Постанова
від 02.04.2024 по справі 755/5133/20
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/433/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2024 року місто Київ

справа № 755/5133/20

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.,

за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Яровенко Н.О. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів у вихованні, спілкуванні з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної державної адміністрації в місті Києві про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_5 , в якому просила:

визначити місце проживання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір ю ;

відібрати сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_5 без позбавлення його батьківських прав;

зобов'язати ОСОБА_5 не чинити їй перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

встановити їй для участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступний спосіб: побачення з сином ОСОБА_9 кожного тижня з 10:00 години суботи до 10:00 години неділі.

В мотивування вимог посилалася на те, що з 15 лютого 2002 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі зОСОБА_10 , який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказувала, що після розірвання шлюбу за взаємною згодою сторін старший син ОСОБА_9 залишився проживати з відповідачем, а молодший ОСОБА_12 з позивачем.

Зазначала, що після того, як ОСОБА_9 став проживати з батьком, відповідач почав систематично чинити їй перешкоди у спілкуванні з сином та налаштовувати його проти неї. ОСОБА_9 почав віддалятися від неї і не бажав спілкуватись, зустрічатись, проводити час зі своєю матір'ю. Незважаючи на зазначене, вона щотижня відвідувала Навчально-виховний комплекс «Домінанта», де навчався син ОСОБА_9 та музичну школу джазового та естрадного мистецтва, в якій ОСОБА_9 вчився грі на фортепіано.

Вказувала, що вона спілкувалась з вчителями ОСОБА_9 , цікавилась його успішністю та відвідувала концерти, де він грав. Вона неодноразово намагалася поспілкуватись з ОСОБА_9 в школі, але син, перебуваючи під впливом батька та бабусі з тіткою, вкрай холодно сприймав спроби матері налагодити контакт з ним.

Щодо молодшого сина ОСОБА_12 позивач посилалася на те, що протягом трьох років вона жодного разу не перешкоджала відповідачу бачитися з сином, тому що розуміла, що у дітей завжди буде двоє батьків, незалежно від того, що вони розлучилися. Проте, незважаючи на всі попередні домовленості, відповідач, підступно, без її згоди фактично викрав ОСОБА_12 .

Вказувала, що 08 березня 2020 року відповідач, як завжди, приїхав до будинку в місті Українка та забрав молодшого сина ОСОБА_12 , щоб провести спільно з ним добу і обіцяв повернути на наступний день. Однак, всупереч домовленостям відповідач не повернув сина додому.

Зазначала, що на день її звернення з позовом до суду вона жодного разу так і не побачила сина.

Вважає, що відповідач фактично позбавив їїспілкування з сином ОСОБА_12 та можливості виконувати свої материнські обов`язки.

Посилалася на те, що ОСОБА_5 має щільний робочий графік, тому здійснювати належний догляд, виховання та розвиток дітей не в змозі. Натомість, вона має дохід від підприємницької діяльності та гнучкий графік роботи, що в свою чергу, може забезпечити щоденний нагляд та піклування за обома дітьми.

Вказувала, що 12 березня 2020 року вона не чекаючи поки відповідач поверне їй молодшого сина, вирішила самостійно поїхали до квартири відповідача та забрати ОСОБА_12 . Приїхавши в Київ за адресою: АДРЕСА_1 вона почула, що діти знаходяться в квартирі без догляду дорослих. Згодом приїхав відповідач та зі скандалом та криками виштовхав її на перший поверх, після чого вона викликала поліцію. Однак, будь-яких позитивних рішень працівниками поліції не було прийнято, працівники ювенальної поліції взагалі не приїхали, однак лише по додатку «Фейстайм» їй вдалося побачити на декілька секунд ОСОБА_12 .

Зазначала, що вона неодноразово намагалась поговорити з відповідачем з приводу того, щоб він повернув молодшого сина, однак всі розмови не приносили бажаного результату.

26 березня 2020 року вона надіслала до Відділу ювенальної превенції Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у м. Києві, до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації заяви про протиправне утримання дитини, однак відповіді не отримала.

Посилалася на те, що станом на день звернення до суду вона не знає, де перебувають діти, який у них психологічний тафізичний стан. Відповідач продовжує ігнорувати її звернення про повернення ОСОБА_12 додому та ухиляється від конструктивних розмов.

13 травня 2020 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 , в якому просив:

визначити місце проживання синів із ним за адресою: АДРЕСА_1 .

В мотивування вимог посилався на те, що після розлучення сторін старший син залишився проживати із ним, перебуває повністю на його утриманні, мати жодним чином не бере участі у житті ОСОБА_9 .

Вказував, що із молодшим сином він як батько не мав змоги достатньо спілкуватися, оскільки ОСОБА_3 чинила йому перешкоди та відводила дуже мало часу для побачень з ОСОБА_12 .

Зазначав, що під час одного з таких побачень він, який за освітою є медиком, помітив нетипову поведінку для хлопчика трирічного віку із сексуальним підтекстом, проте мати відмовилася у проведенні дослідження здоров'я ОСОБА_12 .

Посилався на те, що протягом 2019-2020 років під час його зустрічей з ОСОБА_12 дитина все частіше почала виявляти небажання повертатися до свого постійного місця проживання - помешкання ОСОБА_3 .

Вказував, що 08 березня 2020 року під час чергового повернення дитини до помешкання позивача, малолітній син категорично відмовився повертатися до матері. Влаштував істерику, почав плакати та просити його не віддавати його матері, просив залишитися з ним, тому він прийняв рішення залишити дитину проживати разом з собою. Одразу після прийняття такого рішення, він повідомив ОСОБА_3 про це та запропонував обговорити варіанти вирішення проблеми обмеження його у спілкуванні з дитиною та питання психоемоційного стану ОСОБА_12 .

Проте позивач відмовилася вирішити цю проблему.

В подальшому ОСОБА_3 звернулася з позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року вжито заходи забезпечення позову, а саме:

встановлено графік зустрічей ОСОБА_3 з сином ОСОБА_9 у вільний від його навчання час, кожного четверга протягом однієї години в присутності і в кабінеті практикуючого психолога Міського центру дитини за адресою: АДРЕСА_2 ;

зобов'язано ОСОБА_5 кожного четверга забезпечити явку малолітнього сина - ОСОБА_9 , до кабінету практикуючого психолога для зустрічей з матір'ю дитини - ОСОБА_3 .

Також, ухвалою суду першої інстанції від 22 квітня 2020 року вжито заходи забезпечення позову та визначено місце та час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_12 з матір'ю дитини - ОСОБА_3 до винесення судом рішення:

- щотижня у будні дні: з 10-00 кожної середи до 10-00 кожної суботи;

- щомісячно у вихідні дні: з 10-00 кожної першої суботи до 20-00 кожної першої неділі та з 10-00 кожної третьої суботи до 20-00 кожної третьої неділі та, коли випадає, з 0-00 кожної п'ятої суботи до 20-00 кожної п'ятої неділі;

- зобов'язано батька ОСОБА_5 передавати малолітню дитину, ОСОБА_12 матері, за місцем її проживання згідно визначеного судом часу спілкування.

Позивач за зустрічним позовом, зазначав, що він належно виконував ухвали суду, натомість син ОСОБА_12 категорично відмовлявся покидати його житло та їхати разом із матір`ю. У свою чергу ОСОБА_3 щоразу приводила з собою на виконавчі дії багато незнайомих та часто агресивно налаштованих осіб. Така атмосфера вкрай негативно впливала на психоемоційний стан як молодшого сина, так і старшого сина.

Посилався на те, що у подальшому виконавче провадження було передано до Обухівського району, в рамках якого відповідач щочетверга забезпечував явку старшого сина ОСОБА_9 до Міського центру дитини, де мали відбуватися зустрічі з позивачем. Проте під час цих зустрічей сам ОСОБА_9 відмовлявся розмовляти з матір`ю та самовільно покидав кабінет психолога.

У жовтні 2020 року відповідач ОСОБА_5 подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_10 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі:

визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю;

зобов`язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з сином ОСОБА_9 , встановивши наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином, а саме: побачення кожного тижня: 10:00 години суботи до 10:00 години неділі; відео-дзвінок, тривалістю одного такого дзвінка не менше ніж 30 хвилин та періодичністю не менше ніж два рази на тиждень за допомогою застосунків Viber, WhatsApp, Skype, у випадку тривалого продовження воєнного стану в Україні та/або тривалого (затяжного) часу на відновлення інфраструктури в Україні;

відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, вибірково взяв до уваги доводи відповідача та не взяв до уваги докази позивача, які були подані до суду.

Вказувала, що скасування Верховним Судом у цій справі процесуальних судових рішень, а саме ухвали суду про зустрічне забезпечення позову та ухвали суду про залишення первісного позову без розгляду, свідчить про неодноразове порушення судом норм матеріального та вимог процесуального права.

Зазначала, що після визнання Верховним Судом двох грубих процесуальних помилок, були всі підстави для самовідводу, але суддя цього не зробила.

Вважає, що постановивши дві незаконні ухвали, суддя не зможе в подальшому винести законне та обґрунтоване рішення, заявив відвід, в задоволенні якого необґрунтовано було відмовлено. Суддя не обґрунтувала чому саме доводи представника не заслуговують на увагу і не є причиною для відводу у розумінні норм ЦПК України. Суддя не врахувала своїх же висновків, викладених в ухвалі про забезпечення позову.

Посилалася на те, що не було надано належної оцінки Рішенню суду Котайської області Республіки Вірменія від 30 листопада 2004 року, за яким ОСОБА_5 було позбавлено батьківських прав по відношенню до його першої дитини, яка залишилася проживати зі своєю матір`ю у Вірменії звідки він приїхав в Україну.

Вказувала, що суд першої інстанції допустив порушення при застосуванні положень ст. 9 Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року та не врахував висновки Французького суду.

Зазначала, що судом першої інстанції не було взято до уваги судові рішення в аналогічних справах в яких є посилання на норми права, які могли бути застосовані для вирішення даного спору. Рішення суду містить двадцять вісім висновків, які суперечать обставинам та матеріалам справи.

Вказувала, що судом не враховано докази, які містяться в матеріалах справи та доводять умови проживання, середовище та адаптацію ОСОБА_12 у Франції.

Посилалася на існування нового доказу, який отримано після ухвалення судового рішення у справі, що оскаржується, і цей доказ, який стосується відповідача, має значення для вирішення справи по суті.

Також вважала незаконним рішення суду в частині розгляду позовних вимог по старшому сину ОСОБА_9.

Вказувала, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача суд порушив її право на спілкування зі старшим сином. Судом не взято до уваги, що дитина уникає з нею спілкування через тиск батька.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Відповідач та його представники проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної державної адміністрації в місті Києві у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність третіх осіб відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог в частині визначення місця проживання молодшого сина сторін ОСОБА_12 та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, виходив з того, що в якнайкращих інтересах малолітнього ОСОБА_12 буде визначення його місця проживання разом із батьком. При цьому судом враховано рівні житлово-побутові умови кожного з батьків створені ними умови для проживання дітей.

Також судом першої інстанції зазначено, що встановлення способу участі у вихованні сина ОСОБА_9 є недоцільним, оскільки позивач не довела факту наявності перешкод у спілкуванні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (стаття 7 Сімейного кодексу України, далі - СК України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батькипроживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (стаття 19 СК України).

Комплексний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі №377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У зв'язку із зазначеним, при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.

Колегія суддів зауважує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

При розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини, які вирішують долю дитини, суд виходить із її найкращих інтересів, повно та всебічно досліджуючи обставини справи, ураховуючи ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, соціальні зв'язки. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини та формування її як особистості. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов'язків, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Суд не може визначити місце проживання дитини з тим із батьків, хто зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, або своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (№ 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст.35-36, п.90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції (995-004) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, п.78).

Як вбачається з матеріалів справи, з 15 лютого 2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року у справі №755/12260/17.

Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу сторони усно домовилися, що старший син ОСОБА_9 буде проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , а молодший син ОСОБА_12 - разом з матір'ю, за адресою: АДРЕСА_3 .

Малолітній ОСОБА_6 проживав за адресою: АДРЕСА_3 разом з бабусею (матір`ю ОСОБА_3 ) - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (вітчим ОСОБА_3 ). За вказаною адресою ОСОБА_12 зареєстрований з 11 жовтня 2019 року.

Також сторони між собою домовилися, що відповідач ОСОБА_5 буде проводити з сином ОСОБА_12 певний час кожної неділі.

В один із днів, коли ОСОБА_5 взяв сина ОСОБА_12 для проведення з ним відведеного за усною домовленістю часу, а саме 09березня 2020 року - ОСОБА_12 відмовився повертатися до місця свого проживання до матері.

В той день (09 березня 2020 року) ОСОБА_3 перебувала за межами України. Повернулась в Україну ОСОБА_3 лише 12 березня 2020 року.

Отже, з березня 2020 року малолітній ОСОБА_18 постійно почав проживати разом з батьком ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_1 , після чого в сторін фактично виник спір щодо місця проживання сина ОСОБА_12 та в квітні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з первісним позовом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 одночасно подала заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом:

зобов`язання ОСОБА_5 повернути малолітнього сина - ОСОБА_6 , 2015 року народження до його постійного місяця проживання за адресою: АДРЕСА_4 ;

встановити графік зустрічей ОСОБА_3 з сином ОСОБА_9 , 2006 року народження у вільний від його навчання час, кожного четверга протягом однієї години в присутності і в кабінеті практикуючого психолога Міського центру дитини за адресою: АДРЕСА_2 ;

зобов`язання ОСОБА_5 кожного четверга забезпечити явку малолітнього сина - ОСОБА_9 , до кабінету практикуючого психолога для зустрічей з матір`ю дитини.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року забезпечено позов ОСОБА_3 шляхом встановлення графіку зустрічей ОСОБА_3 з сином ОСОБА_9 у вільний від його навчання час, кожного четверга протягом однієї години в присутності і в кабінеті практикуючого психолога Міського центру дитини за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язано ОСОБА_5 кожного четверга забезпечити явку малолітнього сина - ОСОБА_9 , до кабінету практикуючого психолога для зустрічей з матір'ю дитини - ОСОБА_3 .

Ухвалою суду першої інстанції від 22 квітня 2020 року вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_3 та визначено місце та час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_12 з матір'ю дитини - ОСОБА_3 до винесення судом рішення:

щотижня у будні дні: з 10-00 кожної середи до 10-00 кожної суботи;

щомісячно у вихідні дні: з 10-00 кожної першої суботи до 20-00 кожної першої неділі та з 10-00 кожної третьої суботи до 20-00 кожної третьої неділі та, коли випадає, з 0-00 кожної п'ятої суботи до 20-00 кожної п'ятої неділі;

зобов'язано батька ОСОБА_5 передавати малолітню дитину, ОСОБА_12 матері, за місцем її проживання згідно визначеного судом часу спілкування.

На виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року про забезпечення первісного позову було відкрито виконавче провадження.

27 травня 2020 року ОСОБА_5 надав усні пояснення старшому інспектору сектору ювенальної превенції Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, в яких пояснив, що 27 травня 2020 року відповідач повинен був передати молодшого сина ОСОБА_12 його матері, однак ОСОБА_12 не захотів йти до мами та постійно влаштовував істерики. По відношенню до дітей батько ніякого психологічного тиску не вчиняв.

28 березня 2020 року позивач ОСОБА_3 повторно звернулась до Начальника Дніпровського УП ГУНП в м. Києві із заявою щодо вжиття заходів стосовно ОСОБА_5 , який перешкоджав їй бачитися із дітьми та забрати ОСОБА_12 до його постійного місця проживання.

Під час виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року, 10 червня 2020 року був складений акт державного виконавця ОСОБА_20 , у якому встановлено, що виходом державного виконавця за адресою проживання боржника ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_1 , з метою перевірки виконання рішення боржником встановлено, що рішення не виконано. Дитина вийшла до дверей та повернулася з криком, не бажаючи спілкуватися.

17 червня 2020 року державним виконавцем був складений акт, яким встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , прибудинкова територія (дитячий майданчик), дитину боржником стягувачу не передано. Наступні виконавчі дії призначено на 24 червня 2020 року.

24 червня 2020 року державним виконавцем був складений акт, у якому встановлено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки виконання ухвали суду боржник рішення суду не виконав.

01 липня 2020 року був складений акт державного виконавця, в якому встановлено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки виконання ухвали суду встановлено, що батько підвів дитину двічі до матері. Син ОСОБА_12 сказав, що не хоче йти до мами та хоче бути з батьком. Мама передала подарунки та солодощі. ОСОБА_12 сказав мамі «пока» та пішов до кімнати. Сторонні особи, які були в квартирі, не перешкоджали батьку передати ОСОБА_12 матері. Двері до квартири боржника були відчинені. Факт передачі дитини батьком матері не зафіксований. Ухвала не виконана.

08 липня 2020 року був складений акт державного виконавця, в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , дитина вийшла до мами. Спілкується з мамою, грається, показує різні подарунки та іграшки. Також ОСОБА_12 отримав від позивача подарунки. Дитина на контакт йде, проявляє ініціативу, дозволяє взяти себе на руки, поцілувати та обняти. ОСОБА_12 дозволив мамі зайти до квартири (коридор).

15 липня 2020 року був складений акт державного виконавця, в якому встановлено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки виконання ухвали, дитина не передана. Зі слів боржника, син ОСОБА_12 знаходиться в садочку. Адресу садочка боржник відмовився називати.

22 липня 2020 року був складений акт державного виконавця про те, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що дитина вийшла до мами в коридор, зраділа. Мама запитала, чи ОСОБА_12 скучив за нею та дитина відповіла, що скучила. Мама прийшла з подарунками та попросила ОСОБА_12 взутися, так як він був босий. ОСОБА_12 повернувся до квартири, але боржник сказав, що у такому разі ОСОБА_12 поїде з мамою додому. ОСОБА_12 розплакався і побіг до своєї кімнати. Дитина не була передана.

29 липня 2020 року був складений акт державного виконавця, в якому встановлено, що двері у квартирі ніхто не відчинив. У телефонній розмові з ОСОБА_21 встановлено, що він разом із представником та дитиною знаходиться за адресою проживання ОСОБА_3 (зі слів боржника).

04 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Обухівського міськрайонного ВДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Василовичем Р.Д. була винесена постанова про прийняття виконавчого провадження НОМЕР_8 щодо примусового виконання ухвали у справі №755/5133/20, виданої 22 квітня 2020 року.

19 серпня 2020 року був складений акт державного виконавця, в якому встановлено, що ОСОБА_5 пустив ОСОБА_12 до фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 . Передача відбулася. Проте о 10:15 годині ОСОБА_22 шляхом забрав дитину з квартири, викликали поліцію. Дитина кричала. Передача не відбулась. Боржник у акті державного виконавця о 10.19 не підписався. Виконавчі дії завершено о 10.41 годині.

Постановами державного виконавця від 10 червня 2020 року, від 17 червня 2020 року, від 24 червня 2020 року, від 01 липня 2020 року та від 07 липня 2020 року, за невиконання ухвали №755/5133/20 накладено на боржника ОСОБА_5 штраф на користь держави в розмірі 3 400 грн.

З висновку судово-психіатричного експерта ДУ «ЦПЗМНАМОЗ» Кречик О.А. №83, який наданий стороною відповідача, встановлено, що експертиза була проведена в період з 08 липня 2020 року до 04 серпня 2020 року. Психічний розвиток ОСОБА_12 не відповідає віковій нормі. Таке уповільнення психічного розвитку вказує на педагогічну занедбаність. На момент дослідження у ОСОБА_12 присутні важкі для нього переживання, з якими він не може впоратися через вікову незрілість психіки, інтенсивність подій психотравмуючих. Аналіз усієї сукупності даних виявлених у ході психологічного дослідження дозволяє стверджувати, що матір, ОСОБА_3 , не несла відповідальності і не задовольняла основні потреби свого сина: повага до нього, емоційний контакт, спілкування з ним, достатній інформаційний і сенсорний простір для пізнавального розвитку - не турбувалася про психологічну безпеку і переживання суб`єктивного благополуччя своєї власної дитини. Своїх батьків ОСОБА_12 не сприймає як подружню пару, виявляє надійну прихильність до свого батька, якість турботи якого забезпечила переживання дитиною почуття безпеки та стабільності. ОСОБА_12 при сумісному проживанні з батьком знаходиться у сприятливих для нього умовах проживання і виховання. У взаємодії з матір`ю, ОСОБА_3 дитина знаходиться у стані емоційного напруження, стресу, що перешкоджає відчуття ним стану безпеки і благополуччя і не може бути сприятливою для нього та його особистого розвитку. На час проведення дослідження спостерігаються виражені негативні зміни психоемоційного стану (нестійкість настрою, емоційна лабільність, виражена ситуативна тривожність, негативізм), які є проявом психотравмуючого впливу виховної поведінки матері ОСОБА_3 та вибраного нею способу вирішення сімейного конфлікту.

29 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. посвідчено заяву ОСОБА_5 про скасування будь-яких заяв для виїзду у будь-які країни світу його малолітнього сина ОСОБА_12 у супроводі його матері ОСОБА_3 , що були ним видані та підписані.

06 жовтня 2020 року, в той день коли дитина за ухвалою суду від 22 квітня 2020 року повинна була перебувати з батьком, ОСОБА_3 забрала ОСОБА_12 з Центру розвитку дитини «Монтессорі. Перші кроки» та вивезла за кордон.

09 жовтня 2020 року були внесені відомості до ЄРДР стосовно підроблення та використання документів для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_12 та присвоєно номер кримінального провадження №120201000070002950.

Як вбачається з листа Дніпровського УП ГУНП в м. Києві від 09 листопада 2020 року №12421/125/20-2020, в провадженні перебуває ОРС категорії «Розшук» №04-221/20 від 07 жовтня 2020 року заведеної на встановлення місця знаходження безвісно зниклого громадянина ОСОБА_12 . СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві відомості внесено до ЄРДР №12020110040005575 від 31жовтня 2020 року передбаченого ст.115 ч.1 КК України, який пропав з дитячого садка по АДРЕСА_5 06жовтня 2020 року, оскільки проведеними оперативно-розшуковими заходами встановити місце знаходження на території України не надалось можливим.

Проведеними заходами встановлено, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_27 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , 06жовтня 2020 разом з матір`ю ОСОБА_28 ою та її співмешканцем громадянином Франції - ОСОБА_29 ( ОСОБА_30 ), без згоди батька виїхали за межі території України рейсом №1386 КИЇВ-АМСТЕРДАМ та на територію України на момент надання інформації не повернулись.

У подальшому було з'ясовано, що малолітній ОСОБА_12 , проживає разом з матір ю ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_29 у Франції.

Згідно відповіді Дніпровського УП ГУНП в м. Києві від 24 листопада 2020 року №А-6221/125/80-2020, відповідно до отриманої інформації з ДМС України, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має закордонний паспорт № НОМЕР_1 виданий 03 червня 2020 року, який дійсний до 03 червня 2024 року, та закордонний паспорт № НОМЕР_2 виданий 30 вересня 2020 року, який дійсний до 30 вересня 2024 року. А громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має закордонний паспорт № НОМЕР_3 виданий 27 серпня 2014 року, який дійсний до 30 вересня 2024 року, та закордонний паспорт № НОМЕР_4 виданий 27 червня 2017 року, який дійсний до 26 червня 2027 року.

У листопаді 2020 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, вжито заходи забезпечення зустрічного позову наступним шляхом: зобов'язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на територію України; зобов'язано ОСОБА_3 передавати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьку - ОСОБА_5 за місцем його проживання, а саме: квартира АДРЕСА_1 , визначеного ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року часу спілкування. У решті заяви про забезпечення зустрічного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року судові рішення про забезпечення зустрічного позову скасовано та відмовлено в задоволенні такої заяви.

14 червня 2021 року був наданий висновок №103/4819/41/3 Органу опіки та піклування Дніпровської РДА у м. Києві про визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (протокол засідання Комісії від 26 травня 2021 року), яким за доцільне визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_12 разом з батьком ОСОБА_19 .

В даному висновку також вказано, що на час розгляду зазначеного питання Комісією встановлено, що батьки дитини ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в листопаді 2017 року. Одразу після розлучення, за домовленістю між батьками, неповнолітній ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишився проживати з батьком ОСОБА_5 , а малолітній ОСОБА_6 , 2015 року народження, залишився проживати разом з матір`ю ОСОБА_3 . З березня 2020 року малолітній ОСОБА_18 постійно мешкав з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї було проведено обстеження житлово-побутових умов за вказаною адресою. Під час обстеження встановлено, що в квартирі чисто, прибрано, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка. Малолітній ОСОБА_12 має окрему кімнату, де є все необхідне для проживання, відпочинку та розвитку дитини, батько дитини ОСОБА_5 працює в ТОВ «Денталсіті», має стабільний дохід та бажає, щоб дитина проживала з ним. ОСОБА_5 має можливість створити всі умови для гармонійного розвитку дитини. Питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішується в Дніпровському районному суді міста Києва, так як між батьками виник спір. Мати дитини, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , тривалий час перебуває за кордоном, що унеможливлює спілкування батька ОСОБА_5 з малолітнім сином ОСОБА_35 .

15 червня 2021 року початкова школа ОСОБА_36 , яка знаходиться у Франції в м. Маржансель, надала лист, перекладений на українську мову, в якій зазначили, що з грудня 2020 року ОСОБА_12 навчається у підготовчому класі даної школи. З моменту свого зарахування ОСОБА_12 відвідує школу на регулярній основі. ОСОБА_12 є приємним і жвавим учнем, що прагне досягти успіху. Він ідеально інтегрувався у життя свого класу та школи. Має швидкий прогрес у вивченні французької мови. У лютому 2021 року школа надіслала запит щодо включення ОСОБА_12 до групи нещодавно прибулих учнів, що розмовляють іншими мовами. Мати ОСОБА_3 бере активну участь у навчанні сина. Вона виявляє великий інтерес до шкільних досягнень ОСОБА_12 , бере участь у класних проектах та шкільних поїздках. Вона завжди присутня біля входів і виходів у «мамині часи».

Стороною позивача було надано психологічне клінічне спостереження стосовно ОСОБА_12 , проведене психологом-психотерапевтом ШФП ОСОБА_37 25 березня 2021 року м. Женеві. Так, з клінічного спостереження вбачається, що упродовж всього березня 2021 року психолог-психотерапевт спостерігала за ОСОБА_12 , раз на два тижні проводилися сеанси, під час яких вдалося пізнати ОСОБА_12 , навчитися взаємодіяти з ним віч-на-віч, спостерігати за ним під час його взаємодії з матір'ю та вітчимом. За результатами спостереження психолог зробила висновок, що поточне середовище, в якому розвивається ОСОБА_12 , видається адекватним та сприятливим для розвитку ОСОБА_12 як в освітньому та соціальному плані, так і в сімейному та емоційному. Вочевидь , він чудово адаптувався до свого шкільного середовища, він вкладає свої сили і реалізує себе у своїх стосунках з матір'ю та вітчимом. Переклад психологічного дослідження був здійснений із французької мови на українську.

06 вересня 2021 року було проведено психологічне клінічне спостереження стосовно ОСОБА_12 , яке проведено психологом ШФП ОСОБА_37 , та за результатами дослідження надано висновок, що поточне середовище, в якому розвивається ОСОБА_12 , продовжує сприяти розвитку ОСОБА_12 як в освітньому та соціальному плані, так і в сімейному та емоційному. Він так само чудово адаптується до свого шкільного середовища, він вкладає свої сили і всебічно розвивається у своїх стосунках з матір'ю та вітчимом. Здається, що ОСОБА_12 добре міцно прив'язаний до свого поточного сьогодення та розкривається в ньому повною мірою. Беручи до уваги вік ОСОБА_12 , його хороший розвиток та вищезазначені спостереження, психолог вважає важливим, щоб ОСОБА_12 продовжував розвиватися в теперішньому середовищі і рекомендувала уникати будь-яких змін, що дозволить ОСОБА_12 вкладати сили у стабільні і сталі зв'язки зі своєю сім'єю, шкільним оточенням. Сеанси психотерапії з ОСОБА_12 можуть бути для нього корисними і наразі ОСОБА_12 продовжить відео-сеанси з психологом, а коли стане можливо - очні сеанси.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами виникли суперечки щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_12 . Внаслідок цих спорів, малолітній ОСОБА_12 з листопада 2017 року по березень 2020 року проживав з позивачем у батьків ОСОБА_3 , а з березня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 проживав з батьком ОСОБА_19 , після чого мати хлопчика вивезла його до Франції.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_3 06 жовтня 2020 року без згоди батька ОСОБА_5 вивезла закордон їх малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як на вирішенні суду вже знаходився даний спір щодо визначення місця проживання дитини - ОСОБА_6 .

Позивач вивезши сина ОСОБА_12 на територію Франції, позбавила ОСОБА_12 на повноцінне спілкування з його сім`єю, в тому числі з його батьком ОСОБА_21 , рідним братом та іншими родичами.

Судом першої інстанції також з`ясовано обставини, які підтверджують доходи сторін та наявність на праві власності у них майна, що відповідно до вимог сімейного законодавства та сталої судової практики є обов`язком суду під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини.

Встановлено, що згідно довідки про доходи №29/05-20 від 29 травня 2020 року, ОСОБА_3 працює в ТОВ «ЕСМІТІ КОМПАНІ» з 25 травня 2020 року. На момент видачі довідки займала посаду менеджер (управитель) зі збуту. Оклад працівника складав 4 800 грн.

14 вересня 2021 року ГУ ДПС у Київській області надав відповідь щодо сум та джерел виплачених доходів ОСОБА_3 за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2021 року. З наданих відомостей вбачається, що ОСОБА_3 у січні 2020 року здійснювала підприємницьку діяльність, з лютого 2020 року по квітень 2020 року працювала в ТОВ «ЕмсітіКомпані» та 06 жовтня 2020 року була звільнена.

На запит позивача ОСОБА_3 , надано лист-відповідь з банківської установи «BNP Paribas» станом на 13 жовтня 2021 року, згідно якої у пана ОСОБА_39 є банківські рахунки: поточний рахунок (номер відсутній) баланс на 13 жовтня 2021 року + 2863,38 EUR, поточний рахунок (номер відсутній) баланс на 13 жовтня 2021 року + 749,15 USD, інвестиційний рахунок (номер відсутній) баланс на 13 жовтня 2021 року 47 921,11 EUR.

Згідно довідки від 28 квітня 2020 року №ДС000000005, ОСОБА_5 працює в ТОВ «Денталсіті» з 11 лютого 2020 року та на момент видачі довідки займав посаду лікар стоматолог-хірург.

З довідки від 05 червня 2020 року №02 вбачається, що ОСОБА_5 працює лікарем стоматологом-хірургом в ТОВ «Денталсіті» за таким графіком роботи: вівторок з 09:00 години до 15:00 години, середа з 09:00 години до 12:00 години, четвер з 09:00 години до 15:00 години, п`яниця з 09:00 години до 12:00 години, субота з 09:00 години до 15:00 години, неділя та понеділок вихідні дні.

Відповідачем була надана характеристика з місця роботи ТОВ «Денталсіті», в якій зазначено, що ОСОБА_5 працює в ТОВ «Денталсіті» з лютого 2020 року. За час роботи проявив себе як відповідальний співробітник та професіонал. За період роботи ОСОБА_5 керівництво отримувало позитивні відгуки про відповідача, як спеціаліста. У побутовому спілкуванні в колективі ОСОБА_5 виявив себе як харизматична людина, не конфліктна, завжди готовий прийти на допомогу.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №1306 від 06 червня 2019 року «Про ліцензування медичної практики», ФОП ОСОБА_5 було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю стоматологія, ортодонтія, хірургічна стоматологія, терапевтична стоматологія, ортопедична стоматологія, дитяча стоматологія; за спеціальністю молодшого спеціаліста з медичною освітою: сестринська справа за місцем провадження діяльності АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 .

Згідно податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_5 за 2020 рік, обсяг доходу за звітний період склав 1 895 025,00 грн.

Згідно договору про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сибіга С.Е. 02 жовтня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за №863, сторони домовились, що автомобіль марки «Toyota Rav4», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , квартира АДРЕСА_8 , вважатимуться таким, що належить ОСОБА_3 Автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , квартира АДРЕСА_9 , вважатимуться такими, що належить ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності.

Квартира, яку ОСОБА_3 отримала за договором поділу майна подружжя була нею відчужена.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №99067973 від 02 жовтня 2017 року, ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва №С36-3107/2018-4 від 26 листопада 2018 року про участь у фонді фінансування будівництва виду А «ЖК Сонячна рів`єра», відповідач здійснив інвестування в квартиру в житлово-офісних комплексах, що розташовані за адресою між АДРЕСА_10 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:178:0258).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_43 є власником т/з «Mersedes-Benz GLS 350», д.н.з. НОМЕР_7 з 18 квітня 2018 року.

25 червня 2020 року КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» була видана довідка №432658 про те, що ОСОБА_5 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

Згідно довідки від 26 червня 2020 року виданої ТМО «Психіатрія» у м. Києві КМПЛ №2 ОСОБА_5 в диспансерному відділенні Київської міської психоневрологічної лікарні 32 на обліку у лікаря психіатра не перебуває.

03 серпня 2020 року генеральним директором ТОВ «МГ-сервіс» була видана характеристика ОСОБА_5 , в якій зазначено, що останній проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою проживає з 2010 року із сином ОСОБА_9 та рідною сестрою ОСОБА_71. З березня 2020 року ОСОБА_5 почав проживати разом з молодшим сином ОСОБА_12 . За час проживання за вказаною адресою ОСОБА_5 зарекомендував себе як зразковий громадянин. Конфліктів не мав із сусідами, труднощі не створював, громадський порядок не порушував. За інформацією, ОСОБА_5 має велику та дружню сім`ю. В помешканні відповідача чисто та охайно. Поганих звичок за відповідачем не помічено. Також у сварках чи бійках не був задіяний. За словами сусідів в останні місяці до квартири ОСОБА_5 раз на тиждень приходять групи людей, які створюють нетривалий галас та шум. З пояснень відповідача стало відомо, що то приходила мати дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_9 з адвокатами та журналістами з метою виконання судового рішення.

Відповідно до характеристики ОСОБА_14 виданої класним керівником НВК «Домінанта» 18 травня 2020 року, ОСОБА_9 навчається в даному закладі з 1 класу. Має достатній та високий рівень навчальних досягнень. Виконує будь-які доручення добровільно, завжди готовий прийти на допомогу товаришам, має почуття самоконтролю. Батько ОСОБА_5 приділяє значну увагу вихованню та навчанню дитини, допомагає хлопчику в розвитку творчих здібностей та фізичного здоров`я. Регулярно цікавиться успіхами дитини. Мати участі у вихованні сина не бере.

Згідно характеристики ОСОБА_14 зі Школи джазового та естрадного мистецтв Дніпровського району міста Києва №40 від 30 квітня 2020 року, батько приділяє належну увагу навчанню і вихованню дитини, постійно підтримує зв`язок зі школою та викладачами, фінансово забезпечує навчання сина в мистецькій школі; плата за навчання в закладі вноситься систематично та вчасно.

Оцінюючи вищевказані докази, судом першої інстанції вірно встановлено, що житлово-побутові умови сторін та створені кожним з них умови для проживання і навчання малолітнього ОСОБА_12 є рівними. ОСОБА_3 з жовтня 2020 року проживає у Франції та не має у власності будь-якого житла ані в Україні, ані у Франції. На час ухвалення 24 червня 2022 року оскаржуваного рішення ОСОБА_3 не має самостійного доходу, а надані довідки про наявність на рахунках коштів лише підтверджують наявність таких коштів на рахунках чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_44 , тоді як відповідно до вимог діючого законодавства суд не може визначити місце проживання з тим і з батьків, який не має самостійного доходу.

Судом першої інстанції також встановлено, що батько дитини - ОСОБА_5 має постійний стабільний дохід, який може забезпечити належний рівень існування, як ОСОБА_9 так і молодшого сина ОСОБА_12 . У відповідача на праві власності перебувають об`єкти нерухомості, а саме квартира АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення в місті Києві та транспортний засіб Mersedes-Benz. Також відповідач здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується податковими деклараціями. На даний час відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_45 , яка теж здійснює приватну підприємницьку діяльність, що підтверджується податковими деклараціями. Натомість відомостей про те, що чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_46 працевлаштований та має регулярний достатній дохід не підтверджується належними доказами, як і не підтверджуються належними доказами пояснення представників позивача, що чоловік ОСОБА_3 володіє двома ресторанами.

В той же час судом обґрунтовано вказано на те, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для визначення місця проживання дітей біля нього, оскільки за приписами сімейного законодавства суттєве значення має ставлення батьків до дитини та дитини до своїх батьків, характеристика середовища в якому існує дитина, проживаючи з одним із батьків.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав вмотивовані підтвердження неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

У постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21) зроблено висновок, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Беручи до уваги винятковість випадку та зміну обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне дослідити та надати оцінку новим доказам, наданих сторонами при новому апеляційному розгляді справи.

Під час нового перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, як стороною позивача, так і стороною відповідача були надані докази матеріального становища сторін.

З довідки ПП «Медтарі» від 24 жовтня 2023 року №06 вбачається, що ОСОБА_5 працює лікарем стоматологом-хірургом в ПП «Медтарі» за графіком виконання робіт 33 години на тиждень, а саме: з неділі по п`ятницю з 09.00 до 15.00 год. з гнучкою перервою на відпочинок та харчування - від години. Вихідний день - субота.

Відповідно до довідки про доходи, виданої ПП «Медтарі» від 24 жовтня 2023 року, ОСОБА_5 за період з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року отримав дохід у загальному розмірі 127246,44 грн.

Згідно довідки, виданої ТОВ «Денталсіті» 24 жовтня 2023 року №04, ОСОБА_5 працює лікарем-стоматологом-хірургом за сумісництвом в ТОВ «Денталсіті» з 11 лютого 2020 року на умовах неповного робочого часу.

Відповідно до довідки про доходи, виданої ТОВ «Денталсіті» від 24 жовтня 2023 року, ОСОБА_5 за період з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року отримав дохід у загальному розмірі 67247,53 грн.

ПП «Медтарі» 03 листопада 2023 року була надана характеристикаОСОБА_5 , в якій зазначено, що ОСОБА_5 з 21 липня 2006 року працює в ПП «Медтарі». За весь час роботи зарекомендував себе чесним і сумлінним працівником, який вміє організувати робочий процес і контролювати якість роботи, яка виконана відповідно до поставлених завдань. Роботу виконує якісно і професійно, не рахуючись при цьому з особистим часом. В непередбачених ситуаціях може самостійно прийняти рішення. Має широкий кругозір і великий досвід роботи з пацієнтами. Володіє такими важливими для працівників професійними рисами, як висока внутрішня етична культура, співчутливий та делікатний в поєднанні з рішучістю та швидкістю в висновках, прагне самовдосконалення, професійного розвитку, підвищення професійної майстерності, має грунтовну професійну підготовку. В колективі з усіма підтримує рівні відносини, користується повагою і авторитетом серед колег та керівництва.

Відповідно до перекладеної та нотаріально засвідченої копії довідки від 01 лютого 2024 року, виданої ОСОБА_72, Акредитованим державним бухгалтером, ОСОБА_3 працює на посаді консультанта з реклами, здійснює свою діяльність віддалено та отримує 500 доларів США на місяць.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказана довідка від 01 лютого 2024 року не містить даних з якого часу ОСОБА_3 працює, а тому вона не свідчить про те, що остання має постійний дохід.

З перекладеної та нотаріально засвідченої копії довідки від 02 лютого 2024 року віце-президента/спеціаліста з розвитку бізнесу ОСОБА_47 вбачається, що станом на 02 лютого 2024 року на особистому активному рахунку ОСОБА_3 банку ОЗК доступний поточний баланс у розмірі 50000 доларів США.

Стороною позивача також було надано висновок за результатами проведення консультацій з ОСОБА_3 , складений 26 лютого 2024 року психологом ОСОБА_49 , згідно якого ОСОБА_50 характеризується чутливістю, довірою до світу та надією на краще за умов власних дій та включеності, добротою, комформністю, вмінням конструктивно вирішувати проблемні питання із залученням фахівців у разі необхідності, для неї провідним є найкращі інтереси дитини - дати їм найкращі умови навчання, проживання, взаємодії, знаходити шляхи для вирішення проблем і завжди допомагати дітям щоб там не сталось. Також, було встановлено наявність ознак психотравмування, що пов`язана із діями колишнього чоловіка та містять у собі ознаки домашнього насильства (погрози, маніпуляції, переслідування, заборона та перешкоджання у спілкуванні із дітьми). ОСОБА_50 переживає процес втрати, який пов`язаний із неможливістю спілкування із дітьми.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано рішення Французького суду, яким також вирішувався спір між сторонами щодо повернення дитини, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Так, між сторонами на території Франції відбувалися судові процеси щодо ОСОБА_12 та його повернення на територію України.

25 жовтня 2020 року Центральний французький орган влади отримав від українських органів влади вимогу, складену ОСОБА_51 щодо повернення малолітнього ОСОБА_12 до України на підставі положень Гаазької конвенції від 25 жовтня 1980 року.

Постановою судового трибуналу Шамбері від 11травня 2021 року відхилено клопотання про негайне повернення в Україну дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та проголошено заборону на виїзд дитини ОСОБА_12 з території Франції без дозволу обох батьків, в тому числі в Україну.

В подальшому, 23 листопада 2021 року Апеляційним судом Шамбері 3-я палата колегії винесена постанова за апеляційною скаргою на постанову судді у сімейних справах, реєстровий RG21/00423, винесена в Шамбері від 11 травня 2021 року, за результатами розгляду якої скасовано наказ, виданий суддею у справах сім'ї суду Шамбері 11 травня 2021 року. Наказано негайно повернути дитину ОСОБА_12 в Україну. Наказано заборонити виїзд за територію Франції неповнолітнього ОСОБА_12 без дозволу обох його батьків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 розлученої з ОСОБА_5 прізвище в другому шлюбі ОСОБА_54 , за винятком виїзду до України.

20 квітня 2022 року рішенням Касаційного суду Першої цивільної палати суд вирішив скасувати всі положення, винесені 23 листопада 2021 року між сторонами та Апеляційним судом Шамбері. Повернуто справу сторін в той стан, у якому вони перебували до даного рішення і надіслати їх назад до Апеляційного суду Гренобля.

Рішенням Апеляційного суду Гренобля від 17 січня 2023 року відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні його заяви щодо повернення малолітнього ОСОБА_12 до України та заборонено виїзд дитини з французької території, в тому числі у напрямку України.

Вказані рішення прийняті відповідно Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року.

Разом з тим, відповідно до ст.19 Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, ніяке рішення, прийняте відповідно до цієї Конвенції, щодо повернення дитини, не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування.

Колегія суддів бере до уваги те, що вказаними рішеннями не вирішувалося питання щодо визначення місця проживання дитини та участі у його вихованні та піклуванні, а відмова в поверненні дитини до України не впливає на можливість вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини, оскільки з даним позовом позивач звернулася в квітні 2020 року, а з кінця 2022 року дитина ОСОБА_12 перебуває на території України.

Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у даній справі, скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року і направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив про те, що при розгляді справи щодо визначення місця проживання дитини, які вирішують долю дитини, суд виходить з її найкращих інтересів, повно та всебічно досліджуючи обставини справи, ураховуючи ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, соціальні зв`язки.

Верховний Суд виснував про те, що під час перегляду справи в апеляційному порядку обставини щодо проживання та місця перебування малолітньої дитини, а відтак і її соціальні зв`язки, психоемоційний стан змінилися, виникли нові обставини щодо вирішення спорів (у тому числі в кримінальному процесі) між сторонами судами Французької Республіки, у зв`язку з цим стороною позивача неодноразово було подано клопотання про долучення нових доказів у справі, які мають значення для правильного вирішення у справі.

Верховний Суд зазначав про те, що наявність критеріїв для вирішення судом апеляційної інстанції питання прийняття нових доказів як «винятковість випадку» та «причин, що об`єктивно не залежали від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Верховний Суд звертав увагу на те, що апеляційним судом не спростовані доводи позивача щодо відсутності відомостей про місце знаходження та перебування малолітньої дитини, місце проживання якої вирішується судом.

На виконання вказівок Верховного Суду щодо оцінки доказів наданих сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 22 листопада 2022 року за клопотанням представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до матеріалів справи долучено новий доказ - перекладену та нотаріально засвідчену копію заяви Коменданта Міжрегіонального управління судової поліції від 08 листопада 2022 року. В цій заяві зазначено, що 05 жовтня 2022 року до Коменданта Міжрегіонального управління судової поліції звернулися у зв`язку з викраденням дитини в осіб, які опікувалися нею, та утримання її за межами Франції. Також зазначено, що пані ОСОБА_54 подала скаргу на ОСОБА_5 через згадані факти одразу після викрадення її сина ОСОБА_12 (7 років). Пан ОСОБА_56 і ОСОБА_57 є фігурантами двох міжнародних запитів на розшук (том 12, а.с.93).

Також в судовому засіданні 22 листопада 2022 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_4 до матеріалів справи долучено перекладену та нотаріально засвідчену копію рішення Кримінального суду в м. Тонон-ле-Бен від 30 липня 2022 року; перекладену та нотаріально засвідчену копію листа ОСОБА_3 до Судового слідчого пані ОСОБА_73 від 07 листопада 2022 року; перекладену та нотаріально засвідчену копію Висновків Генерального прокурора у цивільному процесі Апеляційного суду м. Гренобль; копію відповіді Державної прикордонної служби України №91-19773/0/15-22 від 01 серпня 2022 року (том 12, а. с. 97-137).

З даних доказів вбачається, що рішенням Кримінального суду м. Тонон-ле-Бен від 13 липня 2022 року визнано винним ОСОБА_5 та засуджено до позбавлення волі за вчинення злочину середньої тяжкості строком на шість місяців, а також застосовано обмежувальний припис, яким заборонено ОСОБА_5 вступати у відносини з потерпілим від його пртиправних дій, пані ОСОБА_58 ( ОСОБА_59 ), дружиною пана ОСОБА_54 , і паном ОСОБА_60 , протягом трьох років.

Разом з тим, рішенням Апеляційного суду Шамбері апеляційної палати Виправного суду від 07 грудня 2023 року (справа №22/00981, рішення №23/620) ОСОБА_5 було звільнено від усіх висунутих йому звинувачень та повідомлено про завершення кримінального переслідування.

Таким чином, ОСОБА_5 не є особою, яка засуджена у Франції.

Щодо посилання сторони позивача на відомості Головного управління національної поліції Французької республіки про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_18 є фігурантами двох міжнародних запитів на розшук, згідно відповіді Національної поліції України з 07 жовтня 2022 року ОСОБА_5 оголошено у державний розшук як особу, зниклу безвісти, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що з часу ухвалення рішення судом першої інстанції, його перегляду в апеляційному та касаційному порядку змінилися певні обставини, а саме малолітній ОСОБА_18 був повернутий в Україну батьком та на даний час проживає з ним.

З листа Дніпровського УП ГУНП у м.Києві від 31 жовтня 2023 року вбачається, що перевіркою було встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно перебував в розшуку за Дніпровським УП ГУНП у м.Києві з 07 жовтня 2022 року по 21 грудня 2022 року. Останнього було знято з розшуку 21 грудня 2022 року, на даний час ОСОБА_6 в розшуку не перебуває.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, 13 липня 2023 року за заявою представника ОСОБА_5 до ЄРДР було внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.146 КК України про те, що 01 квітня 2023 року близько 15.30 год. по вул. В.Васильківській поблизу ст.м. Льва Толстого, два невідомих чоловіки разом з ОСОБА_3 здійснили напад на ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , спробувавши викрасти останнього (кримінальне провадження №12023100060001323).

Згідно довідки ТОВ «Київський ліцей «Крила» від 30 жовтня 2023 року №12-23/10, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у 2 класі ліцею.

З характеристики ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої ТОВ «Київський ліцей «Крила» 30 жовтня 2023 року вбачається, що за результатами навчання ОСОБА_12 має достатній рівень знань. Матеріал сприймає та викладає у логічній послідовності, будує хронологічні та логічні зв'язки, сприймає матеріал цілісно. ОСОБА_12 показує зацікавленість у навчанні та готовність до самостійного вивчення нових тем. До навчання ставиться відповідально. Гарно читає, переказує. Учень добре обчислює і порівнює об'єкти, розрізняє геометричні фігури. Вміє самостійно виділяти головні положення у вивченому матеріалі. На підставі фактів і прикладів узагальнює, робить висновки.

У ОСОБА_12 широке коло інтересів, тому після основних занять в школі, він із задоволенням відвідує гуртки з живопису, джіу-джипсу та науковий гурток.

ОСОБА_12 - це активний хлопчик, якіпі відчуває себе комфортно в спортивному середовпші. Він з великим задоволенням займається футболом та волейболом. Це забезпечує йому підтримку фізичної форми та розвиткудисципліни.

Учень підтримує приятельські стосунки з однокласниками. Має багато друзів. Завжди долучається до загальношкільних заходів та заходів класу.

У шкільному житті активну участь бере батько ОСОБА_12 -ОСОБА_5 . Він опікується усіма супутніми витратами, пов'язаними з навчанням та розвитком ОСОБА_12 , дбає про його безпеку, добробут та всебічний розвиток. Батько ОСОБА_12 регулярно відвідує ліцей, щодня приводить ОСОБА_12 зранку та забирає після усіх занять, а також підтримує комунікацію з класним керівником.

01 листопада 2023 року Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної державної адміністрації в місті Києві було складено акт №123 обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що умови проживання добрі, в квартирі чисто, прибрано, зроблений сучасний ремонт, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка. Для дітей відведено окремі кімнати, ліжка, шафи з одягом, столи для навчання, іграшки.

У акті зазначено, що батько ОСОБА_5 бажає, щоб ОСОБА_12 і надалі проживав з ним.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта ОСОБА_63 №1274, ОСОБА_5 на даний час на будь-який психічний розлад, який може вплинути на психічний стан та психічний розвиток дитини - ОСОБА_6 та його виховну поведінку не страждає. Виховна поведінка батька ОСОБА_5 по відношенню до сина ОСОБА_6 характеризується наявністю вираженого почуття батьківської любові до сина, значущим позитивним ставленням та прив`язаністю до нього, почуттям турботи та прагненням піклування про добробут та благополуччя дитини, сформованою активною батьківською позицією, послідовним та водночас гнучким типом виховання, орієнтованого на забезпечення моральних та матеріальних потреб сина.

Також стороною відповідача було надано висновок експерта ДУ «ІСП МОЗ України» ОСОБА_63 №1278 за результатами проведення судово-психологічної експертизи щодо дослідження психологічних особливостей, психоемоційного стану, прихильності до батьків малолітнього ОСОБА_6 та особливостей виховної поведінки батька відносно сина ОСОБА_6 , складений експертом ОСОБА_63 19 грудня 2023 року.

У вказаному висновку експертом зазначено, що малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має наступні психологічні та вікові особливості: відповідний віку рівень сформованості пізнавальних здібностей, мовлення, знань та умінь; у особистісній сфері: емоційна виразність, синтонність, доброзичливість та гнучкість у контактах; безпосередність поведінки, ситуаційна лабільність, навчально-пізнавальні інтереси та розважально-ігрові захоплення. Разом з тим у дитини виявляється певна недостатність словарного запасу та знань про навколишній світ, які є наслідком педагогічної занедбаності у ранньому віці, набутої в період спільного проживання дитини з матір`ю.

В психоемоційному стані малолітньої дитини ОСОБА_6 спостерігаються негативні емоційні зміни: емоційна лабільність, тривожність та негативізм до матері, обумовлені психотравмуючним впливом виховної поведінки матері (авторитарний тип виховання) та вибраним нею способом вирішення сімейного конфлікту (розлучення дитини з батьком та старшим братом, зміна місця проживання дитини, без врахування інтересів та бажань самої дитини).

Виховної поведінка батька ОСОБА_5 характеризується систематичністю піклування про дитину, позитивністю, послідовністю та стабільністю батьківського відношення, адекватністю, гнучкістю та прогностичністю батьківської виховної позиції, які позитивно впливають на пізнавальний розвиток, психоемоційний стан та відчуття благополуччя дитини ОСОБА_6 .

Дитина ОСОБА_6 виявляє надійний тип прив`язаності до батька ОСОБА_5 , виражене позитивне значиме ставлення до нього, прихильність та міцний емоційний зв'язок з ним. Також дитина ОСОБА_6 виявляє позитивне значиме ставлення та прив`язаність до старшого брата ОСОБА_9 . До матері ОСОБА_3 дитина виявляє виражене негативістичне ставлення, тривожно-уникаючий тип прив`язаності.

Представник позивача надала до суду апеляційної інстанції відповіді з Державної прикордонної служби від 19 січня 2023 року, 15 червня 2023 року, 28 вересня 2023 року, відповідно до яких 06 жовтня 2020 року ОСОБА_6 здійснив виїзд з України маршрутом Київ-Амстердам. Інформації про в`їзд ОСОБА_6 на територію України вказані відповіді не містять.

Згідно відповіді з Державної прикордонної служби від 15 червня 2023 року ОСОБА_14 здійснив виїзд з України 05 березня 2022 року. Інформації про в`їзд ОСОБА_14 на територію України вказана відповідь не містять.

Посилання представника позивача на те, що згідно даних офіційних документів малолітній ОСОБА_12 наразі на території України не перебуває, його місцезнаходження офіційно не підтверджено, колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 перебувають на території України, останні з`явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції. При цьому, обставини, за яких вказані особи перетнули кордон та в`їхали в Україну не є предметом перевірки при розгляді даної справи.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №352/2324/17 зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №751/2556/22 зазначено, що сам по собі малолітній вік дитини не свідчить про наявність підстав для визначення її місця проживання саме з матір'ю, якщо дитина вже тривалий час проживає з батьком, який сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків. У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №204/8432/19 зазначено, що якщо мати не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дитини з батьком суперечитиме найкращому забезпеченню інтересів дитини, а суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір'ю матиме більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення її проживати разом із батьком у звичному для неї середовищі, то це є підставою для визначення місця проживання дитини з батьком.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якими держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки й приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

У вітчизняному законодавстві теж закріплено відповідні положення щодо забезпечення прав дитини на власну думку.

У судовому засіданні Київського апеляційного суду05 березня 2024 року за участю психологів: ОСОБА_66 , ОСОБА_67 була заслухана думка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу з ким із батьків він бажає проживати та думка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу участі матері у спілкуванні та його вихованні.

Малолітній ОСОБА_6 висловив своє бажання проживати з батьком ОСОБА_10 та братом ОСОБА_9 , з яким у нього гарні відносини. Пояснив, що йому більше подобається проживати в Україні, ніж у Франції, оскільки у Франції мати, яку він називає « ОСОБА_50 » та її чоловік його ображали, а батько до нього ставиться добре.

ОСОБА_9 зазначив, що він після розлучення батьків проживає з батьком, а на даний час з ними також проживає молодший брат ОСОБА_12 , з яким у нього теплі стосунки. Вважає, що мати недоброзичлива, не приймає сама рішення. Коли він був у Франції, то приїхав до матері, почалася суперечка, внаслідок якої чоловік матері побив його. Пояснив, що також у Франції мати написала на нього заяву, що він ніби допомагав батьку викрасти ОСОБА_12 , внаслідок чого він потрапив до ізолятора, а потім до притулку. Зазначив, що батько не чинив перешкоди у спілкуванні з матір'ю, однак він не хоче з нею спілкуватися. Вказував, що до батька ставиться гарно.

Колегія суддів вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченнюїїінтересів в силу вимог ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

При визначенні місця проживання дитини - малолітнього ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції, виходить з інтересів самої дитини, враховуючи, у тому числі, сталі соціальні зв'язки дитини, теплі стосунки зі старшим братом ОСОБА_9 , його психологічний стан, зокрема, прихильність до батька, тривале проживання з ним, відносини між батьком та дитиною, зокрема, його сумлінне ставлення до виконання батьківських обов'язків, виховання дитини в атмосфері турботи і любові, те, що дитина вже має своє оточення, забезпечена всім необхідним та має належні умови проживання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що саме батько - ОСОБА_5 забезпечить кращі інтереси дитини ОСОБА_12 з метою реалізації його прав на освіту, всебічний розвиток, здоров`я, виховання в оточенні любові і поваги.

А відтак, колегія суддів погоджується, з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням інтересів малолітньої дитини ОСОБА_12 та забезпечення надалі можливості його всебічного морального, духовного, культурного, фізичного та психічного розвитку, місце проживання ОСОБА_6 необхідно визначити з батьком, оскільки таке рішення максимально відповідає інтересам дитини.

При розгляді справи жодних фактів, що визначення місця проживання дитини ОСОБА_12 з батьком буде суперечити його інтересам не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із батьком не впливає на його взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №404/3499/17).

Твердження сторони позивача про те, що: відповідач не дбає про найкращі інтереси ні молодшого сина ОСОБА_12 , ні старшого сина ОСОБА_9 ; що визначення місця проживання ОСОБА_12 з батьком не буде в його найкращих інтересах не підтверджені належними доказами, мають характер припущення, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Разом із цим, апеляційний суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, визначене у цій справі місце проживання дитини ОСОБА_12 може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_3 про визначення місця проживання ОСОБА_6 з нею та в частині задоволення зустрічного позову є законним та обґрунтованим, відповідає якнайкращим інтересам дитини ОСОБА_12 , у зв'язку з чим відсутні законні підстави для його скасування в цій частині.

Представником позивача були надані фотознімки малолітнього ОСОБА_12 . На вказаних фотознімках дитина усміхнена. Вказані знімки свідчать про те, що дитина приємно проводить час на відпочинку разом з матір ю .

Однак, вказані фотознімки малолітнього ОСОБА_12 не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для визначення місця проживання ОСОБА_12 з батьком.

Стороною позивача були надані пояснення ОСОБА_68 (колишньої дружини ОСОБА_44 ) від 30 вересня 2022 року та пояснення ОСОБА_69 від 21 вересня 2022 року (вчителька у Франції, яка проводила заняття з ОСОБА_12 ).

Вказані пояснення не беруться до уваги колегією суддів, оскільки вони давалися до суду м.Гренобль та вказані особи не були допитані в суді в якості свідків під присягу.

Посилання сторони позивача на науково-правовий висновок у справі №755/5133/20, складений експертом Київського столичного університету імені Бориса Грінченка - Лілією Орел, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч.1 ст.115 ЦПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано докази не виконання ОСОБА_5 судового рішення про забезпечення первісного позову, оскільки згідно наявних в матеріалах справи доказів, дитина ОСОБА_12 фактично сам не хотів їхати зі своєю матір`ю.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_3 перемістивши сина ОСОБА_12 без згоди батька до Франції також порушила право батька на спілкування з дитиною та фактично унеможливила протягом періоду з 06 жовтня 2020 року по жовтень 2022 року - 2 роки на спілкування малолітнього ОСОБА_12 з батьком ОСОБА_10 .

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції рішення Котайкської області Республіки Арменія від 30 листопада 2004 року, яким ОСОБА_5 було позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_70 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , колегія суддів відхиляє, оскільки вказане рішення не свідчить про негативне відношення ОСОБА_5 до дітей.

Наявність виконавчого провадження НОМЕР_9 щодо виконання судового наказу №755/8252/20, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 26 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття не впливає на вирішення судом питання щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Крім того, як суду пояснив представник відповідача наразі стороною відповідача оскаржується в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови у звільненні ОСОБА_5 від сплати заборгованості по аліментам, стягнутих за судовим наказом від 26 червня 2020 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги позивача про відібрання малолітнього ОСОБА_12 від батька без позбавлення батьківських прав, виходячи з наступного.

Щодо батьків, які не виконують свої батьківські обов`язки належним чином, законодавством України, крім позбавлення батьківських прав, передбачено застосування такого заходу, як відібрання дитини у батьків (або одного з них) без позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 170 СК України відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав є можливим за рішенням суду у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання, здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Статтею 164 СК України встановлено підстави для позбавлення батьківських прав.

Згідно з п.п.2-5 ст.164 СК України, до яких відсилає наведена стаття 170 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

За змістом частини 1 ст. 170 СК України відібрання дитини від батьків без позбавлення останніх батьківських прав можуть зумовити інші випадки, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Таким чином, законом внормовано коло випадків, коли дитина може бути відібрана від батьків, яке є вичерпним, тобто для застосування положень статті 170 СК України суду необхідно констатувати, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини або жорстоко поводиться з сином або є хронічним алкоголіком чи наркоманом або вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування та бродяжництва або створює умови, що є небезпечними для життя, здоров`я і морального виховання сина.

Згідно роз`яснень, які викладені у пункті 16 постанови Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Встановивши, що ОСОБА_3 не надала доказів про наявність підстав для відібрання дитини ОСОБА_12 , що визначені законодавцем в статті 170 СК України, а й навіть не зазначила, з якої з перелічених у законі підстав належить здійснити відібрання сина ОСОБА_12 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів також знаходить обґрунтованим та мотивованим рішення суду першої інстанції і в частині відмовлених первісних позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні старшого сина ОСОБА_14 , з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За приписами ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Згідно зі ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч.5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_3 зверталась до органу опіки та піклування за місцем проживання ОСОБА_9 і отримала документ, який би регулював спосіб участі виховання та графік побачень матері з сином.

У висновку Органу опіки та піклування Дніпровської РДА в місті Києві від 26 квітня 2022 року (протокол засідання Комісії №4 від 23 лютого 2022 року) комісією було встановлено, що батьки дитини ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в листопаді 2017 року. Одразу після розлучення, за домовленістю між батьками, неповнолітній ОСОБА_9 залишився проживати з батьком ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 . Спеціалістами служби у справах дітей та сім'ї було проведено обстеження житлово-побутових умов за вказаною адресою. Під час обстеження встановлено, що в квартирі чисто, прибрано, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка, створено всі належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини. Питання щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_3 з сином ОСОБА_9 , 2006 року народження, на даний час вирішується в Дніпровському районному суді м. Києва, так як між батьками виник спір. Мати дитини, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , але тривалий час перебуває закордоном, що унеможливлює її спілкування з сином. На засіданні був присутній неповнолітній ОСОБА_9 , який підтвердив своє бажання бачитися та спілкуватися з матір'ю під час перебування її в Україні.

Приймаючи до уваги зазначене, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської РДА, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити участь матері ОСОБА_3 у вихованні неповнолітнього ОСОБА_9 , за бажанням дитини під час перебування матері в Україні.

Позивач, звертаючись до суду з вимогою про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити їй перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не надала доказів на підтвердження того, що відповідач чинить їй такі перешкоди.

Судом першої інстанції з показів свідків встановлено, що позивач ніяким чином не цікавилась життям старшого сина, не намагалась з ним зв`язати по телефону чи будь яким іншим способом.

Із протоколів спостереження наданих Міським центром дитини вбачається, що на виконання ухвали суду від 21 квітня 2020 року в частині, яка стосувалась ОСОБА_9 , були організовані зустрічі за участі психолога. Із восьми запланованих зустрічей дитини з матір`ю шість з них було проведено в присутності ОСОБА_9 та його матері ОСОБА_3 .На двох із цих зустрічей був присутнім лише хлопець. Мати не з`являлась без попередження про скасування зустрічі.

Вказані обставини також підтвердив і в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_9 , який надавав пояснення.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано висновку від 26 квітня 2022 року Органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо участі матері у вихованні неповнолітньої дитини є необгрунтованими.

З огляду на викладене, інші доводи апеляційної скарги, що стосуються висновку органу опіки та піклування, а саме: не витребування його судом на стадії підготовчого провадження, не виклик на засідання Комісії ОСОБА_3 , а також невчасне, на думку апелянта, долучення висновку до матеріалів справи, не мають правового значення, оскільки не спростовують висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо старшого сина сторін ОСОБА_9 .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_9 знаходиться під тиском батька, оскільки належних доказів на підтвердження цього позивачем не було подано до суду.

Стороною позивача було надано перекладений та нотаріально засвідчений лист директора Інтеграційно-виховного закладу розміщення ОСОБА_74 від 16 лютого 2024 року стосовно перебування у закладі ОСОБА_9 . У вказаному листі здебільшого міститься характеристика ОСОБА_9.

Також у листі зазначено, що ОСОБА_9 , будучи від природи дуже терплячим, скоріше за все, чекав (принаймні на початку) повернення до батька на батьківщину. Він щодня спілкувався з батьком по телефону. Перебуваючи у тісному контакті з батьком і у більш ніж очевидному конфлікті лояльності між двома батьками, ОСОБА_9 ніколи не погоджувався на регулярно пропоновані матір`ю візити, яка ніколи не відмовлялася від свого сина.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на час розгляду справи ОСОБА_9 виповнилося повних 17 років.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_9 пояснив, що він має телефон, проте спілкуватися з матір'ю не бажає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач не довела факту наявності перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_9.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що після скасування касаційним судом двох ухвал суду першої інстанції з процесуальних питань (ухвала про залишення позову без розгляду та ухвала про зустрічне забезпечення) суддя не могла розглядати справу по суті, однак не заявила самовідвід, оскільки дана обставина не є підставою для самовідводу судді в розумінні статті 37 ЦПК України, якою визначено недопустимість повторної участі судді в розгляді справи.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що суддею необґрунтовано не прийнято доводи представника позивача, які є підставою для відводу, оскільки зі змісту ухвал, якими відмовлено в задоволенні відводу вбачається, що останні аргументовані судом, зазначено причини відсутності підстав для задоволення відводу.

Фактично всі доводи апеляційної скарги щодо упередженості судді зводяться до незгоди з остаточним рішенням суду по суті позовних вимог, однак з огляду на викладене вище не є підставою для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем було підготовлено та подано заключну промову на сімнадцяти сторінках, але суд не знайшов можливості послатися на неї при ухваленні рішення також не є підставою для скасування рішення суду, оскільки ЦПК України не передбачено подання письмової заключної промови. Так, як визначено в ч.1 ст.242 ЦПК України, у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. Тобто з усними промовами. Сам факт подання письмової промови не зобов'язує суд у мотивувальній частині рішення посилатися на неї.

До того ж, положеннями статті 265 ЦПК України, якою встановлено зміст рішення суду, також не зазначено про необхідність наведення в рішенні суду заключної промови учасника справи.

Отже, не зазначення судом в оскаржуваному рішення заключної промови позивача не є порушенням норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді:

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення02.04.2024
Оприлюднено16.04.2024
Номер документу118332004
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин

Судовий реєстр по справі —755/5133/20

Ухвала від 29.05.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

Постанова від 02.04.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

Ухвала від 05.03.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

Ухвала від 16.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

Ухвала від 12.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Поліщук Наталія Валеріївна

Ухвала від 09.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

Ухвала від 16.01.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шкоріна Олена Іванівна

Ухвала від 15.01.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

Постанова від 13.09.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Петров Євген Вікторович

Ухвала від 11.10.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні