Ухвала

від 10.01.2024 по справі 752/5791/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.09.2023 задоволено клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 02.08.2023 обшуку в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон «Хіаоmі 10Т» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕIНОМЕР_2 ; блокнот синього кольору з записами; документ «ForceFharma».

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та повернути ОСОБА_6 належне їй майно, посилаючись на те, що вилучені мобільний телефон, блокнот та документ належать особисто ОСОБА_6 .

Апелянт зазначав, що вилучені речі та документи не є знаряддям, засобами вчинення кримінального правопорушення та не містять інформації, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

---

Справа 752/5791/23 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/106/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

Органом досудового розслідування безпідставно вилучено речі та документи, оскільки відсутні підстави вважати, що таке майно відповідає ознакам, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.07.2023 надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення вичерпного переліку майна, однак дозвіл на вилучення мобільного телефону «Хіаоmі 10Т» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕIНОМЕР_2 , не надавався, що, на думку апелянта, свідчить про порушення вимог ст. 168 КПК України.

Крім того, апелянт подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому зазначав, що ухвалу постановлено у відсутності власника майна та її представника, а повний текст ухвали отримано 04.10.2023.

Прокурор, власник майна ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_5 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

10.01.2023 від представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, без обґрунтування причин для такого відкладення та причин неможливості прибуття представника в судове засідання.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.

Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно ст. ст. 7, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016,кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто у відсутності власника майна ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_5 , дані по вручення їм копії оскаржуваної ухвали у матеріалах провадження відсутні.

Апелянт зазначав, що копію ухвали слідчого судді отримано 04.10.2023, тоді як 09.10.2023 представником власника майна подано апеляційну скаргу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023102010000026 від 02.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 321-1, ч. 2 ст. 321-1, ч. 1 ст. 111-1, ч. 3 ст. 209 КК України.

Як убачається із даних витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 02.03.2023 до реєстру внесено відомості під № 42023102010000026 за фактом виготовлення, перевезення, зберігання з метою збуту та збут завідома фальсифікованих лікарських засобів, вчинений в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 321-1 КК України; 29.03.2023 до реєстру внесено відомості під № 42023102010000026 за фактом збуту фальсифікованих лікарських засобів, які спричинили розлад здоров`я, з правовою кваліфікацією таких дій ч. 2 ст. 321-1 КК України; 21.04.2023 до реєстру внесено відомості під № 42023102010000026 за фактом співпраці посадових осіб ТОВ «Форс-Фарма Дистрибюшн» з державою агресором республікою білорусь, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 111-1 КК України; 01.08.2023 до реєстру внесено відомості під № 42023102010000026 за фактом набуття у власність майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, в особливо великому розмірі, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 209 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено факти співпраці посадових осіб ТОВ «Форс-Фарма Дистрибюшн» (код 41941076) з державами агресорами республікою білорусь та російською федерацією, а також виготовлення, перевезення, зберігання з метою збуту та збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів.

Ухвалою слідчого суддів Голосіївського районного суду міста Києва від 21.07.2023 надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 .

Згідно даних протоколу обшуку від 02.08.2023, складеного слідчим СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно, а саме: мобільний телефон «Хіаоmі 10Т» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕI НОМЕР_2 ; блокнот синього кольору з записами; документ «ForceFharma».

Постановою слідчого СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 від 02.08.2023 вищевказане майно, вилучене в ході обшуку вилучене під час проведення 02.08.2023 обшуку в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023102010000026 від 02.03.2023.

03.08.2023 прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 направила до Голосіївського районного суду міста Києва клопотання про арешт майна, яке зареєстроване 07.08.2023, в якому просила накласти арешт на майно, вилучене під час проведення 02.08.2023 обшуку в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон «Хіаоmі 10Т» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕI НОМЕР_2 ; блокнот синього кольору з записами; документ «ForceFharma».

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.09.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 02.08.2023 обшуку в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон «Хіаоmі 10Т» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕI НОМЕР_2 ; блокнот синього кольору з записами; документ «ForceFharma».

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на мобільний телефон, блокнот та документ, вилучені під час проведення 02.08.2023 обшуку в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 42023102010000026 від 02.03.2023, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, вилучене під час проведення 02.08.2023 обшуку в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність відповідності вилученого майна ознакам речових доказів в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно відповідає ознакам речових доказів, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах ОСОБА_6 , колегією суддів не встановлено.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З урахуванням наведеного, відсутність мобільного телефону у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.07.2023 про дозвіл на обшук в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Посилання апелянта на те, що органом досудового розслідування вилучено мобільний телефон з порушенням вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження.

Так, як убачається з положень абзацу 2 ч. 2 ст. 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як убачається із матеріалів судового провадження, постановою прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 від 20.09.2023 /а.с. 115-121/ призначено у кримінальному провадженні № 42023102010000026 від 02.03.2023 судову комп`ютерно-технічну експертизу мобільного телефону «Хіаоmі 10Т» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕI НОМЕР_2 , вилученого під час проведення 02.08.2023 обшуку в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Ураховуючи вказані обставини, слідчим під час вилучення зазначеного мобільного телефону дотримано вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, а тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3