Ухвала

від 07.08.2023 по справі 1-56-10

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-56-10

1-в/705/262/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

заступника начальника органу пробації ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання заступника начальника Уманського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області ОСОБА_3 щодо засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, громадянина України, такого, що проживає по АДРЕСА_1 , про звільнення від призначеного покарання у виді виправних робіт у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку,

ВСТАНОВИВ:

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області з Уманського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області надійшло подання щодо засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від призначеного покарання у виді виправних робіт у зв`язку і закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

У поданні зазначено, що 29.11.2011 ОСОБА_5 поставлений на облік. 01.12.2011 ОСОБА_5 був прийнятий на посаду робітника в ПП «Геомаркпроект» та 05.03.2012 звільнений з роботи з приватного підприємства «Геомаркпроект» за прогули згідно п. 4.ст. 30 КЗпП України. 20.04.2012 в прокуратуру м. Умань було направлено подання про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування призначеного покарання у вигляду виправних робіт. Проте постановою від 13.05.2012 в порушенні кримінальної справи за ч. 2 ст. 389 КК України відносно ОСОБА_5 було відмовлено за відсутності складу злочину. 25.02.2014 в прокуратуру м. Умань повторно було направлено подання про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування призначеного покарання у вигляду виправних робіт. Згідно із постановою від 27.02.2014 в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 відмовлено за відсутності складу злочину, в зв`язку з тим, що ОСОБА_5 був засуджений до позбавлення волі, а не до покарання у виді виправних робіт. Згідно висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 12.04.2012 у справі №5-1кс12, щодо застосування положень ст. 389 КК України вказано, що за змістом ч. 2 ст. 389 КК суб`єктом цього злочину може бути лише особа, засуджена до громадських чи виправних робіт, тобто така, якій одне з цих покарань було призначено вироком суду, а не та, яка відбуває це покарання на підставі інших судових рішень. Станом на 2014 рік редакція ч. 2 ст. 389 КК України передбачала кримінальну відповідальність за «ухилення від відбування громадських чи виправних робіт особою, засудженою до цього покарання». В зв`язку з вищевикладеним 14.04.2014 до Уманського МВ УМВС України в Черкаській області направлено матеріали про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України. Постановою Уманського МВ УМВС України в Черкаській області від 29.04.2014 кримінальне провадження було закрите. 17.11.2014 повторно направлено матеріали до Уманського МВ УМВС України в Черкаській області про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України. Вироком Уманського міськрайонного суду від 28.04.2016 ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року 9 місяців позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 07.07.2016 вирок Уманського міськрайонного суду від 28.04.2016 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду. В ході судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 подано змінений обвинувальний акт від 22.12.2022 згідно якого виключено з обвинувачення ст.382 КК України, оскільки в діях ОСОБА_5 відсутній склад вказаного кримінального правопорушення та залишено виключно ч. 2 ст. 190 КК України. Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 01.03.2023 ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 КК України, в зв`язку з закінченням строків давності.

ОСОБА_5 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Згідно ч. 4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину. В 2014 році ОСОБА_5 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, проте не був засуджений і ухвалою Уманського міськрайонного суду від 01.03.2023 ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення на підставі ст. 49 КК України, в зв`язку з закінченням строків давності. Станом на 25.07.2023 строк давності виконання обвинувального вироку становить більше п`яти років.

Враховуючи наведене, та на підставі ч. 1 ст. 80 КК України, ст. 539 КПК України заступник начальника Уманського районного відділу ФДУ «Центр пробації» в Черкаській області ОСОБА_3 просить вирішити питання про звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання у виді виправних робіт за вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 17.06.2010 та постановою Уманського міськрайонного суду від 10.11.2011 у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

У судовому засіданні заступник начальника Уманського РВ з питань пробації ОСОБА_3 подання підтримала, просила суд його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні просив подання задовольнити та звільнити ОСОБА_5 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення подання органу пробації.

Дослідивши матеріали подання, заслухавши учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 17.06.2010 визнано ОСОБА_5 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10.11.2011 ОСОБА_5 замінено невідбуту частину покарання більш м`яким, а саме позбавлення волі на виправні роботи на строк 1 рік 2 місяці 27 днів з утриманням 10 % заробітної плати щомісяця на користь держави.

29.11.2011 засудженого ОСОБА_5 постановлено на облік.

01.12.2011 ОСОБА_5 був прийнятий на посаду робітника в ПП «Геомаркпроект» та 05.03.2012 звільнений з роботи з приватного підприємства «Геомаркпроект» за прогули згідно з п. 4 ст. 30 КЗпП України.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.04.2016 визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 190 КК України, та із застосуванням ч. 1 ст. 71, підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 72, ч. 6 ст. 82 КК України, призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 07.07.2016 вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.04.2016 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

22.12.2022 прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 подано до суду змінений обвинувальний акт, відповідно до якого виключено з обвинувачення ст. 382 КК України, оскільки в діях ОСОБА_5 відсутній склад вказаного кримінального правопорушення, та залишено виключно ч. 2 ст.190 КК України.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2023 звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 КК України, в зв`язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження закрито.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п. 1 - 3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.

Норми ч. 4 ст. 80 КК України вказують, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та ч. 3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 5-324кс15 ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Окрім того, як зазначає ВС України в постанові № 5-324кс15 від 24.12.2015, засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку з чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із кримінальних правопорушень, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК України. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Згідно зі ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Підстава для звільнення від відбування покарання відповідно до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов`язкових елементів:

1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку;

2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання;

3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.

Враховуючи вищевикладене та той факт, що на даний час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Тальнівського районного суду Черкаської області від 17 червня 2023 року та постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 листопада 2011 року, факт ухилення від відбування покарання не встановлений вироком суду, ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2023 звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 190 КК України, а кримінальне провадження закрито, суд вважає, що подання належить задовольнити, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України.

Керуючись ст. 80 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначеного вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 17 червня 2010 року, у вигляді 3 років позбавлення волі та постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 листопада 2011 року у вигляді виправних робіт на строк 1 року 2 місяців 27 днів - у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя ОСОБА_1