Постанова

від 08.06.2023 по справі 2-2801/2000

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 2-2801/2000

Провадження № 22-ц/4820/753/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.,

за участю: апелянта ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міського суду Хмельницької області від 19 квітня 2000 року (суддя Дембіцький С.О.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в :

У квітні 2000 року ДП «ЖЕК №1» ТОВ «Комунпостачсервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначалось,що 11червня 1992року ЖЕК№1в м.Хмельницькому буловидано ордерна правокористування квартирою АДРЕСА_1 наім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . З 1996 року ОСОБА_1 у зазначеній квартирі не проживає, місце його перебування невідоме.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

27 вересня 1997 року комісією в складі майстрів ЖЕК №1 м. Хмельницького Погоржельської, Гурман та паспортиста ЖЕК №1 Корчинської вказана вище квартира була опечатана, про що було складено відповідний акт.

З 27 вересня 1997 року ОСОБА_1 квартирою не користувався.

Відповідно до виписки з особового рахунку заборгованість по квартплаті з 27 вересня 1997 року складає 186 грн. Станом на 01.03.2000 року заборгованість не погашено.

У зв`язку з цим позивач просив суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням Хмельницького міського суду Хмельницької області від 19 квітня 2000 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користуватись квартирою АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 починаючи з 1996 року без поважних причин не користувався квартирою АДРЕСА_1 , тобто більше шести місяців, що є підставою відповідно до статті 71 ЖК України для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Хмельницького міського суду Хмельницької області від 19 квітня 2000 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначає, що про дату та місце розгляду справи він не був повідомлений, на час розгляду справи Хмельницьким міським судом він був оголошений безвісно відсутньою особою, у зв`язку з чим знаходився у розшуку.

10 лютого 1998 року рішенням суду, за заявою колишньої дружини ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , він був визнаний безвісно відсутнім, про що йому стало відомо у серпні 2022 року при зверненні до Заводського районного відділу Державної міграційної служби м. Кам`янське Дніпропетровської області для заміни паспорта зразка 1974 року на паспорт громадянина України, де йому повідомили про зняття його з реєстраційного обліку місця проживання за рішенням суду.

Отримавши рішення суду від 19 квітня 2000 року, яким ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням, останній відмітив помилку у прізвищі, що саме ОСОБА_6 було визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням з причини тривалого непроживання, однак, помилка у прізвищі не стала перешкодою для зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку в квартирі, в якій він був зареєстрований з 1992 року і був її основним квартиронаймачем.

В особовому рахунку на квартиру прізвище апелянта зазначено як ОСОБА_7 , тому з допущеної помилки в написанні прізвища слід зробити висновок, що позивачем взагалі не були надані, а судом не були оглянуті будь-які документи, які стосувались квартири і зареєстрованих у ній осіб, також як і не був наданий акт про непроживання, підписаний сусідами або будь-який інший письмовий доказ, який би свідчив про непроживання в квартирі саме ОСОБА_1 .

Жодних посилань на письмові докази, в тому числі, й про те, що ОСОБА_1 не користувався квартирою саме з 1996 року, в оскаржуваному рішенні немає, а в основу рішення покладені лише припущення позивача про непроживання відповідача в квартирі і нічим не підтверджені пояснення свідків, що свідчить про необґрунтованість і безпідставність рішення суду.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 травня 2023 року у порядку процесуального правонаступництва залучено ОСОБА_3 до участі у справі як позивача замість ДП «ЖЕК№1 ТОВ «Комунпостачсервіс» (тепер - комунальне підприємство «Управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради).

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 , адвокат Скоропад Д.О. в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд першої інстанції не дотримався приписів статей 94, 96 ЦПК України (в редакції 1963 року, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції).

У зв`язку з порушенням норм процесуального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 були користувачами квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру, отриманого 11 червня 1992 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що свідчить копія довідки відділу запису актів громадянського стану (а. с. 5).

З акту від 27 вересня 1997 року, складеного майстрами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та паспортистом ОСОБА_10 ЖЕК №1 м. Хмельницького, вбачається, що 27 вересня 1997 року у зв`язку зі смертю квартиронаймача ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_1 була опечатана в присутності вищевказаної комісії (а. с. 4).

Як вбачається, із пояснень, які надавалися дільничному інспектору міліції ОСОБА_11 , від ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які проживали в сусідніх квартирах з спірною квартирою, то у кв. АДРЕСА_1 проживала громадянка ОСОБА_4 з внуком/племінником ОСОБА_15 , який зник біля трьох-чотирьох років назад та у квартирі більше не з`являвся. Після смерті ОСОБА_4 квартира опечатана (а. с. 7, 8, 9).

Згідно відомостей УМВС України в Хмельницькій області від 06 квітня 2000 року ОСОБА_1 по обліках УМВС України в Хмельницькій області не числиться, відомостями про судимість та перебування у розшуку УМВС України в Хмельницькій області не володіє (а. с. 10).

Допитаний в судовому засіданні як свідок дільничний інспектор ОСОБА_11 пояснював, що біля квартири АДРЕСА_2 був не один раз, в тому числі коли опитував сусідів. Квартира опечатана, у ній ніхто довгий час не проживає. ОСОБА_1 місце знаходження не відомо.

Крім того апеляційним судом встановлено, за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 28 квітня 2023 року квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_3 у розмірі 1/1 частки на підставі договору купівлі - продажу, виданий 01.02.2022 року.

Щодо вирішення спору по суті заявлених вимог

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в задоволенні позову про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду акт від 27 вересня 1997 року, складений майстрами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , паспортиста ОСОБА_10 ЖЕК № 1 ТОВ «Комунпостачсервіс», про те, що 27 вересня 1997 року у зв`язку зі смертю квартиронаймача ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_1 опечатана.

За показами свідка ОСОБА_11 квартира опечатана, в ній ніхто довгий час не проживає. Місцезнаходження ОСОБА_1 не відоме.

За поясненнями від 05 та 06 квітня 2000 року ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , які проживали в кв. АДРЕСА_3 , та ОСОБА_14 , яка проживала в кв. АДРЕСА_4 , в квартирі АДРЕСА_2 зазначеного будинку проживала ОСОБА_4 з внуком. Біля 4-х років назад внук ОСОБА_15 кудись зник, а біля трьох років назад ОСОБА_4 померла. З тих пір в даній квартирі ніхто не проживав, квартира була опечатана.

Оцінивши зазначені докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не проживає у спірній квартирі та не користується квартирою більше шести місяців без поважних причин, а тому вимоги позивача про визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк. Однак належних та допустимих доказів щодо поважності відсутності в спірному житловому приміщенні ОСОБА_1 з 1996 року, тобто понад 27 років, останнім суду не надано. Оскільки більш точну дату відсутності ОСОБА_1 в спірній квартирі крім 1996 року встановити неможливо, тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 з 01 січня 1997 року.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме допущення помилки в написанні прізвища відповідача, на висновки суду не впливають, не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Щодо повідомлення позивача про судовий розгляд.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч. 1 ст. 90 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) судові виклики і повідомлення провадяться повістками, що надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, представникам громадських організацій і трудових колективів за адресою, вказаною стороною, самими цими особами або іншими учасниками справи.

В силу частин 1, 3 статті 94 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) повістки про виклик, адресовані громадянам, вручаються їм під розписку. Зворотна розписка з їх підписом підлягає поверненню до суду з зазначенням часу одержання. Коли особа, яка викликається, не буде виявлена у місці проживання, повістку вручають будь-кому з дорослих членів сім`ї, які проживають разом з нею, а при відсутності їх - домоуправлінню або адміністрації за місцем роботи, а в сільських місцевостях - виконавчому комітетові сільської Ради народних депутатів. Службова особа, яка одержала повістку, зобов`язана під свою відповідальність негайно вручити її належній особі.

За положеннями статті 96 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження повістки з підписом службової особи виконкому сільської Ради народних депутатів за місцем знаходження майна відповідача або домоуправління останнього відомого місця перебування відповідача про те, що вручити повістку адресатові не можна через його відсутність.

За змістом указаних норм права повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду, натомість, неналежне повідомлення судом учасників справи про дату, час і місце судового засідання є порушенням їх права на справедливий суд.

Матеріали справи не містять доказів вручення повістки відповідачеві, місце фактичного перебування якого невідомо.

Отже, всупереч процесуальному закону суд розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

В силу п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України вказане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.

Зважаючи на зазначене, всупереч вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. ОСОБА_1 слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 з 01 січня 1997 року.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міського суду Хмельницької області від 19 квітня 2000 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 з 01 січня 1997 року .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 червня 2023 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк