Ухвала

від 03.04.2024 по справі 752/5791/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

представника власника майна - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого суді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 02.08.2023 обшуку в квартирі АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: ноутбук марки ASUS X540S серійний номер НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги, подані адвокатом ОСОБА_5 , в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, яка постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а відтак підлягає скасуванню.

Вказане майно, вилучене в ході проведення обшуку, ознакам речових доказів не відповідає.

Крім того, ухвалою слідчого судді від 19.07.2023 про проведення обшуку, дозвіл на вилучення ноутбуку не надавався.

Враховуючи те, що розгляд справи відбувся за відсутності володільця майна та його представника, копія оскаржуваного рішення отримана лише 04.10.2023, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих матеріалів справи, СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102010000026 від 02.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 321-1, ч. 2 ст. 321-1, ч. 1 ст. 111-1, ч. 3 ст. 209 КК України.

07.08.2023 прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт нерухомого майна, вилученого під час проведення 02.08.2023 обшуку в квартирі АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: ноутбук марки ASUS X540S серійний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року клопотання прокурора задоволено частково.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах даного кримінального провадження слідчий суддя дійшов висновку, що у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вказане в клопотанні майно підлягає арешту, оскільки воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження № 42023102010000026 від 02.03.2023 та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. При цьому перевірено наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України.

Також, слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 від 02.08.2023 про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023102010000026 від 02.03.2023.

На переконання колегії суддів клопотання сторони обвинувачення про арешт майна цілком відповідає вимогам ст. 171 КПК України, зокрема, містить підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення як арешт майна, апелянтами не надано та колегією суддів не встановлено, відповідно, доводи про те, що арешт на вищевказане майно накладено безпідставно, без наявності правових підстав, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт слідчим суддею накладено правомірно, відповідно до вимог ст.ст. 170-173 КПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні сторони обвинувачення, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Доводи, що викладені в апеляційній скарзі висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.

При апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень норм КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року, якою частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 02.08.2023 обшуку в квартирі АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: ноутбук марки ASUS X540S серійний номер НОМЕР_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/855/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 752/5791/23

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1