Ухвала

від 01.06.2010 по справі 11-918

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Бєлан Н.О., суддів Балацької Г.О., Мороза І.М., за участю прокурора Тертичного О.А., захисника ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6,

розглянувши у залі суду у відкритому судовому засіданні 01 червня 2010 року кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за апеляцією прокурора Даценка В.С., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 року, якою прокурору відмовлено у відновленні строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 04 лютого 2010 року, якою його апеляція на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2009 року визнана такою, що не підлягає розгляду, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2009 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 307 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ст. 309 ч. 2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На вирок суду прокурор Даценко В.С., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисник та засуджений подали апеляції.

Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2010 року апеляція прокурора зі змінами до неї залишена без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 350 КПК України, а саме, прокурор в апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи, встановлених судом, не вказав з яких підстав апеляційний суд повинен визнавати ОСОБА_6 винним за ст.ст. 307 ч. 2, 309 ч. 2 КК України, і чому їх необхідно вважати як один злочин. Крім того, в апеляції прокурора не вказано, якої, на його думку, припустився суд помилки, призначаючи мяке покарання ОСОБА_6: за ст. 307 ч. 2 КК України чи за ст. 309 ч. 2 КК України, чи за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України, а прохання прокурора про призначення більш суворого покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України, без призначення покарання за кожний окремий злочин - взагалі суперечить вимогам закону.

Також прокурора повідомлено про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення.

Оскільки вказані недоліки, що містяться в апеляції, прокурором усунуті не були постановою від 04 лютого 2010 року апеляція прокурора на вирок суду визнана такою, що не підлягає розгляду.

01 березня 2010 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 04 лютого 2010 року, вказуючи, що строк ним пропущено з поважних причин.

Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 року прокурору відмовлено у відновленні строку на апеляційне оскарження постанови від 04 лютого 2010 року.

Дану постанову прокурор оскаржив, вказуючи, що він не мав можливості внести апеляцію на постанову судді від 04 лютого 2010 року, оскільки з 18 січня по 19 лютого 2010 року перебував у відпустці, а тому просить її скасувати та дати розпорядження суду першої інстанції для виконання вимог ст. 351 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Балацької Г.О., пояснення прокурора, що підтримав доводи апеляції прокурора в повному обсязі, пояснення захисника та засудженого, що заперечували проти задоволення апеляції прокурора, вважаючи постанову судді від 11 березня 2010 року законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 350 КПК України, в апеляції повинна зазначатися вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, а також прохання особи, що подає апеляцію, яке б відповідало вимогам закону.

У разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог, передбачених ст. 350 КПК України, у відповідності до ст. 352 КПК України, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення.

Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду, яка може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 15 діб.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Даценко В.С., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок суду від 21.10.2009 року відносно ОСОБА_6 02.11.2009 року подав апеляцію, а 01.12.2009 року зміни до неї ( т. 2 а.с. 3-4, 41-42).

Оскільки вказана апеляція чи зміни до неї не відповідали вимогам ст. 350 КПК України щодо її змісту, постановою головуючого судді від 21.01.2010 року вона залишена без руху з повідомленням апелянта про необхідність виконання вимог кримінально-процесуального закону протягом семи діб з моменту отримання повідомлення ( т. 2 а.с. 56).

В указаний строк недоліки прокурором усунуті не були, а тому постановою від 04.02.2010 року апеляція прокурора визнана такою, що не підлягає розгляду ( т. 2 а.с. 60).

На дану постанову прокурор 01.03.2010 року вніс апеляцію з клопотанням про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він з 18.01.2010 року по 19.02.2010 року перебував в щорічній відпустці ( т. 2 а.с. 63-65).

Суд, розглядаючи вказане клопотання, правильно дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки як вбачається з матеріалів справи, про прийняте судом рішення про залишення апеляції прокурора на вирок суду без руху прокуратура Деснянського району м. Києва була повідомлена 27.01.2010 року, як і отримала копію постанови від 04.02.2010 року про визнання апеляції прокурора такою, що не підлягає розгляду ( т. 2 а.с. 58, 61).

Не дивлячись на це, прокурор подав апеляцію лише 01.03.2010 року з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження.

Які обставини позбавили прокурора можливості подати апеляцію навіть в період з 22 по 26 лютого 2010 року, коли він уже не перебував у відпустці, з матеріалів справи та апеляції не вбачається, а тому суд правильно дійшов до висновку про пропуск прокурором строку на подачу апеляції без поважних причин, а тому обґрунтовано відмовив у його відновленні.

При цьому необхідно зауважити, що прокурор на час подачі апеляції та розгляду справи в суді апеляційної інстанції 01.06.2010 року не виконав вимоги ст. 350 КПК України щодо змісту його апеляції на вирок суду, а тому його прохання для надання розпорядження суду першої інстанції виконати вимоги ст. 351 КПК України суперечать вимогам закону.

Оскільки вимоги ст. 351 КПК України відносно апеляцій захисника ОСОБА_5 та засудженого виконані, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення справи до розгляду за їх апеляціями на вирок суду без повернення справи до районного суду для виконання вимог ст. 354 КПК України.\

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора Даценка В.С., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 року про відмову в відновленні строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 04 лютого 2010 року, якою апеляція прокурора на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_6 визнана такою, що не підлягає розгляду - без зміни .

Справу призначити до розгляду в суді апеляційної інстанції на 10-00 годин 15 червня 2010 року, про що повідомити осіб, які беруть участь у розгляді справи, з викликом в судове засідання ОСОБА_6, що утримується під вартою в Київському СІЗО № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань.

С у д д і :

Балацька Г.О. Бєлан Н.О. Мороз І.М.