Ухвала

від 31.08.2023 по справі 369/11493/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

31 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 369/11493/21

Провадження № 14-107цс23

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач; представник - адвокат Безпалюк Наталія Володимирівна) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними інвестиційних договорів і стягнення коштів

за касаційною скаргою позивача на постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2022 року і

в с т а н о в и л а :

у серпні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:

- визнати недійсним інвестиційний договір, який він уклав у листопаді 2009 року із відповідачами і за умовами якого інвестував 217 500 доларів США в отримання у власність земельної ділянки в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- у порядку застосування наслідків недійсності правочину стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 217 500 доларів США;

- визнати недійсним інвестиційний договір, який позивач уклав 31 березня 2011 року з відповідачами і за умовами якого інвестував 1 512 186 грн у побудову зони активного відпочинку біля озера у селі Горенка Києво-Святошинського району Київської області;

- у порядку застосування наслідків недійсності правочину стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 1 512 186 грн.

Мотивував вимоги так:

- позивач і відповідачі усно уклали два інвестиційні договори, на виконання яких позивач передав відповідачам 217 500 доларів США і 1 512 186 грн;

- відповідачі не розраховували на реальне виконання цих договорів, а лише бажали заволодіти коштами позивача для задоволення особистих потреб;

- укладені інвестиційні договори згідно зі статтею 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є недійсними, а набуті відповідачами кошти у порядку застосування наслідків недійсності правочинів слід повернути позивачеві.

Одночасно позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив:

- накласти арешт на земельні ділянки відповідачів, розташовані на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - земельні ділянки):

1) кадастровий номер 3222482400:03:008:0076 (площею 4,3659 га);

2) кадастровий номер 3222482401:01:001:5060 (площею 0,1 га);

3) кадастровий номер 3222482401:01:001:5056 (площею 0,2 га);

4) кадастровий номер 3222482401:01:001:5057 (площею 0,2 га);

5) кадастровий номер 3222482401:01:001:5058 (площею 0,2092 га);

6) кадастровий номер 3222482401:01:001:5052 (площею 0,135 га);

7) кадастровий номер 3222482401:01:001:5051 (площею 0,135 га);

8) кадастровий номер 3222482401:01:001:5048 (площею 0,4827 га);

9) кадастровий номер 3222482401:01:001:5045 (площею 0,2 га);

10) кадастровий номер 3222482401:01:001:5046 (площею 0,2 га);

11) кадастровий номер 3222482401:01:001:5047 (площею 0,2 га);

12) кадастровий номер 3222482401:01:001:5053 (площею 0,4481 га);

13) кадастровий номер 3222482401:01:010:0151 (площею 0,111 га);

14) кадастровий номер 3222482401:01:001:5061 (площею 0,1119 га);

15) кадастровий номер 3222482400:03:008:0083 (площею 0,9063 га);

16) кадастровий номер 3222482400:03:008:0080 (площею 1,4877 га);

17) кадастровий номер 3222482400:03:008:0077 (площею 2,1150 га);

18) кадастровий номер 3222482400:03:008:0079 (площею 2,1247 га);

19) кадастровий номер 3222482400:03:008:0081 (площею 2,2496 га);

20) кадастровий номер 3222482400:03:008:0078 (площею 2,1992 га);

21) кадастровий номер 3222482400:03:008:5003 (площею 0,50002 га);

22) кадастровий номер 3222482401:01:013:5095 (площею 0,0889 га);

23) кадастровий номер 3222482401:01:013:5097 (площею 0,1985 га);

- заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а кадастровим реєстраторам - у Державному земельному кадастрі.

Обґрунтував заяву так:

- за рахунок земельних ділянок можливо хоча би частково погасити ті борги, які позивач просить стягнути з відповідачів;

- відповідачі можуть відчужити земельні ділянки без відома позивача та суду на користь інших осіб, що призведе до того, що виконати рішення суду у разі задоволення позову буде або складно, або неможливо;

- навіть за умови накладення арешту на земельні ділянки у відповідачів існує реальна можливість поділити або об`єднати ці ділянки, тобто перетворити їх у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України на інші об`єкти цивільних прав, що не матимуть обтяжень, та у подальшому відчужити;

- таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами, враховуючи ринкову вартість земельних ділянок і розмір цих вимог.

7 вересня 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області постановив ухвалу про задоволення заяви позивача. Аргументував так:

- незастосування заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову;

- за інформацією з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень земельні ділянки належать відповідачам на праві власності;

- ураховуючи предмет позову, надані позивачем докази та наведене у заяві обґрунтування, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та позовними вимогами, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача суд вважав можливим задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

6 липня 2022 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовив позивачу у задоволенні цієї заяви. Мотивував так:

- позивач ні до позовної заяви, ні до клопотання про забезпечення позову не надав жодних належних і допустимих доказів, які би підтверджували те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були сторонами будь-якого інвестиційного договору чи отримували кошти від позивача, як і те, що особи, на майно яких суд наклав арешт, нестимуть субсидіарну відповідальність за позовними вимогами;

- неможливо встановити, як застосування арешту на земельні ділянки може гарантувати ефективний захист для позивача та виконання потенційного судового рішення, направленого на задоволення його майнових вимог до вказаних відповідачів;

- у клопотанні про накладення арешту немає інформації про експертну оцінку майна, на суд наклав арешт.

5 серпня 2022 року позивач подав касаційну скаргу. Просив зупинити дію постанови апеляційного суду та скасувати її, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Мотивував так:

- позивач, обґрунтовуючи адекватність і співмірність вартості земельних ділянок із позовними вимогами додав до заяви про забезпечення позову роздруківки з мережі Інтернет щодо вартості аналогічних земельних ділянок (наведена інформація вказувала навіть на те, що земельні ділянки відповідачів за ціною не покривають розміру позовних вимог);

- незрозуміло, як позивач, не будучи власником арештованих земельних ділянок і не маючи до них доступу, міг замовити проведення їхньої експертної оцінки;

- відповідачі не надали доказів того, що ринкова вартість їхніх земельних ділянок набагато більша за ту, яка відображена у наданих позивачем роздруківках з мережі Інтернет і перевищує розмір позовних вимог;

- апеляційний суд під час вирішення питання щодо забезпечення позову неправомірно вдався до аналізу суті заявленого позову (обставин справи та перевірки їх доказами);

- під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість останнього суд не досліджує, адже обґрунтованість заявлених вимог є предметом дослідження під час розгляду суті спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20 (пункт 8.19; № у ЄДРСР 91092249));

- згідно з доданою до позовної заяви відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Київській області на адвокатський запит під час інших судових процесів відповідачам вдалося розділити належні їм земельні ділянки та відчужити їх іншим особам, що підтверджує ризики ухилення відповідачів від виконання рішення суду у разі задоволення позову;

- заяви позивача про забезпечення позову, які аналогічні до поданої у справі № 369/11493/21, суди задовольнили (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 369/9441/19-ц (№ у ЄДРСР 94417599)).

17 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження у справі та відмовив у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови апеляційного суду. Зазначив, що у касаційній скарзі є доводи щодо підстави, передбаченої частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), для відкриття касаційного провадження.

24 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

26 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що необхідно відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у її постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (№ у ЄДРСР 97967349) та в інших постановах Верховного Суду. Згідно з цим висновком оскаржити у касаційному порядку можна постанови суду апеляційної інстанції про скасування ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову за результатом перегляду цих ухвал.

Мотивував необхідність відступу тим, що ні ЦПК України, ні Господарський процесуальний кодекс України не передбачають можливості оскарження у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, згідно з якою переглянута та скасована ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову. У випадку, коли апеляційний суд вже переглянув відповідну ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позов, встановив її необґрунтованість і незаконність та скасував, додатковий контроль суду касаційної інстанції парламент розцінив як надмірний. Останній урахував, що учасник справи не позбавлений можливості повторно просити у суду першої інстанції про забезпечення позову як у випадку відмови цього суду у забезпеченні позову, так і у випадку скасування вжитих ним заходів забезпечення позову апеляційним судом, а також не позбавлений можливості звернутися до апеляційного суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції щодо суті спору.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу слід повернути на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина четверта статті 403 ЦПК України).

Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розглядусправи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати (частина шоста статті 404 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (№ у ЄДРСР 97967349). Проте Велика Палата Верховного Суду саме у цій постанові відступила від того висновку, який знову просить сформулювати Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

3 серпня 2023 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями Великої Палати Верховного Суду справу передали судді-доповідачеві.

Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45; № у ЄДРСР 77969515), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54; № у ЄДРСР 82568415), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23; № у ЄДРСР 90458954), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41; № у ЄДРСР 96890711), від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 62; № у ЄДРСР 105301901), від 4 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (пункт 53; № у ЄДРСР 112406156)).

У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (пункти 23, 24, 47, 49; № у ЄДРСР 92270719) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у касаційному порядку можна оскаржити не тільки (1) ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та (2) прийняту за результатами її перегляду постанову апеляційного суду про залишення цієї ухвали без змін, але й (3) постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову. Там само Велика Палата Верховного Суду зауважила, що обмеження права на касаційне оскарження (1) ухвали апеляційного суду про відмову у забезпеченні позову, (2) постанови суду апеляційного суду, згідно з якою (а) відмовлено у забезпеченні позову за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову чи (б) залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, не нівелюють для учасника справи можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.

Критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні Велика Палата Верховного Суду вважала зміст дій апеляційного суду, а саме те, (і) чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або (іі) чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження. Інакше кажучи, у касаційному порядку можна оскаржити, крім (1) ухвали суду апеляційної інстанції про забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України), (2) ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також (3) постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо апеляційний суд погодився з відмовою суду першої інстанції у забезпеченні позову чи скасував вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, учасник справи, який подавав заяву про вжиття таких заходів до суду першої інстанції, за наявності підстав не позбавлений можливості знову подати відповідну заяву до цього суду (див. постанову від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (пункти 23, 30, 48; № у ЄДРСР 92270719)).

Проте 4 грудня 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 914/1570/20, отриману від Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для відступу від висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 щодо неможливості касаційного оскарження (1) ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову та постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, (2) ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також (3) постанови апеляційного суду, згідно з якою він скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовив у задоволенні відповідної заяви.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (№ у ЄДРСР 97967349) Велика Палата Верховного Суду констатувала (пункт 7.7), що у касаційному порядку можна оскаржити, окрім інших, (1) ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у задоволенні такої заяви), а також (2) постанови апеляційного суду, згідно з якими скасовані вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову. Обмеження касаційного оскарження таких судових рішень Велика Палата Верховного Суду вважала невиправданими, а тому відступила у відповідній частині від її висновків, викладених у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (№ у ЄДРСР 92270719).

За два роки і три місяці з часу прийняття постанови у справі № 914/1570/20 (№ у ЄДРСР 97967349) суспільний контекст не змінився, а такі вади правозастосування, які би зумовлювали потребу відступу від сформульованого у тій постанові висновку (щодо можливості касаційного оскарження постанови апеляційного суду, прийнятої за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, якою ця ухвала скасована), - відсутні. Розгляд питання про відступ від висновку Великої Палати Верховного Суду на користь того, який вона первинно сформулювала у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (№ у ЄДРСР 92270719) і від якого відступила у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (№ у ЄДРСР 97967349), є недоцільним.

З огляду на викладене справу слід повернути для продовження розгляду до Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

Керуючись частиною першою статті 260, частиною другою статті 261, частиною першою статті 402, частиною четвертою статті 403, частиною шостою статті 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а :

1. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними інвестиційних договорів і стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2022 року повернути на розгляд Верховному Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

2. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. Гудима Судді:І. А. ВоробйоваЛ. М. Лобойко І. В. Григор`єваС. Ю. Мартєв М. І. ГрицівК. М. Пільков Ж. М. ЄленінаО. Б. Прокопенко І. В. ЖелєзнийО. М. Ситнік Л. Ю. КишакевичО. С. Ткачук С. І. КравченкоВ. Ю. Уркевич Г. Р. КретЄ. А. Усенко