Ухвала

від 14.07.2023 по справі 758/6615/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6615/23

У Х В А Л А

14 липня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 та клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у межах кримінального провадження за обвинуваченням останньої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої обґрунтоване тим, що метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків з метою зміни ними показів. Вказав, що у разі обрання обвинуваченій менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде неможливо запобігти наявним ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_6 подав клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисте зобов`язання з тих підстав, що підозра необґрунтована, передбачені ст. 177 КПК України ризики відсутні, у діях обвинуваченої відсутній склад будь-якого злочину, просив врахувати її вік, стан здоров`я, наявність міцних соціальних зв`язків, репутацію тощо.

Указане клопотання підтримано у судовому засіданні захисником ОСОБА_6 та захисником ОСОБА_5 , при цьому щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечували.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію захисників.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу, а також висловив свою позицію про необхідність направлення указаного обвинувального акта до апеляційного суду для визначення підсудності.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд доходить такого висновку.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2023 року обвинуваченій продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 липня 2023 року.

При вирішенні питання про продовження терміну дії обраного обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченої, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченої та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішенні «Маріянчук та інші проти України» наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства». У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи. ЄСПЛ підкреслив, що саме на національні судові органи покладається обов`язок дотримання розумності строків досудового тримання під вартою та встановлення існування вказаного суспільного інтересу з одночасним врахуванням принципу презумпції невинуватості.

Продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі «Самойлович проти України», яка полягає в тому, що у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними.

Наявність у обвинуваченої хронічних хвороб не зменшують указаних прокурором ризиків.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який становить особливу суспільну небезпеку, вірогідний ризик переховування її від суду, вчинення нового злочину, ризик впливу на свідків з метою зміни ними показів. Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням до обвинуваченої інших, більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, судом не встановлено, у зв`язку з чим для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно дійти висновку про наявність підстав на даній стадії судового розгляду для продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою.

Беручи до уваги доведеність прокурором актуальності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатність доводів сторони захисту для зміни або скасування такого запобіжного заходу, суд дійшов висновку щодо необхідності продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання.

При цьому, суд вважає за необхідне в силу вимог абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначати, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Щодо питання дотримання територіальної юрисдикції у даному кримінальному провадженні, суд доходить таких висновків.

У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України питання про підсудність кримінального провадження підлягає першочерговому вирішенню, оскільки судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Як вбачається з тексту обвинувального акта, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи про наявність воєнного стану та анексію території АР Крим, діючи всупереч вимогам Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснювала господарську діяльність на території України у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території України, що надало змогу суб`єкту господарювання, оформленого за законодавством російської федерації, отримувати прибуток та відповідно здійснювати оплату податків та зборів окупаційної адміністрації держави-агресора, таким чином забезпечуючи матеріальними ресурсами їх представників для підтримання збройної агресії проти України.

Місце вчинення кримінального правопорушення в обвинувальному акті не зазначено, у той же час указано, що обвинувачена обіймала посаду керівника ТОВ «Кінда», ЄДРПОУ 39279836, юридична адреса: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 56-Б, літ. А), де здійснювалася господарська діяльність. Крім того, господарська діяльність у вигляді відвантажування в складські приміщення, що використовуються ТОВ «Фірма Кінда», згідно з обвинувальним актом, здійснювалася за адресою: АДРЕСА_1 .

Указані в обвинувальному акті адреси: вул. Дмитрівська, буд. 56-Б, м. Київ, та вул. Павла Пестеля, буд. 4, м. Київ, територіально належать до Шевченківського району м. Києва, та відповідно перебувають під територіальною юрисдикцією Шевченківського районного суду м. Києва, тобто поза межами територіальної юрисдикції Подільського районного суду м. Києва.

Слід зауважити, що в обвинувальному акті відсутні будь-які дані про вчинення кримінального правопорушення на території Подільського району м. Києва.

Відповідно до ч. 9 ст. 615 КПК України під час дії воєнного стану обвинувальні акти скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення щодо направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Враховуючи вимоги ст. 34 КПК України, які визначають, що питання про направлення кримінального провадження з одного до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду, в даному конкретному випадку, матеріали обвинувального акта підлягають направленню до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення вказаних матеріалів до належного суду для подальшого розгляду.

Керуючись ст. ст. 32, 34, 177, 178, 183, 194, 201, 314, 315 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100070000981, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 травня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, - направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження до Шевченківського районного суду м. Києва.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченої - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 11 вересня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1