Ухвала

від 15.04.2024 по справі 2-2801/2000

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 2-2801/2000

провадження № 61-10123св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про залучення належного позивача у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2000 року Державне підприємство «ЖЕК №1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунпостачсервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Рішенням 15 сесії Хмельницької міської ради від 31 травня 2017 року № 76 Хмельницьку ЖЕК №1 перейменовано в комунальне підприємство «Управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради.

Рішенням Хмельницького міського суду Хмельницької області від 19 квітня 2000 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користуватись квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 березня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Хмельницького міського суду Хмельницької області від 19 квітня 2000 року.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 травня 2023 року у порядку процесуального правонаступництва залучено ОСОБА_1 як позивача замість Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Хмельницького міського суду Хмельницької області від 19 квітня 2000 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано ОСОБА_2 таким, що з 01 січня 1997 року втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції з тих підстав, що справа була розглянута за відсутності ОСОБА_2 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в суді першої інстанції.

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року, просив її скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів відмовлено.

26 січня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про залучення належного позивача.

Заява мотивована тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_3 у розмірі 1 частки на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 7208, виданий 11 жовтня 2023, видавник: приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Н. М.

У заяві ОСОБА_2 посилається на те, що ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 травня 2023 року суд вже залучав ОСОБА_1 як правонаступника, у зв`язку з набуттям нею права власності на квартиру за договором купівлі-продажу.

ОСОБА_2 просив залучити належного позивача, оскільки ОСОБА_1 відчужила квартиру ОСОБА_3 .

Верховний Суд, оцінивши мотиви заяви, дійшов висновку про залишення заяви без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 394/538/19, провадження № 61-17553св20, від 05 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21, провадження № 61-5246св22.

Щодо можливості процесуального правонаступництва у справі, що переглядається, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

За загальним правилом правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні, його необхідно розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника.

При сингулярному (частковому) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов`язки кредитора. Сингулярне правонаступництво має місце, коли сторона переуступає правом вимоги, чи здійснює переведення боргу, або приймає борг іншої особи на себе.

Водночас процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Верховний Суд зауважує, що передумовою процесуального правонаступництва є безспірний перехід суб`єктивного права та (або) обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві.

При вирішенні питання про заміну сторони її правонаступником суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема, договорів, інших правочинів тощо.

Договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не є підставою для переходу будь - яких обов`язків до нового власника, які дають підстави для залучення його як процесуального правонаступництва у спорі щодо втрати права третьої особи на користування квартирою.

З огляду на вказане немає підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 55, 260, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про залучення належного позивача у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням відмовити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська