Ухвала

від 29.02.2024 по справі 363/1986/13-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №363/1986/13-кГоловуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження №11/824/3/2024 У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України,за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_9 , на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня2023року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.358КК України, та виправдано у зв`язку із відсутністю в його діянні складу злочину.

За вироком суду ОСОБА_7 визнаний невинуватим та виправданий за висунутим обвинуваченням у тому, що він,працюючи з 14.06.2006 на посаді старшого державного інспектора - начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , подав до бухгалтерії Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства акт №44 технічного обслуговування автомобіля «УАЗ-396206» д.н.з. НОМЕР_1 , який містить завідомо неправдиві відомості щодо його ремонту, для приховування факту його не проведення, що відбулося за наступних обставин.

Так, 08.09.2006 начальником Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (далі - ДБУОВЖР) ОСОБА_10 за пропозицією старшого державного інспектора - начальника Київського територіального відділу ОСОБА_7 укладено з ПП « ОСОБА_11 » договір № 875 про надання послуг по ремонту і технічному обслуговуванню автомобіля «УАЗ-396206», д.н.з. НОМЕР_1 , 1985 року випуску, який рахувався за Київським територіальним відділом, на суму 29 900грн. Вказаний автомобіль «УАЗ - 396206», д.н.з. НОМЕР_1 , інвентарний номер НОМЕР_2 був доставлений для ремонту на СТО ПП « ОСОБА_11 », яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 .

28.09.2006 Верхньодніпровським ДБУОВЖР Державної інспекції охорони відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, на виконання умов договору №875 від 08.09.2006 року, на підставі рахунків фактур № 83, 84, 85, 86, 87 від 22.09.2006, платіжним дорученням №547 перераховано бюджетні кошти (КЕКВ 1135) на рахунок ПП «ОСОБА_11» у АКБ «Правекс-банк» в сумі 20 618грн. При цьому, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що ремонт згаданого автомобіля не проводився, доповів начальнику Верхньодніпровського ДБУОВЖР ОСОБА_10 про завершення ремонту автомобіля «УАЗ - 396206», д.н.з. НОМЕР_1 .

29.09.2006 для одержання автомобіля з ремонту ОСОБА_7 видано доручення серії НОМЕР_5 від 29.09.2006 року. Того ж дня, ОСОБА_7 у АДРЕСА_2 в адміністративному приміщенні СТО ПП « ОСОБА_11 », діючи з метою документально приховати факт не проведення ремонту, переконав працівника ПП « ОСОБА_11 » ОСОБА_12 та директора ОСОБА_11 у законності своїх дій, підписав з останнім акт технічного обслуговування №44 від 29.09.2006, до якого внесено завідомо неправдиві відомості щодо виконання та прийняття робіт з ремонту автомобіля «УАЗ - 396206», д.н.з. НОМЕР_1 , на суму 20 618грн.

У кінці вересня на початку жовтня 2006 року, ОСОБА_7 з метою приховання факту не проведення ремонту автомобіля подавакт №44 від 29.09.2006 року до бухгалтерії Верхньодніпровського ДБУОВЖР в АДРЕСА_3 на підтвердження виконання ремонту автомобіля «УАЗ-396206», д.н.з. НОМЕР_1 ,і таким чином його використав.

За наведених обставин, органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачуєтьсяу використанні завідомо підробленого акту №44 технічного обслуговування автомобіля «УАЗ-396206», д.н.з. НОМЕР_1 ,та його дії кваліфіковані як злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України.

Постановляючи виправдувальний вирок, суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування не доведеновинуватість ОСОБА_7 у вчиненізлочину, передбаченогоч. 3 ст. 358 КК України.

В поданій апеляції прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати через невідповідність висновків суду,викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону.

Вважає, що суд необґрунтовано дійшов висновку про недоведеністьвинуватості ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, оскільки його винуватість у використанні завідомо підробленого акту №44 технічного обслуговування автомобіля «УАЗ-396206», д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується доказами, наявними в матеріалах кримінальної справи і дослідженими судом першої інстанції під час судового слідства.

За доводами прокурора, не відповідають фактичним обставинам справи викладені у мотивувальній частині вироку висновки суду про те, що органом досудового слідстване зазначено дату, час і місце вчинення злочину, його мотив, а також наслідки, які були спричинені подачею завідомо підробленого акту, відсутня інформація про особу, якій було подано такий акт.

На переконання прокурора,органом досудового слідства встановлено та зазначено в обвинувальному висновку про те, що у кінці вересня на початку жовтня 2006 ОСОБА_13 було подано завідомо підроблений акт №44 від 29.09.2006 технічного обслуговування автомобіля, до бухгалтерії Верхньодніпровського ДБУОВЖР, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ,з метою документально приховати факт не проведення ремонту автомобіля «УАЗ - 396206», д.н.з. НОМЕР_1 .

При цьому, використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред`явлено або подано особою незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.

Зокрема, сумніви щодо того, ким та кому був поданий (переданий) завідомо підробленийакт виконаних робіт, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_14 , з яких вбачається, що через певний час після ОСОБА_15 доручення, він надав їй акт технічного обслуговування автомобіля № 44 від 29 вересня 2006 року.

Такожне відповідаєфактичним обставинам справи і висновок суду про те, що жоден свідок не зміг вказати, який саме автомобіль ремонтувався на СТО ПП « ОСОБА_11 ». Зазначене спростовується тим, що ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 та ОСОБА_19 надали показаннящодо марки автомобіля, який перебував на ремонті в СТО ПП « ОСОБА_11 », які збігаються між собою, а такожіз показаннями свідка ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні хоч і не вказала точно марки автомобіля, однак вірно його описала за кольором та формою кузова, вказавши при цьому,що це автомобіль сірого кольору і має вигляд кузова, схожого на автомобіль швидкої медичної допомоги.

Прокурор вважає, що показаннямизазначених свідків також спростовують і висновок суду про відсутність доказів про те, що підсудний ОСОБА_7 за довіреністю серії НОМЕР_5 від 29.09.2006 отримав інший автомобіль, ніж той,про якийзазначено у довіреності.

Крім цього звертає увагу суду на те, що згідно показань свідків та висновків експерта акт №44 від 29.09.2006 виданий громадянином-підприємцем ОСОБА_11 за своїм змістом є документом, який підтверджує виконання робіт з технічного обслуговування автомобіля та використання запасних частин, хоча в дійсності такі роботи не були виконані.

За наведених обставин вважає, що акт №44 від 29.09.2006 відповідає ознакам офіційного документа, а тому висновок суду про відсутність предмета злочину, передбаченого ст.358 КК України, є хибним внаслідок невірного тлумачення поняття офіційного документа.

За наслідками апеляційного розгляду просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки; на підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала подану апеляцію та просила її задовольнити, виправданого ОСОБА_7 та його захисника, які заперечували проти апеляційних доводів прокурора та вважали виправдувальний вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судове слідство, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів кримінальної справи досудове розслідування та судовий розгляд кримінального провадження відбувались за процедурою, встановленою КПК України в редакції 1960 року.

Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, оцінивши кожний доказ, наданий як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про ОСОБА_20 у відповідності до ч.4 ст.327 КПК України (в редакції 1960 року) у зв`язку з тим, що в його діянні немає складу злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.

За приписами ст.323 КПК України (в редакції 1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст.64 КПК України (в редакції 1960 року) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, зокрема: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину. Згідно ст.65 КПК України (в редакції 1960 року) суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що ґрунтуються на доказах, якими є всякі фактичні дані, зібрані у визначеному законом порядку.

Органами досудового слідства ОСОБА_7 , обвинувачується в тому, що працюючи з 14 червня 2006 року на посаді старшого державного інспектора - начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , подав до бухгалтерії Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства акт № 44 технічного обслуговування автомобіля УАЗ 396206 д.н.з. НОМЕР_1 , який містить завідомо неправдиві відомості щодо його ремонту, для приховування факту його не проведення.

Проаналізувавши зібрані в ході досудового і судового слідства докази, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність обвинувачення висунутого стосовно ОСОБА_7 .

За висновками суду, аналіз матеріалів кримінальної справи та зібраних в ході досудового слідства доказів свідчить, що в ході розслідування даної справи не було доведено, що складений ПП « ОСОБА_11 » 29.09.2006 року акт №44 про технічне обслуговування автомобіля автомобіля УАЗ 31514був підробленим; не доведено того, що вказані ПП « ОСОБА_11 » відомості у даному акті стосувались автомобіля УАЗ 396206, оскільки він містить інформацію щодо специфікації автозапчастин, які було придбано, після огляду автомобіля майстром СТО ПП « ОСОБА_11 » та стосувались автомобіля марки та моделі - УАЗ 31514. Також під час судового розгляду стороною обвинувачення не було надано суду доказів отримання ОСОБА_7 грошових коштів від ПП « ОСОБА_11 », оскільки відсутні будь-які фінансово-бухгалтерські документи щодо зняття коштів з рахунків, розписки або інші документи, які б свідчили про передачу грошових коштів ОСОБА_7 , та інші документи, які б підтверджували обставини, викладені у обвинувачені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про не доведення вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, з огляду на наступне.

Під час судового розгляду судом першої інстанції, за клопотанням прокурора, було досліджено показання свідків, які були надані на стадії досудового слідства та при попередніх розглядах справи у суді.

Крім цього, судом апеляційної інстанції за клопотанням прокурора та виправданого ОСОБА_7 також у свою чергу було досліджено протоколи допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та письмові докази.

Як правильно дійшов висновку суд першої інстанції, з показань свідків, наданих на досудовому слідстві та під час попередніх судових розглядів, вбачається, що при надані поясненьсвідки не змоглиоднозначно стверджувати, який саме автомобіль ремонтувався на СТО ПП « ОСОБА_11 »,а саме УАЗ 31514 чи УАЗ 396206.

За апеляційними доводами прокурора,факт подання ОСОБА_7 завідомо підробленого акту № 44 від 29 вересня 2006 року підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14 ,з яких вбачається, що через деякий час після видачі ОСОБА_7 доручення, він надав їй акт технічного обслуговування автомобіля.

Разом із цим, такі доводи прокурора не узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_19 та виправданого ОСОБА_7 .

Зокрема, судом апеляційної інстанції під час судового слідства, за клопотанням прокурора було досліджено протоколи допиту свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_19 .

Із показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що в кінці вересня 2006 року ОСОБА_7 подав до бухгалтерії акт виконаних робіт № 44 від 29 вересня 2006 року, який був підписаний останнім. Зазначила, що у акті технічного обслуговування автомобіля УАЗ було невірно зазначено номер моделі, і механіком управління ОСОБА_19 від руки було зроблено виправлення.

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_19 вбачається, що останній не повідомляв про будь-які внесення ним змінчи виправлень до акту виконаних робіт № 44 від 29 вересня 2006 року.

При цьому, виправданий ОСОБА_7 як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не заперечував того, що міг підписати цей акт, одночасно стверджуючи, що такий підпис є лише його візою та міг стосувався автомобіля саме марки УАЗ 31514. Повідомив, що акт № 44 технічного обслуговування автомобіля УАЗ 31514 від 29 вересня 2006 року не був підставою для перерахунку бюджетних коштів, та за своєю формою, змістом та сутністю не мав жодних правових наслідків для сторін та є декларативним.Зазначив, що будучи на посаді начальника Київського територіального відділу ВДБУОВЖР, він не мав господарських функцій та права укладати договори, підписувати фінансові документи, проводити ремонт, закупати матеріальні цінності.

Як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, було досліджено акт №44 технічного обслуговування. З дослідженого документу вбачається, що він стосуєтьсятехнічного обслуговування автомобіля: УАЗ 31514, постачальник - ПП СТО «ОСОБА_11 », замовник - Верхньодніпровське ДБУОВЖР. Розрахунок вартості робіт склав 13 425 грн., вартість автозапчастин та матеріалів, які використовувались при обслуговуванні автомобіля склала 7 193 грн.Загальна сума технічного обслуговування автомобілясклала 20 618 грн. Прийняв за довіреністю НОМЕР_6 від 29.09.2006р. ( ОСОБА_7 ), з зазначенням: «Сторони не мають ніяких претензій одна до одній і повністю задоволені співпрацею», даний акт містить підписи та печатки ПП « ОСОБА_11 » та Верхньодніпровське ДБУ ОВЖР. Також в документі міститьсярукописне виправлення щодо марки автомобіля УАЗ, а саме з « НОМЕР_3 », на НОМЕР_4 .

Разом із цим, як слушно посилається суд першої інстанції, поза увагою досудового слідства залишилась та обставина, що довіреність, яка булавидана керівництвом установи на ім`я ОСОБА_7 , видана саме щодо автомобіля УАЗ 31514. До даної довіреності жодних виправлень та змін не вносилось, отже отримати автомобіль ОСОБА_7 міг лише вказаної марки та моделі, а працівники СТО, де проводився ремонт автомобіля, мали право віддати лише той автомобіль, який був визначений у довіреності. Жодних доказів того, що ОСОБА_7 за вказаною довіреністю отримав інший автомобіль, ніж той, що визначено у довіреності, матеріали справи не містять.

Відповідно до копії угоди №875 від 08.09.2006 року, укладеної Верхньодніпровським ДБУОВЖР в особі начальника ОСОБА_10 та ПП « ОСОБА_11 », предметом угоди є надання послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів (без визначення їх кількості, марок та обсягу робіт) у сумі 29900 грн. При цьому, Верхньодніпровське ДБУОВЖР зобов`язувалось попередньо оплатити у розмірі 100% вартості робіт, а ПП «ОСОБА_11» зобов`язувався виконати їх протягом 30 днів з моменту оплати. У разі порушення ПП «ОСОБА_11» термінів по наданню послуг, останній сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості ненаданої послуги за кожен день прострочки. Угода діє до 31.12.2006 року, кожна зі сторін має право розірвати угоду, про що повідомляє іншу сторону офіційним листом. Надана до суду копія угоди містить підписи чотирьох осіб, в тому числі ОСОБА_7 (т.1 а.с.12).

Відповідно до протоколу виїмки від 11.10.2007 року у приміщенні ПП СТО « ОСОБА_11 » було вилучено примірник угоди без номеру від 08.09.2006 року укладеної між Верхньодніпровське ДБУОВЖР та ПП « ОСОБА_11 » стосовно надання послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів, яка за змістом є ідентичною з дослідженою судом копією, за виключенням не зазначення її номеру та наявністю двох підписів. (т.2 а.с.12), а також оригінал довіреності ЯЗУ №729253 від 29.09.2006 року, виданої на ім`я ОСОБА_7 щодо отримання автомобіля УАЗ 31514 (т.2 а.с.13).

Також, під час проведення виїмки, було вилучено видаткові накладні з №57 по №63 від 30.09.2006 року, постачальник - ПП СТО ОСОБА_11 на загальну суму 20618 гривень, в яких зазначено, що ОСОБА_7 отримав довіреність НОМЕР_6 від 29.09.06 (т.2 а.с.14-20).

В той же час, дані видаткових накладних не містять інформації щодо їх отримання повноважними особами Верхньодніпровського ДБУОВЖР, а наявність лише посилання на довіреність та зазначення прізвища ОСОБА_7 не свідчить про їх отримання останнім. Крім того, довіреність, відомості про яку зазначено у накладних, стосувалась автомобіля УАЗ 31514.

Головним управлінням Державного казначейства України у Київській області 08.05.2008 року до суду будо надано виписку (т.4 а.с.100), відповідно до якої здійснено перерахування коштів ПП « ОСОБА_11 » у сумі 20618 гривень за Верхньодніпровське ДБУ ОВЖР на підставі рахунків №87,84,86,85,83 від 22.09.2006р. за ремонт автомобіля відповідно до угоди №875 від 08.09.06р.

При цьому, відповідно до копій рахунків-фактур за №№ 83-87 від 22.09.2006 року, постачальником послуг по ремонту автомобіля УАЗ 31514є ПП СТО « ОСОБА_11 », а одержувачем - Верхньодніпровське ДБУ ОВЖР. Дані рахунки виписані ОСОБА_11 , про що свідчить штамп та його підпис, а також містять штамп з зазначенням дати та суми оплати Верхньодніпровського ДБУОВЖР (т.1 а.с.16-20).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду, що усі платіжні документи, які надходили до Державної казначейської служби, стосувались самеавтомобіля УАЗ 31514, а не УАЗ 396206.

Колегія суддів також враховує, що після порушення кримінальної справи на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 19.06.2007 року було скеровано лист за підписом в.о. начальника та головного бухгалтера Верхньодніпровського ДБУ ОВЖР про те, що у рахунках №83-87 постачальником ПП СТО ОСОБА_11 було допущено помилку у назві моделі автомобіля, а саме замість УАЗ 31514 треба читати УАЗ 396206 (т.1 а.с.21).

В той же час, матеріали кримінальної справи не містять жодного документу від ПП ОСОБА_11 , що підтверджує неправильність зазначення марки та моделі автомобіля у вказаних вище рахунках-фактури. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься довіреність ЯЗУ №729253 від 29.09.2006 року, видана на ім`я ОСОБА_7 ,щодо отримання автомобіля саме УАЗ 31514. Будь-які документи, які б підтверджували, що до даної довіреності вносились зміни, матеріали справи не містять.

Не знаходять свого підтвердження і доводи прокурора про те, щоакт №44 від 29.09.2006 за своїм змістом є документом, який підтверджує виконання робіт з технічного обслуговування автомобіляУАЗ 396206 та використання запасних частин, а тому даний акт №44 від 29.09.2006 відповідає ознакам офіційного документа.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, при оцінці офіційного документу як предмету злочину, передбаченого ст.358 КК України, слід керуватися критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтвердження чи засвідчення нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків. Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

За висновками судово-економічної експертизи №1277/17-45 від 17.03.2017 року, акт №44 не відповідає переліку документів, що засвідчують надання послуг по технічному обслуговуванню згідно Правил надання послуг з технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, які були затверджені Міністерством транспорту України від 11.11.2002 р. №792 та не містить необхідних реквізитів, притаманних документу такого зразку.

Визначити, щодо якого автомобіля (УАЗ 31514 чи УАЗ 396206) складено Акт №44 від 29.09.2006 року, не видається за можливе, оскільки в зазначеному акті містяться виправлення кульковою ручкою, які виконані не у відповідності до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 року, а надпису «виправлено» не має, підпису осіб, що підписали цей документ та дата виправлення відсутні.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, зі змісту посадової інструкції ОСОБА_7 вбачається, що він не був наділений повноваженнями підпису будь-яких документів від імені Верхньодніпровського ДБУОВЖР, а в його обов`язки входило лише візування таких документів.

Таким чином, як слушно дійшов висновку суд першої інстанції, обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, ґрунтується на доказах, як зібрані у справі за попереднім обвинуваченням за ч.2ст.364, ч.2 ст.366 КК України. Клопотань про доповнення судового слідства, скерування справи на додаткове розслідування сторони не заявляли. У зв`язку з тривалим розглядом вказаної справи та неодноразовою зміною обвинувачення прокурором, всі можливості отримання будь-яких достовірних доказів на даний час вичерпані.

Відповідно до ст.327 КПК України в редакції 1960 року обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

За висновками суду, матеріали кримінальної справи не містять належних та достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на вчинення ОСОБА_7 дій щодо використання завідомо підробленогоакту №44 технічного обслуговування автомобіля УАЗ-396206 д.н.з. НОМЕР_1 .

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив докази сторони обвинувачення на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а тому обґрунтовано дійшов висновку про відсутність доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували обставини, які б свідчили про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом кримінального закону та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, як на це посилається прокурор у поданій апеляції.

За наведених обставин апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 ч. 2 КПК України 1960 року колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року, яким ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, та виправдано у зв`язку із відсутністю в його діянні складу злочину, залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом одного місяця з дня її оголошення судом апеляційної інстанції.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4