Рішення

від 22.11.2007 по справі 12/251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/251

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

22.11.2007                                                                                         Справа  № 12/251

Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Аліс Кінг”, м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Ужгород П.С.Ю.”,           м. Ужгород

про стягнення суми 1 444,01 грн. –основного боргу та 819,45 грн. –інфляційних збитків

                                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                  Представники:

Від позивача –не з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

Від відповідача -  Калинюк С.С., (представник за дорученням № 12/10 від 20.10.2007 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Аліс Кінг”, м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю „Ужгород П.С.Ю.”,м. Ужгород про стягнення суми 1 444,01 грн. –основного боргу та 819,45 грн. –інфляційних збитків.

           Представнику відповідача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Письмовою заявою (вх. №11250 від 22.11.2007 року) поданою в судовому засіданні представник відповідача визнав борг та просить надати відстрочку виконання судового рішення строком на 2 місяці на протязі якого підприємство –відповідач зобов'язався добровільно сплатити борг.

          Мотивуючи надання відстрочи виконання судового рішення представник відповідача посилається на заборгованість перед державними цільовими фондами та кредитними банківськими установами.  

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника відповідача,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 1 444,01 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору купівлі - продажу № 537 від 18.11.2005 року, товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

           - накладними №№ гг2068, гв2075, гв2456, гв2460, гв3010, лв3410, лв3411 (відповідно) від 09.03.2007 року, 09.03.2007 року, 21.03.2007 року, 21.03.2007 року, 12.04.2007 року, 21.04.2007 року, 21.04.2007 року ;

       - товарно -  транспортними накладними №№435650, 435653, 303817, 303815, 573086, 486031, 573246;

            - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

                   Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 819,45 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, відстрочивши виконання рішення суду строком на 1 місяць, як виняток, чим задоволити частково клопотання відповідача з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43; 44; 49; 82 – 84; 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.    Позов задоволити  повністю.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ужгород П.С.Ю.” (м. Ужгород, вул. Тімірязєва, 18/46; код 32953730) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Аліс Кінг” (м. Львів, вул. Вороного, 4; код 19161266) суму 1 444,01 (одну тисячу чотириста сорок чотири грн. 01 коп.) –основного боргу; 819,45 (вісімсот дев'ятнадцять грн. 45 коп.) –інфляційних збитків та 120,12 (сто двадцять грн. 12 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 24.12.2007 року.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

     Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.