Рішення

від 15.06.2023 по справі 526/804/18

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/804/18

Провадження № 2/535/617/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шолудько А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Мальцевої С.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу №526/804/18за позовом ОСОБА_1 доДержава Українав особі:Комунального некомерційного підприємства «Гадяцькаміська центральналікарня» Гадяцькоїміської ради, ОСОБА_2 фельдшера бригадишвидкої медичноїдопомоги Гадяцькоїпідстанції екстреної медичної допомоги, ОСОБА_3 молодшої медичноїсестри бригадишвидкої медичноїдопомоги Гадяцькоїпідстанції екстреноїмедичної допомоги, ОСОБА_4 лікаря анестезіологаКНП «Гадяцька міська центральналікарня»,працівників ГадяцькогоРВ УМВСУкраїни вПолтавській області: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування моральноїшкоди, визнання бездіяльностіпротиправною,визнання недійсним лікарського свідоцтвапро смерть, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Гадяцька міська рада Полтавської області, Державна казначейська служба України,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовною заявоюдо Держави України в особі посадових осіб, які під час виконання своїх обов`язків перебували на державних посадах, а саме: головного лікаря ЦРЛ (Центральна Гадяцька районна лікарня) Бесараба Олександра Івановича; фельдшера Гадяцької підстанції екстреної медичної допомоги Волинця Миколи Петровича; молодшої медичної сестри Гадяцької підстанції екстреної медичної допомоги ОСОБА_3 ; лікаря анестезіолога Гадяцької ЦРЛ Шамрая Владислава Анатолійовича; судово-медичного експерта Гадяцького відділення судово-медичної експертизи (СМЕ) Сорокотяги Євгенія Івановича; працівників міліції Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області: старшого дільничного ОСОБА_5 , дільничного ОСОБА_6 , дільничного ОСОБА_7 , слідчого Безрука О.М.; третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хітці раптово померла його дочка ОСОБА_8 , 1983 року народження. За даним фактом лише 07.03.2017 внесені відомості до ЄРДР за ч.1 ст.140 КК України, хоча він наполягав на правовій кваліфікації ст. 115 КК України. У даному кримінальному провадженні він визнаний потерпілим, але не відшкодовані моральні та матеріальні збитки матері ОСОБА_9 , сестрам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Досудове слідство у кримінальному провадженні № 12017170130000155 триває, а порушники Законів України почувають себе комфортно та ще і насміхаються над потерпілими. Народ незадоволений розслідуванням. Висновок судово-медичного експерта ОСОБА_12 ображає почуття віруючих. Зріє конфлікт із владою. Це ОСОБА_13 була ініціатором закриття сміттєзвалища між с. Хітці та с. Броварки. Влада її боялася. На стіл лягає офіційна вимога до влади, яку підписало близько 40 чоловік. У планах Альбіни було створення Кратівського банку і об`єднання Кратів світу, а це небезпечний конкурент. Лікарське свідоцтво №84, видане 17.09.2010, є фальшивим. Медпрацівники скоїли злочин, тобто призвели ОСОБА_8 до смерті. Вони нанесли шкоду йому (позивачу) та її односельчанам. Дочка померла у нього на руках у машині швидкої допомоги, у приймальне відділення лікарні Альбіну привезли мертвою, а потім через реанімаційне відділення Гадяцької ЦРЛ виробили фальшиве лікарське свідоцтво про смерть, в якому експерт ОСОБА_12 навмисно написав: «Навмисне самоотруєння неуточнених хімічних речовин у будинку». Їм, Кратам, він пояснив, що так йому рекомендував писати слідчий Гадяцької міліції ОСОБА_14 . У газеті «Базар Медіа» №39 від 30.09.2010 року вийшла стаття «Як гадяцькі лікарі вбили мою сестру» де описані подробиці смерті ОСОБА_15 . У газеті «Свобода слова» №6 від 20.05.2011 теж була стаття про смерть ОСОБА_15 . Медики газетні матеріали не спростували, бо то була написана лише правда. Ніхто з медиків не допоміг сім`ї ОСОБА_16 , ні морально, ні матеріально, і, навіть, не вибачилися, мстили за правду. Він не отримав вчасно пам`ятку потерпілого, слідчі уникають зустріч з ним. Медики подали в поліцію неправдиві показання, так вчинили й самі поліцейські. Немає пояснень лікарів, які лікували вади серця ОСОБА_15 . Прокурор місцевої прокуратури тричі скасовував постанови міліції про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом ОСОБА_15 . На запити депутата Верховної Ради України ОСОБА_17 не була відкрита кримінальна справа при режимі ОСОБА_18 . Лікарі обіцяли зробити операцію ОСОБА_13 на серці за 40000,00 грн і не зробили, а гроші зникли. ОСОБА_13 залишилася один на один зі своїми проблемами, було порушено її права і свободи. ОСОБА_13 оголосила голодування у найлютіші морози біля входу у лікарню міста Полтави, її труїли міліціонери з собаками так влада реагувала на її протест.

Висновок токсикологічної експертизи відсутній, не було перехресного допиту його з медиками та міліціонерами, медичні документи понищено, матеріали розслідування слідчого ОСОБА_14 зникли, не допитано жодного свідка, хто спілкувався з ОСОБА_13 за день до її смерті, не з`ясовано мотивів, чому медики і міліціонери давали неправдиві показання, хто замовник? Чому записано у висновках експерта самоотруєння, а не ядуха, ішемічний напад, інсульт, інфаркт, анафілактичний шок (на фоні алергії, скритої форми діабету)? Смерть через 20 хв це незрозуміло, потрібні факти, а не абстрактне міркування. Біологічне отруєння через мікроб, гідрогенізований жир у шоколаді, згущеному молоці викликає раптову смерть від зупинки серця. Є цукровий і нецукровий діабет. Нез`ясована причина смерті додає йому все більше й більше печалі. Моральна шкода росте з кожним днем. Для спасіння ОСОБА_13 медпрацівники не вживали заходів, а міліціонери (поліцейські) зайняли позицію спостерігачів. У машині не було дефібрилятора, кисневої подушки, а це вже вина головного лікаря ОСОБА_19 . Лікарі думали про гроші, а не про життя ОСОБА_13 , тому не промили їй шлунок, не робили штучне дихання. Тепер медики звинувачують міліцію, а міліція (поліція) на медиків. А винні всі тобто Держава Україна. Слідчих дій у будинку ніхто не проводив, аналізи їжі, води не зробили фахівці. Слідчий ОСОБА_14 відмовився брати на аналіз воду, рештки їжі, якими блювала померла, шоколад, згущене молоко із кавою. Немає пояснень лікарі, які обстежували ОСОБА_13 до її смерті, не прослухано телефонні розмови фігурантів справи. У дитинстві у ОСОБА_13 лікували ревматизм хаотично. Так організована була робота лікарів і вина тут головного лікаря. Щоб з`ясувати точний діагноз ОСОБА_13 потрібна ексгумація, дозвіл на проведення якої не хоче давати прокуратура. Акт судово-медичного дослідження №84 написаний у 2017 році і без дати на підставі документа від 17.09.2010 року і без номера, тобто це фальшивка. Висновок експерта №92 неправдивий, записано на стор.7, що в крові Крат, шлунку, кишечнику, печінці, нирці, мозку, селезінці від трупа Крат (акт розтину №84) виявлено речовини з групи похідних 1,4-бенздіазепам, ідентифікувати яку немає можливості через обмежену кількість зразків для порівняння. Не виявлено но-шпи, оцтової кислоти та ще 69 препаратів, які перераховано. Гадяцька лабораторія не може виявити, а медексперт ОСОБА_12 за годину ідентифікував. Органи, взяті на експертизу, у тому числі легені, не повернуті до тіла ОСОБА_13 . Продали. У Альбіни медики 17.09.2010 вимагали гроші на бензин і ліки, а ОСОБА_13 пригрозила, що все розповість в СБУ, у тому числі про торгівлю людськими органами. Тому на виклик у с. Хітці медики приїхали не рятувати ОСОБА_13 , а вбивати. І за це всі повинні відповідати за Законом. Ніхто не може зараз гарантувати, що на експертизі були органи від тіла ОСОБА_13 . А серце на аналіз не брали, а воно було хворе, про що писав головний лікар ОСОБА_19 15.06.2020. Гадяцькі лікарі фіксують, що у ОСОБА_13 «міокадіофіброз міокардичний. Протосистолічний мітральний клапан пролапс стулок 5 мм». Практично ОСОБА_13 інвалід, але пенсію їй ніхто не платить. Допитаний у поліції 18.04.2017 ОСОБА_12 давав неправдиві показання, що він йому повідомляв про її хвороби ОСОБА_13 , а він вперше його побачив у липні 2017 року, коли його побив сусід ОСОБА_20 . Не допитані дільничний ОСОБА_7 та його помічник ОСОБА_5 , водій автомобіля швидкої допомоги ОСОБА_21 , диспетчер ШМД та черговий міліціонер, дитячий лікар ОСОБА_22 , однокласники ОСОБА_13 щодо втрати свідомості ОСОБА_13 на уроці фізкультури. Швидка на виклик до ОСОБА_13 приїхала більше ніж через годину, у той час як від м. Гадяч до с. Хітці відстань 6 км. ОСОБА_13 не кричала, не лаялася, судом у неї не було, а блювання у неї почалося на вулиці коли медсестра її терирозувала та не впускала до машини, а міліціонери стояли поряд і сміялися, вимагала у нього накрити підлогу авто, щоб не мити її від блювотних мас. У 2010 році згущене молоко Гадяцького сирзаводу було повернуто з москви через його отруйну дію, яке на заводі заново було перероблено. Вода в колодязі отруйна, її заборонили давати дітям. Позивач зазначає, що він змушений використовувати привозну воду. Через бездіяльність головного лікаря ЦРЛ ОСОБА_19 та злочинну діяльність медиків, поліції він втратив багато, попри все отримав ІІ групу інвалідності, має передінфарктний стан, ступінь ІІІ, ризик ІІІ і струс мозку від ОСОБА_20 .

Внаслідок протиправних дій фігурантів по кримінальному провадженню № 12017170130000155 змінився його спосіб життя, з`явилися почуття безпомічності, втратив душевну рівновагу, спокій, з`явився душевний біль, відчуття дискомфортного стану. Він змушений звертатися до юристів та вищі правоохоронні органи за допомогою, втратив спокійний сон, постійно перебуває у пригніченому стані, що негативно впливає на його відносини з оточуючими та його здоров`я вцілому. У зв`язку з чим розмір матеріальної шкоди оцінив в 1000 000,00 грн, яку просить стягти з держави Україна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Гадяцького районного суду Полтавської області від 15.05.2018 року справа № 526/804/18 надійшла на розгляд судді Максименко Л.В. (том 1 а.с.8).

Ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.05.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (том 1 а.с. 9-10).

Ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 07.06.2018 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з матеріалами позову (том 1 а.с. 22-23).

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 27.09.2018 ухвалу судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 07.06.2018 скасовано, матеріали справи направлено до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі (том. 1 а.с. 74-77).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Гадяцького районного суду Полтавської області від 04.04.2018 року справа № 526/804/18 надійшла на розгляд судді Заколодяжній О.А. (том 1 а.с. 81, 82).

Ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.10.2018 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження у справі №526/804/18 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, головного лікаря ЦРЛ (Центральна Гадяцька районна лікарня) О.І. Бесараба, бригади швидкої медичної допомоги: фельдшер Гадяцької підстанції екстреної медичної допомоги ОСОБА_2 , молодшої медичної сестри Гадяцької підстанції екстреної медичної допомоги ОСОБА_3 , лікаря-анестезіолога Гадяцької ЦРЛ Шамрая Владислава Анатолійовича, судово-медичного експерта Гадяцького відділення судово-медичної експертизи (СМЕ) Сорокотяги Євгенія Іванвовича, працівників міліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 про відшкодування моральної шкоди (том 1 а.с. 83-84).

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.01.2019 задоволено клопотання позивача про витребування доказів: зобов`язано Гадяцький ВП ГУНП в Полтавській області надати суду для огляду матеріали кримінального провадження № 12017170130000155, а в разі неможливості його надання, повідомити суд про прийняте рішення за результатами розслідування (том1 а.с.150-151).

Згідно з повідомленням Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області від 24.01.2019 за №553/115/119-2019, надати матеріали кримінального провадження № 12017170130000155від 07.03.2017 за ознаками ч.1 ст.140 КК України неможливо, оскільки вони направлені до КЗОЗ Харківського обласного бюро СМЕ МОЗ України для проведення комісійної судово-медичної експертизи 19.12.2018 (том 1 а.с.163, 164).

29.01.2019 ОСОБА_1 , в межах цивільної справи № 526/804/18 подав до суду письмову заяву про визнання бездіяльності протиправною та скасування лікарського свідоцтва про смерть № 84 від 17.09.2010 (том 2, а.с. 1-3).

В обґрунтування заяви зазначив, що він ростив і виховував 27 років дитину не для того, щоб злодії торгували її внутрішніми органами, що додало йому більшої печалі, а беззаперечні докази протиправної бездіяльності лікарі Гадяцької районної лікарні зафіксовано задовго до народження ОСОБА_15 . ОСОБА_13 з дитинства хворіла на ревматизм, але лікарі не звертали на це увагу, батьків обманювали, щоб її не лікувати та не давати безкоштовні путівки до санаторію, зловмисно зняли її з обліку. Дитина 27 років страждала, а через це страждали її батьки та сестри. Терапевт ОСОБА_23 зловмисно написала, що ОСОБА_24 не потребує операції на серці. 17.09.2010 медики діяли як погані перевізники машина була запилюжена, в ній було душно, незабезпечене належними приладами для надання медичної допомоги. Лікарі підробили документи, вели записи в журналах нечітко навмисно, журнали вже знищено навмисно, щоб потім не допомагати потерпілим родичам у похованні померлої по їх вині. Лікарське свідоцтво про смерть №84 від 17.09.2010 є фальшивим. Згідно з висновком експерта №92 від 13.05.2017 13.07.2017 стало більш відомо, що внутрішні органи ОСОБА_15 вилучено і не повернуто до трупа, тобто печінку, селезінку, нирки, легені, а хворе серце не взяли. Ймовірно продали, цим займається СБУ.

Ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.10.2018 закрито підготовче провадження у справі № 526/804/18 та призначено справу до судового розгляду. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог до відповідача судово-медичного експерта Гадяцького відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_12 закрито у зв`язку зі смертю останнього (том 2 а.с. 134-135).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.01.2021, призначеного у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Заколодяжної О.А., справа № 526/804/18 надійшла на розгляд судді Тищенко Л.І. (том 3 а.с. 147, 148).

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 10.03.2021 замінено головного лікаря ЦРЛ Басараба О. І. на належного відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Гадяцька міська центральна лікарня» Гадяцької міської ради, як правонаступника; залучено Гадяцьку міську раду, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Клопотання позивача щодо залучення до участі у розгляді справи в якості відповідачів: начальника Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області, начальника Національної поліції у Полтавській області, Президента, адміністрації Президента України, району і області, Міністерства охорони здоров`я України, Департаменту охорони здоров`я Полтавської облдержадміністрації залишено без задоволення, у зв`язку із закриттям підготовчого провадження у справі (т. 3 а.с. 175-177).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.07.2022 апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 10.03.2021 визнана неподаною та повернута апелянту (том 3 а.с. 225-226).

Відповідно до ухвали Полтавського апеляційного суду від 20.12.2021 ухвала Гадяцького районного суду Полтавської області від 10.03.2021 залишена без змін (том 4 а.с.70-71).

Розпорядженням голови Гадяцького районного суду Полтавської області від 20.12.2022 № 4 справу № 526/804/18 на підставі п.2 ч.1, ч. 4 ст. 31 ЦПК України передано до Зіньківського районного суду Полтавської області (том 4 а.с. 195).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.12.2022 справа № 526/804/18 надійшла на розгляд судді Должка С.Р. (том 3 а.с. 194).

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 03.01.2023 задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Должка С.Р. у справі № 526/804/18 (том 4 а.с. 223-225).

Розпорядженням в.о.голови Зіньківського районного суду Полтавської області від 07.02.2023 справу № 526/804/18 на підставі п.2 ч.1, ч. 4 ст. 31 ЦПК України передано до Котелевського районного суду Полтавської області (том 4 а.с. 230).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 27.02.2023 справа № 526/804/18 (провадження № 2/535/617/23) передана головуючому судді Шолудько А.В. (том 4 а.с. 232-233).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 20.03.2023 справа №526/804/18 прийнята до провадження та з призначенням повторного розгляду справи по суті (том 4 а.с.234-235).

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, та додатково зазначив, що міліція тиснула на медексперта ОСОБА_12 щоб він виніс неправдивий висновок. Держава повинна відповідати за смерть його дочки, щоб він поставив відповідний пам`ятник їй, оскільки вона була розумною та талановитою людиною.

Відповідачі, представники відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (том 4 а.с.237-247, том 5 а.с.1-8, 12-13).

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Згідно з листом Гадяцької центральної районної лікарні від 07.07.2010 №1887, ОСОБА_1 було повідомлено, що він 22.02.2010 був направлений на офтальмологічну МСЕК після повного обстеження та 17.03.2010 оглянутий на МСЕК й визнаний інвалідом III групи по зору (загальне захворювання). На даний час підстав для направлення на МСЕК немає. ОСОБА_8 , жителька с. Хитці, Гадяцького району була всебічно обстежена у грудні 2008 року, було виявлено «пролапс мітрального клапану І ст.», що не давало підстав для оформлення на МСЕК. На даний час на запрошення з`явитися на обстеження в поліклінічне відділення ЦРЛ амбулаторно за місцем проживання громадянка ОСОБА_8 відмовляється. Відповідно до ст.13 Закону України «Про психіатричну допомогу» дієздатна особа може госпіталізуватися до психіатричного закладу добровільно на її прохання або за усвідомленою згодою. Згідно зі ст. 14 цього ж Закону, примусова госпіталізація до психіатричного закладу особи без усвідомленої згоди лише коли вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих; неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Гадяцька ЦРЛ запрошує дочку ОСОБА_8 з`явитися в поліклінічне відділення ЦРЛ для обстеження і лікування (том 2 а.с. 54).

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №84 від 17.09.2010 форми №106/о з поміткою «остаточне», виданого судово-медичним експертом Гадяцького відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гадяч Гадяцького району Полтавської області в реанімаційному відділенні Гадяцької ЦРЛ, хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті: токсична дія неуточнених речовин та вказана основна причини смерті навмисне самоотруєння неуточнених хімічних і отруйних речовин у будинку (том 2 а.с.4-5).

Відповідно до повідомлення Прокуратури Гадяцького району Полтавської області від 14.10.2010 №1338вих10 встановлено, що за зверненням ОСОБА_1 з приводу порушення кримінального провадження за фактом ненадання допомоги медичними працівниками Гадяцької ЦРЛ дочці ОСОБА_8 , що призвело до її смерті, Гадяцьким РВ УМВС України в Полтавській області проводилася перевірка, за наслідками якої в порушенні кримінальної справи відмовлено з підстав, передбачених п.2 ст. 6 КПК України. Вивченням відмовного матеріалу встановлено, що рішення про відмову в порушенні кримінальної справи прийнято слідчим СВ Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області Лепським В.М. передчасно, без з`ясування усіх істотних обставин по даному факту. Тому постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасовано прокурором району, матеріали направлено начальнику Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області для проведення додаткової перевірки та прийняття рішення згідно зі ст.97 КПК України (том 2 а.с.92).

Прокуратура Полтавської області листом від 04.03.11 №07/4-1300-11 повідомила ОСОБА_1 в частині доводів його звернення, що стосуються настання у вересні 2010 року смерті дочки ОСОБА_8 внаслідок споживання неякісної води, повідомила наступне. За даним фактом Гадяцьким РВ УМВС України в Полтавській області неодноразово проводилися перевірки в порядку ст. 97 КПК України. За результатами останньої перевірки 28.11.2010 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_8 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Також повідомлено про результати судово-медичного дослідження № 84 від 04.11.2010 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_8 настала внаслідок гострого отруєння медичними препаратами групи похідних 1,4-бенздіазепинів та групи похідних фенотиазину. 25.02.2011 року зазначену постанову прокурором Гадяцького району скасовано як незаконну у зв`язку із неповнотою проведення перевірки за вказаним фактом (том 2 а.с.62-63). Про проведення додаткової перевірки повідомлено й у відповіді прокуратури Гадяцького району Крату М.В. від 11.04.2011 № 1027вих11 (том 2 а.с.40).

Про скасування рішення слідчого Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області Безрука О.М. про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.03.2011 повідомлено ОСОБА_1 прокуратурою Полтавської області від 22.04.2011 №04/2/1-1300-11 (том 2 а.с.73).

На підставі копії витягу з кримінального провадження, внесеного 07.03.2017 за №12017170130000155 за ознаками ч. 1 ст.140 КК України на підставі ухвали слідчого судді по скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Гадяцького ВП щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 03.02.2017 про вчинення кримінального правопорушення по факту загибелі його дочки ОСОБА_8 у зв`язку із неналежним виконанням працівниками швидкої медичної допомоги Гадяцької ЦРЛ своїх професійних обов`язків. 17.09.2010 року в с. Хитці Гадяцького району до ОСОБА_8 була викликана швидка медична допомога, яка відвезла хвору до Гадяцької ЦРЛ. По дорозі стан здоров`я хворої погіршувався та фельдшер почав надавати їй медичну допомогу, від чого стан здоров`я ОСОБА_8 ще погіршився, після чого пацієнтку направлено в реанімаційне відділення Гадяцької ЦРЛ, де вона через декілька хвилин померла (том 1 а.с.20).

Листом Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області від 21.04.2017 №К-22 повідомлено ОСОБА_1 про перебування у провадженні слідчого відділення даного відділу поліції кримінального провадження, внесеного 07.03.2017 за №12017170130000155 (том 2 а.с.38).

На підставі повідомлення Прокуратури Полтавської області від 24.02.2017 №04/2/2-1300-11, Гадяцьким РВ УМВС України в Полтавській області у 2010 - 2011 роках проводилась перевірка в порядку ст.97 КПК України (1960 року) за фактом смерті дочки ОСОБА_8 щодо неналежного виконання працівниками Гадяцької ЦРЛ своїх професійних обов`язків. За її результатами прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960 року) за відсутності складу злочину. Вказане рішення не скасоване. На даний час матеріали перевірки знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. Окрім того, 14.07.2016 ОСОБА_1 повторно звернувся до Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області із заявою про зазначену подію, за результатами розгляду якої 24.07.2016 працівниками поліції складено висновок про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. ОСОБА_1 роз`яснено право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, у тому числі щодо невнесення відомостей до ЄРДР відповідно до вимог ст.ст. 303-307 КПК України (том 2 а.с.39).

Згідно з копією висновку експерта №92 від 23.05.2017 13.07.2017, на підставі комісійної судово-медичної експертизи трупа гр-ки ОСОБА_8 , даних медичної документації на її ім`я, кримінального провадження № 12017170130000155, враховуючи відомі обставини та відповідаючи на поставлені питання, судово-медична експертна комісія підводить підсумки:

1. Смерть гр-ки ОСОБА_8 настала внаслідок гострого отруєння медичними препаратами групи похідних 1,4-бензодіазепину та фенотиазину, про що свідчать результати токсикологічного досліджених крові, шлунку, тонкого і товстого кишківника із вмістом, печінки з жовчним міхурем, нирки, мозку, селезінки від трупа гр-ки ОСОБА_8 , гістологічного дослідження шматочків її внутрішніх органів, а також характерні для токсичної дії вказаних препаратів явища: переважне ураження центральної і периферичної (вегетативної) нервової системи, що проявилося у розладі свідомості, судомній реакції, розладах дихання, артеріальною гіпотензією. Згідно з даними "Медичної карти №5719 стаціонарного хворого реанімаційного відділення Гадяцької центральної районної лікарні біологічна смерть гр-ки ОСОБА_8 констатована 17.09.2010 року о 12 год 43 хв.

2. Об`єктивних судово медичних даних про наявність тілесних ушкоджень на трупі гр-ки ОСОБА_8 немає.

3. Згідно з талоном до супровідного листка по виклику швидкої медичної допомоги №6456, прийнятому 17.09.2010 о 10 год 50 хв, гр. ОСОБА_8 була доставлена до приймального відділення 17.09.2010 об 11 год 50 хв з діагнозом: "Медикаментозне отруєння».

У Гадяцькій ЦРЛ, де гр-ка ОСОБА_8 перебувала у реанімаційному відділенні 17.09.2010 року впродовж 48 хвилин, їй було встановлено наступний діагноз: "Медикаментозне отруєння? Судомний синдром (епістатус). Гостра серцево-судинна недостатність".

Приймаючи до уваги причину смерті гр-ки ОСОБА_8 , приходимо до висновку, що діагнози, встановлені їй бригадою швидкої медичної допомоги та у реанімаційному відділенні Гадяцької ЦРЛ, є правильними і не суперечать її клінічному стану та причині смерті.

4. Застосовані до гр-ки ОСОБА_8 17.09.2010 маніпуляції, на які вказано у ксерокопії карти виїзду швидкої медичної допомоги № 6465 від 17.09.2010 (викладені в акті судово-медичного дослідження № 84 від 17.09.2010) та на які посилається фельдшер виїзної бригади гр. ОСОБА_2 у своїх поясненнях від 21.04.2017, з медичної точки зору, з огляду на стан хворої та встановленому їй діагнозу (див. супровідний лист №6456 від 17.09.2010) є виправданими і відповідають загальноприйнятим стандартам надання невідкладної медичної допомоги.

5. Аналіз медичної картки №5719 стаціонарного хворого Гадяцької ЦРЛ від 17.09.2010 показав, що гр-ка ОСОБА_8 була госпіталізована за терміновими показаннями до реанімаційного відділення, де до неї було розпочато застосування комплексу заходів ситуаційної та коригувальної терапії, інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення із організму токсинів, які відповідали об`єктивному стану хворої, встановленому їй діагнозу, та не суперечили чинному на дату подій Наказу МОЗ України № 435 від 03.07.2006 року "Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Токсикологія" та загальноприйнятій методиці проведення серцево-легеневої реанімації.

6. Об`єктивних судово-медичних даних про те, що настання смерті гр-ки ОСОБА_8 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із якістю надання їй медичної допомоги, немає (том 2 а.с. 13-22).

У відповіді Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області 16.03.2018 №01/03-2835вих18 на звернення ОСОБА_1 з приводу ексгумації тіла ОСОБА_8 зазначено, що у провадженні Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження за №12017170130000155 від 07.03.2017 року, за ознаками ч. 1 ст.140 КК України за фактом загибелі ОСОБА_8 , у зв`язку із неналежним виконанням працівниками швидкої медичної допомоги Гадяцької ЦРЛ професійних обов`язків. У ході досудового розслідування 22.05.2017 року слідчим призначено по даній справі комісійну судово-медичну експертизу, виконання якої доручено експертам Полтавського обласного бюро СМЕ. Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи №92 від 13.07.2017 смерть ОСОБА_8 настала внаслідок гострого отруєння медичними препаратами групи похідних 1,4-бензодіазепину та фенотиазину, про що свідчать результати токсилогічного дослідження крові, шлунку, тонкого і товстого кишківника із вмістом, печінки із жовчним міхурем, нирки, мозку, селезінки від трупа, гістологічного дослідження шматочків н внутрішніх органів, а також характерні для токсичної дії вказаних препаратів явища: переважне ураження центральної і периферичної нервової системи, що проявилося у розладі свідомості, судомній реакції, розладах дихання, артеріальною гіпотензією. Таким чином, враховуючи висновок даної експертизи, обставини, що зумовлюють необхідність ексгумації тa проведення експертизи тіла ОСОБА_8 відсутні (том 1 а.с.17).

Про хід досудового розслідування у кримінальному провадженні, результати комісійної судово-медичної експертизи №92 від 13.07.2017 та відсутність підстав для проведення ексгумації та проведення експертизи тіла ОСОБА_8 зазначено у відповіді ОСОБА_1 Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області від 10.08.2018 №01/03-91-4303-16 (том 2 а.с.41, том 3 а.с.1-2).

Відповідно до повідомлення прокуратури Полтавської області від 28.11.2018 №04/2/2-1300-11 щодо досудового розслідування кримінального провадження за №12017170130000155 від 07.03.2017 року, за ознаками ч. 1 ст.140 КК України, зазначено, що у даному кримінальному провадженні проведено низку слідчих дій; 30.10.2018 призначено повторну комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України». Відповідно до листа ДУ «ГБ СМЕ МОЗ України» черга на проведення експертизи у вказаній установі складає два роки, проведення ексгумації через такий значний проміжок часу після смерті недоцільно. З метою ретельної перевірки заяви, стан слідства у вказаному провадженні заслухано на оперативній нараді у заступника прокурора області. Установлено, що заступником начальника СВ Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області порушено вимоги ст. ст. 2, 28 КПК України щодо організації швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування в розумні строки. За результатами заслуховування керівнику Миргородської місцевої прокуратури вказано на необхідність забезпечення прокурорського ефективного нагляду за досудовим розслідуванням, заміни процесуального прокурора у кримінальному провадженні. На адресу керівництва СУ ГУНП в Полтавській області направлено лист щодо проведення службової перевірки, притягнення до відповідальності службових осіб, які допустили порушення кримінального процесуального закону, а також вирішення питання щодо заміни слідчого. Зважаючи на строк проведення експертизи з метою забезпечення швидкого повного розслідування начальнику СУ ГУНП в Полтавській області та керівнику місцевої прокуратури вказано на доцільність вирішення питання про доручення виконання повторної судово-медичної експертизи іншому державному експертному закладу з меншим навантаженням. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває. Роз`яснено право оскаржити дії чи бездіяльність слідчого або прокурора слідчому судді в порядку ст.ст.303-307 КПК України (том 1 а.с. 142-143, том 2 а.с.10-11, том 3 а.с.36-37).

Згідно з повідомленням Комунального некомерційного підприємства «Гадяцька центральна районна лікарня» Гадяцької районної ради від 18.01.2019 №01.12/136 КНП «Гадяцька ЦРЛ» повідомляє, що на виконання Закону України «Про екстрену медичну допомогу», рішення обласної ради від 14.11.2012 «Про створення комунальної установи «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», наказу Гадяцької ЦРЛ від 19.11.2012 №264 «Про виділення із складу Гадяцької ЦРЛ цілісного майнового комплексу відділення швидкої допомоги», створено Гадяцьку підстанцію екстреної медичної допомоги, як підрозділу Миргородської станції екстреної медичної допомоги № 4, що підпорядковується Службі екстреної (швидкої медичної допомоги Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Таким чином, Гадяцька підстанція екстреної медичної допомоги не підпорядковується КНП «Гадяцька ЦРЛ», а тому, вирішуючи питання щодо участі в цивільній справі належного відповідача, необхідно звертатись до Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф або безпосередньо до Миргородської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги №4 як його структурного підрозділу (том 1 а.с. 146, 147).

Відповідно до ухвали слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 12.03.2019 зобов`язано начальника Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області в порядку ст.214 КПК України організувати внесення уповноваженою особою до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_1 від 22.02.2019 року про вчинення кримінальних правопорушень. В ухвалі слідчого судді зазначено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій йшлося, що внутрішні органи загиблої його доньки ОСОБА_13 за змовою групи медиків були незаконно вилучені і, ймовірно, продані. Є підозра вбивства його доньки, щоб у подальшому продати її органи (том 3 а.с. 4).

Згідно з повідомленням Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 25.06.2021 №24/КР-158/Кц у провадженні відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали кримінального провадження №12017170130000155 від 07.03.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 115 КК України, у якому проводяться слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отриманні (збирання) доказів, зокрема призначена комісійна судово-медична експертиза до ДСУ «Головне бюро судово-медичних експертиз МОЗ України (том 3 а.с.240).

Листи, адресовані ОСОБА_1 . Головним Управлінням охорони здоров`я Полтавської облдержадміністрації від 17.02.2011 за №26/810, від 24.10.2011 №02-1/5397 та Гадяцькою центральною районною лікарнею від 08.02.2011 №409/01-13, не стосуються предмету даного спору, а тому судом не враховуються (том 2 а.с. 34-36).

Позивачем надано копію позовної заяви, поданої ним до Гадяцького районного суду Полтавської області 04.04.2013 до відповідача ОСОБА_12 про визнання недійсним лікарського свідоцтва про смерть №84 ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2 а.с. 30-32). Дані щодо остаточного судового рішення, ухваленого за результатами розгляду даної позовної заяви до суду позивачем не надано.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/o), затвердженої Міністерством охорони здоров`я України 08.08.2006 № 545 (в редакції чинній на час видання лікарського свідоцтва про смерть №84 від 17.09.2010) (далі Інструкція), Інструкція обов`язкова для всіх лікувально-профілактичних закладів незалежно від відомчої підпорядкованості тa форм власності, бюро судово-медичної експертизи, патолого-анатомічних бюро.

На підставі п. 1.1, 1.2 розділу 1 Інструкції для забезпечення реєстрації смерті в органах актів цивільного стану закладом охорони здоров`я реєстрації видається лікарське свідоцтво про смерть (форма 106/о). Лікарське свідоцтво про смерть видається такими закладами охорони здоров`я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патолого-анатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи.

Згідно з п. 2.3. Інструкції у разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину.

Відповідно до п 2.6. Лікарське свідоцтво поміткою «остаточне» про смерть видається обов`язково з поміткою «остаточне», «попереднє», «замість попереднього», «замість остаточного». Якщо було видано лікарське свідоцтво про смерть з поміткою «остаточне» та була виявлена помилка в записі діагнозу, необхідно заповнити нове лікарське свідоцтво у двох примірниках «замість остаточного лікарського свідоцтва про смерть №____», перший примірник якого заклади охорони здоров`я направляють у відповідні місцеві органи державної статистики протягом 27 днів з моменту заповнення «остаточного» лікарського свідоцтва. Другий примірник залишається в закладі охорони здоров`я.

Підстави з яких, позивач просить визнати недійсним лікарського свідоцтва про смерть №84 ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем не зазначені, доказів виявлення помилки в записі діагнозу позивачем не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чибездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Так, статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особінезаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями субєктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює яквказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення обов`язку відшкодувати завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 641/5005/20 (провадження № № 61-19219св21) зазначено, що суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Тому, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, у даному випадку позивач повинен довести факт протиправної поведінки стосовно нього, які описані у ст.ст. 23, 1167 ЦК України у вигляді підстав для спричинення моральної шкоди, яка в таких випадках презюмується, а також її розмір, а на відповідача (органу державної влади) покладається процесуальний тягар доказування правомірності таких дій (бездіяльності) посадових (службових) осіб та спростовування презумпції своєї вини у заподіянні шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач послалася на душевні та психічні страждання, які були завдані йому протиправними діями працівників поліції та медиків, судового експерта, та просив стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 000 грн.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 199/1478/171 (провадження № 61-4779св18) Верховний Суд зазначив, що сам факт зобов`язання ухвалою суду внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені. Лише незгода позивача з прийнятими працівниками органу прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 462/3763/18 ( провадження № 61-1166св21).

Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 у справі № 638/11414/18(провадження № 61-2685св19) зазначив, що самі факти винесення слідчим суддею ухвал про зобов`язання відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочати розслідування, а також про скасування постанови про закриття кримінального провадження є не достатніми для застосування наслідків цивільно-правового характеру делікту. Не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням.

Відповідно до пунктів 63, 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляє державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, при цьому, як встановлено судом, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідачів та моральною шкодою, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок з діями посадових осіб.

У ході судового розгляду встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 07.03.2017 за №12017170130000155 за ознаками ч. 1 ст.140 КК України не завершено.

Відповідно до ч.1, 7 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі№ 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно достатті 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13ЦПК Українитакож гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане вище, суд вважає, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження недійсності оскаржуваного ним лікарського свідоцтва про смерть, бездіяльності відповідачів та факту заподіяння йому моральної шкоди, встановлення факту протиправності дій органів поліції (міліції), факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) відповідачів. У ході розгляду справи позивач не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

Враховуючи, що будьяких належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог позивачем не надано, на обґрунтування заявлених вимог позивачем здебільшого зазначаються загальні висловлювання, на підставі об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі матеріалів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, оцінивши подані сторонами докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для задоволення позовних вимог, позивач не зазначив і судом не встановлено.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, є інвалідом 2 групи, то судові витрати у вигляді судового збору необхідно віднести на рахунок держави. Відповідачі про понесення ними судових витрат не повідомляли.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 82, 89, 259, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доДержава Українав особі:Комунального некомерційногопідприємства «Гадяцькаміська центральналікарня» Гадяцькоїміської ради, ОСОБА_2 фельдшера бригадишвидкої медичної допомоги Гадяцькоїпідстанції екстреної медичної допомоги, ОСОБА_3 молодшої медичноїсестри бригадишвидкої медичноїдопомоги Гадяцькоїпідстанції екстреної медичної допомоги, ОСОБА_4 лікаря анестезіологаКНП «Гадяцькаміська центральналікарня»,працівників ГадяцькогоРВ УМВСУкраїни вПолтавській області: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 про відшкодування моральноїшкоди, визнання бездіяльностіпротиправною,визнання недійсним лікарського свідоцтвапро смерть, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Гадяцька міська рада Полтавської області, Державна казначейська служба України, відмовити повністю.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.06.2023 року.

Суддя А.В.Шолудько