земельної ділянки (будівельного паспорт від 20 лютого 2015 року № 80, виданий відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації).

Оскільки позивач звернулася до суду за захистом цивільного права,

то вона повинна була довести обставини, що внаслідок нецільового використання відповідачем земельної ділянки та з порушенням вимог

до забудови земельної ділянки і схеми забудови земельної ділянки порушено її право користування та розпорядження земельною ділянкою та будинком.

Проте ОСОБА_1 не доводила в суді першої інстанції фактів завдання шкоди та, як наслідок - неможливість користування земельною ділянкою

та її плодами, і не подавала таких доказів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини створення позивачу перешкод у користуванні та розпорядженні власним майном в результаті будівництва відповідачем майна іншого розміру

ніж зазначено в намірах забудови - будівельному паспорті в результаті користування відповідачем ОСОБА_2 власною земельною ділянкою для будівництва є недоведеними. Позивачем не доведено, на час розгляду справи в суді, факту використання відповідачем земельної ділянки

не за цільовим призначенням, та що внаслідок такого використання відповідачем земельної ділянки майну позивача завдано шкоди.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що нецільове використання відповідачем земельної ділянки (в певний період) призвело

до підвищеної екологічної та пожежної небезпеки, загазованості та забрудненості повітря та землі, забрудненості земельної ділянки, псуванню дерев, рослин та городини, що ростуть на земельній ділянці позивача.

Зазначена постанова апеляційного суду оскаржена ОСОБА_1 в частині відмови у задоволенні заявлених нею позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року скасовано

в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ним на земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій.

Справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 26 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1

до ОСОБА_2 про зобов`язання привести об`єкт забудови

у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ОСОБА_2 на земельній ділянці промислових споруд

з полегшених конструкцій скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення.

Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні майном ОСОБА_1 (земельною ділянкою та будинком за адресою:

АДРЕСА_1 ), створених діями ОСОБА_2 , власником суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта № 80, виданого

20 лютого 2015 року відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації, з переліком вимог до забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки,

з урахуванням державного акта на землю № 322240001002502 (власник - ОСОБА_2 ), з висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 14783/17-42 від 30 серпня

2017 року, а саме: знесенням господарської будівлі, як об`єкта рухомого майна - самочинної забудови, знесенням огорожі висотою 4,35 м з непрозорою частиною 2,7 м, що є грубим порушенням режиму інсоляції суміжної земельної ділянки, та улаштуванням огорожі висотою 1,6 м, не менше 30 % площі якої повинно бути прозорою (пункт 5 вимог до забудови, будівельний паспорт № 80 від 20 лютого 2015 року), приведенням до норм мінімально допустимої відстані від об`єкта - господарської будівлі - до меж земельної ділянки - 4 м, бо існуюча на сьогоднішній день відстань - 1,27 м недопустима в зв`язку з високою пожежонебезпекою цієї споруди (фарби, кисень та газ у балонах та інші горючі матеріали), знесенням промислових споруд з полегшених конструкцій в кількості 10 штук - вагони-битовки та навіси, як незареєстрованих та відсутніх в схемі забудови земельної ділянки відповідно до будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80, виданого відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановленим є факт грубого порушення режиму інсоляції земельної ділянки ОСОБА_1

і позивачкою доведено порушення її прав, як користувача земельної ділянки.

Апеляційний суд врахував, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 810/4638/17,

яке набрало законної сили, зобов`язано Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області забезпечити контроль по приведенню фактичних даних об`єктів забудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ,

у відповідність до вимог забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80, виданого відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Оскільки зібраними у справі доказами підтверджується правове обґрунтування доводів позивача щодо наявності у неї перешкод

у користуванні належною їй земельною ділянкою, використання

ОСОБА_2 належної йому земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушення останнім вимог добросусідства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання привести об`єкт забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ОСОБА_2 на належній йому земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду

від 28 вересня 2022 року та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

08 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те,

що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

Також вказує на неврахування апеляційним судом висновків щодо належності способу захисту прав, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/189/17, від 11 вересня 2018 року

у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15,

від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Крім того, заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Так, суд апеляційної інстанції безпідставно в основу судового рішення поклав недопустимий доказ - наданий ОСОБА_1 висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 серня 2017 року № 14783/17-42, та не врахував, що відповідачем ОСОБА_2 для підготовчих будівельних та будівельних робіт житлового будинку та господарчої будівлі на земельній ділянці використовувались будівельні вагончики, а не промислові споруди, які не мали бути зареєстровані як об`єкти нерухомого майна, вони є об`єктами рухомого майна за своїм призначенням, відповідно не мають вноситись

до схеми забудови земельної ділянки.

Висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз

від 30 серня 2017 року № 14783/17-42 не підлягав врахуванню, оскільки

є недопустимим доказом відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (14-270це19).

Комплексна судова пожежно-технічна експертиза, будівельно-технічна експертиза, товарознавча експертиза, землевпорядна експертиза у справі

не проводились.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є не обгрнутованими і не доведеними належними та допустимими доказами. Позивач не довела, що її права користування і розпорядження земельною ділянкою були порушені розмірами спірної господарчої будівлі відповідача ОСОБА_2 та яким чином розміри спірної господарчої будівлі порушували її право користування та розпорядження земельною ділянкою. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ґрунтуються на припущеннях, неналежних та недопустимих доказах.

Суд апеляційної інстанції ухвалив безпідставне судове рішення в частині знесення огорожі висотою 4,35 м з непрозорою частиною 2,7 м, що є грубим порушенням режиму інсоляції суміжної земельної ділянки, та улаштуванням огорожі висотою 1,6 м, не менше 30 % площі якої повинно бути прозорою, оскільки існує судове рішення - постанова Київського апеляційного суду

від 12 жовтня 2021 року у справі № 369/1843/18 про задоволення позовної вимоги з цього ж предмета та з тих же підстав, яке набрало законної сили.

Задоволення позовних вимог ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції на підставі статті 376 ЦК України вчинено поза межами позовних вимог, оскільки позивач на зазначену норму не посилалась і ця норма не підлагала застосуванню.

Апеляційний суд неналежним чином дослідив доводи позивача про існування шуму працюючої важкої та іншої техніки, обладнання, постійному підвозі та вивезенню будівельних матеріалів багатотонними вантажівками, пересуванням автомобільної техніки по дорозі поруч із належною позивачу земельною ділянкою та по сусідній ділянці, нестерпного їдкого та шкідливого смороду свіжої фарби, різноманітних хімічних розчинів та не врахував,

що Порядком виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, передбачено можливість влаштування огородження будівельного майданчика, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, складування будівельних матеріалів.

Із змісту позову ОСОБА_1 не вбачається, яким чином можливі відхилення ОСОБА_2 в ході будівництва надвірної споруди від даних будівельного паспорта порушують саме її особисті охоронювані законом права, свободи та інтереси. ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 чинив перешкоди

їй у користуванні і розпорядженні її майном, що його дії, використання ним його земельної ділянки, здійснення на ній будівництва, складування будівельних матеріалів, призвело до будь- яких порушень саме її прав.

Обраний позивачкою ОСОБА_1 спосіб захисту має узгоджуватись

з підставами заявленого позову і слугувати поновленню порушених прав. Проте ОСОБА_1 не підтвердила належними та допустимими доказами створення ОСОБА_2 перешкод у розпорядженні та користуванні

її власним майном,а обраний нею спосіб захисту є неналежним,

що є самостійною підставою для відмови у позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_1 заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_2 та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Із земельною ділянкою ОСОБА_1 межує земельна ділянка площею

0,25 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0244, за адресою:

АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 .

Цільове призначення належної ОСОБА_2 земельної ділянки -

для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 червня 2018 року відповідач є власником надвірної будівлі, господарської будівлі під літ. «А», площею 85,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Виконавчого комітету Бузівської сільської ради, декларації про готовність до експлуатації, зареєстрованої у Департаменті ДАБІ у Київській області від 30 червня 2016 року за № КС 142161820102.

На підставі неодноразових звернень ОСОБА_1 до ДАБІ Київської області, Бузівської сільської ради, Держсанепідемслужби в Київській області, Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Державної екологічної інспекції у Київській області, Головного управління ДСНС України у Київській області було проведено позапланові перевірки на відповідність об`єкта забудови вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

Державною екологічною інспекцією у Київській області складено акт перевірки дотримання вимог природоохороного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 14 квітня 2014 року,

в якому зазначено, що при обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 на території присадибної ділянки

ОСОБА_2 знаходиться 5 побутових вагонів, 3 металеві контейнери та відкритий склад з металевими конструкціями, частина яких була пофарбована. Крім того, проводились роботи по підготовці металевих конструкцій до фарбування шляхом зняття верхнього шару іржі.

Києво-Святошинське районне управління Головного управління Держсанепідслужби у Київській області листом від 08 травня 2014 року № 458 повідомило про те, що при обстеженні земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 встановлено, що на території ділянки знаходяться складені пофарбовані металеві конструкції в значній кількості. Біля навісу встановлено тимчасову ширму з плівки, на якій присутні сліди фарби.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 19 червня 2014 року, видано припис від 19червня 2014 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складено протокол від 19 червня 2014 року та винесено постанову від 03липня 2014 року за фактом облаштування ОСОБА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 виробничої бази з виконання лакофарбових робіт металевих конструкцій (побудовано капітальну огорожу, розміщено 3 вагони, 3 контейнери, 2 металеві будинки та влаштовано навіс площею понад 100 кв. м, який не є тимчасовою спорудою).

Державною інспекцією сільського господарства в Київській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03 липня 2014 року, в якому за результатами виїзду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 огороджена капітальним, металевим парканом, територія якої охороняється. Крім того, встановлено,

що ОСОБА_2 облаштував на даній земельній ділянці виробничу базу з фарбування металевих конструкцій. Також Державна інспекція сільського господарства в Київській області листом від 06 жовтня 2014 року повідомила про те, що при візуальному обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 підготовчих робіт чи будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку не виявлено.

За результатами перевірки звернення ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області щодо надання інформації стосовно пожежі, яка виникла на земельній ділянці громадянина ОСОБА_2 , встановлено, що громадянин ОСОБА_2 влаштував на земельній ділянці виробничу базу з виконання лакофарбових робіт і металевих конструкцій, а саме: побудовано капітальну огорожу, розміщено 3 вагони, 3 контейнери, 2 металеві будинки та навіс.

У травні 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом

до ОСОБА_2 , третя особа- ОСОБА_1 , про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року у справі № 826/8091/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року, позов Державної інспекції архітектури та будівництва України задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 надати до Департаменту належним чином завірену копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, будівельного паспорта або проектної документації забудови земельної ділянки, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та документа, що дає право на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 20 грудня 2016 року щодо використання ОСОБА_2 земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушення останнім вимог добросусідства. За результатами розгляду скарги повідомлено про те, що відповідно до генерального плану земельна ділянка з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 не передбачена під виробничу зону, розміщення виробничого складу або будь-яких інших будівель.

Комісією Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області складено акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 від 27 квітня 2017 року та встановлено,

що використання території земельної ділянки більш схоже на використання під виробничу базу, що активно функціонує.

Посадовими особами Департаменту ДАБІ у Київській областіпроведено позапланову перевірку за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 03 травня 2017 року та у зв`язку

з тим, що замовником будівництва ОСОБА_2 виконано будівельні роботи з будівництва господарської будівлі розміром 14,64 м х 12,22 м,

а будівельним паспортом передбачено будівництво господарчої будівлі розміром 8,4 м х 12,0 м, встановлено зазначене відхилення від затверджених проектних рішень будівельного паспорта.

Зазначене відхилення від затверджених проектних рішень будівельного пастпорта порушує вимоги статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Надалі складено протокол про адміністративне правопорушення від 03 травня 2017 року та видано припис про усуненняпорушеньвід 03травня 2017 року.

Державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Київській області здійснений виїзд на місцезнаходження земельної ділянки

з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 та встановлено нецільове використання зазначеної земельної ділянки, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 10 серпня 2017 року.

Висновком експертного дослідження за результатами проведення будівельно-технічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 серпня 2017 року встановлено, що на земельній ділянці

за адресою: АДРЕСА_1 , фактично розташовані тимчасові будівлі,

які застосовуються для забезпечення промислового виробничого процесу будівництва. Зазначені будівліне є житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами. Земельна ділянка фактично використовується як промислова - склад для зберігання будівельних матеріалів, засобів будівельного виробництва та тимчасових будівель. Фактично існуючі будівлі та споруди не відповідають наявній технічній документації, а саме будівельному паспорту в частині об`єкта будівництва, схеми забудови земельної ділянки, вимог щодо огорожі земельної ділянки та відстані від будівель до межі земельної ділянки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 810/4638/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року, зобов`язано Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області забезпечити контроль по приведенню фактичних даних об`єктів забудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність до вимог забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80, виданого відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

У зазначеному рішенні установлено що у період 2014-2017 роки до земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , були здійснені виїзди вищевказаних інстанцій та встановлено грубі порушення режиму інсоляції земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , захаращена металевими спорудами, великими вагонами, що складені у вигляді літери «П», вкриті загальним дахом, наявний великий навіс для зберігання металовиробів, по периметру ділянки

в значній кількості складовані пофарбовані та ще необроблені й ржаві будівельні риштування; кількістю до 10 штук вагонів-битовок,

на яких встановлені антени; 6 теплових генераторів для просушки стін, газоблок, утеплювач, бетономішалка та інше.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова апеляційного суду оскаржується позивачем лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання привести об`єкт забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ОСОБА_2 на земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій, у зв`язку з чим Верховний Суд перевіряє оскаржувану постанову апеляційного суду на предмет законності та обгрунтованості у касаційному порядку лише у цій частині та в межах доводів касаційної скарги.

В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалась на використання відповідачем належної йому земельної ділянки, яка є суміжною з її земельною ділянкою, не за цільовим призначенням, зокрема використання земельної ділянки під виробничу базу з виконання лакофарбових робіт металевих конструкцій, її захаращеність промисловими металевими спорудами, вагонами-контейнерами у вигляді літери «П», що вкриті загальним дахом, великим навісом для зберігання металевих виробів, вагонів-битовок - кількістю до десяти штук, що створює шум, пил, загазованість, їдкий сморід фарб, просила:

- усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні майном (земельною ділянкою та будинком за адресою: АДРЕСА_1 ), що створені діями ОСОБА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести об`єкти забудови

у відповідність до будівельного паспорта № 80, виданого 20 лютого

2015 року відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації з переліком вимог до забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки, з урахуванням державного акта на землю № 322240001002502, з висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 серпгня 2017 року № 14783/17-42, а саме: знесенням «господарської будівлі»,

як об`єкта рухомого майна - самочинної забудови, знесенням огорожі висотою 4,35 м з непрозорою частиною 2,7 м та улаштуванням огорожі висотою 1,6 м, не менше 30 % площі якої повинно бути прозорою, приведенням до норм мінімально допустимої відстані від об`єкта - господарської будівлі - до меж земельної ділянки - 4 м, знесенням промислових споруд з полегшених конструкцій.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу

та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права,

є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним

із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають

як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити,

які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначено

у статті 16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,

що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те,

що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить

як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа,

так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити

до відновлення порушеного права позивача.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії,

яка порушує право (частина друга статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 50 Конституції України визначено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 41 Конституції України

та частини п`ятої статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (частина перша статті 104 ЗК України).

Частиною першою статті 91 ЗК України, зокрема, передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність

у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод

у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення,

ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам

та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки,

який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частини перша та друга статті 103 ЗК України).

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок.

Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції установив факт порушення відповідачем правил добросусідства, порушення прав позивача

не лише як землекористувача, а і як власника будинку, який розміщений на належній їй земельній ділянці, у зв`язку з розміщенням на суміжній земельній ділянці виробничої бази по фарбуванню металевих конструкцій.

Апеляційний суд дав належну оцінку зібраним у справі доказам та установив наявність у позивача перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, у зв`язку з використанням ОСОБА_2 належної йому земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушенням останнім вимог добросусідства, зокрема облаштування ним на суміжній земельній ділянці виробничої бази по фарбуванню металевих конструкцій, здійснення діяльності по виконанню лакофарбових робіт та використання розташованих ним будівель для забезпечення промислового виробничого процесу, в тому числі зберігання засобів і будівельного виробництва. Також установлено невідповідність існуючих на земельній ділянці відповідача будівлель і споруд наявній технічній документації, в тому числі щодо відстані будівель до межі земельної ділянки позивача.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції врахував обставини, установлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня

2018 року у справі №810/4638/17, яке набрало законної сили, а також його зміст, відповідно до якого Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зобов`язано забезпечити контроль по приведенню фактичних даних об`єктів забудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_2 , у відповідність до вимог забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки відповідно до будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80, виданого відділом містобудування

та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

З урахуванням установлених у цій справі конкретних обставин, сукупність перевірених апеляційним судом доказів і встановлених на їх підставі фактів,

а також зміст позовних вимог і зміст порушеного права, на захист якого позивач звернулась до суду, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

до ОСОБА_2 про зобов`язання привести об`єкт забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ОСОБА_2

на земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій.

Аргументи касаційної скарги щодо помилковості посилання апеляційним судом на статтю 376 ЦК України, оскільки на цю норму не посилалась позивач, є необґрунтованими, оскільки у будь-якому випадку неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Лише фактичні підстави позову визначають межі судового розгляду, що не позбавляє суд повноважень визначити ту норму права,

що належить застосувати для оцінки спірних відносин та їх правильного регулювання.

Посилання у касаційній скарзі на неналежність обраного позивачем способу захисту прав є необгрунтованими, оскільки суд, установивши характер порушеного права позивача, застосував спосіб захисту, про який просила позивач і який є ефективним з урахуванням установлених у цій справі конкретних обставин та призведе до відновлення порушеного права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не дають підстав для висновку

про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог про зобов`язання привести об`єкт забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ОСОБА_2 на земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій, а зводяться до доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, зокрема недостатність перевірки аргументів позивача щодо порушення її прав, визнання наданих позивачем доказів неналежними та врахування саме тих доказів, які, на думку відповідача, свідчать про відсутність підстав для задоволення зазначених позовних вимог.

У силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вдаватись

до переоцінки доказів, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а також встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до ухвалення незаконного рішення в оскаржуваній відповідачем частині, суд касаційної інстанції не встановив. При цьому не може бути скасоване правильне по суті

і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга

статті 410 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець