Рішення

від 14.11.2007 по справі 17/477

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/477

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "14" листопада 2007 р.Справа №  17/477

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №17/477

за позовом: асоціації "Насіння Кіровоградщини", м. Кіровоград  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", смт.Устинівка Устинівського району Кіровоградської області     

про стягнення 53251,67 грн.  

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - керівник Новосад М.М.;

від відповідача - участі не брали.

Асоціацією "Насіння Кіровоградщини" подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нива” основного боргу в сумі 41901,04 грн. з нарахуванням індексу інфляції за час прострочення в сумі 3215,14 грн. та 3% річних в сумі 890,83 грн., пені за прострочення оплати придбаного товару в сумі 4751,11 грн., процентів за весь час користування грошовими коштами позивача в сумі 2375,55 грн.

Заявою №55 від 18.10.2007 року (вх. №02-05/37982 від 18.10.2007р.)  позивачем зменшено розмір заявлених позовних вимог на суму 5226,90 грн. (а.с.29-30).

02.11.2007 р. до господарського суду надійшла заява від позивача №59 від 02.11.2007р. (вх.№02-05/40177 від 02.11.2007р.), згідно якої позовні вимоги викладено в наступній редакції:  стягнути з відповідача на  користь позивача 37356,25 грн. основного боргу, 3521,70 грн. інфляційних витрат, 878,91 грн. 3 % річних та  2947,56 грн. пені за прострочення оплати придбаного товару  (а.с. 43-44).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач до суду не з'явився,  причини неявки не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №2238421 від 07.11.2007 р. (а.с.50); позов не заперечив, витребувані господарським судом документи не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський  суд встановив наступне.

27.04.2006 року між асоціацією "Насіння Кіровоградщини" ("асоціація") та  товариством з обмеженою відповідальністю "Нива" ("господарство") було укладено договір №3 (далі-договір №3 від 27.04.2006 р.), за умовами якого асоціація зобов'язалась  відпустити господарству насіння соняшнику гібриду „Світоч” в кількості  500 кг на суму 8369,79, насіння соняшнику гібриду „Ковчег”  в кількості  1500 кг на суму 25575 грн. та насіння соняшнику гібриду „Еней”  в кількості  1000 кг на суму 17600 грн., а покупець - прийняти та оплатити його вартість.

Згідно договору №4 від 06.05.2006 року, укладеного між тими ж сторонами (далі- договір №4 від 06.05.2006 р.), асоціація зобов'язалась передати господарству насіння соняшнику гібриду "Еней"  в кількості  175 кг на суму 2940 грн. та  гібриду "Ковчег"  в кількості 150 кг на суму 2441,25, а покупець - прийняти та оплатити його вартість.

Загальна вартість поставленого насіння асоціацією та господарством визначена за договором №3 від 27.04.2006 р. в розмірі 51544,79 грн., за договором №4 від 06.05.2006 р.- 5381,25 грн.

Сторонами узгоджено також умови поставки та порядок, форму і термін оплати за вказаними договорами (а.с. 11, 13).

За своєю правовою природою дані договори є договорами поставки.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вказаних договорів позивачем було передано у власність відповідачеві товар: насіння соняшнику гібриду „Світоч” в кількості 500 кг на суму 6458,33 грн., гібриду „Еней” в кількості 1000 кг на суму 13333,34грн., гібриду "Еней" в кількості 175 кг на суму 2450,00 грн.,  гібриду „Ковчег” в кількості 1500 кг на суму 19375,00 грн. та гібриду "Ковчег" в кількості 150 кг на суму 2034,37 грн. Вказане підтверджується накладними №150 від 27.04.2006 р., №183 від 06.05.2006 р. та довіреностями серії ЯКФ №572087 від 25.05.2006 р., серії ЯКФ №572089 від 06.05.2006 р. (а.с.12, 14).

Пунктами 3 договорів №3 від 27.04.2006 р. та №4 від 06.05.2006 р. сторонами визначено термін завершення розрахунків, зокрема  за договором №3 від 27.04.2006 року - до 30.10.2006 року;  за договором №4 від 06.05.2006 року -  до 01.08.2006 року  

Відповідач належним чином прийняті на себе зобов'язання не виконав, оскільки за отриманий товар розрахувався частково (а.с.35-36).

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в сумі 37356,25 грн. (31975 грн.- основна заборгованість за договором №3 від 27.04.2006 р., 5381,25 грн.- за договором №4 від 06.05.2006 р.) заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Згідно уточненого розрахунку позивача за прострочку виконання зобов'язання відповідачу нараховано  три відсотка річних, що становить від простроченої суми 717,47 грн. за період з 01.11.2006р. по 01.08.2007р. за договором №3 від 27.04.2006р. та 161,44 грн. за період з 01.08.2006р. по 01.08.2007р. відповідно до договору №4 від 06.05.2006р., а також інфляційні збитки в сумі 2781,48 грн. за період з листопада місяця 2006р. по липень місяць 2007р. за договором №3 від 27.04.2006р. та 740,22 грн. за період з серпня місяця 2006р. по липень місяць 2007р. за договором №4 від 06.05.2006р. (а.с.43-44).

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором №3 від 27.04.2006р. та за договором №4 від 06.05.2006р.

У відповідності до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не подано на вимогу господарського суду доказів сплати інфляційних збитків в сумі 3521,70 грн. та 878,91 грн. трьох процентів річних, а тому позовні вимоги в цій частині заявлені обґрунтовано та також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за період з 30.10.2006р. по 30.04.2007р.  в сумі 2522,96 грн. відповідно до договору №3 від 27.04.2006р. та 424,60 грн. за період з 01.08.2006р. по 01.02.2007р. за договором №4 від 06.05.2006р.

Відповідно до вимог пункту 4 договорів №3 від 27.04.2006 р. та №4 від 06.05.2006 р. у разі, якщо господарство не проводить оплату до строку, передбаченого в пункті 3 даного договору, воно сплачує штраф в розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочки до повного погашення заборгованості, але не більше двох ставок кредиту Національного банку України.  

Зазначена в договорах №3 від 27.04.2006 р. та №4 від 06.05.2006 р. штрафна санкція за своє правовою природою є пенею з огляду на наступне.

Згідно приписів статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських  відносин несуть господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до     правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку,  передбачених кодексом, іншими законами та договором.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними   санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка, штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Наведені вище норми та обставини справи свідчать про те, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2522,96 грн.  за договором №3 від 27.04.2006 р. та 424,60 грн. за договором №4 від 06.05.2006р. підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись 33, 34, 43, 49, 81, 82, 84, 116, 117  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (28600, Кіровоградська область, смт. Устинівка, вул.Миру, 61, р/р 2600530128 в Ощадбанку смт.Устинівка, МФО 323947, код 05527551) на користь асоціації "Насіння Кіровоградщини" (25006, м.Кіровоград, вул.Тімірязєва, 84, р/р 26006301331596 в Промінвестбанку м.Кіровограда, МФО 323301, код 23099389) – 37356,25 грн. основного боргу, 3521,70 грн. інфляційних збитків,  878,91 грн. - три проценти річних, 2947,56 грн. пені, 448,22 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення  господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні  було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду  в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.      

 Суддя                                         С.В. Таран